Ухвала

від 28.01.2025 по справі 463/11855/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/11855/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/36/25 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 07 січня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024140000000116, внесеного 15 травня 2024 року в ЄРДР, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366-2, ст. 368-5 КК України,

встановила :

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 07 січня 2025 року задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Львівської обласної прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт у кримінальному провадженні № 42024140000000116 від 15.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2, ст. 368-5 КК України, на майно шляхом заборони розпорядження (відчуження), а саме:

готельний комплекс «Saltzbork», який знаходиться за адресою: Львівська область, Самбірський район, смт. Стара Сіль, хутір Папрочизна;

земельні ділянки з кадастровими номерами 4625155700:01:000:0285, 4625155700:01:000:0472, 4625155700:01:000:0474, 4625155700:01:000:0475, 4625155700:01:000:0476, 4625155700:01:000:0477, 4625155700:01:000:0478, 4625155700:01:000:0479, 4625155700:01:000:0480, 4625155700:01:000:0481, 4625155700:01:000:0482, 4625155700:01:000:0485, 4625155700:01:000:0486, 4625155700:01:000:0487, 4625155700:01:000:0488, 4625155700:01:000:0489, 4625155700:01:000:0490, 4625155700:01:000:0491, 4625155700:01:000:0315 та наявні зареєстровані об`єкти нерухомості (будівлі складові частини комплексу) за адресою: Львівська обл., Старосамбірський р., смт. Стара Сіль, хутір Папрочизна, будинок 7б, загальна площа 253 кв.м.; Львівська обл., Старосамбірський р., смт. Стара Сіль, хутір Папрочизна, будинок 8, загальна площа 1030,6 кв.м.; Львівська обл., Старосамбірський р., смт. Стара Сіль, хутір Папрочизна, будинок 8В, загальна площа 355,9 кв.м.; Львівська обл., Старосамбірський р., смт. Стара Сіль, хутір Папрочизна, будинок 8Г, загальна площа 302 кв.м.; Львівська обл., Старосамбірський р., смт. Стара Сіль, хутір Папрочизна, будинок 8Д, загальна площа 140,3 кв.м.; Львівська обл., Старосамбірський р., смт. Стара Сіль, хутір Папрочизна, будинок 8К, загальна площа 208,5 кв.м.; Львівська обл., Старосамбірський р., смт. Стара Сіль, хутір Папрочизна, будинок 8Г-1, загальна площа 1037 кв.м.; Львівська обл., Старосамбірський р., смт. Стара Сіль, хутір Папрочизна, будинок 8Г-2, загальна площа 128,5 кв.м.; Львівська обл., Старосамбірський р., смт. Стара Сіль, хутір Папрочизна, будинок 8Г-3, загальна площа 128,5 кв.м.; Львівська обл., Старосамбірський р., смт. Стара Сіль, хутір Папрочизна, будинок 8Г-4, загальна площа 122,6 кв.м.; Львівська обл., Старосамбірський р., смт. Стара Сіль, хутір Папрочизна, будинок 8Г-5, загальна площа 122,6 кв.м. які належать ТОВ «Еко-Самбір» (код ЄДРПОУ 41936773, адреса: Львівська обл., Самбірський р-н, селище Стара Сіль, хутір Папрочизна, буд. 8Г-1;

земельну ділянку із кадастровими номером 4625155700:01:000:0308 та наявні зареєстровані об`єкти нерухомості (будівлі складові частини комплексу) за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 126,9 кв.м. які на праві приватної власності належать ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

земельні ділянки: 4625155700:01:000:0492, 4625155700:01:000:0493, 4625155700:01:000:0494, 4625155700:01:000:0495, 4625155700:01:000:0496, 4625155700:01:000:0497, 4625155700:01:000:0498, та наявні на них зареєстровані об`єкти нерухомості (будівлі складові частини комплексу) за наступними адресами: Львівська обл., Старосамбірський р., смт. Стара Сіль, хутір Папрочизна, будинок 8/1, загальна площа 1227.5 кв.м.; Львівська обл., Старосамбірський р., смт. Стара Сіль, хутір Папрочизна, будинок 8/1 «а», загальна площа 76,8 кв.м.; Львівська обл., Старосамбірський р., смт. Стара Сіль, хутір Папрочизна, будинок 8/1 «б», загальна площа 76,8 кв.м.; Львівська обл., Старосамбірський р., смт. Стара Сіль, хутір Папрочизна, будинок 8/1 «в», загальна площа 76,8 кв.м.; Львівська обл., Старосамбірський р., смт. Стара Сіль, хутір Папрочизна, будинок 8/1 «г», загальнаплоща 19,7 кв.м.; Львівська обл., Старосамбірський р., смт. Стара Сіль, хутір Папрочизна, будинок 8/1 «д», загальна площа 19,7 кв.м.; Львівська обл., Старосамбірський р., смт. Стара Сіль, хутір Папрочизна, будинок 8/1 «е», загальна площа 19,7 кв.м.; АДРЕСА_1 , загальна площа 471,2 кв.м. на праві приватної власності належать ОСОБА_9 , РНОКПП НОМЕР_2 .

На вказану ухвалу слідчого судді адвокат ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу у якій просить ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 07 січня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024140000000116 скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні прокурора про накладення арешту.

Вважає ухвалу слідчого судді необґрунтованою, незаконною через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи, з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального законодавства.

На думку апелянта, викладені в клопотанні прокурора обставини не відповідають дійсності, адже як вбачається з долучених до матеріалів справи витягів про реєстрацію права власності набуття вищевказаних об`єктів відбувалося починаючи ще з 10.12. 2012 року.

Зокрема зауважує, що земельні ділянки 4625155700:01:000:0285 та 4625155700:01:000:0308 придбані ОСОБА_7 22.06. 2017 року, а у 2019 році на вказаних земельних ділянках відбулася реконструкція старого будинку під агрооселю, а з 2022 року земельна ділянка 4625155700:01:000:0308 перебуває в іпотеці банку.

Окрім того, зазначає, що земельна ділянка 4625155700:01:000:0316 була придбана ОСОБА_7 01.10.2021 року, а проект детального плану території, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки готувався ще з травня 2018 року; на придбаних ділянках було 9 приміщень та фундаменти під будівлю. В подальшому у лютому 2024 року відбувся поділ вказаної земельної ділянки на 11 інших ділянок; у березні 2024 року земельну ділянку 4625155700:01:000:0473 було поділено на 7 інших ділянок.

Щодо земельної ділянки 4625155700:01:000:0315, то така на підставі договору купівлі - продажу від 01.10.2021 року була придбана ОСОБА_9 , а з грудня 2024 року є власністю ТОВ «Еко-Самбір», корпоративні права належать ОСОБА_11 ; а земельна ділянка 4625155700:01:000:0286 була придбана ОСОБА_9 в 2012 році, та в подальшому була поділена на кілька ділянок, які з грудня 2024 року є власністю ТОВ «Еко -Самбір».

Стверджує, що усі вищевказані об`єкти нерухомого майна були реконструйовані та перереєстровані на ТОВ «Еко-Самбір» у законний спосіб і на даний час триває процес створення, облаштування оздоровчого відпочинкового комплексу (табору) для дітей та учасників бойових дій на вищевказаних об`єктах нерухомого майна.

Окремо вважає за необхідне вказати, що ОСОБА_11 є підприємцем та зареєстрована як платник податків з 29.05.2006 року по даний час, мала чималий дохід від зайняття підприємницькою діяльністю, а отже джерело походження її майна є законним.

Зауважує, що в судовому засіданні Личаківського районного суду м. Львова стороною захисту було долучено довідки про доходи ОСОБА_7 та копії відповідних документів щодо придбання у законний спосіб об`єктів нерухомого майна, проте такі слідчим суддею не були враховані.

Для апелянта незрозумілою є позиція прокурора щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2, ст. 368-5 КК України, адже майно придбано у законний спосіб ОСОБА_7 , доходи задекларовані, а інформація наявна в декларуванні.

Вказує, що жодній особі у вказаному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру, а досудове розслідування проводиться однобічно, без з`ясування всіх обставин справи.

Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, прокурор та представник власника майна у судове засідання не прибули.

Адвокат ОСОБА_6 у телефонному режимі заявив клопотання про проведення судового засідання без його участі. Подану апеляційну скаргу підтримує у повному обсязі.

Від прокурора ОСОБА_12 на адресу Львівського апеляційного суду надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі. Просить відмовити у задоволенні,32

1 апеляційної скарги та залишити ухвалу слідчого судді без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття прокурора ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_6 в судове засідання не перешкоджає проведенню розгляду.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно відповідає вимогам ст. 370 КПК України, є законною, вмотивованою та обґрунтованою.

Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до пункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК України встановлені загальні умови, що не допускають застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Вказаних вимог кримінального процесуального закону слідчим суддею першої інстанції було дотримано в повному обсязі.

Так, згідно з клопотанням, у провадженні Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №42024140000000116 від 15.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2, ст. 368-5КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_13 за час роботи на різних посадах Львівської митниці, будучи особою уповноваженою на виконання функцій держави, незаконно набув активів (земельні ділянки, житлові/нежитлові будівлі та приміщення в межах Самбірського району, Львівської області), вартість яких значно перевищує його законний дохід.

Набуті активи ОСОБА_13 перебувають у власності близьких родичів та довірених осіб останнього.

Задовольняючи це клопотання сторони обвинувачення, внесене в межах кримінального провадження №42024140000000116, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність накладення арешту на майно у зв`язку з наявністю достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, при цьому слідчим суддею було враховано розумність і співозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Під час розгляду клопотання сторони обвинувачення слідчий суддя врахувала встановлені обставини кримінального провадження та мету, з якою звернувся прокурор для накладення арешту на майно, що знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_13 та його дружини (на час набуття відповідних активів) ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , чипідконтрольних їм юридичних осіб (ТОВ «Еко-Самбір») та за відсутності беззаперечних доказів на спростування презумпції власності, дійшла правильного висновку, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження на цій стадії досудового розслідування обґрунтованим та виправданим.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Таким чином, арешт майна з підстав, передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів.

При цьому покликання апелянта на те, що накладений арешт є неправомірним втручанням у право власності ОСОБА_7 не знайшло свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, оскільки при накладенні такого враховано «справедливий баланс» між інтересом суспільства та вимогами щодо захисту фундаментальних прав особи.

Так при розгляді клопотання, слідчою суддею не встановлено негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, який в цьому випадку є найбільш дієвим та виправдовує ступінь втручання у право власності ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , чи підконтрольних їм юридичних осіб (ТОВ «Еко-Самбір»). Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що накладення арешту на майно у вигляді заборони його відчуження жодним чином не позбавляє власника майна права на його володіння та користування(у тому числі і організацію дитячого оздоровчого табору). Власник майна не позбавлений можливості володіти та користуватися зазначеним майном, а обмеження можливості розпоряджатися ним носить тимчасовий характер та прямо передбачено кримінальним процесуальним законом на час, необхідний для розгляду кримінального провадження.

При вирішенні питання про арешт майна слідчим суддею на виконання вимог ч. 2 ст. 173 КПК України враховано можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що відповідає конституційним нормам.

Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді клопотання про арешт майна слідчим суддею допущено не було.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам закону й підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 -адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 07 січня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024140000000116, внесеного 15 травня 2024 року в ЄРДР, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366-2, ст. 368-5 КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: