Ухвала

від 29.01.2025 по справі 583/6426/24

ОХТИРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 583/6426/24

2-а/583/9/25

У Х В А Л А

"29" січня 2025 р. м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючої судді Семенової О.С.,

за участю секретаря Гайдейчук К.В.,

учасників справи:

державного виконавця Матосової І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Охтирка клопотання представника позивачки адвоката Мороза Є.О. про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця,

УСТАНОВИВ:

24 грудня 2024 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Мороза Є.О. звернулася до Охтирського міськрайонного суду Сумської області із позовною заявою до Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просить суд:

-визнати відкриття провадження № 76770064, № 76770207 Охтирським ВДВС СХ МРУМЮ з порушенням п. 2 і п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»;

-скасувати постанову про відкриття виконавчих проваджень від 12 грудня 2024 року № 76770064, № 76770207 та інші рішення, прийняті на підставі цих постанов.

Ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25 грудня 2024 року відкрито провадження в цій справі та призначено судовий розгляд на 03 січня 2025 року на 09 год 00 хв з повідомленням сторін, який було відкладено до 10 січня 2025 року 13-00 год через неявку позивачки, не повідомленої належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні було встановлено, що позивачка при зверненні до суду з позовною заявою не сплатила судовий збір, в зв`язку з чим її представник заявив клопотання про надання часу для сплати судового збору, його клопотання було задоволено, надано строк позивачці до 29 січня 2025 року для сплати судового збору.

29 січня 2025 року представником позивачки Морозом Є.О. подано клопотання про звільнення позивачки від сплати судового збору в зв`язку з матеріальним становищем / а.с. 46-47/.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник Мороз Є.О. не прибули, будучи повідомленими належним чином про дату, час та місце розгляду справи / а.с. 34-35/.

Державний виконавець Матосова І.Ю. в судовому засіданні покладається на розсуд суду.

Суд з урахуванням думки державного виконавця вважає за можливо розглянути клопотання без участі позивачки та її представника.

Розглянувши клопотання представника позивачки про звільнення від сплати судового збору, а також дослідивши письмові докази, подані до неї, суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо його задоволення, з огляду на таке.

Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовано статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 ст.8 Закону №3674-VІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011р. (в редакції станом на момент звернення позивача із позовом до суду) визначено вичерпний перелік суб`єктів, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Судом встановлено, що позивачка не відноситься до жодної з пільгових категорій та повинна сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду.

Крім того, судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України "Про судовий збір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" закріплено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, у розумінні приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір", відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Суд також враховує позицію Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 р. №2 "Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22.05.2015р. №484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким рекомендовано суддям адміністративних судів враховувати під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії Аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України "Про судовий збір" у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору"№484-VIII від 22.05.2015 р.

Зокрема, у вказаному аналізі зазначено, що при зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності таких коштів для сплати судового збору.

У розумінні приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір", відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, позивач має довести існування фінансових труднощів.

Водночас, позивачкою не надано до суду належних та вичерпних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як на підставу для звільнення від сплати судового збору.

Так, подаючи до суду заяву про звільнення від сплати судового збору, позивачка на підтвердження свого тяжкого матеріального стану надала Відомості з Державного реєстру осіб-платників податків про суми виплачених податків, з якої слідує що за період з 1 кварталу 2023 року до 4 кварталу 2023 року доходи в неї відсутні та копію постанови про арешт коштів боржника від 12 грудня 2024 року / а.с. 48-49/.

Однак, ці документи не можуть бути єдиним належним доказом на підтвердження розміру річного доходу позивача - фізичної особи за весь попередній календарний рік.

Окрім того, вони не є достатніми доказами на підтвердження тяжкого майнового стану позивачки, яким підтверджується факт неможливості сплати останньою судового збору, оскільки не містять відомостей про майновий стан заявниці, яка може мати інші джерела для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема для сплати судового збору ( довідка про склад сім`ї та про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги, відомості про вклади, нерухоме та рухоме майно, з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо).

Натомість, інших доказів щодо тяжкого матеріального стану, заявником до позовної заяви не надано.

Позивачкою не надано й документів на підтвердження того, що вона має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б беззаперечно свідчити про скрутне матеріальне становище.

Отже, вищевикладені обставини свідчать про те, що на даний час відсутні підстави для звільнення позивачки від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви.

Необхідність підтвердження неможливості сплатити судовий збір підтверджується правовими позиціями, викладеними у судових рішеннях Верховного Суду.

Так, Верховний Суд в своїй ухвалі про залишення касаційної скарги без руху від 10 жовтня 2019 р. по справі №215/3329/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 зазначив, що скаржник до касаційної скарги документ про сплату судового збору не додав, проте просить суд звільнити від сплати судового збору з огляду на відсутність коштів для його сплати. Зокрема, посилається на те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу. На підтвердження заявленого клопотання скаржник долучив довідку Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради від 01 жовтня 2019р. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України Про судовий збір №3674-VI від 01 листопада 2011р. суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати у разі, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Разом з тим, надані скаржником докази на підтвердження скрутного матеріального стану повністю не відображають розмір доходів скаржника за попередній календарний рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Таким чином, з урахуванням висновків Верховного Суду, документи, надані представником позивачки, не можуть бути належним доказом на підтвердження скрутного матеріального становища позивачки, оскільки не відображають відомості про об`єктивний матеріальний стан позивачки станом на дату подання адміністративного позову, оскільки вона може мати і інші джерела доходу.

Крім того, статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право (а не обов`язок) суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору. Сплата ж судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з позовом. Визначення ж майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Суд зазначає, що обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України, у зв`язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.

Оскільки вказані умови, за наявності яких позивачку можна було б звільнити від сплати судового збору, відсутні, належних доказів, що підтверджують незадовільний майновий стан та відсутність інших джерел доходу, то суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання до суду позову.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" визначено, що у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2025 року становить 3028, 00 грн.

Розміри ставок судового збору визначені у ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Згідно із приписами ст. 4 Закону України "Про судовий збір"- ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто, з урахування положень ст. 7 Закону України "Про державний бюджет на 2025 рік" 1211, 20 грн.).

Керуючись ст. ст. 133, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання представника позивачки адвоката Мороза Є.О. про звільнення від сплати судового збору за звернення до суду із позовом немайнового характеру.

Ухвала набуває чинності негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набуває чинності з моменту її підписання суддею (суддями), згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Семенова О.С.