Постанова

від 29.01.2025 по справі 127/6390/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/6390/24

Провадження № 22-ц/801/360/2025

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 рокуСправа № 127/6390/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Сопруна В. В., Стадника І. М.

Секретар: Пантелеймонова А. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2024 року за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірними дії та зобов`язати вчинити певні дії головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини,

Ухвалу постановив суддя Федчишен С. А.

Ухвалу постановлено о 15:44 год в м. Вінниця

Повний текст ухвали складено 11 грудня 2024 року,

встановив:

У листопаді 2024 року боржник ОСОБА_1 звернувся в суд з скаргою на дії та бездіяльність головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Немченка В. С.

Скарга мотивована тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 травня 2024 року у справі № 127/6390/24 стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 лютого 2024 року та до досягнення дитиною повноліття.

08 листопада 2024 року головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Немченком Володимиром Сергійовичем відкрито виконавче провадження № 76490434.

11 листопада 2024 року головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Немченком Володимиром Сергійовичем винесено постанову про арешт коштів боржника та постанову про арешт майна боржника.

Боржник вважає, що станом на 15 листопада 2024 року ним сплачена заборгованість по аліментах у повному обсязі. На підставі наданих заяв та платіжних інструкцій, 18 листопада 2024 року державним виконавцем в автоматизовану систему виконавчого провадження було завантажено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 76490434, відповідно до якого, станом на 18 листопада 2024 року відсутня заборгованість зі сплати аліментів.

У подальшому представник боржника звернувся до державного виконавця із заявою про проведення розрахунку по сплаті аліментів у виконавчому провадженні 76490434. До заяви було долучено: платіжні інструкції, які були сплачені боржником особисто в якості аліментів: - платіжна інструкція № P24A2664622670D1851 від 01 травня 2024 року на суму 30 000 грн; - платіжна інструкція № P24A2602172377D5666 від 16 квітня 2024 року на суму 8 000 грн. Отже, станом на 18 листопада 2024 року існувала переплата зі сплати аліментів по ВП № 76490434 у сумі 38 000 грн.

Поряд з цим, 20 листопада 2024 року до державного виконавця звернувся стягувач, яка просила здійснити перерахунок заборгованості по аліментам згідно довідки про нарахування на утримання грошового забезпечення ОСОБА_1 .

На підставі заяви стягувача, державним виконавцем в автоматизовану систему виконавчого провадження було завантажено новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 76490434, відповідно до якого, станом на 20 листопада 2024 року, існує заборгованість зі сплати аліментів у сумі 191 756,38 грн.

Боржник вважає, що розрахунок заборгованості по сплаті аліментів від 20 листопада 2024 року здійснений державним виконавцем за період з 23 лютого 2024 року по 20 листопада 2024 року у виконавчому провадженні № 7649043, є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню. Державним виконавцем було необґрунтовано відхилено платіжні інструкції без призначення платежу як аліменти в рахунок сплати аліментів та вважає такі дії неправомірними, оскільки за період з березня 2024 по листопад 2024 року ОСОБА_1 добровільно здійснював оплату аліментів на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, боржник вважає неправомірним стягнення аліментів з додаткової винагороди військовослужбовця, оскільки виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів. Додаткова винагорода, визначена Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168, яка виплачується на період воєнного стану, належить до 7 одноразових видів грошового забезпечення і не включається до переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, через що вважає, що державний виконавець при обчисленні розміру аліментів діяв всупереч чинного законодавства.

У зв`язку з викладеним боржник просив визнати неправомірними дії головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Немченка В. С. щодо не врахування до розрахунку заборгованості по аліментах, які стягуються у виконавчому провадженні № 76490434, сплачених ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 23 лютого 2024 року по 20 листопада 2024 року грошових коштів на загальну суму 59 756, 38 грн., відповідно до доданих платіжних інструкцій; скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 20 листопада 2024 року у виконавчому провадженні № 76490434 та зобов`язати головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Немченка В. С. здійснити новий розрахунок, у якому врахувати при обчисленні заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 76490434 надані боржником ОСОБА_1 платіжні інструкції щодо добровільного перерахунку грошових коштів, які були сплачені на ім?я стягувача ОСОБА_2 без призначення платежу як аліменти у сумі 59 756, 38 грн.; зобов?язати головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Немченка В. С. здійснити перерахунок розміру аліментів у виконавчому провадженні № 76490434 з 23 лютого 2024 року по 20 листопада 2024 року без урахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення (винагороди за безпосередню участь у бойових діях та винагороду додаткову 100 тис. періодом), які були виплачені ОСОБА_1 в період червень 2024, липень 2024, серпень 2024, вересень 2024, жовтень 2024, згідно довідки військової частини НОМЕР_1 про нарахування та утримання грошового забезпечення боржника ОСОБА_1 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2024 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дії та зобов`язати вчинити певні дії головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та постановити нове рішення, яким його скаргу про визнання неправомірними дій та зобов`язати вчинити певні дії головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити у повному обсязі.

Зазначив, що на його думку, оскаржувана ним ухвала суду постановлена з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, за невідповідності висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам скарги на неправомірні дії головного державного виконавця та полягають у тому, що судом першої інстанції не враховано, що сплата боржником на користь стягувача грошових коштів у спірний період здійснювалась зі сталою періодичністю, що відповідає періоду сплати аліментів на утримання дитини, а тому грошові кошти на загальну суму 59 756,38 грн., які перераховані стягувачу без зазначення необхідної інформації у квитанції в графі «призначення платежу» є за своєю природою аліментами.

Крім того, боржник зазначає, що механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України, деяким іншим особам визначаються відповідно до Наказу Міністерства оборони України № 260 від 07 червня 2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». Тому, вважає, що при визначенні розміру грошового забезпечення, з якого підлягають до стягнення аліменти, має враховуватися оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавка за особливі умови проходження служби, премія та індексація; підлягають виключенню із грошового забезпечення грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та додаткова винагорода.

Судом першої інстанції у оскаржуваній ухвалі здійснено посилання на практику Верховного Суду, яка не є релевантною у даному спорі, а тому ухвала суду є необґрунтованою.

Стягувач ОСОБА_2 та головний державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Немченко В. С. у встановлений судом строк надали відзиви на апеляційну скаргу, у яких заперечили проти задоволення апеляційної скарги боржника, ухвалу суду першої інстанції просять залишити без змін.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник боржника ОСОБА_1 адвокат Меркулова Н. А. апеляційну скаргу підтримала, просить її задовольнити.

Головний державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Немченко В. С. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Стягувач ОСОБА_2 заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просить ухвалу суду залишити без змін.

Суд апеляційноїінстанції,перевіривши законністьі обґрунтованістьухвали судупершої інстанціїв межахдоводів апеляційноїскарги,заслухавши пояснення учасниківсправи, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 травня 2024 року у справі № 127/6390/24 стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1 /4 частки заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 лютого 2024 року та до досягнення дитиною повноліття (а. с. 42-45).

23 жовтня 2024 року Вінницьким міським судом Вінницької області видано виконавчий лист на примусове виконання рішення суду, зі змісту якого вбачається судове рішення до виконання: «Стягувати із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 лютого 2024 року та до досягнення дитиною повноліття (а. с. 6).

08 листопада 2024 року головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Немченком В. С. відкрито виконавче провадження № 76490434 (а. с. 6 на звороті 7).

11 листопада 2024 року головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Немченком В. С. винесено постанову про арешт коштів боржника та постанову про арешт майна боржника (а. с. 7 на звороті 8).

12 листопада 2024 року державним виконавцем в автоматизовану систему виконавчого провадження було завантажено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 76490434, відповідно до якого, станом на 12 листопада 2024 року заборгованість становить 57 544,93 грн. ( а. с. 16 на звороті).

Представник боржника ОСОБА_1 адвокат Меркулова Н. А. звернулася до державного виконавця із заявою про скасування постанови від 11 листопада 2024 року про арешт коштів ОСОБА_1 , постанови від 11 листопада 2024 року про арешт майна ОСОБА_1 , та просив негайно зняти арешт з ОСОБА_1 , накладений постановою головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Немченком В. С. від 11 листопада 2024 року у виконавчому провадженні № 76490434, шляхом розблокування всіх рахунків ОСОБА_1 .

До заяви були долученні: платіжна інструкція № 24459PBNKI006f820001 від 14 листопада 2024 року, платіжна інструкція № 0.0.4009387921.1 (код документа 9360-6589-8497-8210) від 15 листопада 2024 року та документи на підтвердження повноважень представника (а. с. 17 зворот -18)

Крім того, відповідно до платіжної інструкції № 0.0.4009387921.1 (код документа 9360-6589-8497-8210) від 15 листопада 2024 року на користь Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 40143408, IBAN НОМЕР_2 в АТ "Укрексімбанк", 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127) було сплачено заборгованість за ВП № 76490434, виконавчий лист № 127/6390/24 в сумі 27 326.22 грн. (а. с. 19).

На підставі наданих заяв та платіжних інструкцій 18 листопада 2024 року державним виконавцем в автоматизовану систему виконавчого провадження було завантажено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 76490434, відповідно до якого, станом на 18 листопада 2024 року, відсутня заборгованість зі сплати аліментів (а. с. 20).

У подальшому, представник боржника звернулася до державного виконавця із заявою про проведення розрахунку по сплаті аліментів у виконавчому провадженні № 76490434, до заяви долучила: платіжні інструкції, які були сплачені Боржником особисто в якості аліментів: - платіжна інструкція № P24A2664622670D1851 від 01 травня 2024 року на суму 30000,00 грн.; - платіжна інструкція № P24A2602172377D5666 від 16 квітня 2024 року на суму 8000,00 грн.(а. с. 21-22).

20 листопада 2024 року до державного виконавця звернувся стягувач, яка просила здійснити перерахунок заборгованості по аліментам, згідно довідки про нарахування на утримання грошового забезпечення ОСОБА_1 (а. с. 23)

На підставі заяви стягувача, державним виконавцем в автоматизовану систему виконавчого провадження було завантажено новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 76490434, відповідно до якого, станом на 20 листопада 2024 року, існує заборгованість зі сплати аліментів у сумі 191 756,38 грн. (а. с. 23 на звороті).

Державним виконавцем при обчисленні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів враховано кошти сплачені боржником на загальну суму 100000,00 грн., де в призначеннях платежу зазначено «аліменти, аліменти на дитину». Разом з тим, сплачені ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 кошти в розмірі 59 756, 38 грн. державним виконавцем не враховані з огляду на відсутність у чеках призначення платежу «аліменти» (а. с. 49-97).

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що надані скаржником квитанції на загальну суму 59 756,38 грн. які перераховані стягувачу без зазначення у квитанції в графі «призначення платежу» - сплата аліментів, не свідчать про виконання ним судового рішення щодо сплати (погашення заборгованості) аліментів, та правомірно не враховані державним виконавцем при складанні розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, а тому дії державного виконавця та розрахунок заборгованості від 20 листопада 2024 року не суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, законодавством визначено, що утримання аліментів з військовослужбовців ЗСУ провадиться, в тому числі і з додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, суд приходить до висновку, що нарахування державним виконавцем аліментів з урахуванням додаткової винагороди, проведено згідно чинного законодавства, а тому скарга щодо зобов`язання державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості по аліментах, задоволенню не підлягає.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.

За ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно вимог частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із звіту про здійсненя відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Як вбачається з матеріалів справи, сплачені ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 кошти в розмірі 59 756,38 грн. державним виконавцем не враховані у розрахунку заборгованості по аліментам.

Доводи апеляційної скарги про те, що виконавцем було необґрунтовано відхилено платіжні інструкції без призначення платежу як аліменти в рахунок сплати аліментів, суд апеляційної інстанції розцінює критично у зв`язку з наступним.

Як вбачається з долучених платіжних інструкцій: № P24A2602172377D5666 від 16 квітня 2024 року на суму 8000,00 грн., призначення платежу переказ власних коштів (а. с. 22 на звороті); № P24A2687707453D5121 від 07 травня 2024 року на суму 38000,00 грн., призначення платежу переказ власних коштів (а. с. 14 на звороті); № P24A3251628449D3764 від 15 вересня 2024 року на суму 13 756,38 грн., призначення платежу переказ власних коштів (а. с. 15 на звороті), боржником ОСОБА_1 дійсно були перераховані на рахунок ОСОБА_2 грошові кошти в загальному розмірі 59 756,38 грн.

На переконання апеляційного суду надані скаржником дублікати квитанцій про добровільне перерахування коштів на картковий рахунок стягувача без зазначення у квитанції в графі «призначення платежу» - сплата аліментів, не свідчать про сплату грошових коштів саме у вигляді аліментів, а відтак правомірно не враховані державним виконавцем при складанні розрахунку заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 2607/386/2012 (провадження № 61-13617св21) зроблено висновок, що «суд першої інстанції встановив, що боржником не надано доказів, що банківські картки, на які здійснювався переказ грошових коштів, належать стягувачу не подано. Крім того електронні перекази за допомогою поштового зв`язку не містять жодних відомостей про тип, призначення платежу. Суд першої інстанції також не встановив, що перераховані кошти є аліментами із зазначенням будь-яких слів, словосполучення які б свідчили про це, а не є добровільною участю батька у витратах на дітей чи участі в інших витратах колишньої дружини та їх дітей.

У постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року в справі № 642/6906/16-ц зазначено, що суди дійшли висновків, що відсутність інших, окрім аліментних, грошових зобов`язань між стягувачем та боржником, відсутність відмови стягувача від отримання грошових переказів, здійснених боржником, а також неможливість самостійно вказувати призначення платежу у таких грошових переказах може свідчити про добровільне виконання боржником свої обов`язків.

При цьому апеляційний суд зазначає, що у період з лютого 2024 року по листопад 2024 року боржник ОСОБА_1 перерахував на рахунок ОСОБА_2 грошові кошти на загальну суму 100 000,00 грн., де в призначеннях платежу зазначено «аліменти, аліменти на дитину».

Отже, боржником не надано достатніх доказів щодо його дійсного наміру по перерахуванню оспорюваної грошової суми у 59 756,38 грн. саме як аліментів, а не додаткових витрат на дитину чи добровільного перерахування коштів на інші цілі, у тому числі на утримання колишньої дружини.

При цьому боржник мав реальну можливість зазначити будь-яку інформацію у призначенні платежу на власний розсуд.

ОСОБА_1 добровільно перераховував на картковий рахунок ОСОБА_2 кошти, знаючи, що між ним і стягувачем відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) з повернення коштів, а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків).

Боржник перераховував стягувачу кошти тричі: 16 квітня 2024 року, 07 травня 2024 року, 15 вересня 2024 року, зазначаючи, що призначенням платежу є поповнення карткового рахунку стягувача.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області яким стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалене 16 травня 2024 року.

Ухвала Вінницького міського суду Вінницької області, якою залишено без задоволення заяву адвоката Меркулової Н. А., діючої в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 травня 2024 року, постановлена 05 серпня 2024 року.

Оскільки ОСОБА_1 не був зобов`язаний перераховувати кошти з огляду на відсутність договірних відносин із ОСОБА_2 , а також будь-яких інших зобов`язань, проте здійснював ці несистематичні та нерівнозначні за сумою платежі паралельно із сплатою аліментів, його поведінка щодо вимоги зарахування грошових коштів за платіжними інструкціями без призначення платежу як «аліменти» у якості сплачених аліментів, у контексті даної справи є вочевидь суперечливою та недобросовісною.

Доводи апеляційної скарги, щодо неправомірності стягнення аліментів з додаткової винагороди (винагороди за безпосередню участь у бойових діях), апеляційним судом відхиляються у зв`язку з наступним.

Стаття 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначає порядок стягнення аліментів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Відповідно до ч. ч. 4, 8, 13 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику, в тому числі у разі подання заяви стягувачем або боржником. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем на вимогу стягувача протягом трьох робочих днів у випадках, встановлених законом. Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів дійсна протягом одного місяця з дня її видачі. Форма довідки встановлюється Міністерством юстиції України.

Відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Аналіз положень СК України, зокрема положень статті 81, частини третьої статті 181, частини другої статті 182, статті 183 СК України, свідчить про те, що законодавець ототожнює поняття "заробітку" та "доходу", передбачаючи можливість стягнення на користь дитини мінімального рекомендованого розміру аліментів з обох джерел отримання грошових коштів. Аналогічна ситуація відображена і в положеннях ЦК України, який також ототожнює поняття "заробітку" та "доходу", зокрема у відносинах щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Таким чином, законодавець гарантував можливість захисту прав та фактичного задоволення інтересів найменш захищених категорій осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 з послідуючими змінами, затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.

Разом з тим, з урахуванням системного способу тлумачення вищевказаний Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому тлумачення його положень має здійснюватися з урахуванням дійсного змісту норм закону, на розвиток та виконання якого він прийнятий (розширювальне тлумачення норм права).

Водночас положення статті 81 СК України та частини третьої статті 181 СК України вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку. Звуження ж змісту норм закону за допомогою положень підзаконних нормативно-правових актів є неприпустимим.

У пункті 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб вказується, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміну "дохід" у дужках після поняття "заробіток" може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів цього Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, не є вичерпним.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18-ц.

Пунктом 1 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб чітко визначено, що аліменти справляються з усіх видів заробітку і додаткової винагороди за основним місцем роботи.

Таким чином, з аналізу вказаних норм випливає, що аліменти мають стягуватися в частці від усіх видів доходу боржника. Тому фактично, навіть до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 року, виконавець мав враховувати всі види надходжень боржника для визначення розміру аліментів.

Постановою КМУ № 122 від 16 лютого 2022 року «Про внесення змін до постанови КМУ від 26 лютого 1993 року № 146» встановлено, що з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ тощо утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.

Постановою КМУ від 11 листопада 2022 року № 1263 внесені зміни до п. 8 переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, доповнено його після слів «з усіх видів грошового забезпечення» словами «інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується за період воєнного стану».

Отже, постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 року № 1263 лише підтверджено необхідність стягнення аліментів з урахуванням додаткової винагороди, оскільки раніше законодавство просто не містило норми про отримання додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану. Тому з урахуванням змін у законодавстві, законодавець лише узгодив між собою всі нормативно-правові акти. Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 209/3260/13-ц.

Тому, посилання на те, що державним виконавцем неправильно враховано при розрахунку заборгованості по аліментах на утримання неповнолітньої дитини додаткову винагороду, яка виплачується на період воєнного стану, є безпідставними та спростовуються встановленими обставинами.

Таким чином наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції по суті спору.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин ухвала суду є законною і обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіВ. В. Сопрун І. М. Стадник

Повний текст судового рішення складено 29 січня 2025 року