Постанова

від 20.01.2025 по справі 910/19975/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2025 р. Справа№ 910/19975/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Алданової С.О.

за участю:

секретаря судового засідання: Звершховської І.А.,

представників сторін:

від позивача: Розпаченюк А.С. (в залі суду),

від відповідача: Золотопуп С.В. (в залі суду),

від третьої особи: не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 (повний текст складено 24.07.2024)

у справі № 910/19975/23 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг"

до Житлово-будівельного кооперативу "Каштан",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Акціонерне товариство "К.Енерго",

про стягнення 315 635,56 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" (далі - ТОВ «Київенерго-Борг», Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Каштан" (далі - ЖБК «Каштан», Кооператив) 315 635,56 грн заборгованості.

На обґрунтування заявлених вимог Товариство зазначає про неналежне виконання Кооперативом зобов`язань за договором №510238 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 30.05.2000 в частині оплати спожитої теплової енергії.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у задоволенні позову ТОВ "Київенерго-Борг" до ЖБК "Каштан" відмовлено повністю.

Суд дійшов висновку, що у АТ "К.Енерго" було відсутнє право вимоги за договором до ЖБК "Каштан" щодо сплати 315 635,56 грн боргу з оплати поставленої багатоквартирному будинку №15 по вул. Ігоря Шамо в м. Києві теплової енергії у період з 01.09.2017 по 01.05.2018, а тому правочин з відступлення АТ "К.Енерго" на користь ТОВ "Київенерго-Борг" права вимоги не призвів до виникнення (переходу) відповідного права до позивача, адже неможливо передати те, чого немає.

Суд також зауважив ТОВ "Київенерго-Борг", що воно не позбавлене права звернутися з відповідним позовом до належних відповідачів, якими є власники квартир і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, котрим належать приміщення, в яких було спожито гарячу воду, за відповідними тарифами, затвердженими у встановленому законом порядку на підставі публічного договору про приєднання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2024, ТОВ "Київенерго-Борг" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняте нове, яким позов задовольнити повністю, стягнути з ЖБК «Каштан» на користь ТОВ «Київенерго-Борг» заборгованість за постачання теплової енергії у гарячій воді за договором №510238 від 30.05.2000 у розмірі 315 635,56 грн.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення має бути скасоване з підстав неповного та необ`єктивного з`ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

На думку апелянта, відмовляючи у задоволенні позову, суд припустився неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, невірно визначив природу правовідносин, що виникли з договору від 30.05.2000 №510238, безпідставно ототожнив відносини постачання теплової енергії та надання житлово-комунальних послуг, які врегульовані різними нормативними актами, а також проігнорував факт того, що оприлюднений в газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 №111 (4511) публічний договір про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, в якому виконавцем послуг зазначено АТ «Київенерго», оголошення адресоване мешканцям житлових будинків комунальної форми власності Голосіївського, Дарницького, Деснянського, Дніпровського, Оболонського, Подільського, Святошинського районів м. Києва, що підключені до теплових мереж ПАТ «Київенерго».

Позиції учасників справи.

Кооператив надав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог Товариства заперечує та наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.

У відповіді на відзив Товариство заперечило проти доводів, наведених Кооперативом у відзиві на апеляційну скаргу, вважає їх безпідставними і необґрунтованими.

Товариство також надало додаткові пояснення у справі, у яких навів додаткові доводи на спростування наданого Кооперативом відзиву.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19975/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ "Київенерго-Борг" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 до надходження матеріалів справи №910/19975/23.

29.08.2024 матеріали справи №910/19975/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 поновлено ТОВ "Київенерго-Борг" пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Київенерго-Борг" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/19975/23. Розгляд справи призначено на 09.10.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 заяву представника ЖБК "Каштан" адвоката Золотопупа С.В. про участь у судовому засіданні, призначеному на 09.10.2024 о 13 год 00 год, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

У судових засіданнях 09.10.2024, 13.11.2024 та 09.12.2024 суд протокольно оголошував перерву у розгляді справи до 13.11.2024, до 09.12.2024 та до 20.01.2024, про що повідомляв АТ "К.Енерго" відповідними ухвалами.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

30.05.2000 ЖБК "Каштан" (абонемент) та ПАТ "Київенерго" (постачальник) уклали договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №510238, предметом якого згідно з п. 1.1 є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених договором.

У газеті Київської міської ради "Хрещатик" від 06.08.2014 №111 (4511) у зв`язку з набуттям чинності Законом України від 10.04.2014 №1198-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення рахунків за енергоносії» та з метою забезпечення реалізації ПАТ «Київенерго» функції виконавця послуг з постачання гарячої води та централізованого опалення ПАТ «Київенерго» затвердило форму договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню, що є договором приєднання.

25.08.2021 відбувся електронний аукціон з продажу майна (права вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги) в процедурі банкрутства ПАТ «Київенерго», яке змінило найменування на АТ «К.Енерго», порушеній Господарським судом Донецької області у справі №905/1965/19, переможцем якого визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ» (в подальшому змінено найменування на ТОВ «Київенерго-Борг»), що підтверджується протоколом електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3.

Згідно з актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 АТ "К.Енерго" передало, а ТОВ "Київенерго-Борг" прийняло майно, що є предметом продажу на аукціоні №UA-PS-2021-08-10-000016-3 за лотом 71, який відбувся 25.08.2021, а саме: право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394,18 грн. Так, у витягу з Додатку №1 до Акта про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 визначено, що було продано право вимоги до контрагента - ЖБК "Каштан" за договором №510238 від 30.05.2000 на суму 315 635,56 грн.

ТОВ "Київенерго-Борг" зазначає, що відповідач заборгованість за договором, право вимоги якої перейшло до Товариства, не сплатив, у зв`язку з чим Товариство звернулось до суду з позовом про стягнення 315 635,56 грн боргу з оплати поставленої за період з 01.09.2017 по 01.05.2018 теплової енергії.

Кооператив проти заявлених до нього вимог заперечив та зазначив, що з набранням чинності Законом України №1198-VII від 10.04.2014 про внесення змін зокрема до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у спірний період договори на постачання теплової енергії у гарячій воді підлягали укладенню із безпосередніми споживачами, в той час як ЖБК "Каштан" не є споживачем теплової енергії. Такими споживачами, на думку відповідача, були власники квартир і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, вул. Ігоря Шамо, 15, в яких було спожито послуги опалення та гарячу воду.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 714 ЦК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 275 ГК України, встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Правовідносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з теплопостачання між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються спеціальними Законами України "Про житлово-комунальні послуги" та "Про теплопостачання" (в редакціях, чинних станом на період споживача теплової енергії у гарячій воді).

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

26.04.2014 набрав чинності Закон №1198-VII про внесення змін зокрема до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Так, враховуючи внесені Законом України від 10.04.2014 №1198-VII зміни, ст. 19 Закону Україну "Про житлово-комунальні послуги" встановлює, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

За змістом ч. 4 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції, що діяла станом на дату визначеного позивачем початку періоду нарахування заборгованості (жовтень 2017 року), виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Теплопостачальною організацією є суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Згідно з п. 29 ст. 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) в порядку, передбаченому Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.03.2017 №308 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання", ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, крім виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом.

Згідно зі Статутом Кооператив не здійснює господарської діяльності з теплопостачання, не є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" та ліцензіатом у сфері теплопостачання.

Кооператив є юридичною особою з моменту його державної реєстрації, є неприбутковою організацією, яка забороняє розподіл отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників або членів кооперативу. ЖБК "Каштан" діє виключно для обслуговування, ремонту і реконструкції житлового будинку та утримання прибудинкової території за кошти членів ЖБК (п. 1.3, 1.6 Статуту).

Суд встановив, що постачання теплової енергії споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання за укладеним між сторонами у справі договором від 30.05.2000 здійснювалось до багатоквартирного будинку, який знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Ігоря Шамо, 15, для задоволення потреб їх мешканців.

У газеті Київської міської ради "Хрещатик" від 06.08.2014 №111 (4511) ПАТ «Київенерго» було опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню, що є договором приєднання, який вважається акцептованим (прийнятим) усіма споживачами, які в установленому порядку не надали заперечення щодо умов цього договору.

У спірний період (з вересня 2017 року по травень 2018 року) теплопостачальною організацією та виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для будинку у м. Київ, бул. Ігоря Шамо, 15, було АТ "К.Енерго" на підставі публічного договору про приєднання, оприлюдненого у газеті Київської міської ради "Хрещатик" від 06.08.2014 №111 (4511).

Наслідком переходу третьої особи на прямі договори з мешканцями будинку стало припинення постачання теплової енергії відповідачу.

Доказів того, що ЖБК "Каштан" є колективним споживачем в розумінні Закону України "Про кооперацію" чи є балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, або виконавцем послуг з постачання теплової енергії та на законодавчому рівні має можливість здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, у т.ч. з централізованого опалення та постачання гарячої води, матеріали справи не містять.

За приписами ст. 509, 607 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Таким чином, неможливість виконання зобов`язання з боку відповідача полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договорів на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за відсутності відповідної ліцензії, якої у відповідача немає. Внаслідок внесення зазначених змін відповідач не є балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, не є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та на законодавчому рівні позбавлений можливості здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, у тому числі теплопостачання.

За наведених обставин, відповідач втратив підстави виступати стороною в договорі, оскільки саме виконавець послуг був зобов`язаний укласти прямі договори на послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами та вчинити інші дії, передбачені законодавством України.

Отже, з квітня 2014 року виконавець послуг зобов`язаний був укласти прямі договори із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами, які й повинні їх оплачувати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.05.2017 у справі №910/31573/15 та у постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №910/973/16, від 20.11.2018 у справі №910/17959/17, від 10.01.2020 у справі №910/17776/17, від 16.04.2018 у справі №910/1541/16, від 11.10.2019 у справі №910/3319/18.

Також в чинній редакції Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг є: 3) послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація; 4) послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.

Поняття "балансоутримувач" не передбачене чинним законодавством про житлово-комунальні послуги. Докази того, що відповідач є індивідуальним чи колективним споживачем теплової енергії по заявленій позивачем заборгованості, чи що він має статус управителя чи виконавця, також до матеріалів справи не долучені.

За наведених обставин відповідач втратив підстави виступати стороною в договорі, оскільки виконавець послуг зобов`язаний був укласти прямі договори на послуги з постачання теплової енергії із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або управителями і вчинити інші дії, передбачені законодавством України.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №910/20226/16, від 15.02.2018 у справі №910/973/16, від 16.04.2018 у справі №910/1541/16, від 02.12.2019 у справі №910/12597/18, від 10.01.2020 у справі №910/17776/17, та в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 11.10.2019 у справі №910/3319/18.

Суд першої інстанції надав належну оцінку доводам Товариства про те, що Закон України "Про житлово-комунальні послуги" не підлягає застосуванню до вказаних правовідносин, з якою погоджується апеляційний суд.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Предметом договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №510238 від 30.05.2000 фактично є не постачання теплової енергії як товарної продукції, а саме постачання теплової енергії як комунальної послуги, безпосередніми споживачами якої є мешканці будинку за адресою: м. Київ, бул. Ігоря Шамо, 15, у зв`язку з чим до правовідносин сторін підлягають застосуванню норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Вказані обставини підтверджуються зокрема довідкою (Додаток №8 до договору): дані по будинках, опалення і гаряче водопостачання ЖБК "Каштан" станом на 01.05.2000, в якій визначено, що опалювальна площа і площа мешканців становить 100% - 5638,00 кв. м, та статутом відповідача, яким обумовлено, що власниками квартир є його мешканці на підставі правоустановлюючих документів. Саме на опалення та водопостачання квартир до спірного будинку поставлялась теплова енергія.

Місцевий суд обґрунтовано відхилив доводи Товариства про те, що укладений сторонами договір є дійсним, зважаючи на положення ст. 607 ЦК України, у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії".

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам та з 01.05.2018 постачання теплової енергії до багатоквартирного будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , здійснює Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП «Київтеплоенерго»).

Так, у грудні 2019 року КП "Київтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з ЖБК "Каштан" заборгованості за договором №510238 від 24.10.2018 з оплати поставленої позивачем та спожитої відповідачем у період з травня 2018 року по жовтень 2019 року теплової енергії у гарячій воді.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2020 у справі №910/18406/19 рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2020 у справі №910/18406/19 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову КП «Київтеплоенерго» відмовлено повністю з підстав того, що ЖБК "Каштан" не є споживачем послуг за договором №510238 від 24.10.2018, та саме КП "Київтеплоенерго" зобов`язане було укласти договори із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами - власниками квартир / приміщень у будинку) або управителем, які й повинні їх оплачувати.

Тобто у спорі із тим самим відповідачем за тотожнім договором (про постачання теплової енергії у гарячій воді у відповідний будинок), проте з іншою теплопостачальною організацією суд встановив, що після набрання чинності Законом України від 10.04.2014 №1198-VII теплопостачальна організація повинна була укласти договори про теплопостачання із безпосередніми споживачами таких послуг (у багатоквартирному житловому будинку - це власники та користувачі квартир / приміщень) або балансоутримувачем майна, в той час як ЖБК "Каштан" не є споживачем послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді до багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .

Принцип правової визначеності як елемент верховенства права передбачає, зокрема, те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.04.2018 у справі №306/192/14-ц).

Крім того, правова визначеність гарантує, що однакові відносини, які склались в один і той же проміжок часу, не будуть врегульовані у різний спосіб. Принцип правової визначеності, серед іншого, передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, що вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів (п. 61 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії").

Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд в ухвалі від 09.10.2020 у справі №910/18406/19 зазначив, що, не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням (постановою від 27.08.2020), КП «Київтеплоенерго» звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду у повному обсязі, а рішення Господарського суду міста Києва залишити в силі. Також, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин Закон України «Про житлово-комунальні послуги» та Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. При цьому, як стверджує скаржник, суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів та вимог апеляційної скарги та на власний розсуд розтлумачив умови Договору.

Верховний Суд у зазначеній ухвалі виснував, що по суті наведені скаржником доводи зводяться до власного трактування Закону та до власного викладення обставин справи стороною у справі, а також до заперечень обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, до переоцінки доказів у справі, та фактично до незгоди з ухваленими рішеннями суду, що виходить за межі повноважень Верховного Суду згідно з положеннями ст. 300 ГПК України, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». Верховний Суд під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взяв до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, та врахував межі, порядок та повноваження апеляційного суду щодо розгляду справи.

Тобто, касаційна інстанція не встановила матеріально-правових і процесуальних підстав для перегляду постанови апеляційного суду по суті спору.

Цим спростовуються наведені Товариством на обґрунтування апеляційної скарги доводи.

Що стосується посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 12.11.2024 у справі № 910/8666/23, в якій за позовом ТОВ «Київенерго-борг» було стягнуто з ЖБК «Автотранспортник-7» заборгованість за теплову енергію за договором від 07.08.2000, то колегія суддів відзначає таке. Закриваючи касаційне провадження у цій справі, Верховний Суд не аналізував з точки зору правильного правозастосування суть спору, не висловив правову позицію щодо застосування норм матеріального права, яка стала б обов`язковою для врахування у розгляді подібних спорів, а лише констатував, що у касаційній скарзі не наведено належних процесуальних підстав для перегляду судових рішень.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що у АТ «К.Енерго» було відсутнє право вимоги за договором до ЖБК «Каштан» щодо сплати 315 635,56 грн боргу з оплати поставленої багатоквартирному будинку №15 по вул. Ігоря Шамо в м. Києві теплової енергії у період з 01.09.2017 по 01.05.2018, а тому правочин відступлення права вимоги не призвів до виникнення (переходу) відповідного права до позивача, оскільки неможливо передати те, чого немає.

У тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається. Аналогічно відступлення припиненого права вимоги (тобто майнового права вимоги, якого не існує на момент укладення відповідного договору у будь-якого суб`єкта) також не створює жодних правових наслідків для особи - власника майна, яке було обтяжено іпотекою (висновки Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у п.п. 139-140 постанови у справі №910/12525/20).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/19975/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №910/19975/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/19975/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.01.2025.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.О. Алданова