Постанова

від 28.01.2025 по справі 210/4743/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2270/25 Справа № 210/4743/24 Суддя у 1-й інстанції - Скотар Р. Є. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року м.Кривий Ріг

Справа №210/4743/24

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Агєєва О.В., Остапенко В.О.

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 листопада 2024 року, яке ухвалено суддею Скотарем Р.Є. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 07 листопада 2024 року,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання.

Позовна заява мотивована тим, що позивач протягом більш ніж 16 років працював на підприємстві відповідачів в умовах впливу шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, з них: з 26.02.2007 року по 01.02.2009 року обрубувач фасоносталеливарного цеху ВАТ «АМКР», з 01.02.2009 року по 29.03.2018 року обрубувачем ливарно-ковальського виробництва ПАТ «АМКР», що загалом складає 11 років 22 дні, з 30.08.2018 року по 15.12.2023 року обрубувачем термообрубної ділянки, виробництво ФСЛЦ, ТОВ «ЛМЗ», що складає 5 років 5 місяців 9 днів.

При роботі обрубувачем позивач виконував наступні види робіт: роботи по обрубці, зачистці вирубці пневматичними інструментами або зубилом вручну, на стаціонарних і переносних наждаках. 02.04.2024 року Лікарсько-експертною комісією ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини « відповідно до Медичного висовку № 526 позивачу було встановлено такі професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта на фоні протрузій між хребцевих дисків в сегментах L1-L2, L3-L4, L4-L5, грижі диска на рівні L5-S1, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня); вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації з синдромом вегетативно-серсорної полінейропатії верхніх кінцівок, двобічним плечолопатковим пері артрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з пері артрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозом дрібних суглобів кистей та трофічними розладами на кистях. Захворювання професійні. Згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» умови праці позивача відносяться до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі».

У зв`язку із заподіянням з вини відповідачів шкоди здоров`ю позивача 08.08.2024 року ОСОБА_1 МСЕК первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності 65% (35% радикулопатія, 30% вібраційна хвороба) та 3 група інвалідності з 15.07.2024 року з переоглядом 10.07.2026 року.

Внаслідок отриманих професійних захворювань, позивач змушений постійно бути під наглядом лікарів, щороку проходити стаціонарне лікування для підтримання свого здоров`я, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури і лікування, тому просить суд стягнути на його користь з відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» 230 750,00 грн в якості відшкодування моральної шкоди, без утримання податків, зборів та обов`язкових платежів, з відповідача ТОВ «Ливарно механічний завод» 230 750,00 грн в якості відшкодування моральної шкоди, без утримання податків, зборів та обов`язкових платежів.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 листопада 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди завданої внаслідок ушкодження його здоров`я, у розмірі 160 000гривень 00 копійок, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження її здоров`я у розмірі 80 000,00 гривень, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір 1200,00 гривень.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод» на користь держави судовий збір у розмірі 1200,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє Закшевський О.В., просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 протягом більш ніж 16 років працював на підприємствах відповідачів за професією в умовах впливу шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища.

У зв`язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці, які характеризувалися наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищували гранично допустимі норми, через недосконалість робочого місця, з вини відповідачів, позивач отримав хронічні професійні захворювання.

Глибина душевних страждань позивача викликана, окрім присутності постійних болей, що впливають на звичайний побут, також безвідповідальною, недобросовісною поведінкою відповідачів по відношенню до нього, оскільки ОСОБА_1 тривалий час належним чином виконував свої трудові обов`язки, забезпечуючи ціною власного здоров`я безперервну роботу та прибуток підприємств, які, в свою чергу не виконували свій обов`язок по створенню безпечних умов праці, знехтували та завдали шкоди його здоров`ю.

На даний час самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни в його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань.

Не дивлячись на те, що судом першої інстанції встановлено прямий причинно наслідковий зв`язок між спричиненою моральною шкодою та отриманням професійного захворювання позивачем, судом першої інстанції не повно та не всебічно з`ясовані обставини справи.

Зокрема, під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди не взято до уваги складність отриманих професійних захворювань, котрі виникли у позивача саме через недосконалість робочого процесу та через бездіяльність роботодавця щодо приведення робочого місця в безпечний та комфортний для працівника стан.

Визначений розмір відшкодування не може сприяти встановленню балансу між втраченим здоров`ям з вини відповідачів, відчуттям фізичних та моральних страждань та справедливого отримання компенсації за виконання трудових обов`язків в умовах недосконалості робочого місця.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач ТОВ «Ливарно-механічний завод» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ТОВ «Ливарно-механічний завод» - адвоката Тер-Товмасян Ю.Г., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 , з 26.02.2007 року по 01.02.2009 року працював у відповідача на ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг» на посаді обрубувача фасоносталеливарного цеху, з 01.02.2009 року по 29.03.2018 року у відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на посаді обрубувача ливарно-ковальського виробництва. 29.03.2018 року звільнений у зв`язку з переводом до ТОВ «Ливарно-механічний завод» (а.с. 14-15).

ОСОБА_1 , з 30.03.2018 року по 15.12.2023 року працював у відповідача на ТОВ «Ливарно-механічний завод» на посаді обрубувача термообрубної ділянки, виробництво ФСЛЦ. 15.12.2023 року звільнений за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП (а.с. 15).

У зв`язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці позивачем отримані хронічні професійні захворювання.

Відповідно до пункту 14 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 06 травня 2024 рокурадикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта на фоні протрузій між хребцевих дисків в сегментах L1-L2, L3-L4, L4-L5, грижі диска на рівні L5-S1, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня); вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації з синдромом вегетативно-серсорної полінейропатії верхніх кінцівок, двобічним плечолопатковим пері артрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з пері артрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозом дрібних суглобів кистей та трофічними розладами на кистях.

Відповідно до пункту 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 06 травня 2024 року (надалі акт Форми П-4), причиною виникнення професійного захворювання Позивача є те, що ОСОБА_1 працюючи на посаді обрубувача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в період з 26.02.2007 року по 29.03.2018 року та на посаді обрубувача ТОВ «Ливарно-механічний завод» в період з 30.03.2018 року по 15.12.2023 року, виконував комплекс робіт з обрубки, зачистці, вирубці різними пневматичними інструментами або зубилом вручну, на стаціонарних і переносних наждаках, в очисних барабанах, в електрогідравлічних установках, великогабаритних виливків з різних металів і сплавів, що мають велику кількість ребер. Під час виконання своїх трудових обов`язків та враховуючи професійний маршрут на підприємстві на ОСОБА_1 діяли шкідливі виробничі фактори, такі як фізичне навантаження та локальна вібрація (а.с. 31).

Відповідно до пункту 18 акту Форми П-4, причиною виникнення професійного захворювання позивача є важкість праці: величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу двома руками складала 116256-140400 кг/с при нормі 70000кг/с, нахили корпусу 160-170 за зміну при нормі 51-100, перебування у незручній робочій позі складало 42-67 % при допустимому значенні 25%, вібрація локальна: еквівалентні рівні локальної вібрації на 4-5 дБ перевищували допустимий рівень, в період роботи позивача на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та на ТОВ «Ливарно-механічний завод» (а.с. 31).

Відповідно до пункту 13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 06 травня 2024 рокузгідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» умови праці позивача відносяться до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі»

Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» про наявність хронічного професійного захворювання від 02.04.2024 року № 526 ОСОБА_1 має захворювання професійного характеру (а.с. 35-36).

Згідно виписки із Акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 573797 від 08.08.2024 року, позивачу протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, переохолодження з 15 липня 2024 року, дата чергового переогляду 10.07.2026 року (а.с. 34).

Згідно із виписки із Акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 130155 від 08.08.2024 року, позивачу було встановлено 65%втрати професійної працездатності (35% по радикулопатії, 30% по вібр. хворобі) та 3 група інвалідності з 15 липня 2024 року по 01 серпня 2026 року (а.с. 331).

Позивачу визначено потребу в медикаментозному лікуванні, забезпеченні засобами медичного призначення (а.с. 33).

Відповідно до пункту20 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 06 травня 2024 року враховуючи роботу ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих факторів та неодноразову зміну керівництва, конкретних посадових осіб, які відповідальні за профілактику виникнення професійного захворювання встановити неможливо.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст.153,237-1КЗпП України й виходив з обов`язку відповідачів ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ТОВ «Ливарно механічний завод» відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями.

Суд врахував загальний період роботи позивача в шкідливих умовах на підприємствах відповідачів ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» 11 років 22 дні, ТОВ «Ливарно механічний завод» 5 років 5 місяців 9 днів, характер та тривалість отриманого професійного захворювання, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, що позивачу первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності в зв`язку з професійними захворюваннями, а також визнано людиною з інвалідністю третьої групи, з 15.07.2024 до 01.08.2026, з переоглядом 10.07.2026. Суд, також, прийняв до уваги тяжкість та невідворотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII "Про охорону праці", КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Оскільки позивачу первинно висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності у зв`язку з професійними захворюваннями у 2024 році, з переоглядом 10.07.2026, тобто встановлено наявність пошкодження здоров`я на виробництві, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцями, колегія суддів приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008 року та ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практичноможливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до пункту 18 акту Форми П-4, причиною виникнення професійного захворювання позивача є важкість праці: величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу двома руками складала 116256-140400 кг/с при нормі 70000кг/с, нахили корпусу 160-170 за зміну при нормі 51-100, перебування у незручній робочій позі складало 42-67 % при допустимому значенні 25%, вібрація локальна: еквівалентні рівні локальної вібрації на 4-5 дБ перевищували допустимий рівень, в період роботи позивача на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та на ТОВ «Ливарно-механічний завод».

Отже, роботодавці ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та ТОВ «Ливарно-механічний завод», під час роботи позивача, допустили перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

При цьому, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідачів, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодження здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ТОВ «Ливарно-механічний завод», якими не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ТОВ «Ливарно-механічний завод`норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивачапрофесійних захворювань, а тому саме на роботодавців покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих позивачем професійних захворювань, відсоток втрати ним професійної працездатності у розмірі 65% та визнання людиною з інвалідністю третьої групи, стаж роботи позивача на підприємстві відповідача, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров`ї, що підтверджується виписним епікризом, що міститься в матеріалах справи, в якому зафіксований нестійкий дистабілізаційний стан його здоров`я, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що судом першої інстанції безпідставно зменшено розмір моральної шкоди, яку позивач просив відшкодувати, не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки, визначаючи розмір моральної шкоди, яку слід стягнути, суд першої інстанції обґрунтував та врахував ступінь, глибину та характер душевних страждань позивача,істотність вимушених змін у його житті, стаж роботи позивача на кожному із підприємств, принципи поміркованості, розумності і справедливості, та вважав, що вказаний розмір не більший, ніж достатній для розумногозадоволення потреб позивача як особи, що має право на відшкодування такої шкоди. Судом враховано, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою особи.

Такий правовий висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі№ 752/17832/14-ц.

Зміна розміру моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, в даному випадку буде переоцінкою встановлених судом першої інстанції обставин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, отриманих професійних захворювань, працю на підприємстві відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в шкідливих умовах протягом 11 років 22 днів, на підприємстві відповідача ТОВ «Ливарно механічний завод» в шкідливих умовах протягом 5 років 5 місяців 9 днів, якими не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 65%, з визнанням позивача людиною з інвалідністю третьої групи, з 15.07.2024, з переоглядом 10.07.2026, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, погоджується з висновком суду першої інстанції, що розумним, виваженим і справедливим, у її ситуації, буде визначення розміру відшкодування моральної шкоди з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» у сумі 160 000,00 грн., з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод`у сумі 80 000,00 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги позивача про необґрунтованість розміру моральної шкоди.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.

Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6Конвенціїпрозахист правлюдиниіосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 листопада 2024 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 29 січня 2025 року.

Головуючий:

Судді: