Рішення

від 20.12.2024 по справі 761/31425/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/31425/21

Провадження № 2/761/919/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарі Марінченко Л.В.,

за участі

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Перша Київська державна нотаріальна контора, Державний нотаріус П`ятої Київської державної нотаріальної контори Наумов Віталій Володимирович про визнання заповіту недійсним

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги наступного. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є єдиним спадкоємцем першої черги. Після організації та проведення похорону ОСОБА_1 дізналась від ОСОБА_3 з яким на той момент не була знайома, що батько визначив його спадкоємцем на належне йому нерухоме майно. Позивач зазначає, що ОСОБА_5 мав намір залишити спадок саме їй. Також ОСОБА_1 вказує, що вигодонабувачем за заповітом є стороння людина, яка скористалась станом здоров`я батька для укладання правочину. Спадкодавець був інвалідом 2 групи через наявність хронічних захворювань, які загострились напередодні його смерті. Позивач вважає, що складений заповіт є недійсним, оскільки складена особою, яка могла особисто підписувати документи, але чомусь це не зробила. Під час складання заповіту батько ОСОБА_5 міг перебувати у стані в якому не розумів значення своїх дій, тобто фактично перебував в тимчасово хворобливому психічному стані на фоні вживання медичних препаратів. За таких обставин ОСОБА_1 просить суд визнати заповіт посвідчений 18.02.2021 року державним нотаріусом П`ятої київської державної нотаріальної контори Наумовим Віталієм Володимировичем, зареєстрований в реєстрі за № 5-81 за яким ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) що проживав за адресою АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_3 належне йому на праві власності майно недійсним та вирішити питання розподілу судових витрат.

Провадження у справі відкрито 17.01.2022 року, відповідно до положень ст. ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами загального позовного провадження.

ОСОБА_3 подано відзив на позов де зазначено наступне. Так, позивач вважає, що оспорюваний заповіт був складений під впливом обману, помилки або ж в момент його вчинення її батько не усвідомлював значення своїх дій. Тривалий час відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За цією адресою знаходяться декілька квартирі одним з сусідів відповідача був ОСОБА_5 . Відповідач піклувався про спадкодавця, приносив їжу, викликав лікарів, в той час як позивачка протягом п`яти років взагалі не відвідувала батька. Померлий не страждав на психічні розлади, не перебував на обліку у психоневрологічному диспансері. Заповіт, складений 18.02.2021 відповідає вимогам закону та волі спадкодавця. Підстави для визнання його недійсним відсутні.

Треті особи не скористались правом подати пояснення по суті спору.

В судовому засіданні ОСОБА_1 , представник позивача підтримали заявлені вимоги, просили задовольнити.

При цьому позивач зазначила, що в матеріалах справи містяться копії спірного заповіту, в яких зазначено різний час їх складання - 13 год. 15 хв., 14 год. 30 хв. Разом з тим, час реєстрації заповіту у спадковому реєстрі - 16 год. 17 хв.

Відповідач ОСОБА_3 , представник відповідача просили відмовити у задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю.

Треті особи в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, просили розглянути справу за їх відсутності.

Вислухавши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку наявним доказам, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Встановлено, і не заперечується відповідачем, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача - ОСОБА_5 , про що Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено актовий запис № 5593.

Як свідчать матеріали справи, вісімнадцятого лютого 2021 року ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, яким заповів 3/24частин належної йому на праві приватної власності земельної ділянки від 0,1000 га (кадастровий номер 8000000000:91:068:0003), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Заповіт посвідчено державним нотаріусом П`ятої київської державної нотаріальної контори Наумовим Віталієм Володимировичем та зареєстрований в реєстрі за № 5-81.

Позивач зазначає, що наявні підстави для визнання заповіту недійсним, а тому і звернулась до суду з даним позовом з метою захисту своїх прав, вказуючи на те, що такі дії спадкодавця не відповідали його волі.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, як це визначено ст. 1217 ЦК України.

За положеннями ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Загальні вимоги до форми заповіту визначені ст. 1247 ЦК України.

Так, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 4 ст. 207 ЦК України визначено, якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Відповідно до вимог ст. 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

За положеннями ст. 1253 ЦК України на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.

Свідками не можуть бути: 1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; 2) спадкоємці за заповітом; 3) члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; 4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Як свідчать матеріали, надані П`ятою київською державною нотаріальною конторою на відповідну ухвалу суду, спірний заповіт складено в м. Києві, 18 лютого 2021 року о 14 годині 30 хвилин.

З заповіту вбачається, що зміст статтей 1228,1234,1241,1254,1255,1305 Цивільного кодексу України спадкодавцю роз`яснено.

Заповіт складено і підписано в двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні в справах П`ятої київської державної нотаріальної контори, а другий видано заповідачу.

На прохання ОСОБА_5 заповіт записано з його слів нотаріусом за допомогою загальноприйнятих технічних засобів (комп`ютера), за дорученням заповідача, у зв`язку з хворобою та поганим зором, заповіт прочитано заповідачу нотаріусом та свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вголос.

У зв`язку із тим, що ОСОБА_5 не міг сам прочитати та підписати заповіт, згідно ст. 1253 ЦК України, заповіт посвідчено в присутності свідків:

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 (паспорт НОМЕР_1 , виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в місті Києві 24.09.2022 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків - НОМЕР_2 );

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (паспорт НОМЕР_3 , виданий Московським РУГУ МВС України в місті Києві 18.06.1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків - НОМЕР_4 ).

Також зазначено, що свідки, які не є спадкоємцями за заповітом, членами сім`ї та близькими родичами спадкоємців за заповітом, зачитали заповіт вголос та поставили свої підписи на ньому.

У зв`язку з хворобою та поганим зором ОСОБА_5 , неможливістю підписання заповіту власноручно, на особисте прохання заповідача та в його присутності текст заповіту підписав ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків - НОМЕР_5 ; паспорт НОМЕР_6 , виданий Володимир-Волинським МВУМВС України у Волинській області 04.04.2002 року, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 .

Спірний заповіт записаний нотаріусом зі слів ОСОБА_5 .

Нотаріусом також зазначено, що у зв`язку з хворобою та поганим зором ОСОБА_5 не міг особисто прочитати вголос, та підписати текст заповіту за його дорученням, у присутності заповідача та нотаріуса, текст заповіту до його підписання зачитано уголос запрошеними ОСОБА_5 свідками, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та підписаний ОСОБА_8 .

Крім того, нотаріусом вказано, що при складанні та посвідченні спірного заповіту на бажання ОСОБА_5 були присутні свідки, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які в присутності нотаріуса прочитали заповіт уголос до підписання його заповідачем і поставили на заповіті свої підписи.

Особу заповідача та свідків було встановлено, їх дієздатність перевірено. Також встановлено особу ОСОБА_8 , перевірено його дієздатність.

Нотаріусом зазначено, що у зв`язку з хворобою ОСОБА_5 за його дорученням, заповіт складено та посвідчено вдома за адресою: АДРЕСА_1 . Та засвідчено справжність підпису ОСОБА_8 .

Частиною 3 ст. 209 ЦК України визначено, що нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

В свою чергу положеннями ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_7 не заперечували в судовому засіданні обставини складання заповіту. Зазначили, що ОСОБА_5 був при ясному розумі та усвідомлював, яке розпорядження робив.

З огляду на обставини встановлені в судовому засіданні, пояснення свідків та з огляду на форму заповіту та зазначені в ньому відомості, підстави вважати, що спірний правочин не відповідає вимогам ст.ст. 203, 209, 1247 ЦК України відсутні і доказів зворотного отримано не було.

При цьому, суд не може покласти в основу рішення щодо визнання недійсним заповіту доводи позивача про те, що в матеріалах справи наявні копії правочину в яких зазначено різний час його складання, оскільки судом отримано належним чином завірену копію примірника заповіту ОСОБА_5 від 18.02.2021, що зберігається в справах П`ятої київської державної нотаріальної контори.

В свою чергу час внесення інформації про складання заповіту до відповідного реєстру, з огляду на вищенаведені норми матеріального права не може свідчити про недійсність правочину.

Крім того, позивачем вказано, що наявні підстави вважати, що на момент складення заповіту спадкодавець хворів, а отже міг перебувати у стані, в якому не міг розуміти значення своїх дій або не прийняте спадкодавцем рішення не відповідало його волі.

Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені, відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України.

За частиною 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, згідно до ст. 79 ЦПК України.

За ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В свою чергу положеннями ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, за ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України.

Разом з тим, під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про відсутність у заповідача волевиявлення на здійснення розпорядження щодо належного йому майна, яке було зазначено в оскаржуваному, також не було отримано і доказів, спадкодавець не міг станом на 18.02.2021 розуміти значення своїх дій та керувати ними.

При цьому клопотання про призначення про призначення у справі експертизи стороною позивача не заявлялось, в той час як судом, на виконання положень ст. 12 ЦПК України, роз`яснювалась така можливість.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявність обставин, з якими чинне законодавство передбачає можливість визнання договору недійсним, а тому вважає за можливе відмовити у задоволенні позову.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 2-5,11-13,141,258,259,263,268,352,354 ЦПК України, ст.ст. 203,209,225, 1253,1257 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Перша Київська державна нотаріальна контора, Державний нотаріус П`ятої Київської державної нотаріальної контори Наумов Віталій Володимирович залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29.01.2025 року.

Суддя