Ухвала

від 21.01.2025 по справі 178/502/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/217/25 Справа № 178/502/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Дніпро

колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

із секретарем ОСОБА_5

за участю прокурорів ОСОБА_6

ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)

обвинуваченого ОСОБА_8

захисника ОСОБА_9

представника потерпілого ОСОБА_10

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі матеріали кримінального провадження №12020040460000161 від 31.03.2020 року щодо ОСОБА_8 , за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 та представника ОСОБА_11 , яка діє в інтересах департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, поданих на вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2023 року, яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в смт.Дашава, Стрийського району, Львівської області, не працює, має середню освіту, одруженого, українця, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий

визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.246 КК України та виправдано за недоведеності вчинення ним даного кримінального правопорушення.

Цивільний позов залишено без задоволення.

Вирішено питання процесуальних витрат та долю речових доказів відповідно до ст.100 КПК України.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_8 обвинувачувався у тому, що у червні 2019 року (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) вступив у злочинну змову, спрямовану на незаконну порубку дерев у захисних лісових насадженнях , з особою, матеріали якої виділено в окреме провадження, при цьому розподіливши між собою ролі, а саме ОСОБА_8 повинен був підвозити на транспорті особу, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, до лісосмуги, яка межує з земельною ділянкою, що має кадастровий номер 1222086500:01:001:5096, що належить матері ОСОБА_8 - ОСОБА_12 та розташована на території Червоноіванівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, де необхідно було здійснити порубку дерев, а особа, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, в свою чергу повинен був здійснювати безпосередню вирубку дерев, після чого ОСОБА_8 , повинен був його забрати та по закінченню вирубки відвезти особі, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, стовбури спиляних дерев додому.

Реалізуючи свій вищевказаний злочинний умисел, 18 листопада 2019 року, приблизно, о 09 год. 00 хв. (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), діючи за попередньою змовою, яка спрямована на незаконну порубку дерев у захисних лісових насадженнях, ОСОБА_8 , вивіз особу, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, до лісосмуги, яка межує з земельною ділянкою, що має кадастровий номер 1222086500:01:001:5096, що належить матері ОСОБА_8 - ОСОБА_12 та розташована на території Червоноіванівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, де особа, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, виконуючи відведену йому роль, достовірно знаючи, що він не має лісорубного квитка (ордера) на використання лісових ресурсів та здійснення лісорубних дерев, всупереч вимогам ст.ст.51, 54 Лісового кодексу України, п.п.2, 3 «Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» від 23.05.2007 року №761, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, всупереч встановленому порядку охорони раціонального використання і відтворення лісу як важливого елемента навколишнього природного середовища, з метою задоволення власних потреб, використовуючи бензопилу марки «MZ59YS Riber-Pro», шляхом повного відокремлення дерева від кореня (спилювання) до 15:00 год. здійснював незаконну порубку частини дерев породи «клен» від загальної кількості 71 штуки.

Продовжуючи реалізацію свого вищевказаного злочинного умислу, 19 листопада 2019 року приблизно о 09 год. (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), діючи за попередньою змовою, яка спрямована на незаконну порубку дерев у захисних лісових насадженнях, особою, матеріали якої виділено в окреме провадження, ОСОБА_8 вивіз особу, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, до лісосмуги, яка межує з земельною ділянкою, що має кадастровий номер 1222086500:01:001:5096, що належить матері ОСОБА_8 - ОСОБА_12 та розташована на території Червоноіванівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, де особа, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, виконуючи відведену йому роль, достовірно знаючи, що він не має лісорубного квитка (ордера) на використання лісових ресурсів та здійснення лісорубних дерев, всупереч вимогам ст..ст.51, 54 Лісового кодексу України, п.п.2, 3 «Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» від 23.05.2007 року №761, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, всупереч встановленому порядку охорони раціонального використання і відтворення лісу як важливого елемента навколишнього природного середовища, з метою задоволення власних потреб, використовуючи бензопилу марки «MZ59YS Riber-Pro», шляхом повного відокремлення дерева від кореня (спилювання) до 12 год. 45 хв., здійснював незаконну порубку наступну частину дерев породи «клен» від загальної кількості 71 штуки.

Після чого, 19 листопада 2019 року, приблизно, о 12 год. 45 хв. (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) злочинні дії особи, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження та ОСОБА_8 в лісосмузі, біля автомобільної дороги загального користування місцевого значення О040304 Верхівцеве-Червоноіванівка- Кринички у Криничанському районі Дніпропетровської області були припинені працівниками поліції та у ході огляду місця скоєння кримінального правопорушення було встановлено, що загальна кількість дерев породи «клен» склала 71 штуку, з яких: 49 дерев діаметром 10 см, 12 дерев діаметром 10,1-14,0 см, 6 дерев діаметром 14,1-18,0 см, 3 дерева діаметром 18,1-22,0 см, 1 дерево діаметром 26,1-30,0 см.

Відповідно до висновку експертизи № 19/104-10/3-19 від 14.02.2020 внаслідок незаконного вирубування 71 дерева породи «клен» в лісосмузі, біля автомобільної дороги загального користування місцевого значення О040304 Верхівцеве-Червоноіванівка- Кринички у Криничанському районі Дніпропетровської області, довкіллю заподіяно матеріальної шкоди на суму 25066 грн 02 коп, що більше ніж у 20 разів перевищує неоподаткований мінімумів доходів громадян.

Своїми діями ОСОБА_8 та особа, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, завдали істотної шкоди державі в особі Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Дії ОСОБА_8 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч.2 ст.246 КК України, як незаконна порубка дерев у захисних лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду, вчинена за попередньою змовою групою осіб.

В апеляційній скарзі прокурор Криничанського відділу Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального правопорушення, неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Апелянт обґрунтовує своє прохання тим, що судом межі ділянки встановлені лише зі слів ОСОБА_8 . У протоколі слідчого експерименту, на який послався суд як на встановлений факт, від 17.04.2023 року чітко зазначено, що межі земельної ділянки визначались лише зі слів ОСОБА_8 , будь-які знаки визначеного зразку під час слідчого експерименту не виявлені. У подальшому судом перераховано інформацію викладену у слідчому експерименті без надання їй будь-якої оцінки. Не зрозуміло, яким чином слідчий експеримент проведений 17.04.2023 року призвів до визнання недопустимим доказом висновок судово-економічної експертизи від 14.02.2020 року, яка проводилась на підставі зовсім інших матеріалів, зокрема протоколу огляду від 19.11.2019 року, актом позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України від 05.02.2020 року. Відомості отримані під час слідчого експерименту від 17.04.2023 року жодним чином не спростовували раніше отримані відомості у ході огляду від 19.11.2019 року, та позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України від 05.20.2020 року та не суперечать їм.

Зазначає, що не зазначено чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, суд не надав оцінки іншим доказам, а лише перерахував їх.

Вказує, що прокурором двічі заявлялось клопотання про призначення земельно-технічної експертизи з метою з`ясування чи має місце накладення меж земельної ділянки з кадастровим номером 1222086500:01:001:5096 з межами автомобільної дороги загального користування місцевого значення О040304 Верцівцеве-Червоноіванівка-Кринички, однак судом зроблено висновок, що необхідність у проведенні експертизи відсутня. Саме встановлення меж земельної ділянки та перевірка доводів ОСОБА_13 , що дерева знаходились на земельній ділянці його матері, має істотне значення для ухвалення законного рішення.

Також зазначає, що у мотивувальній частині вироку суд вказує, що обов`язковим елементом об`єктивної сторони зазначеного кримінального правопорушення є істотна шкода, та зазначає: «Разом із цим, за змістом диспозиції ст. 246 КК України, примітки 1 до вказаної статті, та виключно з огляду на межі обвинувачення істотна шкода від вищенаведеного діяння має оціночний зміст й відповідно є оціночною категорією, яка складається з двох взаємодоповнюючих показників: матеріального та екологічного критеріїв».

Однак, таке твердження не відповідає змісту ст. 246 КК України та примітки 1 до вказаної статті. Істотна шкода як оціночне поняття у диспозиції ст. 246 КК України існувала до 01.01.2019, коли набрали чинності зміни внесені законом № 2531-УІІІ від 06.09.2018, яким статтю 246 доповнено приміткою 1 та передбачено конкретну грошову оцінку завданої шкоди, яка є істотною шкодою.

У подальшому законом № 2708-УІІІ від 25.04.2019, статтю 246 КК України викладено у редакції яка діяла як на час скоєння кримінального правопорушення так і діє на теперішній час.

Згідно примітки 1 до ст. 246 КК України: «у цій статті істотною шкодою вважається така шкода, яка у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або інша істотна шкода, завдана навколишньому природному середовищу в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів».

Таким чином істотна шкода може буди встановлена у двох альтернативних випадках, один з яких є встановлення розміру шкоди що більш як у 20 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що й має місце у даному кримінальному провадженні. Оскільки шкода завдана у кримінальному провадженні незаконною порубкою деревини згідно висновку експертизи № 19/104-10/3-19 від 14.02.2020 склала 25066 гри. 02 коп, що більше ніж у 20 разів перевищує неоподаткований мінімумів доходів громадян на час скоєння злочину, має місце спричинення істотної шкоди.

Також вказує, що у мотивувальній частині вироку суд вказує на відсутність складу злочину у діях ОСОБА_8 та посилається на п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України. Однак у резолютивній частині вироку суд ухвалив «виправдати за недоведеності вчинення ним даного кримінального правопорушення», та відсутнє посилання на конкретну норму закону, на підстав якої виправдано обвинуваченого. Таким чином між мотивувальною та резолютивною частиною вироку наявні істотні суперечності.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_11 , яка діє в інтересах департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, просить вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Зазначає, що з твердженням що істотна шкода має оціночний зміст й відповідно є оціночною категорією не можна погодитись, оскільки вона протирічить як змісту ст. 246 КК України, так і примітці 1 цієї статті. Істотна шкода як оціночне поняття у диспозиції ст. 246 КК України існувала до набрання чинності змін внесених згідно із Законом № 2531-VIII від 06.09.2018, яким статтю 246 доповнено вищевказаною Приміткою 1 та передбачено конкретну грошову оцінку завданої шкоди, яка є істотною.

Вказує, що мотивувальна частина оскаржуваного Вироку не відповідає його резолютивній частині, а саме у частині відображення рішення про визнання ОСОБА_8 невинуватим. Як вбачається у мотивувальній частині Вироку суд вказує на відсутність складу інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення у діях та посилається на п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, однак, у резолютивній частині вироку суд ухвалив рішення, щодо визнання ОСОБА_8 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України та зазначив про рішення щодо його виправдання «за недоведеності вчинення ним даного кримінального правопорушення».

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 та прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 та апеляційну скаргу представника ОСОБА_11 , яка діє в інтересах департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, просили вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції;

- представник ОСОБА_10 , яка діє в інтересах департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, підтримала апеляційні скарги представника ОСОБА_11 , яка діє в інтересах департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, та прокурора ОСОБА_7 , просила вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції;

- обвинувачений ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_9 заперечували проти задоволення апеляційних скарг представника ОСОБА_11 , яка діє в інтересах департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, та прокурора ОСОБА_7 , просили вирок суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, проаналізувавши доводи апеляційних скарг та співставивши їх із наявними у матеріалах кримінального провадження обставинами, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.

Судове рішення повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України щодо законності (ухваленим компетентним судом згідно із нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом), обґрунтованості (ухваленим судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України) та умотивованості (наведені належні та достатні мотиви та підстави його ухвалення).

Як убачається із змісту ухваленого вироку, судом першої інстанції вимоги діючого закону не виконані, оскільки суд, розглядаючи матеріали провадження, допустив неповноту розгляду, що, у свою чергу, призвело до невідповідності ухваленого рішення фактичним обставинам кримінального провадження.

Зокрема, суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_8 не винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.246 КК України та виправдовуючи останнього за недоведеності вчинення ним даного кримінального правопорушення послався на те, що аналізуючи докази на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених матеріалами справи, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом та враховуючи, що можливості для збору додаткових доказів вичерпано, а стороною обвинувачення не подано інших доказів для ухвалення обвинувального вироку, не здобуто і стороною обвинувачення не доведено наявності в діянні ОСОБА_8 складу інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.246 КК України, які згідно Конституції України, Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, були б прийняті судом до уваги, а наявність порушень вимог чинного законодавства під час проведення досудового розслідування безсумнівно вказує на упередженість досудового розслідування і бажання у будь-який спосіб здобути докази винуватості ОСОБА_8 , відтак сумніви щодо доведеності обвинувачення усунути неможливо, а тому суд тлумачить їх на користь обвинуваченого.

При цьому, як правильно зазначає прокурор в своїй апеляційній скарзі, судом не зазначено чому взято до уваги одні докази і відкинув інші, суд не надав оцінки іншим доказам.

Згідно ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог п.1 ч.3 ст.374 КПК України, у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Проте, як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції, за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку належним чином не зазначив, чому взято до уваги одні докази і відкинуто інші.

Як вбачається з вироку суду, в мотивувальній частині у якій іде посилання на повторний слідчий експеримент, судом зазначено наступне: «Частина узбіччя та асфальтованої дороги згідно з державним актом перебувають у межах земельної ділянки приватної форми власності і межах земельної ділянки кадастровий номер 1222086500:01:001:5096, виходячи з пояснень ОСОБА_8 і встановлених межових знаків»

Однак, такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення з огляду на те, що у протоколі слідчого експерименту від 17.04.2023, на який посилається суд, чітко зазначено, що межі земельної ділянки, визначались лише зі слів ОСОБА_8 . Відповідно його показів, він вважає, що земельна ділянка з кадастровим номером 1222086500:01:001:5096 охоплює лісосмугу та навіть виходить на проїзну частину автомобільної дороги. Будь-які межові знаки визначеного зразку під час слідчого експерименту не виявлені. Натомість, у вироку суд посилається на слова ОСОБА_8 як на встановлений факт.

Також, судом першої інстанції перераховано інформацію викладену у слідчому експерименті без надання їй будь-якої оцінки, після чого зроблено висновок що: «Встановлення завданої суми збитків під час проведення судової експертизи вичерпана, враховуючи зміст протоколу слідчого експерименту від 17.04.2023, як наслідок - недопустимість висновку судової економічної експертизи №19\104- 10\3-19 від 14.02.2020 як належного доказу».

Однак, судом не наведено мотивів яким чином слідчий експеримент проведений 17.04.2023 призвів до визнання недопустимим доказом висновку судово-економічної експертизи від 14.02.2020, яка проводилась на підставі зовсім інших матеріалів, зокрема протоколу огляду від 19.11.2019, актом позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України від 05.02.2020.

Також, судом першої інстанції взято до уваги технічну документацію на земельну ділянку № 1222086500:01:001:5096, що розташована на території Червоноіванівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, Державного акту на право приватної власності на землю з яких встановлено, що вищевказана земельна ділянка межі якої встановлено та затверджено згідно технічного завдання, належить на праві приватної власності ОСОБА_12 .

При цьому, до матеріалів кримінального провадження долучено та досліджено у судовому засіданні технічній паспорт автомобільної дороги 0040304 «Верцівцеве-Червоноіванівка-Кринички» та «Лінійний графік», відповідно яких до автомобільної дорого віднесено смугу відведення шириною від 8 до 21 метра та відповідні захисні зелені насадження, які були спиляні ОСОБА_13 .

Вищенаведені докази вказують на те, що у ході судового розгляду виявлено розбіжності щодо того, чи перебували спиляні зелені насадження на земельній ділянці з кадастровим номером 1222086500:01:001:5096, чи відносяться до захисних насаджень автомобільної дороги загального користування місцевого значення 0040304 «Верцівцеве-Червоноіванівка-Кринички».

Однак, за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку належним чином не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Також, вбачається, що під час розгляду кримінального провадження прокурором заявлялось клопотання про призначення земельно-технічної експертизи, для встановлення можливості накладення меж земельної ділянки з кадастровим номером 1222086500:01:001:5096, з межами автомобільної дороги загального користування місцевого значення О040304 «Верцівцеве-Червоноіванівка-Кринички», однак судом першої інстанції відмовлено в задоволенні даного клопотання.

В свою чергу, на думку апеляційного суду, призначення земельно-технічної експертизи, для встановлення можливості накладення меж земельної ділянки з кадастровим номером 1222086500:01:001:5096, з межами автомобільної дороги загального користування місцевого значення О040304 «Верцівцеве-Червоноіванівка-Кринички», мало б істотне значення в даному кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою скасування судового рішення є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 411 цього Кодексу судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Відповідно до ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Апеляційний суд вважає викладені в ухвалі порушення істотними, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Крім того, слушними є доводи апеляційних скарг прокурора та представника департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації про те, що не відповідаю змісту ст. 246 КК України твердження суду першої інстанції про те, що за змістом диспозиції ст. 246 КК України, примітки 1 до вказаної статті, та виключно з огляду на межі обвинувачення істотна шкода від вищенаведеного діяння має оціночний зміст й відповідно є оціночною категорією, яка складається з двох взаємодоповнюючих показників: матеріального та екологічного критеріїв».

Так, відповідно до ст. 246 КК України та примітки 1 до вказаної статті. Істотна шкода як оціночне поняття у диспозиції ст. 246 КК України існувала до 01.01.2019, коли набрали чинності зміни внесені законом № 2531-УІІІ від 06.09.2018, яким статтю 246 доповнено приміткою 1 та передбачено конкретну грошову оцінку завданої шкоди, яка є істотною шкодою.

У подальшому законом № 2708-УІІІ від 25.04.2019, статтю 246 КК України викладено у редакції яка діяла як на час скоєння кримінального правопорушення так і діє на теперішній час.

Згідно примітки 1 до ст. 246 КК України: «у цій статті істотною шкодою вважається така шкода, яка у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або інша істотна шкода, завдана навколишньому природному середовищу в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів».

Таким чином істотна шкода може буди встановлена у розмірі що більш як у 20 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що й має місце у даному кримінальному провадженні. Оскільки шкода завдана у кримінальному провадженні незаконною порубкою деревини згідно висновку експертизи № 19/104-10/3-19 від 14.02.2020 склала 25066 гри. 02 коп, що більше ніж у 20 разів перевищує неоподаткований мінімумів доходів громадян на час скоєння злочину, має місце спричинення істотної шкоди.

Крім того, виправдовуючи ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення судом допущено істотні суперечності щодо причин виправдання обвинуваченого.

Згідно ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Так, у мотивувальній частині вироку суд вказує на відсутність складу злочину у діях ОСОБА_8 та посилається на п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, однак у резолютивній частині вироку суд ухвалив «виправдати за недоведеності вчинення ним даного кримінального правопорушення», та відсутнє посилання на конкретну норму закону, на підстав якої виправдано обвинуваченого. Таким чином між мотивувальною та резолютивною частиною вироку наявні істотні суперечності.

Відповідно до ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню;

Встановлені вище обставини свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, що також тягне за собою скасування судового рішення.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції та призначити новий судовий розгляд, під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно повно, всебічно з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону, ретельно перевірити усі докази кримінального провадження, з належною їх мотивацією, в тому числі, взяти до уваги інші доводи, які зазначалися в апеляційних скаргах прокурора та представника департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, та ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення у відповідності до приписів, передбачених ст. 370, 374 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.405,407,409,410,418,419 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 та представника ОСОБА_11 , яка діє в інтересах департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, задовольнити у повному обсязі.

Вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2023 року, яким ОСОБА_8 визнаноневинуватим увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.246КК Українита виправданоза недоведеностівчинення нимданого кримінальногоправопорушення. скасувати із призначенням нового судового розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та такою, що касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3