Рішення

від 14.01.2025 по справі 755/19501/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/19501/23

Провадження №: 2/755/2509/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Локотковій І.С.

з участю сторін:

представника позивача Науменко І.І.

представника третьої особи Цимбал Ю.А.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної м.Києві державної адміністрації, Центр захисту дітей «Наші діти» про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, як органу опіки та піклування подала до суду позовну заяву до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Центр захисту дітей «Наші діти» про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів посилаючись на те, що згідно акту про знайдену дитину Дніпровського управління поліції Головного Управління Національної поліції у м. Києві був влаштований малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Центру захисту дітей «Наші діти» м. Києва де він наразі перебуває. Вихованням дитини до її влаштування до Центру захисту дітей «Наші діти», займалася лише мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Мати дитини відповідно до Висновку лікарсько-консультативної комісії наданого Київською міською психоневрологічною лікарнею № 2 має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, немає роботи та засобів для утримання дитини через постійні марення своєю поведінкою становить небезпеку для дитини. Батько дитини ОСОБА_2 , не виконує батьківські обов`язки, не спілкується із сином в обсязі необхідному для нормального самоусвідомлення дитиною родинних зв`язків, не проявляє жодного інтересу до його долі, що підтверджується листом служби у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради Київської області. З часу перебування дитини в зазначеному закладі ОСОБА_2 жодного разу не відвідував свого сина, участі у вихованні дитини не приймає, не цікавиться його здоров`ям та не привозив дитячих речей. Мати дитини через свій хворобливий стан не може забезпечити дитині повний догляд та утримання. Забезпечити безпечне середовище для її повноцінного розвитку. За час перебування ОСОБА_4 у Центрі захисту дітей «Наші діти» м. Києва від батька звернень до Служби щодо повернення дитини до родини не надходило. Мати дитини зверталася до Служби із заявою про надання дозволу на відвідування сина в Центрі захисту дітей «Наші діти» Спеціалістами Служби проведено бесіду з ОСОБА_5 за результатами якої було встановлено, що мати відвідує його близько двох разів на місяць. Зустрічі з матір`ю за межами Центру ОСОБА_6 категорично заперечує, у зв`язку з тим, що він не готовий до очних зустрічей з матір`ю Службою прийнято рішення про недоцільність його зустрічей з матір`ю, про що належним чином повідомлено ОСОБА_1 . Питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його сина ОСОБА_6 ініційовано службою та винесено на засідання Косімії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації(протокол №6 від 26.04.2023). На засідання Комісії ОСОБА_2 був запрошений належним чином, не з`явився, пояснень на адресу суду Службою не надсилав. Зазначене питання Комісії ОСОБА_2 було розглянуто на комісії і органу опіки та піклування рекомендовано за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із тим, що він ухилився від вихованням та утримання дитини (висновок органу опіки та піклування зареєстровано 01.05.2023 № 10/3063/41/3).Крім цього, через неадекватну поведінку матері дитини постало питання щодо можливого позбавлення і її батьківських прав. 25.07.2023 питання щодо доцільності позбавлення прав ОСОБА_1 відносно її сина ОСОБА_6 ініційовано Службою та винесено на засідання Комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (протокол № 11 від 25.07.2023).

Враховуючи вказані обставини просить позбавити відповідачів батьківських прав по відношенню до їх дитини та стягнути з відповідачів аліменти на утримання дитини у розмірі частки від усіх джерел прибутку відповідачів, щомісячно, починаючи із дня пред`явлення цього позову і до досягнення дитиною повноліття на особу, або установу в якій буде перебувати дитина.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 грудня 2023 року відкрито провадження у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права, право подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки. Витребувано від Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації висновок щодо позбавлення батьківських прав

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 квітня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 20 травня 2024 витребувано з Адміністрації Державної прикордонної служби, дані про перетин державного кордону України на в`їзд та виїзд ОСОБА_2 .

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 25 листопада 2024 року витребувано від Комунального некомерційного підприємства «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) інформацію щодо ОСОБА_1 .

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

Відповідач 1 в судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Про причини неявки суд не повідомила. Відповідач 1подала до суду заперечення, в яких зазначила, що вона дуже любить свого сина і нікому його не віддасть. Вона вважає себе доброю і відповідальною мамою, забезпечує свого сина всім необхідним одягом, взуттям, продуктами харчування, товарами для навчання, поповнює його мобільний телефон. Для того щоб повернути сина до дому вона писала неодноразово писала заяви в різні інстанції.

Відповідач 2 в судові засідання жодного разу не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзив на позов не подавав. Поштова кореспонденція (ухвала про відкриття провадження та копія позовної заяви з додатками, а також судові повістки, що направлялися за останньою відомою адресою проживання відповідача) повернулась до суду не врученою з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «За закінченням терміну зберігання».

Таким чином, відповідачі, враховуючи положення статей 128, 130 ЦПК України, вважається такими, що повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання.

Представник третьої особи 1 в судовому засіданні підтримав позов та просить суд його задовольнити.

Третя особа 2 в судове засідання не направила свого представника, подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності їхнього представника.

Суд, вислухавши пояснення представник позивача, представник третьої особи 1, допитавши свідків, дослідивши письмові докази у справі, приходить до наступного висновку.

За приписами ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р. (ратифікована Україною 27 лютого 1991 р., дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 р.) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН та ратифікованою Україною 27 січня 1991 року, що є основним документом, який визначає правові стандарти у сфері захисту прав дітей, зазначено, що дитина для повного та гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку у атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 2, 3 ст. 150 СК України кожна дитина має право на піклування батьків, а батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, створювати належні умови для розвитку її здібностей та несуть відповідальність за невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Згідно з положенням ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

В своїй Постанові «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», № 3 від 30 березня 2007 року Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що ухилення батьків від виконання ними батьківських обов`язків має місце коли вони не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення.

Відповідно до ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною четвертою ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 від 09 лютого 2023 року.

З відповіді Служби у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради Київської області від 01.03.2023 року вбачається, що у межах повноважень проведено телефонну розмову з ОСОБА_2 стосовно соціального становища сина ОСОБА_6 , був проінформований, що мати дитини за станом здоров`я не можу виконувати батьківські обов`язки і дитина перебуває у Центрі захисту дітей «Наші діти» м.Києва. ОСОБА_2 не проявив інтересу до долі свого сина, повідомив, що перебуває за межами України і не має можливості забрати дитину.

З відповіді Державної прикордонної служби України від 20.05.2024 року вбачається, що ОСОБА_2 останній раз перетнув державний кордон України в напрямку в`їзд в ПП Рава-Руська 30.10.2023 року.

Згідно висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав від 01.05.2023 року № 103/3063/41/3 орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації вважає за доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв`язку з тим, що він ухилявся від виховання та утримання дитини.

Отже, встановлено, що з серпня 2014 року ОСОБА_2 з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не цікавився жодного разу, з позивачем та сином не бачився та не спілкувався взагалі, не піклувався про фізичний стан і духовний розвиток дитини, не займався і не цікавився його навчанням, за час навчання дітей в дошкільних закладах, школі не був жодного разу, не сприяв засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляв інтересу до його внутрішнього світу, не створював умов для отримання ним освіти, не лікував сина в періоди хвороби. За такий значний проміжок часу та за відсутності спілкування, дитина не пам`ятає батька взагалі.

Наполягаючи на позові про позбавлення батьківських прав представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 є психічно хворою людиною, яка перебуває на обліку у лікарі-психіатра. Вона не виконує своїх батьківських обов`язків та її психічний стан загрожує дитині.

Згідно висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав від 27.07.2023 року № 103/5448/41/3 орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації вважає за доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв`язку з тим, що він ухилялася від виховання та утримання дитини.

В судовому засіданні допитані два свідки, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які є працівниками центру захисту дітей «Наші діти», які повідомила, що ОСОБА_3 перебуває в їх центрі з 02.02.2023 року. Батько дитини жодного разу не приїздив до дитини. Мати приходи, проте її не було допущено до дитини. ОСОБА_6 хочу жити з мамою, але вона хворіє і він бажає, щоб вона вилікувалася.

Вирішуючи питання щодо позбавлення батьківських прав суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний та моральний розвиток.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (п. 57, 58).

У справі «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18 грудня 2008 року, п.п. 47-49) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (пункти 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав») (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 23.11.2020 року, справа № 227/2272/18).

Верховний Суд у постанові від 06.05.2020 року, справа №753/2025/19, дійшов наступного висновку: «Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини».

Згідно пункту 8 Порядку провадження органами опуки та піклування діяльності , пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ від 24 вересня 2008 року № 866, якщо після прийняття судом рішення про відібрання дитини у батьків не усунені причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, зобов`язана вжити заходів до позбавлення їх батьківських прав.

Ухилення від виконання юридичного обов`язку - це акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, а в даному випадку відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків, жодним доступним чином не намагається підтримувати зв`язки з дитиною, хоча таку можливість має, оскільки нічим не встановлено що хтось чинить йому перешкоди в цьому.

Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінки. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).

При цьому, у конкретній ситуації враховується, що з іншої сторони держава має позитивний обов`язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 52).

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі№ 409/1865/17-ц, від 21.12.2020 у справі 554/3589/18, від 18.03.2020 у справі № 445/421/17.

В судовому засіданні встановлено,що відповідач ОСОБА_2 , тривалий час не приділяє жодної уваги вихованню сина, не цікавиться його життям, навчанням їх фізичним, духовним та моральним розвиток.

На думку суду вказані обставини дають підстави вважати, що відповідач ОСОБА_2 нехтує батьківськими обов`язками щодо спілкування з дитиною, маючи для цього реальну можливість. Свідомо не бажає брати участі у їх вихованні та не дбає про фізичний і духовний розвиток.

Аналізуючи наведене в сукупності, та беручи до уваги, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд погоджується із письмовим висновком служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації та приходить до висновку про позбавлення його батьківських прав ОСОБА_2 щодо сина ОСОБА_3 .

Щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 17.02.2023 року перебуває під наглядом лікаря-психіатра з діагнозом маячний розлад не уточнений, стійкий параноїдний синдром.

Постановою Пленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» пунктом 17 роз`яснено, що не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

В судовому засіданні, враховуючи пояснення представника позивача та свідків, встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконує свої батьківські обов`язки внаслідок з незалежних від неї причин, а саме внаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання, що позбавляє можливості позбавити її батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 .

З урахуванням установлених обставин, зважаючи на наведені норми чинного законодавства, а також на судову практику національних судів та ЄСПЛ, суд дійшов висновку про достатність доказів та мотивів, які б свідчили про наявність підстав для позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав щодо його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що він ухиляється від виховання та утримання дитини.

Щодо вимоги про передачі неповнолітнього ОСОБА_3 органу опіки та піклування для подальшого влаштування, то дана вимога також не підлягає задоволенню, оскільки неповнолітній вже влаштований до Центр захисту дітей «Наші діти».

Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька і/або у твердій грошовій формі.

Відповідно ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) батьків, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.

У п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства та стягнення аліментів" від 15 травня 2006 року зазначається, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка та дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 і 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк із дня набрання законної сили рішенням суду.

Зважаючи викладене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина у розмірі частки (але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку) від усіх джерел прибутку, щомісячно, починаючи із дня пред`явлення цього позову і до досягнення дитиною повноліття, тому в цій частині позовні вимоги також підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку що позов Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Центр захисту дітей «Наші діти» про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів підлягає задоволенню частково.

Відповідно до положень ст.141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 2422,40 грн., оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат за подання позову.

На підставі наведеного та ст. 15 ЦК України, ст.ст. 150, 164-166, 180-182, 184, 191 СК України, керуючись ст. 141, 247 ч. 2, 264, 265, 268, 280-285, 354 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

Позов Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної м.Києві державної адміністрації, Центр захисту дітей «Наші діти» про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів задовольнити частково.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.12.2023 року і до досягнення дитиною повноліття на користь особи або установи, в якій буде перебувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 24.01.2025 року.

Дані сторін:

Позивач: Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, ЄДРПОУ 37203257, адреса місцезнаходження: місто Київ, бульвар Івана Котляревського, 1/1;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідомий, адреса зареєстрованого місяця проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місяця проживання: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної м. Києві державної адміністрації, ЄДРПОУ 37397237, адреса місцезнаходження: м. Київ, Харківське шосе, 4-а;

Третя особа: Центр захисту дітей «Наші діти», ЄДРПОУ 35912325, адреса місцезнаходження: місто Київ, вулиця Павла Тичини, 28-б.

Суддя Н.О.Яровенко