Постанова

від 29.01.2025 по справі 916/1804/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/1804/24м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Ярош А.І.,

секретар судового засідання Полінецька В.С.,

за участю представників учасників судового процесу:

від Петровірівської сільської ради: не з`явився;

від ГУ Держгеокадастру в Одеській області: Михайлов В.В., у порядку самопредставництва;

від ДП "СГП державної КВС України (№115)": Гаврилюк С.Г., за ордером;

від ДУ "Ширяївський виправний центр (№111)": не з`явився;

від Фонду Держмайна України: Божинський В.В., у порядку самопредставництва;

від Міністерства юстиції України: Санагурська Р.С., у порядку самопредставництва;

від прокуратури: Шафарчук О.В., за посвідченням;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Фонду державного майна України, Міністерства юстиції України та Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№115)"

на ухвалу Господарського суду Одеської області про забезпечення позову

від 17 вересня 2024 року (повний текст складено 17.09.2024)

у справі № 916/1804/24

за позовом Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області

до відповідачів:

1) Головного управління Держгеокадастру в Одеській області;

2) Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№115)";

3) Державної установи "Ширяївський виправний центр (№111)"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фонду державного майна України; Міністерства юстиції України

за участю: Одеської обласної прокуратури

про визнання права власності на земельні ділянки та скасування рішення держреєстратора

суддя суду першої інстанції: Рога Н.В.

місце винесення ухвали: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 29.01.2025, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року Петровірівська сільська рада Березівського району Одеської області (далі також - заявник, позивач, Петровірівська сільрада) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Головного управління (ГУ) Держгеокадастру в Одеській області (далі також відповідач-1, Держгеокадастр), Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№115)" (далі також відповідач-2, ДП «СГП ДКВСУ (№115)»), Державної установи «Ширявський виправний центр (№111)» (далі також відповідач-3, ДУ Ширяївський ВЦ (№111)" про:

- визнання за Петровірівською сільською радою Березівського району Одеської області права комунальної власності на земельні ділянки за кадастровими номерами: 5125484400:01:001:0038 площею - 43,2569 га; 5125484400:01:001:0039 площею - 41,4170 га; 5125484400:01:001:0040 площею - 175,4667 га; 5125484400:01:001:0041 площею - 36,8431 га; 5125484400:01:001:0042 площею 57,7781 га; 5125484400:01:001:0043 площею - 31,9400 га; 5125484400:01:001:0044 площею - 86,7608 га; 5125484400:01:001:0045 площею - 95,7544 га; 5125484400:01:001:0046 площею - 45,5118 га; 5125484400:01:001:0047 площею - 147,9047 га; 5125484400:01:001:0048 площею - 30,2417 га; 5125484400:01:001:0049 площею - 75,0797 га; 5125484400:01:001:0050 площею - 96,6830 га; 5125484400:01:001:0051 площею - 90,3770 га; 5125484400:01:001:0052 площею - 38,8115 га; 5125484400:01:001:0053 площею - 68,3074 га; 5125484400:01:001:0054 площею - 17,2890 га; 5125484400:01:001:0055 площею - 32,2713 га; 5125484400:01:001:0056 площею - 70,1020 га; 5125484400:01:001:0057 площею - 15,9835 га; 5125484400:01:001:0058 площею - 13,6762 га; 5125484400:01:001:0059 площею - 5,7703 га; 5125484400:01:001:0060 площею - 185,8150 га; 5125484400:01:001:0061 площею - 5,9885 га; 5125484400:01:001:0062 площею - 15,3346 га; 5125484400:01:001:0063 площею - 18,9052 га; 5125484400:01:001:0064 площею - 168,8987 га; 5125484400:01:001:0065 площею - 21,1878 га; 5125484400:01:001:0066 площею - 67,7423 га; 5125484400:01:001:0067 площею - 41,7512 га; 5125484400:01:001:0068 площею - 36,3436 га; 5125484400:01:001:0069 площею - 25,0411 га; 5125484400:01:001:0070 площею - 57,1472 га; 5125484400:01:001:0071 площею - 35,1150 га; 5125484400:01:001:0072 площею - 7,1037 га; 5125484400:01:001:0073 площею - 7,8124 га; 5125484400:01:001:0074 площею - 3,5542 га; 5125484400:01:001:0075 площею - 8,4594 га; 5125484400:01:001:0076 площею - 6,5645 га; 5125484400:01:001:0077 площею - 21,0627 га; 5125484400:01:001:0078 площею - 23,1464 га; 5125484400:01:001:0079 площею - 4,8040 га; 5125484400:01:001:0080 площею - 20,6817 га; 5125484400:01:001:0081 площею - 38,1096 га; 5125484400:01:001:0082 площею - 21,7376 га; 5125484400:01:001:0083 площею - 8,2799 га; 5125484400:01:001:0084 площею - 9,1380 га; 5125484400:01:001:0085 площею - 13,6975 га; 5125484400:01:001:0086 площею - 18,0159 га; 5125484400:01:001:0087 площею - 3,4109 га; 5125484400:01:001:0088 площею - 5,1363 га; 5125484400:01:001:0089 площею - 22,0750 га; 5125484400:01:001:0090 площею - 7,3848 га; 5125484400:01.001:0107 площею - 0,7711 га; 5125484400:01:001:0108 площею - 3,9547 га; 5125484400:01:001:0110 площею - 372,8028 га; 5125484400:01:001:0111 площею - 3,9308 га; 5125484400:01:001:0112 площею - 1,0971 га; 5125484400:01:001:0113 площею - 0,2000 га; 5125484400:01:001:0114 площею - 14,2290 га; 5125484400:01:001:0115 площею - 275,2918 га; 5125484400:01:001:0116 площею - 4,7859 га; 5125484400:01:001:0117 площею - 208,5760 га; 5125484400:01:001:0118 площею - 1,5626 га; 5125484400:01:001:0119 площею - 2,3301 га; 5125484400:01:001:0120 площею - 1,7382 га; 5125484400:01:001:0121 площею - 38,1454 га; 5125484400:01:001:0122 площею - 2,7522 га; 5125484400:01:001:0123 площею - 25,6546 га; 5125484400:01:001:0124 площею - 5,7006 га; 5125484400:01:001:0125 площею - 292,1238 га; 5125484400:01:001:0126 площею - 13,3375 га; 5125484400:01:001:0127 площею - 12,5832 га; 5125484400:01:001:0128 площею - 5,4211 га; 5125484400:01:001:0129 площею - 1,9059 га; 5125484400.01:001:0130 площею - 1,2734 га; 5125484400:01:001:0131 площею - 425,2881 га; 5125484400:01:001:0132 площею - 2,4535 га; 5125484400:01:001:0133 площею - 278,4025 га; 5125484400:01:001:0134 площею - 3,0212 га; 5125484400:01:001:0135 площею - 3,1482 га; 5125484400:01:001:0136 площею - 7,8007 га; 5125484400:01:001:0137 площею - 0,8248 га; 5125484400:01:001:0138 площею - 24,9249 га; 5125484400:01:001:0139 площею - 20,3969 га; 5125484400:01:001:0140 площею - 1,7501 га; 5125484400:01:001:0141 площею - 1,8668 га; 5125484400:01:001:0142 площею - 2,6556 га; 5125484400:01:001:0143 площею - 1,1881 га; 5125484400:01:001:0144 площею - 2,6673 га; 5125484400:01:001:0145 площею - 15,6312 га; 5125484400:01:001:0146 площею - 16.4762 га; 5125484400:01:001:0147 площею - 78,6567 га; 5125484400:01:001:0148 площею - 6,023 га; 5125484400:01:001:0149 площею - 15,585 га; 5125484400:01:001:0150 площею - 1,3841 га; 5125484400:01:001:0151 площею - 5,3344 га; 5125484400:01:001:0152 площею - 20,9852 га; 5125484400:01:001:0153 площею - 594,7822 га; 5125484400:01:001:0154 площею - 447.1892 га; 5125484400:01:001:0155 площею - 2,0155 га; 5125484400:01:001:0156 площею - 1,4877 га; 5125484400:01 001:0157 площею - 12,6533 га; 5125484400:01:001:0158 площею - 1,6743 га; 5125484400:01:001:0159 площею - 27,2221 га; 5125484400:01:001:0160 площею - 6,6894 га; 5125484400:01:001:0161 площею - 1,4248 га; 5125484400 01:001:0162 площею - 2,9555 га; 5125484400:02:001:0184 площею - 0,4386 га; 5125484400:02:001:0185 площею - 1,1298 га; 5125484400:02001:0188 площею - 1,1754 га; 5125484400:01:001:1220 площею - 2,7008 га;

- визнання незаконним і скасування рішень державного реєстратора Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області Соломикіної Інни Сергіївни про реєстрацію права постійного користування вищезазначеними земельними ділянками за Державної установою «Ширявський виправний центр (№111)», та Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№115)".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок адміністративно-територіальної реформи було утворено Петровірівську сільської ради Березівського району Одеської області, а також відбулась земельна реформа, у зв`язку з чим були внесені зміни до Земельного кодексу України. Внаслідок вказаного, у територіальної громади, згідно п. 24 Перехідних положень Розділу Х Земельного кодексу України, виникло право власності на вищезазначені земельні ділянки. Проте враховуючи, що спірні земельні ділянки були незаконно зареєстровані на праві постійного користування за Державної установою «Ширявський виправний центр (№111)», Петровірівська сільрада була змушена звернутися до суду з відповідними позовними вимогами.

Ухвалою суду першої інстанції від 11.06.2024 Фонд державного майна України залучено до участі у справі №916/1804/24 як третю особу на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

В процесі розгляду даної справи позивачем було подано суду заяву про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, що є предметом спору у даній справі, а також шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (у т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних, міських рад, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень) вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно, а також внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записів про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо спірних земельних ділянок.

Обґрунтовуючи вказану заяву, Петровірівська сільрада зазначила, що позивачу стало відомо про те, що на погодженні відповідно до процедури (порядку) перебуває проект Розпорядження Кабінету Міністрів України про вилучення з постійного користування спірних земельних ділянок у ДП "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№115)", та передачі їх у постійне користування Державному підприємству Фонд аграрних інвестицій без зміни їх цільового використання, відповідно до ст.ст. 2, 122, 123, 149 Земельного кодексу України. Органом управління ДП Фонд аграрних інвестицій є Фонд державного майна України.

Вказана передача зумовлена державною програмою, відповідно до якої, на виконання приписів Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності використання земель сільськогосподарського призначення державної власності, Фондом державного майна України формується Land bank та з метою підготовки та проведення земельних аукціонів щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

У подальшому позивачу стало відомо, що 13.06.2024 Кабінетом Міністрів України прийнято Розпорядження №541-р Про вилучення і передачу земельних ділянок у постійне користування без зміни цільового призначення, яким вилучено з постійного користування державних підприємств, установ земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності згідно з додатком та передано їх у постійне користування ДП Фонд аграрних інвестицій без зміни цільового призначення.

При цьому, на аркуші 29 Додатку до цього розпорядження зазначено про земельні ділянки державної власності, що перебувають у постійному користуванні ДП "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№115)", та наведено перелік земельних ділянок що вилучаються та передаються ДП Фонд аграрних інвестицій, які є предметом спору у справі №916/1804/24.

Водночас позивач зазначив, що з моменту виникнення у територіальної громади майнових прав та інтересів на спірні земельні ділянки, право власності на них не змінювалось (було зареєстроване за Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області), проте було змінено користувача з ДУ Ширяївський виправний центр (№111) на ДП Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№115), а станом на даний час вживаються заходи щодо чергової зміни користувача земельних ділянок.

На переконання заявника, вказане свідчить про те, що існують прямі та беззаперечні докази існування реальної загрози переходу справ на спірні земельні ділянки, що суттєво ускладнить захист майнових прав та інтересів позивача по справі.

Разом з цим, заявник вказав, що у нього відсутні пропозиції щодо зустрічного забезпечення, адже, у даному випадку відсутні обов`язкові підстави для його застосування, оскільки відсутні підстави вважати, що обрані заходи забезпечення до позову можуть завдати будь-яких негативних наслідків для учасників даної справи.

16.09.2024 до суду першої інстанції від ГУ Держгеокадастру в Одеській області надійшло клопотання про зустрічне забезпечення, в якому відповідач просить суд вжити заходи зустрічного забезпечення та зобов`язати Петровірівську сільську раду Одеської області внести на Депозитний рахунок Господарського суду Одеської області грошові кошти у розмірі 16 420 833,12 грн. або 821 041 655,80 грн.

З посиланням на положення ст. 141 господарського процесуального кодексу України, відповідач зазначив, що власником спірних земельних ділянок є держава в особі державного органу - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області і вжиття заходів забезпечення позову порушує законні права та інтереси останнього, оскільки не дає можливості реалізовувати інститут права власності щодо володіння, користування та розпорядженням майном.

Також посилаючись на положення ст. 120-1 Земельного кодексу України, відповідач зазначає, що ним, внаслідок вжиття судом заходів забезпечення позову, можуть бути понесені збитки у вигляді недоотримання державним бюджетом коштів від сплати орендної плати за цільове використання спірних земельних ділянок. При цьому, відповідач звертає увагу на те, що до Державного бюджету України щорічно протягом 50 років має перераховуватись 90 відсотків орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, передані в оренду відповідно до статті 120-1 Земельного кодексу України, з урахуванням якої річна орендна плата за вказані земельні ділянки становитиме 12 відсотків від нормативної грошової оцінки.

Держгеокадастр зауважує, що в разі встановлення орендної плати за спірні земельні ділянки у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки, сума коштів від цільового використання земель сільськогосподарського призначення державної власності переданих в оренду, що повинна надійти до Державного бюджету України за рік становить 16 420 833,12 грн. Відповідно, за період строку дії договорів оренди землі 50 років складатиме 821 041 655,80 грн (розрахунок збитків доданий Держгеокадастром до заяви про зустрічне забезпечення). Таким чином, відповідач наполягає на тому, що сума можливих збитків останнього становить 16 420 833,12 грн. і зазначена сума розрахована, виходячи з положень ст. ст. 29, 64 Бюджетного кодексу України, ст. 120-1 Земельного кодексу України.

Водночас, відповідач зауважив, що станом на даний час до нього вже надійшли клопотання ТОВ Державний земельний банк про передачу спірних земельних ділянок в оренду та припинення права постійного користування.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 у справі №916/1804/24 (суддя Рога Н.В.) заяву Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області про забезпечення позову задоволено. На період розгляду справи №916/1804/24 накладено арешт на спірні земельні ділянки та заборонено державним реєстраторам вчиняти будь які реєстраційні дії відносно цих земельних ділянок.

У вказаній ухвалі місцевий господарський суд зазначив, що матеріали справи свідчать про обставини, з яких вбачається намір та можливість у відповідачів розпорядитись предметом спору шляхом передачі спірних земельних ділянок ТОВ Державний земельний банк з метою подальшої передачі в орендне користування іншім особам. Крім того, суд звернув увагу на те, що з невідомих причин, на певний період було проведено зміну органу державної влади, який здійснює повноваження власника спірних земельних ділянок.

Щодо заяви про зустрічне забезпечення, то в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суд першої інстанції вказав, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що: станом на даний час припинено право постійного користування спірними земельними ділянками відповідачами 2 та 3; що до новоствореного ТОВ Державний земельний банк перейшли на праві оренди земельні ділянки державної власності, у тому числі спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Крім того, місцевий господарський суд наголосив, що Держгеокадастром заявлено альтернативну суму зустрічного забезпечення: або 16 420 833,12 грн, або 821 041 655,80 грн., що є неприпустимим, адже суд має надавати оцінку конкретному розміру зустрічного забезпечення.

Суд дійшов висновку, що виходячи з матеріалів справи, станом на даний час не вбачається, що обрані судом заходи забезпечення до позову можуть завдати будь-яких збитків для учасників даної справи, а відтак, відсутні підстави для застосування заходів зустрічного забезпечення, у зв`язку з чим, судом першої інстанції було відмовлено відповідачу-1 у задоволенні клопотання про вжиття заходів зустрічного забезпечення у даній справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Міністерство юстиції України (далі також Мінюст, Міністерство) звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 у справі №916/1804/24.

Так, на переконання Міністерства, позивачем у своїй заяві, жодним чином не доведено як зміна користувача земельних ділянок перешкодить йому, у разі задоволення позовних вимог, зареєструвати право власності на вказані земельні ділянки, а судом, у свою чергу, взагалі не надано правову оцінку вищезазначеному факту.

Таким чином, Мінюст вважає, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, оскільки всупереч вимог статті 136 Господарського процесуального кодексу України в останній не вказано яким чином будуть порушені права чи майнові інтереси позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що уповноваженим органом управління майном ДП «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№115)» та Державної установи «Ширяївський виправний центр (№111), є Мінюст. Відповідно до наказу Фонду державного майна від 06.06.2024 №1263 утворено комісію з питань передачі єдиного майнового комплексу ДП «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№115)» із сфери управління Міністерства до сфери управління Фонду державного майна України. На сьогодні процес передачі підприємства зі сфери управління Міністерства до Фонду державного майна не закінчений, тому враховуючи, що предметом розгляду у справі №916/1804/24 є визнання права власності на земельні ділянки за позивачем та скасування рішень про реєстрацію права постійного користування на спірні землі, які плануються до вилучення з постійного користування ДП «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№115)» та Державної установи «Ширяївський виправний центр (№111) та передачі їх у постійне користування ДП «Фонд аграрних інвестицій» без зміни їх цільового використання, задоволення заяви про забезпечення позову порушує права та обов`язки Міністерства.

Детальніше доводи Міністерство юстиції України викладені в апеляційній скарзі.

Водночас, ДП "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№115)" також не погодилось з ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 у даній справі, у зв`язку з чим звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Петровірівської сільської ради про забезпечення позову у справі №916/1804/24.

Узагальнені доводи ДП «СГП ДКВСУ (№115)» полягають у тому, що перебування спірних земельних ділянок у постійному користуванні спочатку у відповідача-3, а в подальшому - у відповідача-2, та вилучення і передача їх у постійне користування ДП «Фонд аграрних інвестицій», яке в подальшому було реорганізовано шляхом перетворення в ТОВ «Державний земельний банк», жодним чином не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, з огляду на предмет позовних вимог у даній справі, оскільки власником спірних земельних ділянок протягом всього періоду до звернення позивача з позовом по справі та до завершення її розгляду була і буде залишатись Держава України, в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області. Ризик відчуження спірних земельних ділянок відсутній в силу приписів чинного законодавства України. Відсутні будь-які підстави вважати, що спірні земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні на момент пред`явлення позову, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Натомість, накладення арешту та заборони на вчинення реєстраційних дій значно ускладнить або більше того, може унеможливити використання спірних земельних ділянок постійним землекористувачем, визначеним Розпорядженням Кабінету Міністрів України, що, на думку ДП «СГП ДКВСУ (№115)», призведе до збитків для Держави.

Також, наводячи свою позицію щодо заявленого ГУ Держгеокадастру в Одеській області клопотання про зустрічне забезпечення, ДП «СГП ДКВСУ (№115)» не погоджується із ти, що суд відмовив у задоволенні цього клопотання та окремо звертає увагу на те, що відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про застосування заходів зустрічного забезпечення позову, суд першої інстанції виснував свою позицію лише в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, не зазначивши про своє рішення в цій частині в резолютивній частині останньої.

Більш детально доводи ДП «СГП ДКВСУ (№115)» наведені в апеляційній скарзі відповідача-2.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Міністерства юстиції України та Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№115)» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 у справі №916/1804/24; об`єднано вказані апеляційні скарги до сумісного розгляду та призначено їх розгляд на 22.01.2025 о 12:00 год. Крім того, даною ухвалою продовжено розгляд апеляційних скарг Мінюста та ДП «СГП ДКВСУ (№115)» на розумний строк та встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційні скарги відповідача-2 та третьої особи.

Разом з тим, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся і Фонд державного майна України (далі також Фонд), який не погоджується з ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 про забезпечення позову у справі №916/1804/24, просить її скасувати, чим також скасувати відповідні заходи забезпечення позову у даній справі.

Доводи апеляційної скарги Фонду є ідентичними доводам, викладеним в апеляційних скаргах Мінюста та ДП «СГП ДКВСУ (№115)», наведеним вище.

Також, апелянт вказує, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.06.2024 № 541-р «Про вилучення і передачу земельних ділянок у постійне користування без зміни цільового призначення» визначено земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які вилучаються з постійного користування державних підприємств, установ та передаються без зміни цільового призначення державному підприємству «Фонд аграрних інвестицій» у постійне користування, до складу яких увійшли і земельні ділянки, які відносяться до предмету спору у даній справі. Отже, задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів забезпечення може призвести до неналежного виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.06.202 №541-р, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання у частині спірних ділянок.

Водночас, на думку Фонду, клопотання щодо зустрічного забезпечення позову є законним та належним чином обґрунтованим Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області, а тому апелянт не погоджується із відмовою у задоволенні такого клопотання судом.

Більш детально доводи Фонду державного майна України викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 у справі №916/1804/24; об`єднано розгляд вказаної апеляційної скарги до сумісного розгляду з апеляційними скаргами Міністерства юстиції України та ДП "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№115)"; продовжено розгляд апеляційної скарги Фонду на розумний строк; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на дану апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 22.01.2025 о 12:00 год.

04.12.2024 до суду апеляційної інстанції від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшов відзив на апеляційні скарги Міністерства юстиції України та ДП «СГП ДКВСУ (№115)», який по-суті є викладенням власної позиції відповідача-1, яка повністю співпадає з позицією зазначених апелянтів. Держгеокадастр вважає, що вжиття заходів забезпечення позову порушує законні права та інтереси Держгеокадастру як власника та в цілому не дає можливості реалізовувати інститут права власності щодо володіння, користування та розпорядженням майном.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 задоволено клопотання представника ДП «СГП ДКВСУ (№115)» - адвоката Гаврилюк Світлани Григорівни про надання їй можливості брати участь у розгляді справи №916/1804/24 поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку EasyCon. Вирішено здійснювати розгляд даної справи в режимі відеоконференції.

Аналогічне клопотання представника Фонду державного майна України Божинського Владислава Вікторовича задоволено ухвалою суду від 20.01.2025.

21.01.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Петровірівської сільської ради надійшли письмові пояснення, які по-суті є відзивом на апеляційні скарги, в яких позивач не погоджується з доводами останніх та просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційні скарги Міністерства юстиції України, ДП «СГП ДКВСУ (№115)» та Фонду державного майна України - без задоволення.

Так, Петровірівська сільрада вказує, що підставою її звернення до суду з клопотанням про вжиття запобіжних заходів послугували наступні обставини:

- з моменту виникнення у територіальної громади майнових прав та інтересів на спірні земельні ділянки, право власності на них не змінювалося (було зареєстровано за ГУ Держгеокадастру в Одеській області), проте, було змінено користувача, а саме з ДУ «Ширяївський виправний центр (№111)» на ДП "СГП ДКВСУ (№ 115)";

- під час розгляду справи у суді з боку інших учасників справи прямо було заявлено про існування низки нормативно-правових актів якими вживаються заходи щодо чергової зміни користувача земельних ділянок на ДП «Фонд аграрних інвестицій»;

- на підставі рішення Кабінету Міністрів України від 13.06.2024 №541-р, було змінено власника шляхом перереєстрації права державної власності з ГУ Держгеокадастру в Одеській області на орган Господарсько-фінансовий Департамент Секретаріату КМУ (ЄДРПОУ: 00019442);

- в подальшому відбулись чергові зміни власника майна знов на ГУ Держгеокадастру в Одеській області;

- під час виконання ухвали суду про накладання арешту стало відомо, що в черговий раз - втретє земельні ділянки були передані у користування ДП "Фонд аграрних інвестицій».

Отже, оскільки, з моменту виникнення у позивача майнових прав ті інтересів на земельні ділянки, двічі відбулися незаконні реєстрації (перереєстрації) права постійного користування на спірні ділянки за відповідачами у справі та, враховуючи, що відповідачі у справі заявили про існування законопроектів, згідно яких є наміри втретє змінити користувача земельних ділянок, позивач звернувся до суду з заявою для вжиття запобіжних заходів. При цьому, на думку Петровірівської сільради, скасування запобіжних заходів призведе до зміни власника або користувача, що в свою чергу потягне збільшення кола відповідачів у справі, що призведе до зміни позовних вимог у справі, затягуванню розгляду справи тощо.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 22.01.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 29.01.2025 о 14:00 год.

28.01.2025 від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 29.01.2025, з посиланням на те, що у вказану дату представник Петровірівської сільради адвокат Клименко О.В. має представляти інтереси іншого клієнта в іншій справі.

Розглянувши у судовому засіданні вказане клопотання, колегія суддів зазначає про відмову у задоволенні останнього, з огляду на наступне.

Згідно з ч.ч. 11, 12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Апеляційний суд зазначає, що у попередньому судовому засіданні, в якому адвокат Клименко О.В. брав участь особисто, з представниками учасників процесу (у тому числі із зазначеним представником Петровірівської сільради) судом узгоджувались дата та час наступного судового засідання. Колегія суддів, врахувавши те, що дата 29.01.2025 та час 14.00 год влаштовувала усіх представників, призначила розгляд справи №916/1804/24 саме на вказану дату.

Отже, апеляційний суд констатує, що позивач мав достатньо часу забезпечити явку в судове засідання іншого представника, оскільки діюче законодавство не обмежує представництво інтересів в суді певним колом осіб.

Окремо, судова колегія зазначає, що будь-якого доказу на підтвердження вищевказаних обставин, які не дають змоги адвокату Клименко О.В. взяти участь у судовому засіданні 29.01.2025, заявником до клопотання про відкладення розгляду справи №916/1804/24 не додано.

Будь-яких інших об`єктивних причин, які унеможливлюють розгляд справи за відсутності представника позивача, Петровірівською сільрадою не наведено.

З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів вважає, що в даному випадку неможливість явки представника позивача не позбавляє суд права вирішити спір, оскільки ним не заявлено про необхідність надання додаткових доказів, клопотань або інших заяв, які він не мав можливості своєчасно подати суду, які могли б вплинути на встановлені судом першої інстанції обставини.

При цьому, відповідно до ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025, присутність сторони в судовому засіданні не визнавалась обов`язковою.

Крім того, відповідно до ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи, зокрема, викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Колегія суддів враховує, що свою позицію щодо забезпечення позову у даній справі позивач виклав як у заяві про забезпечення позову, так і у відзиві на апеляційні скарги на оскаржувану ухвалу про забезпечення позову.

При цьому, судом також врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

В судовому засіданні 29.01.2025 представники Міністерства юстиції України, Фонду Держмайна України та ДП "СГП державної КВС України підтримали вимоги своїх апеляційних скарг та просили їх задовольнити. Представники ГУ Держгеокадастру в Одеській області та прокуратури підтримали позицію апелянтів.

Представники Петровірівської сільської ради та ДУ "Ширяївський виправний центр (№111)" у судове засідання не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні 29.01.2025 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Порядок вжиття судом заходів забезпечення позову врегульований нормами ст. ст. 136, 137, 140, 144 Господарського процесуального кодексу України.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час звернення із відповідною заявою та її розгляду у суді), згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.

Позов забезпечується, зокрема: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Здійснюючи аналіз норм права, які регулюють інститут забезпечення позову, Верховний Суд неодноразово висновував, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню, у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанови Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 915/249/24, від 21.02.2024 у справі №201/9686/23).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 та у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23).

При цьому, колегія суддів зазначає, що необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 Господарського процесуального кодексу України.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27 02 2024 у справі №916/4159/23.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою (судове рішення, у разі задоволення якого, не вимагається примусове виконання), то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 у справі №915/1185/20).

Також наведена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22.

Судова колегія звертає увагу на те, що у постанові від 19.12.2024 у справі №910/6192/24 Верховний Суд дійшов висновку про те, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Разом з тим, законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності (див. також постанову Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №915/249/24).

При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у справі №916/1804/24 є визнання за Петровірівською сільською радою Березівського району Одеської області права комунальної власності на земельні ділянки згідно переліку, а також визнання незаконними і скасування рішень, прийнятих державними реєстраторами про реєстрацію права постійного користування спірними земельними ділянками.

Тобто, позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову, у даному випадку, є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

При цьому, позивач звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій просив на період розгляду справи №916/1804/24 накласти арешт на спірні земельні ділянки та заборонити державним реєстраторам вчиняти будь які реєстраційні дії відносно цих земельних ділянок.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, ретельно дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, встановив неодноразову зміну як користувачів спірних земельних ділянок, так і власників, зокрема: відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки кадастровий номер 5125484400:01:001:0090 площею 7,3848 га (входить до переліку спірних земельних ділянок) власником визначалось Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, однак, станом на 09.07.2024 вбачається, що власником цієї ділянки є Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України (код ЄДРПОУ 00019442), правокористувачем є ДП Фонд аграрних інвестицій, реєстрацію проведено 09.07.2024. Разом з цим, судом було встановлено, що вже станом на 16.07.2024 власником цієї ділянки знов є Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, правокористувачем є ДП Фонд аграрних інвестицій, реєстрацію проведено 16.07.2024. Також, матеріали справи свідчать про наявність у відповідачів можливості та наміру розпорядитися предметом спору, а саме: передати спірні земельні ділянки іншій особі - ТОВ Державний земельний банк з метою подальшої передачі останніх в орендне користування іншім особам.

Таким чином, апеляційна колегія погоджується із судом першої інстанції, який зазначив, що з невідомих причин, на певний період було проведено зміну органу державної влади, який здійснює повноваження власника зазначеної земельної ділянки.

Також, судова колегія вважає, що матеріалами справи підтверджується неодноразові перереєстрації права постійного користування на спірні ділянки за відповідачами у справі і виходячи правових позицій учасників справи, існують наміри знов змінити користувача земельних ділянок, що, в свою чергу, призведе до збільшення кола відповідачів у справі, відповідної зміні позовних вимог у справі, затягуванню розгляду справи тощо.

Разом з тим, з предмету спору вбачається, що позов такого типу може бути поданий лише до титульного власника земельної ділянки. У разі задоволення позову та одночасної зміни власника, під час розгляду справи в суді, а також під час набрання законної сили судовим рішенням, виконання такого рішення суду буде неможливим. Що в свою чергу, може призвести до необхідності подання нового позову до наступного власника та виникненню нового спору.

Тому, апеляційна колегія вважає, що врахувавши обставини даної справи та вказані вище норми права, надавши оцінку доводам заяви позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції, дійшов підставного висновку, що відповідні заходи забезпечення позову стосуються предмета спору, відповідають вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, є співмірними із заявленими позовними вимогами; спрямовані на збереження існуючого стану речей до завершення розгляду цієї справи, а їх невжиття може зумовити те, що позивач не зможе відновити своє порушене право в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

Судова колегія також вважає, що обраний позивачем вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки майно фактично залишиться в їх володінні та користуванні, а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним (шляхом відчуження будь-яким способом на користь інших осіб). Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.02.2024 у справі №201/9686/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21.

Доказів того, що вжити заходи забезпечення позову призведуть до зупинення господарської діяльності відповідачів або будь-яких осіб у матеріалах справи також не міститься.

Водночас, апеляційна колегія наголошує на тому, що оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову суд здійснює у кожній конкретній справі, з урахуванням поданих заявником доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 15.01.2025 у справі №904/1803/24).

Судова колегія також відхиляє доводи апелянтів про те, що судом першої інстанції в порушення положень статті 141 Господарського процесуального кодексу України не було вжито заходів зустрічного забезпечення позову, оскільки місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі правомірно зазначено про те, що не визначення відповідачем конкретної суми зустрічного забезпечення, унеможливлює задоволення відповідних вимог заявника. Так, ГУ Держгеокадастру в Одеській області заявлено альтернативну суму зустрічного забезпечення: або 16 420 833,12 грн, або 821 041 655,80 грн, що, як правильно зазначив суд першої інстанції, є неприпустимим, адже суд має надавати оцінку конкретному розміру зустрічного забезпечення.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що саме лише посилання заявника на необхідність застосування такого інституту, не є достатньою підставою для вжиття відповідних заходів, адже на рівні з вжиттям заходів забезпечення позову має бути доведено існування правових підстави для їх застосування - обґрунтованої ймовірності виникнення негативних наслідків в результаті застосування судом забезпечувальних заходів.

Заходи до зустрічного забезпечення повинні бути співмірними із заходами забезпечення позову. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до зустрічного забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Водночас, твердження відповідача-1 про можливе завдання йому збитків, які можуть бути спричинення забезпеченням позову, не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки станом на даний час відсутні докази щодо припинення права користування спірними земельними ділянками з боку відповідачів 2 та 3, а також відсутні докази на підтвердження того, що спірні земельні ділянки перейшли на праві оренди до ТОВ Державний земельний банк.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов підставного висновку про відсутність підстав для застосування заходів зустрічного забезпечення, а відповідні дії суду відповідають вимогам процесуального законодавства та принципам пропорційності й обґрунтованості.

Судова колегія звертає увагу на те, що аргументи апелянтів переважно зводяться до незгоди з оцінкою доказів, що була здійснена судом першої інстанції в ході вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову, та її переоцінки судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що апелянтами не наведено обставин, які б свідчили про те, що забезпечення позову призводить до дисбалансу прав сторін у справі. Разом з цим, обрані позивачем та застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову є належними, відповідають предмету спору та узгоджуються зі способом захисту порушеного права.

Разом з цим, судовою колегією встановлено, що відмовляючи у задоволенні клопотання Держгеокадастру про застосування заходів зустрічного забезпечення позову та вказуючи про це у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, місцевим судом було помилково не зазначено про відповідний висновок в резолютивній частині останньої.

Згідно з положеннями статті 275 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Як передбачено статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційні скарги Фонду державного майна України, Міністерства юстиції України та Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№115)" задоволенню не підлягають, а резолютивна частина ухвали Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 у справі №916/1804/24 підлягає зміні шляхом її доповнення висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання про зустрічне забезпечення позову у даній справі.

У зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційних скарг, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянтів по сплаті судового збору при подачі відповідних апеляційних скарг не відшкодовуються.

Керуючись ст. 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Фонду державного майна України, Міністерства юстиції України та Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№115)" залишити без задоволення.

Змінити резолютивну частину ухвали Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 у справі №916/1804/24, доповнивши її пунктом 4 наступного змісту:

« 4. У задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про зустрічне забезпечення позову у справі №916/1804/24 відмовити.»

В іншій частині ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 у справі №916/1804/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений та підписаний 30.01.2025.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяДіброва Г.І.

СуддяЯрош А.І.