Рішення

від 30.01.2025 по справі 443/1685/24

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/1685/24

Провадження №2/443/74/25

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

30 січня 2025 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Равлінка Р.Г.,

секретар судового засідання Рибакова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: виконавчий комітет Ходорівської міської ради Стрийського району Львівської області (орган опіки та піклування) про позбавлення батьківських прав,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: виконавчий комітет Ходорівської міської ради Стрийського району Львівської області (орган опіки та піклування) в якій просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обґрунтування позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачка ОСОБА_2 його колишня дружина, з якою відповідно до заочного рішення Жидачівського районного суду Львівської області у цивільній справ №443/842/24 від 15.07.2024, шлюб розірвано. За час шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син- ОСОБА_4 , а також ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дочка- ОСОБА_5 . Діти хоч зареєстровані разом із відповідачкою в с. Чорний Острів Стрийського (колишнього Жидачівського) району Львівської області, однак після переїзду із м. Харків в м. Ходорів, проживають разом з позивачем із травня 2022 року без реєстрації у житловому будинку АДРЕСА_1 , який на праві власності належить його рідній сестрі та знаходяться на його утриманні. Із відповідачкою близько чотирьох років тому він виїхав на роботу в Республіку Польща, де перебував до травня 2022 року, коли вимушений був повернутись в Україну, а саме в м. Ходорів Стрийського (колишнього Жидачівського) району Львівської області для здійснення догляду за спільними дітьми, які туди переїхали із м.Харків після початку війни рф проти України. Відповідачка в останній рік перестала цікавитись життям дітей, не бере участі у їх матеріальному забезпеченні, тобто вона повністю самоусунулась від виховання та утримання дітей, в тому числі неповнолітньої дочки, що мало наслідком те, що він фактично самостійного виховує та утримує неповнолітню дочку та сина, який навчається. Таке ставлення відповідачки ОСОБА_2 , до неповнолітньої дочки, на його думку, є свідченням її байдужості до подальшої долі дочки та свідомого її ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо неї.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінко Р.Г. від 19.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження на 31.10.2024 /а.с.25-26/.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 31.10.2024 клопотання представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Чорненького Я.Б. про витребування доказів задоволено. Витребувано від Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601) інформацію про перетинання державного кордону України у період часу із 01.06.2021 по 30.10.2024 громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 , виданий Жидачівським РВ УМСУ у Львівській області 01.12.2009. Підготовче засідання відкладено на 02.12.2024 /а.с.45-47/.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 02.12.2024 закрито підготовче провадження. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 20.12.2024 /а.с.62-63/.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 20.12.2024 у зв`язку з першою неявкою відповідачки справу розглядом відкладено на 03.01.2025 / а.с.72/.

03.01.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 30.01.2025 /а.с.81-82 на звороті/.

Розгляд справи по суті відбувся 30.01.2025 без участі сторін.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі

Позивач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не зявився. Представник позивача адвокат Чорненький Я.Б. подав клопотання у якому просить проводити засідання за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримують, просять задовольнити та не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Представник Ходорівської міської ради Стрийського району Львівської області (органу опіки та піклування) подала клопотання у якому вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 та просять винести рішення згідно чинного законодавства. В судовому засіданні 03.01.2025 ОСОБА_6 повідомила, під час вирішенням питання про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , вийшла на зв?язок через "Viber" з відповідачкою, та остання не заперечила щодо позбавлення її батьківських прав відносно її доньки ОСОБА_3 ..

Дитина ОСОБА_3 , 03.01.2025 у судовому засіданні пояснила, що проживає разом із батьком та тіткою, мама не часто їй телефнувала та не пояснювала чому не телефонує. Востаннє мама телефонувала рік назад. Погоджується щоб позбавити маму батьківських прав.

Свідок ОСОБА_7 , 03.01.2025 в судовому засіданні пояснила, що є рідною сестрою позивача ОСОБА_1 .. Вона разом із своїми дітьми та дітьми брата проживала в м. Харкові, оскільки позивач та відповідачка поїхали за кордон на заробітки. Коли почалась війна то разом із дітьми переїхала жити у м. Ходорів та постало питання хто має піклуватися про дітей. Оскільки відповідачка відмовилась приїхати за кордону, то приїхав позивач ОСОБА_1 у травні 2022 року. Батько піклувався про дітей, а з матрію ОСОБА_1 звязок пропав на початку 2023 року. Відповідачка перебуває за кордоном та тривалий час вихованням дітей не займється.

Відповідачка ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, на виклик суду повторно не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності не подала, правом на подання відзиву не скористалася.

Згідно відповіді з ЄДДР №794538 від 19.09.2024, місце реєстрації ОСОБА_2 є АДРЕСА_2 . Судом скеровувались виклики у судові засідання на зазначену адресу та рекомендовані повідомлення поверталися до суду із відміткою засобу зв`язку «Укрпошта» «вручено особисто». Окрім того судом було розміщено оголошення на офіційному веб-сайті суду про виклик у судове засідання ОСОБА_2 , де також вказувалось час, дату та місце розгляду справи.

Відтак, суд вважає, що наявні умови для проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі даних та доказів, що відповідає вимогам частини 4 статті 223 та статті 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін і позов слід задовольнити, ухваливши заочне рішення.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до рішення Жидачівського районного суду Львівської області у справі №443/842/24 від 15.07.2024, яке набрало законної сили 15.08.2024, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано /а.с.7-8/.

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданого Жидачівським районним відділом РАЦС, ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , а його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 /а.с.9/.

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 виданого 14.12.2009 Ходорівською міською радою, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , а її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 /а.с.10/.

Відповідно до витягу №11/56 від 13.05.2024 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, за адресою АДРЕСА_2 , зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 /а.с.11/.

Згідно з свідотвом про смерть серії НОМЕР_5 виданого 09.07.2018 виконавчим комітетом Ходорівської міської ради Жидачівського району Львівської області, ОСОБА_14 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 71 рік /а.с.12/.

Згідно з свідоцтвом про смерть серїі НОМЕР_6 виданого повторно 12.01.2010, ОСОБА_15 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 59 років /а.с.13/.

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 , ОСОБА_16 народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 , а її батьками є ОСОБА_15 та ОСОБА_14 /а.с.14/.

Згідно з свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_8 виданого 05.10.1985, ОСОБА_17 та ОСОБА_16 уклали шлюб 05.10.1985. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_18 » /а.с.15/.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 23.03.2019, зареєстрованого в реєстрі за №372, спадкоємцем ОСОБА_14 є її дочка ОСОБА_7 , спадщина, на яку видане свідоцтво складається з житлового будинку з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 /а.с.18/.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №160783636 від 28.03.2019, житловий будинок з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_7 /а.с.19/.

Згідно з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.21/.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ходорівської міської ради Стрийського району Львівської області №243 від 06.09.2024, затверджено висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.20/.

Відповідно до відповіді з Державної прикордонної служби України від 21.11.2024, ОСОБА_19 23.06.2021 перетнула державний кордон України, напрям виїзд /а.с.55, 57/.

Норми чинного законодавства та мотиви їх застосування.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК Україникожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню нормиКонституції України,Закону України «Про охорону дитинства»,Сімейного кодексу України.

Відповідно до частини третьоїстатті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першоюстатті 8 Закону України «Про охорону дитинства»передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Частиною сьомоюстатті 7 Сімейного кодексу Українипередбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованоюПостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII(далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертоюстатті 150 СК Українибатьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першоїстатті 155 СК Україниздійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених норм права дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зіст. 165 Сімейного кодексу Україниправо на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до частини 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує також висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, зокрема у постанові Верховного суду від 26.01.2024 у справі №203/0305/19.

Під час застосування наведених норм права суд враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70), Верховним Судом у постановах від 26.12.2018, 13.03.2019 та 06.05.2020 при розгляді справ № 404/6391/16-ц, № 631/2406/15-ц та № 753/2025/19, відповідно до яких ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Згідно зі ст. 3 «Конвенції про права дитини», прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно дост.12 Закону України «Про охорону дитинства»на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 1ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року в справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи грунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Згідно зі статтею 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо зміниться поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Зважаючи на вищенаведене, суд пройшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідачки відповідає інтересам дитини, так як відповідачка ухиляється від виконання своїх обов`язків, зокрема не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти, а тому останню слід позбавити батьківських прав, що не позбавляє відповідачку у відповідності зі статтею 169 СК України звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо зміниться її поведінка та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Щодо судових витрат.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Окрім того, враховуючи відсутність у прохальній частині позову вимог позивача про стягнення на його користь з відповідачки понесених судових витрат, а також відсутність відомостей про наявність підстав для застосування до ОСОБА_1 вимог ст. 5 Закону України «Про судовий збір» суд вважає за можливе залишити витрати зі сплати судового збору за позивачем.

Керуючись ст.10,12,76-81,89,141,258,259,263,265,280-283 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: виконавчий комітет Ходорівської міської ради Стрийського району Львівської області (орган опіки та піклування) про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Р.Г. Равлінко