Постанова

від 21.01.2025 по справі 161/1468/20

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/1468/20 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М. Провадження № 22-ц/802/86/25 Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

секретаря Черняк О. В.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 адвоката Грибан Жанни Володимирівни на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 жовтня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 01.11.2003 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , який розірваний рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.12.2019 року. Від даного шлюбу мають двох дочок, які проживають разом з нею.

Посилається на те, що за час перебування у шлюбі ними було набуто у власність рухоме майно, а саме: автомобіль «Citroen Berlingo», 2011 року випуску, який був зареєстрований за ОСОБА_4 та перебуває у його володінні.

Разом з тим, відповідач ігнорує наміри досудового вирішення питання поділу спільного майна, а тому вона змушена звернутись до суду.

У зв`язку з чим, просила визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя вказаний транспортний засіб, відступити від засад рівності при поділі майна, враховуючи, що нею проживають двоє неповнолітніх дітей та стягнути з відповідача на її користь компенсацію вартості частини майна в розмір 60% його вартості, що становить 102477,63 грн.

В ході розгляду справи позивач подала заяву про збільшення позовних вимог, згідно з якою просила визнати спільною сумісною власністю подружжя земельну ділянку площею 0,1071 га в с. Рованці Луцького району Волинської області з кадастровим номером 0722880700:04:001:6436 та будівельні матеріали, які були використані в процесі будівництва будинку в с. Рованці Луцького району Волинської області на даній земельній ділянці.

У зв`язку з цим, просила визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя вказану нерухомість та в порядку поділу стягнути з відповідача на її користь 60% вартості земельної ділянки, будівельних матеріалів та виконаних робіт з будівництва будівлі.

Крім цього, до суду із зустрічною позовною заявою звернувся ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, вказавши, що за час перебування у шлюбі 03.09.2018 року ними також набуто у власність автомобіль «KIA Sportage», 2018 року випуску, який був зареєстрований за ОСОБА_3 і який остання відчужила без його згоди. У зв`язку з чим просив в порядку поділу майна виділити ОСОБА_3 вказаний автомобіль та стягнути з неї на його користь грошову компенсацію частини вищевказаного транспортного засобу у розмірі 297017,50 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 жовтня 2024 року первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя задоволено частково.

Визнано земельну ділянку площею 0,1071 га в с. Рованці Луцького району Волинської області з кадастровим номером 0722880700:04:001:6436 та будівельні матеріали, які були використані в процесі будівництва будинку в с. Рованці Луцького району Волинської області на земельній ділянці з кадастровим номером 0722880700:04:001:6436 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 вартості земельної ділянки в с. Рованці Луцького району Волинської області з кадастровим номером 0722880700:04:001:6436 в розмірі 197621 (сто дев`яносто сім тисяч шістсот двадцять одну) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 вартості будівельних матеріалів, які були використані в процесі будівництва будинку в с. Рованці Луцького району Волинської області на земельній ділянці з кадастровим номером 0722880700:04:001:6436 в розмірі 171413 (сто сімдесят одну тисячу чотириста тринадцять) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 вартості автомобіля «Citroen Berlingo», 2011 року випуску, в розмірі 75853 (сімдесят п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят три) грн.

В решті заявлених вимог первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості частини автомобіля «KIA Sportage», 2018 року випуску за його частку у спільному майні в розмірі 381205 (триста вісімдесят одна тисяча двісті п`ять) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати в розмірі 11223 (одинадцять тисяч двісті двадцять три) грн. 07 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача ОСОБА_3 адвокат Грибан Ж. В. подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, суд безпідставно не задовольнив вимогу позивача за первісним позовом ОСОБА_3 щодо відступлення від рівності часток, також не погоджується з висновком суду щодо вартості будівельних матеріалів та вартості виконаних робіт, також не погоджується з позицією суду щодо стягнення з неї на користь відповідача 1/2 частини вартості транспортного засобу у відповідності до висновку експерта №497-Е від 11.06.2024 року, так як на її думку, станом на 2024 рік вартість автомобіля після шести років експлуатації не може бути на 168375,00 грн більшою ніж вартість нового автомобіля. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити, в задоволенні зустрічного позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_4 вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, зазначає, що суд повно та всебічно з`ясував всі обставини справи, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала, представник відповідача ОСОБА_5 заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 01.11.2003 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.12.2019 року (т. 1 а.с. 4-5).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами за час перебування у шлюбі було набуто у власність:

- автомобіль «Citroen Berlingo», 2011 року випуску, який зареєстрований на ім`я ОСОБА_4 , що підтверджується повідомленням регіонального сервісного центру МВС у Волинській області (т. 1 а.с. 8);

- автомобіль «KIA Sportage», 2018 року випуску, згідно договору купівлі-продажу автомобіля на умовах 100% передоплати від 03.09.2018 року, який укладений між ПрАТ «Волинь-Авто» та ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 30-39);

- земельну ділянку площею 0,1071 га в с. Рованці Луцького району Волинської області з кадастровим номером 0722880700:04:001:6436, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 16.08.2016 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 149-150).

Також, як з`ясовано судом, на вказаній земельній ділянці було розпочато будівництво житлового будинку і даний факт сторонами не оспорюється.

З матеріалів справи убачається, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.09.2020 року у даній справі призначено судову автотоварознавчу експертизу (т. 1 а.с. 173) і згідно висновку експерта №8616 від 18.02.2021 року ринкова вартість транспортного засобу «Citroen Berlingo», 2011 року випуску, що зареєстрований за ОСОБА_4 , на момент проведення оцінки складає 151706,00 грн (т. 1 а.с. 209-216).

Також згідно ухвали суду від 30.09.2020 року у справі призначено оціночно-земельну та будівельно-технічну експертизу стосовно нерухомого майна(т. 1 а.с. 174-175).

Згідно висновку експерта №201207/3_ФМ від 20.07.2022 року вартість земельної ділянки площею 0,1071 га в с. Рованці Луцького району Волинської області з кадастровим номером 0722880700:04:001:6436 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд станом на дату проведення експертизи становить 395242 грн (т. 2 а.с. 86-99).

Крім того, вартість матеріалів та виконаних робіт з будівництва проведених на земельній ділянці, розташованої в с. Рованці Луцького району, кадастровий номер 0722880700:04:001:6436 станом на дату проведення експертизи становить 1432671 грн (т. 2 а.с. 86-99).

Водночас, ухвалою суду від 27.09.2022 року у даній справі призначено додаткову судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої постановлено питання про вартість будівельних матеріалів та виконаних робіт з будівництва проведених на земельній ділянці, розташованої в с. Рованці Луцького району, кадастровий номер 0722880700:04:001:6436 станом на 03.09.2019 року, тобто на час припинення шлюбних відносин між сторонами (т. 2 а.с. 168) і згідно висновку експерта №201207/3_ФМ_Д від 09.11.2022 року вартість будівельних матеріалів та робіт на вказану дату становить 342827 грн. (т. 2 а.с. 173-181).

Позивачка, обґрунтовуючи заявлені вимоги, просила врахувати, що з нею залишаються проживати неповнолітні діти, що дає підстави для відступу від рівності часток та збільшення її частки.

Відповідач в свою чергу заперечував проти відступу від засад рівності часток подружжя при поділі спірного майна, вказуючи, що передбачені ч.ч. 2, 3 ст. 70 СК України обставини для відступу від засади рівності часток подружжя відсутні.

Виходячи із вимог позивачки за первісним позовом ОСОБА_3 та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 , врахувавши встановлений обсяг спільно нажитого майна, який не заперечувався сторонами, суд першої інстанції вважав за можливе в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 вартості земельної ділянки, що становить 197621 грн. (395242,00/2), вартості будівельних матеріалів та виконаних робіт з будівництва проведених на земельній ділянці, розташованої в с. Рованці Луцького району, кадастровий номер 0722880700:04:001:6436 в розмірі 171413,50 грн. (342827,00/2), тобто на момент припинення шлюбних відносин, про що вказала і не заперечила сама позивачка у заяві про розірвання шлюбу, вартості автомобіля «Citroen Berlingo», що становить 75853,00 грн. (151706,00/2).

Судом першої інстанції на підставі досліджених доказів встановлено, що стороною позивача за первісним позовом під час розгляду справи не доведено наявності підстав, передбачених частиною 2 статті 70 СК України, для відступлення від засад рівності часток подружжя у праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і норма ст. 368 ЦК України.

Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абз. 1 п. 22, абз. 1 п. 23, абз. 1 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60,69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч.2, ч.3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, за таких обставин, суд приходить до висновку, що вказане рухоме і нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки набуте за час шлюбу і за спільні кошти подружжя, а тому підлягає поділу в рівних частинах.

У позовній заяві ОСОБА_3 просила при поділі майна подружжя відступити від засади рівності часток подружжя, стягнути на її користь 60% вартості спільного майна подружжя, посилаючись на те, що разом з нею проживають двоє неповнолітніх дітей.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Також, у частині 3 статті 70 СК України визначено, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

У пункті 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб,розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст.70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК). Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні.

При розгляді справи судом першої інстанції не встановлено обставин, які б давали підстави для відступу від рівності часток подружжя у спільному майні.

Що стосується поділу автомобіля, відчуженого відповідачкою, то судом першої інстанції при його поділі також правильно було враховано встановлені обставини справи та надані докази.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами за час шлюбу було набуто у власність також автомобіль «KIA Sportage», 2018 року випуску, який згідно договору купівлі-продажу автомобіля на умовах 100% передоплати від 03.09.2018 року (т. 1 а.с. 30-39).

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 зазначає, що йому стало відомо про те, що вказаний транспортний засіб, який було придбано під час шлюбу за спільні кошти подружжя, без його згоди було 27.08.2019 року відчужено відповідачкою ОСОБА_3 на користь її батька ОСОБА_7 ..

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із частиною другою статті 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України).

Так, в контексті спірних правовідносин по факту відчуження спірного транспортного засобу, суд враховує правові висновки Верховного суду у постановах від 03 травня 2018 року у справі №755/20923/14-ц, від 09 грудня 2020 року у справі № 301/2231/17, від 07 квітня 2021 року у справі №402/849/18, від 03 жовтня 2018 року у справі №127/7029/15-ц, відповідно до яких у випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі та за відсутності згоди одного із подружжя на відчуження спірного автомобіля він має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Визначаючи розмір компенсації вартості частки автомобіля, слід враховувати, що у договорі купівлі-продажу спірного автомобіля його ціна визначається за згодою сторін, яка може не відповідати його дійсній вартості, а також на момент поділу майна вартість автомобіля може змінитися, а тому під час вирішення спору суд зобов`язаний врахувати дійсну його вартість. Якщо один із подружжя здійснив продаж транспортного засобу без повідомлення про це іншого та без отримання його згоди, а тому він має відшкодувати іншому 1/2 частину його вартості.

Таким чином, належним способом захисту порушених прав у випадку відчуження спільного майна без згоди іншого з подружжя є грошова компенсація, при цьому доказуванню підлягає той факт чи було майно відчужене в інтересах сім`ї.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Відповідно до правової позиції, сформованої 17 серпня 2022 року Верховним Судом в рамках розсліду справи №545/2396/20, щодо визначення ринкової (реальної) вартості проданого одним із подружжя автомобіля (майна) при поділі спільно нажитого майна подружжя, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Як слідує з висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи №497-Е від 11.06.2024 року середня ринкова вартість автомобіля «KIA Sportage», 2018 року випуску, подібного за технічними характеристиками, визначеними у договорі №714613-Y02281 купівлі-продажу автомобіля на умовах 100% передоплати від 03.09.2018 року, до відчуженого, станом на час вирішення спору складає 762410,00 грн. (т.3 а.с. ).

А тому, зважаючи, що відповідачкою ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів стосовно продажу автомобіля в інтересах сім`ї, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовна вимога ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_3 на свою користь вартості вказаного транспортного засобу є обґрунтованою та стягнув на користь ОСОБА_4 компенсацію в сумі 381205,00 грн. (762410,00 грн. / 2), тобто половину від ринкової вартості. При цьому стороною відповідачки ОСОБА_3 не спростовано вартість автомобіля, яку було взято за основу при визначенні суми компенсації.

Доводи апеляційної скарги щодо недотримання рівності часток не заслуговують на увагу, оскільки самого лише проживання дітей з позивачкою недостатньо для відступу від рівності часток, так, в процесі розгляду справи позивачкою не було доведено, що розмір аліментів, які одержують діти, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування, або інших обставин, передбачених ч. 2 ст. 70 СК України: відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дітей, приховав, знищив чи пошкодив майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Крім того, відступ від рівності часток при розгляді спору про поділ майна подружжя є правом суду, а не його обов`язком.

Колегія суддів зауважує, що при обранні варіанту поділу спільного майна, суд не вийшов за межі позовних вимог, які заявлялися, оскільки позов пред`явлено саме про поділ спільного майна подружжя і суд вирішив спір саме в межах цих вимог із застосуванням комбінації способів поділу майна, передбачених законом, та визначив спосіб, який, за установлених у цій справі обставин, є найбільш прийнятним та дієвим, а також відповідає засадам розумності і справедливості.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, оскільки були предметом розгляду і повно, і всебічно досліджено судом першої інстанції.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 адвоката Грибан Жанни Володимирівни залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 жовтня 2024 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 січня 2025 року.

Головуючий

Судді :