Рішення

від 21.01.2025 по справі 528/826/24

ГРЕБІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Гребінківський районний суд Полтавської області

Справа №: 528/826/24

Провадження № 2/528/24/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

21 січня 2025 року м.Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вітківського М.О.,

при секретарі Коваленко О.В.

за участі сторін:

прокурора Бутенка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гребінка з повною технічною фіксацією цивільну справу за позовом заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Безцінного О. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Придніпровський край» про конфіскацію земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Безцінний О. діючи в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області звернувся до суду з позовом, яким просить суд: конфіскувати у громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельну ділянку за кадастровим номером 5320886000:00:004:7075, площею 5,1914 га, розташовану на території Гребінківської територіальної громади Лубенського району; цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Гребінківської територіальної громади Лубенського району, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.08.2015, номер відомостей про речове право 10869538, на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Затишна, буд. 23, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ: 39767930).

Стягнути з відповідача на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100 річчя Полтави, 7, р/р № UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060, код класифікації видатків бюджету - 2800) сплачені витрати судового збору у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що за результатами вивчення питання законності володіння іноземними громадянами земельними ділянками сільськогосподарського призначення на території Гребінківської територіальної громади Лубенського району Полтавської області встановлено, що ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , є громадянином російської федерації, що підтверджується посвідкою на постійне проживання в Україні НОМЕР_2 , яка видана 16.02.2012, орган видачі УГІРФО УМВС України у Полтавській області, а також паспортом громадянина російської федерації серія НОМЕР_3 , виданого 29.03.2004 Вознесенським районним відділом внутрішніх справ Республіки Саха (Якутія) (російська федерація).

Рішенням Гребінківського районного суду від 01.05.2015 у справі №528/848/14-ц позовну заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задоволено та визнано за ним у порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП ім. Т. Шевченка с.Тарасівка, Гребінківського району, Полтавської області, розміром 5,28 га згідно сертифікату на право на земельну частку (пай), серії ПЛ №0134587. Зазначене рішення набрало законної сили.

У подальшому, на підставі вказаного рішення суду, розпорядженням голови Гребінківської районної державної адміністрації від 15.07.2015 №161 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 за межами населених пунктів Тарасівської сільської ради». У п.1 вказаного розпорядження Гребінківської районної державної адміністрації від 15.07.2015 №161 констатовано: «Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (кадастровий номер 5320886000:00:004:7075), площею 5,1914 га, визнану за ОСОБА_1 відповідно до рішення суду у порядку спадкування за законом, за межами населених пунктів Тарасівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».

Після цього, ОСОБА_1 отримав свідоцтво на право власності НОМЕР_4 від 20.08.2015 стосовно земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 5320886000:00:004:7075, площею 5,1914 га, та здійснив державну реєстрацію права приватної власності на вказану земельну ділянку у Реєстраційній службі Гребінківського районного управління юстиції (індексний номер 42557262).

Таким чином, відомості про вказану земельну ділянку були внесені у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 707164353208, номер відомостей про речове право №10869538.

У подальшому, 11.11.2015 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди на вказану земельну ділянку, на підставі договору оренди землі від 11.09.2015, який було укладено між Відповідачем та ТОВ «Агрофірма Куйбишево» (номер запису про інше речове право 11997129). Однак, на підставі додаткової угоди до вказаного договору оренди землі від 29.07.2020, укладеної між Відповідачем та СТОВ «Придніпровський край», орендарем вказаної земельної ділянки стало СТОВ «Придніпровський край», строк дії договору оренди до 31.12.2032.

Вказана інформація міститься у Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та підтверджується відповідними інформаційними довідками №279814028, № 366125572. Будь-яких інших земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у праві власності відповідача, у даному реєстрі не виявлено.

Враховуючи той факт, що відповідач уклав договір оренди стосовно вказаної земельної ділянки строком до 31.12.2032, можна стверджувати, що він не мав жодного наміру її відчужувати.

Також, відповідно до листа Управління ДМС у Полтавській області від 15.05.2024 №5301.3-3605/53.3-24 за наявними картотечними обліками УДМС у Полтавській області наявна інформація про громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 16.02.2012, виданої УГІРФО УМВС України в Полтавській області відповідно до пункту третього частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001.

Крім того, відповідно до інформації Управління ДМС у Полтавській області від 07.06.2024 №5301.14-4454/53.1-24 та від 12.07.2024 №5301.3-5392/53.3-24 за наявними обліками УДМС відсутні відомості про звернення відповідача із заявами про набуття статусу громадянина України, документування його паспортом громадянина України, у тому числі паспортом зразка вказаних іноземців.

Разом із цим, окружною прокуратурою встановлені порушення вимог земельного законодавства в частині не відчуження протягом року прийнятої у спадщину громадянином російської федерації Відповідачем вищевказаної земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Положення ст. ст. 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч. 3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ЗК України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Одночасно за змістом ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України, а саме така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ст. 354 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1, зокрема, необхідно, щоб була дотримана обгрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Згідно в ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Оскільки, відповідач ОСОБА_1 , будучи іноземцем, протягом року з часу переходу права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5320886000:00:004:7075, площею 5,1914 га, розташовану на території Гребінківської територіальної громади Лубенського району; цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не відчужив її, то право власності на зазначену земельну ділянку підлягає примусовому припиненню шляхом конфіскації. Що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

04 вересня 2024 року до суду надійшла відповідь Відділу державної реєстрації Виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області, згідно якої встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.76).

Ухвалою судді Гребінківського районного суду Полтавської області від 04.09.2024 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено підготовче засідання на 18.09.2024 року о 11-00 год. з викликом сторін (а.с.77-79).

Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 06.08.2024 року заяву заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Безцінного А. про забезпечення позову, задоволено. Накладено арешт на належну ОСОБА_1 , на праві приватної власності земельну ділянку кадастровий номер 5320886000:00:004:7075, площею 5,1914 га, розташовану на території Гребінківської територіальної громади Лубенського району. Заборонено ОСОБА_1 , розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання належної їй на праві приватної власності земельної ділянки з кадастровим номером 5320886000:00:004:7075 (а.с.63-66).

16.09.2024 року від представника Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Лузіної К.В., надійшли письмові пояснення у справі, згідно яких остання просить задовольнити позов прокурора, посилаючись на його обґрунтованість та проводити розгляд справи за відсутності представника (а.с.86-89).

17.09.2024 року від представника СТОВ «Придніпровський край» надійшла заява про розгляд цивільного позову без участі представника, вказує, що при прийнятті рішення судом по справі покладається на розсуд суду (а.с.96).

Ухвалою судді Гребінківського районного суду Полтавської області від 29.10.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті (а.с.138-140).

В судовому засіданні 21.01.2025 року, прокурор Бутенко О.А. позовні вимоги підтримав у повному обсязі просив їх задовольнити.

Представник - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області в підготовче засідання не з`явився, матеріали справи містять заяви представника, в яких останній заявлені позовні вимоги прокурора підтримав, просив їх задовольнити та справу слухати у відсутність представника.

У судові засідання, призначені на 18.09.2024, 09.10.2024, 29.10.2024, 27.11.2024, 11.12.2024, 06.01.2025, 21.01.2025 відповідач не з`явився, відзиву не подавав, від нього не надходило заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи. За зареєстрованим у встановленому порядку місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , судова кореспонденція відповідачем отримана 18.09.2024 (а.с.103), в подальшому судова кореспонденція відповідачем не отримувалась конверт повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.127). Крім того, відповідач викликався у судові засідання шляхом опублікування оголошення на офіційному веб порталі судова влада України.

Представник третьої особи СТОВ « Придніпровський край» в судове засідання не з`явився, суд також враховує подану представником заяву про розгляд справи без їх участі.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Вислухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає за можливе ухвалити рішення про задоволення позовних вимог, з таких підстав.

Приписи ст.131-1 Конституції України, ст.56 ЦПК України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру», наділяють прокурора повноваженнями на представництво в суді інтересів держави у виключних випадках, а саме: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, у відповідності до положень ст. 145 ЗК України, Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Положення про Головне управління Держгеокадастру в області» здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, то воно наділене правом на подання такого роду позовів.

06.06.2024 року Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області за вих. № 10-10-16-0.63-2831/2-24, надано відповідь на запит Лубенської окружної прокуратури Полтавської області, з якої вбачається, що земельна ділянка за кадастровим номером 5320886000:00:004:7075, площею 5,1914 га, розташована на території Гребінківської територіальної громади (колишньої Тарасівської сільської ради) Лубенського району; цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.08.2015, номер відомостей про речове право 10869538. Земельна ділянка перебуває в оренду СТОВ «Придніпровський край» з 01.11.2015, термін дії речового права до 31.12.2032. Даним органом державної влади заходи щодо конфіскації земельної ділянки в дохід держави не вживались, останні не заперечують проти пред`явлення позову органом прокуратури (а.с.23,24).

Із матеріалів справи, а саме відповідей Управління ДМС в Полтавській області (а.с.25-27,30,33) на запити Лубенської окружної прокуратури Полтавської області (а.с.28,31,32) вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином російської федерації, обліковується в органах ДПС України на підставі посвідки на постійне проживання в Україні ПЛ100/2012 від 16.02.2012, виданої УГІРФО МВС України в Полтавській області відповідно до п. 3 ст. 4 ЗУ «Про міграцію». З 07.07.2006 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення Гребінківського районного суду від 01.04.2015 у справі №528/848/14-ц, за ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , в порядку спадкування за заповітом визнано право власності на: житловий будинок загальною площею 49,0 кв.м., житловою площею 22,7 кв.м. з допоміжними господарськими побудовами, який розташований в АДРЕСА_2 , та в цілому складається з: «А-1» - житловий будинок; «в» - прибудова до «В»; «В» - сарай; «в1» - навіс; «в2» - прибудова до «В»; «г» - прибудова до «Г»; «Г» - літня кухня; «г1» - навіс; «Д» - убиральня; «Е» - літній душ; «Ж» - саж; «К» - сарай; «Л» - сарай; «№1» - колодязь питний; «№2» - огорожа; «№3» - скважина; земельні ділянки для обслуговування житлових будівель площею 0,1200 га та ведення особистого підсобного господарства площею 0,2495 га, які розташовані в АДРЕСА_2 ; земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП ім. Шевченка с. Тарасівка Гебінківського району Полтавської області, розміром 5,28 га згідно сертифікату на право на земельну частку (пай), серії ПЛ № 0134587 (а.с.36,37).

Розпорядженням голови Гребінківської районної державної адміністрації від 15.07.2015 №161 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 за межами населених пунктів Тарасівської сільської ради». У п.1 вказаного розпорядження Гребінківської районної державної адміністрації від 15.07.2015 №161 констатовано: «Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (кадастровий номер 5320886000:00:004:7075), площею 5,1914 га, визнану за ОСОБА_1 відповідно до рішення суду у порядку спадкування за законом, за межами населених пунктів Тарасівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».

Після цього, ОСОБА_1 отримав свідоцтво на право власності НОМЕР_4 від 20.08.2015 стосовно земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 5320886000:00:004:7075, площею 5,1914 га, та здійснив державну реєстрацію права приватної власності на вказану земельну ділянку у Реєстраційній службі Гребінківського районного управління юстиції (індексний номер 42557262) (а.с.38-45).

У подальшому, на підставі вказаного рішення суду відповідач ОСОБА_1 зареєстрував за собою право приватної власності земельну ділянку за кадастровим номером 5320886000:00:004:7075, площею 5,1914 га, розташовану на території Гребінківської територіальної громади Лубенського району; цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Гребінківської територіальної громади Лубенського району, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.08.2015, номер відомостей про речове право 10869538, що підтверджується даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.08.2024 року (а.с.50,51).

Крім того, як вбачається з даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.50,51) вказана земельна ділянка перебуває в оренді СТОВ «Придніпровський край», строк дії договору оренди до 31.12.2032.

Положення статей 13,14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Згідно із ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Земельного кодексу України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення. Одночасно за змістом частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ст. 354 Цивільного кодексу України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного та надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 3 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1302 від 09.12.2021, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно ст. 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Так, статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Частиною 3 статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

В даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що гр. російської федерації ОСОБА_1 порушив визначену ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України процедуру використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення та як іноземний громадянин не відчужила їх упродовж року після набуття права власності. На даний час вона без перешкод використовує частини даних земельних ділянок на території України.

Підставою представництва прокурором інтересів держави в даних спірних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Так, за п. 76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно із п. 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 81 вказаної вище постанови).

У зв`язку із вищезазначеним, в даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.

Зазначене повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини та узгоджується із правовими позиціями Верховного суду.

Щодо правомірності та пропорційності втручання прокурора у право власності відповідача необхідно враховувати наступне.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».

У практиці ЄСПЛ (зокрема рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі Перший протокол), а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

По-перше, звернення прокурора з вказаним позовом є законним, оскільки ст.131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наділено прокурора правом на звернення до суду за захистом інтересів держави у випадку коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

По-друге, звернення прокурора з вказаним позовом до суду беззаперечно переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, оскільки реагування прокурора у даному разі спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яке відбувається з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

По-третє, втручання держави шляхом пред`явлення прокурором цього позову відповідає принципу «пропорційності», який передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Новоселицький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 01.06.2006).

Підставою для представництва в суді інтересів держави стали факти порушення законодавства при використанні іноземним гр. ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення, який не відчужив її упродовж року після набуття права власності. Дана процедура безумовно передбачена чинним земельним законодавством (ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України). Ця норма є імперативною та не передбачає винятків.

З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яку ОСОБА_1 незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно використовуються іноземними громадянами. Зазначений спосіб захисту чітко визначений ч.4 ст.81 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) встановлені нормами розділу V Закону України "Про міжнародне приватне право", положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Статтею 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність або надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно ст. 148 ЗК України земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та на умовах, встановлених законом.

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

На підставі викладеного, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 будучи громадянином російської федерації, протягом року з часу переходу права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5320886000:00:004:7075, площею 5,1914 га, розташовану на території Гребінківської територіальної громади Лубенського району; цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Гребінківської територіальної громади Лубенського району, не відчужив її, то право власності на земельну ділянку підлягає примусовому припиненню шляхом конфіскації.

Задоволення такого позову призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави, виходячи з того, що стан збереження земель сільськогосподарського призначення має загальнонаціональне значення.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. за подання позову, (а.с.1), також при зверненні з заявою про забезпечення позову сплатив 1 514,00 грн. (а.с.54).

Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3028,00 грн., а також 1514,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 22, 81, 145 Земельного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Безцінного О. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Придніпровський край» про конфіскацію земельної ділянки - задовольнити.

Конфіскувати у громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , документ, що посвідчує особу посвідка на постійне місце проживання в Україні ПЛ №100/2012 видана 16.02.2012, орган видачі УГІРФО УМВС України у Полтавській області; країна громадянства: російська федерація, адреса реєстрації у країні громадянства: невідома, адреса реєстрації в Україні: АДРЕСА_3 , земельну ділянку за кадастровим номером 5320886000:00:004:7075, площею 5,1914 га, розташовану на території Гребінківської територіальної громади Лубенського району; цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Гребінківської територіальної громади Лубенського району, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.08.2015, номер відомостей про речове право 10869538, на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Затишна, буд. 23, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ: 39767930).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , документ, що посвідчує особу посвідка на постійне місце проживання в Україні ПЛ №100/2012 видана 16.02.2012, орган видачі УГІРФО УМВС України у Полтавській області; країна громадянства: російська федерація, адреса реєстрації у країні громадянства: невідома, адреса реєстрації в Україні: АДРЕСА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100 річчя Полтави, 7, р/р№ UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060, код класифікації видатків бюджету - 2800) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого за пред`явлення цього позову, та 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп. - за заяву про його забезпечення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку тобто, роз`яснюється, що апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Складання повного тексту судового рішення відкласти не більше як на десять днів з дня закінчення розгляду справи, і визначити кінцеву дату складення повного судового рішення 31.01.2025 року.

На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:

Позивач: Лубенська окружна прокуратура (місцезнаходження: 37001, Полтавська область, м. Пирятин, пл. Героїв Майдану, 2а).

Позивач: Держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, код ЄДРПОУ 39767930, (місцезнаходження: 36038, м. Полтава, вул. Затишна, 23).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , документ, що посвідчує особу посвідка на постійне місце проживання в Україні ПЛ №100/2012 видана 16.02.2012, орган видачі УГІРФО УМВС України у Полтавській області; країна громадянства: російська федерація, адреса реєстрації у країні громадянства: невідома, (адреса реєстрації в Україні: АДРЕСА_1 ).

Третя особа: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Придніпровський край», код ЄДРПОУ 25207363, (місцезнаходження: 19702, с. Золотоноша, Черкаської області, вул. Героїв Маріуполя, 52/3).

Повний текст рішення складено 30.01.2025 року.

Суддя М. О. Вітківський