Ухвала

від 29.01.2025 по справі 361/354/22

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/354/22

провадження № 2-з/361/5/25

29.01.2025

УХВАЛА

29 січня 2025 року м. Бровари

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Дутчак І.М., розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення,

в с т а н о в и в :

У січні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , у якому, враховуючи збільшення та уточнення позовних вимог (т. 1 а.с. 55-57, 83-85), просив визнати об`єктом права спільної власності подружжя в рівних частках, по частки кожному, земельну ділянку площею 0,1 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3210600000:00:063:1277, нежитлові приміщення №№1-5 та квартири АДРЕСА_1 .

11 вересня 2023 року ухвалою суду за заявою позивача ОСОБА_2 у цій справі судом вжито заходів забезпечення цього позову, а саме накладено було арешт на земельну ділянку площею 0,1 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3210600000:00:063:1277, яка на праві власності належить ОСОБА_1 .

28 січня 2025 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, у якій просила застосувати зустрічне забезпечення у цій справі, шляхом зобов`язання позивача ОСОБА_2 внести на депозитний рахунок Броварського міськрайонного суду Київської області грошові кошти в розмірі 4023609 грн. протягом десяти днів з дня постановлення рішення у цій справі.

В обґрунтування заяви зазначала, що вартість земельної ділянки площею 0,1 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3210600000:00:063:1277, яка належить їй на праві власності відповідно до висновку про її вартість від 12 грудня 2024 року становить 4023609 грн., тому розмір зустрічного забезпечення складає саме таку суму. Вказувала на те, що вжиті судом ухвалою від 11 вересня 2023 року заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими позивачем ОСОБА_2 вимогами, які не стосуються предмету спору у цій справі, вона зазнає збитків, оскільки вжиті заходи забезпечення позову обмежують її законні права та інтереси, позбавляючи права розпоряджатися належним їй на праві власності майном, що впливає на її матеріальний стан як власника нерухомого майна та призводить до понесення додаткових витрат і збитків внаслідок їх застосування.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1)позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2)суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2022 року у справі №757/36870/20 зазначив, що метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий status quo між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору.

Суд самостійно оцінює необхідність зустрічного забезпечення. За загальним правилом, вирішення цього питання має диспозитивний характер. Тобто реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком. На цій особливості застосування інституту зустрічного забезпечення у цивільному процесі Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема, у постановах від 19 грудня 2018 року у справі №331/5517/17, від 10 квітня 2019 року усправі №753/2380/18-ц, від 30 травня 2019 року у справі №456/2438/17, від 28 жовтня 2020року у справі №761/3222/17.

Хоча вжиття заходів зустрічного забезпечення за загальним правилом має диспозитивний характер, відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, у таких випадках: якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що позивач у цій справі ОСОБА_2 не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, у розмірі, достатньому для відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Також, матеріали справи не містять й фактичних даних, які б підтверджували його (позивача) неналежний майновий стан або вчинення ним дій щодо відчуження належного йому майна, що може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідачу, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови судом у задоволенні позову.

Враховуючи наведене, у даному випадку відсутній імперативні (обов`язкові) підстави, визначені ч. 3 ст. 154 ЦПК України, за наявності яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, та наявність у суду саме права на застосування зустрічного забезпечення.

Надаючи оцінку аргументам відповідача ОСОБА_1 щодо наявності, на її думку, підстав для застосування зустрічного забезпечення, суд вважає, що на їх підтвердження остання суду не надала жодного належного і допустимого доказу.

Наявність, на даний час, у відповідача ОСОБА_1 перешкоди у реалізації, належного їй майна, зокрема, й земельної ділянки площею 0,1 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3210600000:00:063:1277, на яку ухвалою суду від 11 вересня 2023 року накладено арешт для забезпечення позову ОСОБА_2 , предметом якого є визнавання спірного нерухомого майна об`єктом спільної власності подружжя відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , не є достатнім доказом на підтвердження необхідності застосування судом зустрічного забезпечення, а також не підтверджує як понесені відповідачем майнові втрати, так і майнові втрати, які вона може понести. На підтвердження викладених у заяві обставин інших доказів суду не надано.

По суті, аргументи відповідача ОСОБА_1 зводяться до її незгоди з ухвалою суду від 11 вересня 2023 року про забезпечення позову, постановленої за заявою ОСОБА_2 , що є підставою для оскарження цього судового рішення до суду апеляційної інстанції, у разі незгоди з цим судовим рішенням.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції у визначені законодавством строк і порядку щодо оскарження зазначеної вище ухвали суду від 11 вересня 2023 року про забезпечення позову, не зверталася.

Враховуючи наведене, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про застосування зустрічного забезпечення на вимогах законодавства не ґрунтується, тому задоволенню вона не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 89, 149 154, 259, 260 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя Дутчак І. М.