Постанова

від 28.01.2025 по справі 214/7280/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2603/25 Справа № 214/7280/24 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко А. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року м.Кривий Ріг

Справа № 214/7280/24

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Агєєва О.В., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерство оборони України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 ,від іменіта вінтересах якогодіє адвокатДоготер ОксанаГеоргіївна,на рішенняСаксаганського районногосуду містаКривого РогуДніпропетровської областівід 12листопада 2024року,яке ухвалено суддеюТкаченком А. В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 18 листопада 2024 року, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку окремого провадження, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерство оборони України, про визнання фізичної особи померлою.

Заяву мотивовано тим, що батько заявника - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був призваний на військову службу 28.02.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 та займав посаду гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 .

27 червня 2023 року від командира 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 надійшла доповідь про те, що військовослужбовець ОСОБА_3 у складі штурмового загону № НОМЕР_2 54 ОМБр при штурмі позицій ворога в лізосмузі не повернувся з бойового завдання.

В подальшому військові повідомили, що підтвердити статус і місцезнаходження ОСОБА_3 не в змозі.

До теперішнього часу встановити місцезнаходження батька неможливо, оскільки організація пошуків ускладнена не підконтрольністю території, де зник батько ОСОБА_3 , на ній ведуться активні бойові дії.

Ураховуючи факт відсутності будь-яких об`єктивних даних щодо смерті ОСОБА_3 , вважає, що його необхідно вважати безвісти відсутнім до оголошення померлим згідно рішення суду на підставі ч. 3 ст. 46 ЦК України, оскільки факт оголошення померлим військовослужбовця ОСОБА_3 надасть можливість оформити одноразову грошову допомогу сім`ї загиблого відповідно до положень ст. 16-2 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

Посилаючись на викладене, просив суд: визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим, датою смерті вважати - ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцем смерті - н.п. Роздолівка, Бахмутського району, Донецької області.

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Доготер О.Г., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені вимоги, посилаючись на те, що рішення суду постановлено на припущеннях, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстації не дослідив в повному обсязі надані заявником докази, які свідчать про ймовірну смерть ОСОБА_3 . В обстановці бойового завдання неможливо з точністю зафіксувати поранення чи травму безпосередньо під час його виконання, і така можливість наявна лише після евакуації. Службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 разом із штурмовим загоном потрапив під артелерійський обстріл і після того жодних відомостей про нього не було. Судом зроблено помилковий висновок, що дана обставина не може свідчити про загибель ОСОБА_3 . Щодо висловлювання заінтересованої особи ОСОБА_2 про те, що вона продовжує пошуки ОСОБА_3 , вважає, що дане твердження не могло бути об`єктивно сприйнято судом першої інстанції, оскільки вона не надала суду жодних доказів того, що вона справді здійснює усі дії для пошуку ОСОБА_3 , проте суд сприйняв цей факт як достовірний. Натомість, представник заявника неодноразово зверталась із запитами до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, Об`єднаного центру з пошуку та звільнення полонених при СБ України, Офісу Уповноваженого з питань осіб зниклих безвісті за особливих обставин, Міжнародного комітету Червоного Хреста в Україні, проте жодний відомостей про місцезнаходження ОСОБА_4 немає, і з урахуванням цього заявник звернувся до суду із заявою про оголошення ОСОБА_3 померлим

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника заінтересованої особи Міністерстваоборони України Застебу А.В., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 є дружиною останнього (а.с. 8, 100).

Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.02.2023 № 3/1102, ОСОБА_3 , відповідно до Указу Президента України від 06 лютого 2023 року № 59/2023 та наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28 лютого 2023 року № 166, призваний на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 (а.с.99).

Згідно копії Акту службового розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 , 27 червня 2023 року від командира 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_5 надійшла доповідь про те, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 гранатометник 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти зник безвісти. Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 в районі АДРЕСА_1 солдат ОСОБА_3 гранатометник 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 у складі штурмового взводу № 2 54 омбр, при штурмі позицій ворога в лісосмузі не повернувся з бойового завдання. В подальшому військові частини НОМЕР_1 підтвердити статус і місце знаходження солдата ОСОБА_3 не в змозі. Таким чином, виходячи з наведеного, в подальшому вважати солдата ОСОБА_3 зниклим безвісти під час виконання бойового завдання. Військова частина НОМЕР_1 не можуть остаточно підтвердити статус і місце знаходження військовослужбовця солдата ОСОБА_3 . Місце та час події підтверджено доповіддю чергового 414 ОСБ та записом від 26.06.2023 в журналі бойових дій та бойовим розпорядженням за № 538 ДСК від 21.06.2023. Організація пошуків ускладнена тим, що ділянка, де знаходився солдат ОСОБА_3 зайнята ворогом, до теперішнього часу на ній ведуться активні бойові дії.

Згідно пояснень солдата ОСОБА_6 , виконуючи бойове завдання в групі, в складі якої перебував також ОСОБА_3 , вони попали під артилерійський та стрілецький обстріл, після чого і до моменту його поранення, він ОСОБА_7 вже не бачив. Також він не бачив його ні під час евакуації, ні на евакуаційному пункті, його місцезнаходження не відоме, він не вийшов з бойової позиції (а.с. 12 копія пояснень).

Аналогічні пояснення було надано солдатом ОСОБА_8 (а.с. 13 копія пояснень).

Метою звернення ОСОБА_1 до суду в порядку окремого провадження із заявою про визнання батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим є необхідність отримання ним одноразової грошової допомоги на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких суд може достовірно встановити факт смерті ОСОБА_3 .

При цьому, судом враховано й позицію заінтересованих осіб у справі, які категорично заперечують проти заявлених вимог, а дружина безвісти зниклого ОСОБА_3 - заінтересована особа ОСОБА_2 , в судовому засіданні наголошувала на тому, що нею здійснюються пошуки чоловіка серед тих, хто перебуває в полоні, а оголошення його померлим виключить такуможливість через державні органи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частини друга, третя статті 46 ЦК України).

Район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії (стаття 1 Закону України «Про оборону України»).

Бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі №177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі №607/159/23.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі №337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі №753/8033/22Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі №607/1612/23(провадження № 61-6323св23).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що разом із заявою про оголошення померлим ОСОБА_3 заявник надав, зокрема Акт службового розслідування, затверджений командиром військової частини НОМЕР_1 .

Суд першої інстанції, оцінивши належність та допустимість доказів у їх сукупності, зробив висновок про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , оскільки за наданими до заяви документами ОСОБА_3 зник безвісти в районі проведення воєнних дій, які до теперішнього часу не припинені. Акт службового розслідування, затверджений командиром військової частини НОМЕР_1 , не містить викладення жодних обставин, які б вказували на вірогідну смерть ОСОБА_3 25 червня 2023 року, на що посилається заявник, а містить лише висновок щодо необхідності вважати солдата ОСОБА_3 зниклим безвісти під час виконання бойового завдання, адже Військова частина НОМЕР_1 не може остаточно підтвердити статус і місце знаходження військовослужбовця солдата ОСОБА_3 .

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що заявником не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких суд може достовірно встановити смерть ОСОБА_3 .

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви до закінчення строків, визначених ч. 2 ст. 46 ЦК України.

При цьому, судом першої інстанції прийнято до уваги позицію дружини безвісти зниклого ОСОБА_3 - заінтересованої особи ОСОБА_2 , однак по суті у задоволенні заяви відмовлено саме з підстав недоведеності заявлених вимог, а тому доводи апеляційної скарги щодо безпідставного посилання суду на пояснення ОСОБА_2 колегією суддів до уваги не приймаються.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Таким чином, наведені у апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Доготер Оксана Георгіївна, - залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повне судове рішення складено 29 січня 2025 року.

Головуючий:

Судді: