Постанова

від 21.01.2025 по справі 907/351/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р. Справа №907/351/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Олех М.

за участю представників учасників процесу:

представник позивача Бомбушкар Е.С.

представник відповідача Божко Д.О

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАЛЯВА ЛХЗ 2018" від 25.10.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/3035/24 від 26.10.2024)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2024 (повний текст рішення складено та підписано 09.10.2024 року, суддя Пригуза П.Д.)

у справі № 907/351/24

за позовом: Свалявської міської ради Закарпатської області, м. Свалява,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАЛЯВА ЛХЗ 2018", м. Свалява,

про: стягнення безпідставно збережених коштів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

На розгляд Господарського суду Закарпатської області надійшла позовна заява Свалявської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАЛЯВА ЛХЗ 2018" (далі ТОВ "СВАЛЯВА ЛХЗ 2018") про стягнення 790 198, 24 грн безпідставно збережених коштів.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 25.10.2018 відповідач придбав об`єкти нерухомого майна в м. Свалява на вул. Менделєєва, 1, які розташовані на 5-ти земельних ділянках, однак не оформив та не зареєстрував відповідні речові права на такі ділянки, не здійснював плату за користування ними. З огляду на наведене, на підставі ст. 206 ЗК України, ст. 1212 ЦК України, враховуючи дані витягів з технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, позивач здійснив нарахування та просив стягнути з відповідача 790 198, 24 грн безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2024 у справі №907/351/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Свалява ЛХЗ 2018" на користь Свалявської міської ради безпідставно збережені грошові кошти за користування земельними ділянками у розмірі 790 198,24 грн та судовий збір у розмірі 11 852,97 грн .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується набуття відповідачем у жовтні 2018 року права власності на будівлі і споруди, що розміщені на 5-ти земельних ділянках комунальної власності за адресою м. Свалява, вул. Менделеєва, 1 ( кадастровий №12124010100:02:042:0023 площею 4,6563 га , кадастровий №124010100:02:042:0024 площею 0,8512га, кадастровий №2124010100:02:042:0025 площею 0,7154 га, кадастровий №2124010100:02:042:0026 площею 4, 5613 га, кадастровий № 2124010100:02:042:0027 площею 0,0110 га ). З того часу відповідач користується земельними ділянками без оформлення речових прав, не сплачує орендну плату, а отже безпідставно зберіг грошові кошти, які підлягають стягненню на підставі ст.ст. 1212-1214 ЦК України.

Суд першої інстанції зазначив, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 07.03.2023 у справі №907/910/22, яке набрало законної сили, стягнуто з ТОВ "Свалява ЛХЗ 2018" на користь Свалявської міської ради безпідставно збережені грошові кошти за користування 4-ма земельними ділянками за період часу з листопада 2019 по червень 2022 року включно у розмірі 1 448 418,38 грн. У даній справі предметом позову є стягнення з відповідача коштів за користування 4-ма земельними ділянками за період з 01.07.2022 по 01.07.2023, а також однією земельною ділянкою, щодо якої судом не розглядались вимоги у справі №907/910/22, за період з березня 2021 року по лютий 2024 року (включно).

При цьому, суд першої інстанції не погодився з доводами відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, пославшись на положення п.п. 12,19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

ТОВ "СВАЛЯВА ЛХЗ 2018" подало апеляційну скаргу від 25.10.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/3035/24 від 26.10.2024), в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2024 у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апелянта обґрунтовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповним встановленням фактичних обставин справи та неправильною оцінкою наданих доказів.

Зокрема, апелянт зазначає, що:

-наданий позивачем розрахунок суми безпідставно збережених коштів не відповідає дійсності та є неправомірним, оскільки такий проведено за період з 01.03.2021 по 29.02.2024, в той час як судовим рішенням у справі №907/910/22 вже стягнуто грошові кошти за користування відповідачем земельними ділянками за період з листопада 2019 року по червень 2022 року;

-позич здійснив нарахування суми боргу на підставі витягів із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельних ділянок від 28.01.2022, які є неактуальними, оскільки відповідно до вимог ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» термін дії оцінки становить лише 6 місяців;

-висновок суду про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності є помилковим, оскільки сторонами не досягнуто згоди про продовження строку позовної давності, а відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові

від 07.09.2022 р. у справі № 679/1136/21, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України підлягає застосуванню в тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України;

-введення воєнного стану не зупинило перебігу строку позовної давності, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22;

-у постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин щодо стягнення коштів за фактичне використання земельної ділянки приписів ст. 1212 ЦК України;

-суд не надав належної оцінки доводам відповідача про те, що на земельній ділянці кадастровий № 2124010100:02:042:0026 знаходиться також нерухоме майно, яке належить корпорації "Алпа Констракшін, ІНК". Оскільки не лише відповідач використовує вказану земельну ділянку, нарахування та стягнення з ТОВ "СВАЛЯВА ЛХЗ 2018" коштів за користування такою є неправомірним;

-для прийняття справедливого рішення у справі необхідно було провести судову експертизу, яка б надала відповіді на спірні питання щодо розташування на земельній ділянці 2124010100:02:042:0026 також нерухомого майна, яке належить корпорації "Алпа Констракшін, ІНК". Оскільки суд першої інстанції не задоволив клопотання відповідача про призначення експертизи у справі є необхідність заявити таке клопотання в суді апеляційної інстанції.

Свалявська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу від 12.11.2024, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "СВАЛЯВА ЛХЗ 2018" оскільки така є безпідставною та необгрунтованою.

Зокрема позивач зазначає, що:

-матеріалами справи підтверджено, що відповідач в порушення ст.ст. 12, 80, 116, 120, 122, 124 Земельного кодексу України не оформив належним чином право користування 5-ма земельними ділянками, які використовує для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд. Внаслідок протиправної поведінки відповідача, Свалявська міська територіальна громада недоотримала кошти у вигляді орендної плати за землю, які могла б реально одержати у випадку належного виконання відповідачем своїх обов`язків по оформленню землекористування;

-розмір безпідставно збережених коштів за час фактичного використання відповідачем земельних ділянок нараховано вірно виключно на підставі витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, а апелянтом не підтверджено, що нарахування здійснювалось із порушеннями або неправомірно;

-підставність застосування до спірних правовідносин ст.1212 ЦК України підтверджується висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 29.01.2019 у справі №922/536/18, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц;

-твердження апелянта про пропуск строку звернення до суду є безпідставним, оскільки лише за користування однією земельною ділянкою з кадастровим №2124010100:02:042:0024 нараховано кошти за період з березня 2021 року по лютий 2024 року включно, який складає рівно 3 роки, а розрахунки за користування іншими земельними ділянками здійснено лише за 1 рік;

-межі земельної ділянки кадастровий №2124010100:02:042:0026 сформовані, визначені в натурі на місцевості та дані про земельну ділянку внесені до Державного земельного кадастру. При укладанні договору купівлі - продажу від 25.10.2018 покупець нерухомого майна - ТОВ «Свалява ЛХЗ 2018» був обізнаний про перелік майна, яке знаходиться на земельній ділянці. Відповідач жодними допустимим доказами не довів, що на земельній ділянці кадастровий № 2124010100:02:042:0026 дійсно знаходиться майно іншої юридичної особи.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2024 справу №907/351/24 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 апеляційну скаргу ТОВ "СВАЛЯВА ЛХЗ 2018" від 25.10.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/3035/24 від 26.10.2024) залишено без руху з підстав, зазначених у вказаній ухвалі.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "СВАЛЯВА ЛХЗ 2018" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2024 у справі №907/351/24, розгляд справи призначено на 10.12.2024.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 на клопотання представника відповідача розгляд справи №907/351/24 відкладено на 21.01.2025.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 задоволено заяву представника відповідача ТОВ "СВАЛЯВА ЛХЗ 2018" - адвоката Божко Дар`ї Олександрівни про участь в судовому засіданні 21.01.2025 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису.

25.10.2024 до Західного апеляційного господарського суду від ТОВ "СВАЛЯВА ЛХЗ 2018" надійшло клопотання про призначення земельно-технічної експертизи у справі в порядку ст. 99 ГПК України.

Вказане клопотання скаржника обґрунтоване тим, що предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо площі, меж та кадастрових номерів земельних ділянок, право на які перейшло до набувача будівель - ТОВ «Свалява ЛХЗ 2018». Відповідач довідався, що на земельній ділянці з кадастровим № 2124010100:02:042:0026 знаходяться окремі об`єкти нерухомого майна, що належать також корпорації «АЛПА КОНСТРАКШІН, ІНК» Сполучені Штати Америки, однак не має можливості надати достатньо доказів вказаної обставини, так як не володіє спеціальними знаннями у землеустрої.

Враховуючи зазначене, на переконання апелянта, виникла необхідність в призначенні земельно-технічної експертизи для визначення відповідності фактичного розташування будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельних ділянок їх розташуванню у відповідній технічній документації з питань землеустрою та землекористування та визначення фактичного землекористування земельними ділянками на місцевості.

Щодо наведеного судова колегія зазначає таке.

Відповідно до приписів ч.1 ст.99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Отже, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 910/18570/17, від 14.12.2021 у справі № 910/9564/20, від 24.11.2021 у справі № 914/1396/20, від 17.12.2020 у справі № 910/7426/17.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві викликана тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних досліджень.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Дана правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16 та від 24.01.2018 у справі №917/50/17.

Отже, підставою для призначення судової експертизи є необхідність з`ясування обставин, що мають значення для справи, для такого з`ясування необхідні спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

З огляду на підстави та предмет позову та обставини, на які посилається скаржник, судова колегія прийшла до висновку, що клопотання про призначення у справі судової експертизи не відповідає вимогам норм процесуального права в частині обгрунтування дійсної потреби у спеціальних знаннях для з`ясування обставин справи, в зв`язку із чим у задоволенні клопотання судова колегія відмовляє.

Відповідно до ст.240 ГПК України у судовому засіданні 21.01.2025 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

25.10.2018 між ТОВ "Свалява ЛХЗ 2018" (покупець та відповідач у даній справі) та ЗАТ фірма "Свалява ЛХК" (продавець) було укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна, відповідно до п. 1 якого продавець продав, а покупець купив цілісний майновий комплекс будівель і споруд, що розташований за адресою: м. Свалява, вул. Менделеєва, 1, Закарпатської області та який знаходиться на земельних ділянках: площею 4.5613 га, кадастровий номер - 2124010100:02:042:0026; площею 4.6563 га, кадастровий номер - 2124010100:02:042:0023; площею 0.7154 га, кадастровий номер - 2124010100:02:042:0025; площею 0.0110 га, кадастровий номер - 2124010100:02:042:0027.

За іншим договором купівлі-продажу нерухомого майна від 25.10.2018 ЗАТ фірма "Свалява ЛХК" (продавець) продав, а ТОВ "Свалява ЛХЗ 2018" (покупець та відповідач у даній справі) купив нежитлові будівлі оцтово-кислотного цеху та побутові приміщення, що розташовані за адресою: м. Свалява, вул. Менделеєва, 1, Закарпатської області та які знаходяться на земельній ділянці площею 0,8512 га, кадастровий номер - 2124010100:02:042:0024.

Отже, з 25.10.2018 ТОВ "Свалява ЛХЗ 2018" фактично використовує земельні ділянки комунальної власності (з кадастровими номерами 2124010100:02:042:0023, 2124010100:02:042:0024, 2124010100:02:042:0025, 2124010100:02:042:0026, 2124010100:02:042:0027), проте належним чином не оформило та не здійснило державну реєстрацію речових прав на вказані земельні ділянки. Вказані обставини відповідачем не спростовані та не заперечуються.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 07.03.2023 у справі №907/910/22, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2023, стягнуто з ТОВ "Свалява ЛХЗ 2018" на користь Свалявської міської ради Закарпатської області 1 448 418, 38 грн безпідставно збережених грошових коштів за користування земельними ділянками з кадастровими номерами: 2124010100:02:042:0023, площею 4,6563 га; 2124010100:02:042:0025, площею 0,7154 га; 2124010100:02:042:0026, площею 4,5613 га; 2124010100:02:042:0027, площею 0,0110 га за період часу з листопада 2019 по червня 2022 року включно.

Предметом позову у даній справі є стягнення з ТОВ "Свалява ЛХЗ 2018" на користь Свалявської міської ради 790 198, 24 грн безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок комунальної форми власності, а саме: з кадастровими номерам 2124010100:02:042:0023, 2124010100:02:042:0025, 2124010100:02:042:0026, 2124010100:02:042:0027 за період з 01.07.2022 по 01.07.2023; з кадастровим номером 2124010100:02:042:0024 за період з березня 2021 року по лютий 2024 року включно.

Розмір грошових вимог позивача до відповідача у даній справі визначений комісією, створеною рішенням Виконавчого комітету Свалявської міської ради від 15.06.2022 року № 132 Про створення комісії з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам.

Рішенням комісії №101 Свалявської міської ради Закарпатської області від 19.03.2024 затверджено акт №8 комісії з визначення розмірів збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам від 18.03.2024 щодо визначення розміру збитків (безпідставно збережених коштів), які нанесені Свалявській міській раді ТОВ "Свалява ЛХЗ 2018" у сумі 303 875,23 грн за час використання земельної ділянки площею 4.6563 га (кадастровий номер 2124010100:02:042:0023) без правовстановлюючих документів.

В акті №8 зазначено, що період нарахування суми безпідставно збережених коштів є з 01.07.2022 по 01.07.2023, що складає 1 рік.

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 4.6563 га (кадастровий номер 2124010100:02:042:0023) від 11.03.2024 підтверджується, що така знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Свалява, вул. Менделеєва, 1.

Витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №2888/221-22 від 28.01.2022 підтверджується нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2124010100:02:042:0023 у розмірі 9 422 488,68 грн.

Рішенням комісії №102 Свалявської міської ради Закарпатської області від 19.03.2024 затверджено акт №9 комісії з визначення розмірів збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам від 18.03.2024 щодо визначення розміру збитків (безпідставно збережених коштів), які нанесені Свалявській міській раді ТОВ "Свалява ЛХЗ 2018" у сумі 45 619,56 грн за час використання земельної ділянки площею 0.7154 га (кадастровий номер 2124010100:02:042:0025) без правовстановлюючих документів.

В акті №9 зазначено, що період нарахування суми безпідставно збережених коштів є з 01.07.2022 по 01.07.2023, що складає 1 рік.

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0.7154 га (кадастровий номер 2124010100:02:042:0025) від 11.03.2024 підтверджується, що така знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Свалява, вул. Менделеєва, 1.

Витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №2885/221-22 від 28.01.2022 підтверджується нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2124010100:02:042:0025 у розмірі 1 414 560,42 грн.

Рішенням комісії №103 Свалявської міської ради Закарпатської області від 19.03.2024 затверджено акт №10 комісії з визначення розмірів збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам від 18.03.2024 щодо визначення розміру збитків (безпідставно збережених коштів), які нанесені Свалявській міській раді ТОВ "Свалява ЛХЗ 2018" у сумі 723,18 грн. за час використання земельної ділянки площею 0.0110 га (кадастровий номер 2124010100:02:042:0027) без правовстановлюючих документів.

В акті №10 зазначено, що період нарахування суми безпідставно збережених коштів є з 01.07.2022 по 01.07.2023, що складає 1 рік.

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0.0110 га (кадастровий номер 2124010100:02:042:0027) від 11.03.2024 підтверджується, що така знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Свалява, вул. Менделеєва, 1.

Витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №2881/221-22 від 28.01.2022 підтверджується нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2124010100:02:042:0027 у розмірі 22 423,50 грн.

Рішенням комісії №100 Свалявської міської ради Закарпатської області від 19.03.2024 затверджено акт №7 комісії з визначення розмірів збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам від 18.03.2024 щодо визначення розміру збитків (безпідставно збережених коштів), які нанесені Свалявській міській раді ТОВ "Свалява ЛХЗ 2018" у сумі 280 243, 86 грн за час використання земельної ділянки площею 4.5613 га (кадастровий номер 2124010100:02:042:0026) без правовстановлюючих документів.

В акті №7 зазначено, що період нарахування суми безпідставно збережених коштів є з 01.07.2022 по 01.07.2023, що складає 1 рік.

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 4.5613 га (кадастровий номер 2124010100:02:042:0026) від 11.03.2024 підтверджується, що така знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Свалява, вул. Менделеєва, 1.

Витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №2665/221-22 від 27.01.2022 підтверджується нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2124010100:02:042:0026 у розмірі 8 689 732, 63 грн.

Рішенням комісії №104 Свалявської міської ради Закарпатської області від 19.03.2024 затверджено акт №11 комісії з визначення розмірів збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам від 18.03.2024 щодо визначення розміру збитків (безпідставно збережених коштів), які нанесені Свалявській міській раді ТОВ "Свалява ЛХЗ 2018" у сумі 159 736,41 грн за час використання земельної ділянки площею 0.8512 га (кадастровий номер 2124010100:02:042:0024) без правовстановлюючих документів.

В акті №11 зазначено, що період нарахування суми безпідставно збережених коштів є з березня 2021 року по лютий 2024 року (включно), що складає 3 роки.

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0.8512 га (кадастровий номер 2124010100:02:042:0024) від 06.03.2024 підтверджується, що така знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Свалява, вул. Менделеєва, 1.

Витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-9932235902024 від 06.03.2024 підтверджується нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2124010100:02:042:0024 у розмірі 1 984 240,93 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад,надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Згідно зі ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними у статті 122 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

Отже, чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 25.10.2018 відповідач став власником цілісного майнового комплексу, нежитлових будівель та побутових приміщень за адресою м.Свалява, вул.Менделеєва, 1, які розташовані на 5-ти земельних ділянках комунальної власності .

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірних земельних ділянок, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст.1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).

Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України

Зазначені правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі №913/169/18.

Верховний Суд неодноразово викладав правовий висновок, згідно з яким для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно насамперед з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

При стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №922/902/18, від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, від 06.11.2019 у справі №922/3607/18).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що відповідач з 28.10.2018 фактично використовує земельні ділянки комунальної власності, на яких розташоване належне йому на праві власності нерухоме майно, без достатньої правової підстави, а саме земельні ділянки: площею 4.5613 га, кадастровий номер - 2124010100:02:042:0026; площею 4.6563 га, кадастровий номер - 2124010100:02:042:0023; площею 0.7154 га, кадастровий номер - 2124010100:02:042:0025; площею 0.0110 га, кадастровий номер - 2124010100:02:042:0027; площею 0,8512 га, кадастровий номер - 2124010100:02:042:0024). Вказані обставини відповідачем не спростовані.

Розрахунок 790 198,24 грн. безпідставно збережених коштів за фактичне користування відповідачем такими земельними ділянками здійснено позивачем на підставі даних з витягів з технічної документації про нормативно- грошову оцінку земельних ділянок.

З огляду на викладені вище законодавчі положення та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову у даній справі.

Щодо покликання апелянта на неправомірність стягнення суми безпідставно збережених коштів за період з 01.03.2021 по 29.02.2024 з огляду на те, що судовим рішенням у справі №907/910/22 вже стягнуто грошові кошти за користування відповідачем земельними ділянками за період з листопада 2019 року по червень 2022 року.

Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 07.03.2023 у справі №907/910/22, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2023, стягнуто з ТОВ "Свалява ЛХЗ 2018" на користь Свалявської міської ради Закарпатської області 1 448 418,38 грн безпідставно збережених грошових коштів за користування земельними ділянками з кадастровими номерами: 2124010100:02:042:0023, площею 4,6563 га; 2124010100:02:042:0025, площею 0,7154 га; 2124010100:02:042:0026, площею 4,5613 га; 2124010100:02:042:0027, площею 0,0110 га за період часу з листопада 2019 по червня 2022 року включно.

Предметом позову у даній справі є стягнення з ТОВ "Свалява ЛХЗ 2018" на користь Свалявської міської ради 790 198,24 грн безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок комунальної форми власності, а саме: з кадастровими номерам 2124010100:02:042:0023, 2124010100:02:042:0025, 2124010100:02:042:0026, 2124010100:02:042:0027 за період з 01.07.2022 по 01.07.2023; з кадастровим номером 2124010100:02:042:0024 за період з березня 2021 року по лютий 2024 року включно.

Отже, у даній справі предметом позову є стягнення з відповідача коштів за користування однією земельною ділянкою, щодо якої судом не розглядались вимоги у справі №907/910/22, а також 4-ма земельними ділянками, щодо яких судом вже розглядались вимоги у справі №907/910/22, однак за інший період.

Щодо покликання апелянта на положення ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та нарахування позивачем суми боргу на підставі неактуальних витягів із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельних ділянок.

Правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні визначаються ЗУ «Про оцінку земель». Саме вказаний Закон, відповідно до його преамбули, спрямований на регулювання відносин, пов`язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель.

Відповідно до ч.2 ст. 20 ЗУ «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який, відповідно до ст. 23 вказаного Закону, видається територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (ст. 15 ЗУ «Про оцінку земель»).

Відповідно до ст. 18 ЗУ «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє покликання апелянта на положення ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» щодо терміну дії оцінки (6 місяці) та не погоджується з його твердженням про нарахування позивачем суми боргу на підставі неактуальних витягів із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельних ділянок.

Щодо посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст. 1212 ЦК України.

У справі №922/3412/17 суди встановили, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, однак матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою.

Відтак Велика Палата Верховного Суду зазначила, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Отже, суд першої інстанції, встановивши факт використання відповідачем земельної ділянки без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за її використання, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме приписів статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, оскільки для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Натомість суд апеляційної інстанції без належного обґрунтування зазначив, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідною умовою є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Вказані висновки викладені у п.п. 41-44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та спростовують покликання апелянта на відсутність підстав для застосування ст.1212 ЦК України при вирішенні спору у даній справі.

Щодо покликання апелянта на неправомірність здійснених позивачем нарахувань з огляду на розташування на земельній ділянці кадастровий № 2124010100:02:042:0026 нерухомого майна, яке належить корпорації "Алпа Констракшін, ІНК" .

Відповідно до ч.1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частинами першою-четвертою, дев`ятою статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19).

Як зазначено вище, за умовами п. 1 договору від 25.10.2018 відповідач придбав цілісний майновий комплекс, частини якого знаходяться на чотирьох окремих сформованих земельних ділянках. Зокрема, на земельній ділянці кадастровий №2124010100:02:042:0026, площею 4,5613 га, розташовані склад арочний під літ. З, під літ. Р2, під літ. Е, цех ППУ від літ. АА, насосна під літ. К5, бризкальний басейн під літ. ХХV, паросилове господарство під літ. К2.

В матеріалах справи наявна копія витягу з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки кадастровий №2124010100:02:042:0026, згідно з якими її реєстрація (визначення її площі і межі, присвоєння кадастрового номера) здійснена 11.09.2017.Така ж площа земельної ділянки зазначена у акті, складеному 18.03.2024 комісією з визначення розмірів збитків, завданих власникам земельної ділянки та землекористувачам.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, номер інформаційної довідки - 375328779 від 22.04.2024, корпорації "АЛПА КОНСТРАКШІН, ІНК", США, належить на праві приватної власності комплекс за адресою: Закарпатська область, м. Свалява, вул. Менделеєва, буд. 1.

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, в такій інформаційній довідці не міститься прив`язка щодо розташування такого нерухомого майна саме на земельній ділянці з кадастровим №2124010100:02:042:0026, площею 4,5613 га.

Крім того, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки - 376419370 від 29.04.2024, яка міститься в матеріалах справи, підтверджується, що за пошуковим запитом - Закарпатська область, Мукачівський район, м. Свалява, вул. Менделеєва, буд. 1 зареєстровані близько 30 - ти об`єктів речових прав.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що розмір земельної ділянки з кадастровим №2124010100:02:042:0026, якою користується відповідач, доведений, обґрунтований і підтверджений достатніми доказами.

Щодо строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Як вже зазначалось вище, нарахування безпідставно збережених 790 198,24 грн за користування земельними ділянками позивач здійснив за період з 01.07.2022 по 01.07.2023 (за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 2124010100:02:042:0023, 2124010100:02:042:0025, 2124010100:02:042:0026, 2124010100:02:042:0027) та за період з березня 2021 року по лютий 2024 року (за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2124010100:02:042:0024).

З позовом у даній справі позивач звернувся до суду 08.04.2024.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові ( ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до п. 12 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету міністрів України №211 від 11.03.2020 установлено з 12.03.2020 на усій території України карантин для запобігання поширенню короновірусу COVID-19, який тривав до 30.06.2023 відповідно до постанови КМУ від 09.12.2020 №1236.

Згідно з п. 19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, який було продовжено до 14.02.2024 Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023.

З огляду на зазначене вище в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк позовної давності позивачем пропущено не було.

Щодо покликання відповідача на те, що відповідно до постанови Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України підлягає застосуванню лише в тому випадку коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін.

У справі № 679/1136/21 Верховним Судом вирішувалось питання чи поширюється пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень Цивільного кодексу України (щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258 цього Кодексу) на строк позовної давності, тривалість якого збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.

Верховний Суд дійшов висновку, що виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.

Судова колегія зазначає, що апелянт помилково трактує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21, в зв`язку з чим дані доводи не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Щодо покликання апелянта на те, що відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22 введення в Україні воєнного стану не зупинило перебігу строку позовної давності.

У справі №990/15/22 Велика Палата Верховного Суду переглядала в апеляційному порядку ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.08.2022, якою повернуто адміністративний позов до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення з підстав пропуску визначеного Законом місячного строку звернення до адміністративного суду.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22 відсутні будь-які висновки щодо застосування пункту 19 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України та зупинення строків позовної давності у період введення на території України воєнного стану. Відтак, покликання апелянта на таку постанову колегією суддів відхиляються.

З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів вважає, що доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2024 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАЛЯВА ЛХЗ 2018" від 25.10.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/3035/24 від 26.10.2024) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2024 у справі №907/351/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

4. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Повний текст постанови складено 30.01.2025.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддяГалушко Н.А.

суддяЖелік М.Б.

суддя Орищин Г.В.