Постанова
від 23.01.2025 по справі 902/543/24
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року Справа № 902/543/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Маціщук А.В. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Новак С.Я.

за участю представників сторін:

прокурор: Рункевич І.В.

позивача: не з`явився

відповідача: Воловодівський І.В.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області: не з`явився

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної державної адміністрації: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 15.11.2024 р. у справі №902/543/24, ухвалені суддею Шамшуріною М.В., повний текст рішення складено 25.11.2024

за позовом Керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України

до відповідача - Приватного підприємства "Конкурент"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Кузьминецький професійний аграрний ліцей Вінницької області (23040, Барський р-н, Вінницька обл., село Кузьминці, вулиця Студентська, будинок, 30, ідентифікаційний код 02539743).

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департамент гуманітарної політики Вінницької обласної державної адміністрації

про стягнення 751 950,00 гривень

До Господарського суду Вінницької області 08.05.2024 року надійшла позовна заява №52/1-717вих-24 від 01.05.2024 керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Приватного підприємства "Конкурент", у якій прокурор просить стягнути з відповідача на користь Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області заборгованість за договором про надання безоплатної бази для проведення навчання та виробництва сільськогосподарської продукції № 22 від 10.03.2023 у розмірі 751 950,00 гривень.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 15.11.2024 р. у задоволенні позову Керівника Жмеринської окружної прокуратури відмовлено. Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви залишено за Вінницькою обласною прокуратурою.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Вінницької області у справі №902/543/24 Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області 15.11.2024 у справі №902/543/24 за позовом керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Приватного підприємства Конкурент, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Кузьминецький професійний аграрний ліцей Вінницької області, Департамент гуманітарної політики Вінницької обласної державної адміністрації про стягнення 751 950,00 гривень та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Стягнути з відповідачів на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір за подання позовної заяви у сумі 11279,25 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 16918,88 грн. Про день та час розгляду справи повідомити Вінницьку обласну прокуратуру та Рівненську обласну прокуратуру, якою буде забезпечуватися участь прокурора у справі.

Оскільки апеляційна скарга надійшла без матеріалів справи, суд апеляційної інстанції витребував їх у Господарського суду Вінницької області.

30.12.2024 матеріали справи №902/543/24 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 15.11.2024 р. у справі №902/543/24. Запропоновано Керівнику Жмеринської окружної прокуратури, Міністерству освіти і науки України, Приватному підприємству "Конкурент", Кузьминецькому професійному аграрному ліцею Вінницької області та Департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної державної адміністрації надати апеляційному суду відзиви на апеляційну скаргу в строк до 21.01.2025 р., розгляд апеляційної скарги призначити на 23.01.2025 р. о 10:30 год.

15.01.2025 до апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення по справі від Департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної державної адміністрації в яких просить прийняти письмові пояснення третьої особи щодо апеляційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 15.11.2024 р. до розгляду. Апеляційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури - задовольнити, а рішення Господарського суду Вінницької області від 15 листопада 2024 року за позовом керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Приватного підприємства «Конкурент» треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Кузьминецький професійний аграрний ліцей Вінницької області, Департамент гуманітарної політики Вінницької обласної державної адміністрації щодо стягнення з відповідача на користь Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області заборгованості за договором про надання безоплатної бази для проведення навчання та виробництва сільськогосподарської продукції від 10 березня 2023 року №22 у розмірі 751 950,00 гривень скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури задовольнити.

15.01.2025р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Приватного підприємства "Конкурент" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2025 р. клопотання представника Приватного підприємства "Конкурент" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/543/24 - задоволено.

Також, 17 січня 2025 року від представника Приватного підприємства "Конкурент" надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить врахувати відзив на апеляційну скаргу ПП «Конкурент» при розгляді справи №902/543/24, рішення Господарського суду Вінницької області від 15.11.2024 р. у справі №902/543/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

23.01.2025 р. до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові письмові пояснення першого заступника керівника обласної прокуратури по справі №902/543/24.

У судовому засіданні 23.01.2025 р. прокурор підтримала доводи апеляційної скарги та надала пояснення по суті спору вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить рішення скасувати та прийняте нове судове рішення, яким задоволити позовні вимоги прокурора у повному обсязі.

У судовому засіданні представник Приватного підприємства "Конкурент" заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає що рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального, тому просить залишити рішення Господарського суду Вінницької області від 15.11.2024 р. у справі №902/543/24 без змін.

Представник позивача та треті особи у судове засідання не з`явились, не використавши процесуального права на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

З огляду на предмет та підстави позову, характер спірних правовідносин та склад його учасників, враховуючи, що метою подання позову є захист прав та інтересів третьої особи - ліцею як окремої юридичної особи у зобов`язальних правовідносинах, а не позивача у справі (Міністерства освіти і науки України), який не є учасником цих спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України про стягнення з Приватного підприємства "Конкурент" на користь Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області заборгованості за договором про надання безоплатної бази для проведення навчання та виробництва сільськогосподарської продукції №22 від 10.03.2023 у розмірі 751 950,00 гривень слід відмовити.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншого учасника справи.

Прокурор, подавши апеляційну скаргу, стверджує, що Жмеринською окружною прокуратурою встановлено факт неналежного виконання Міністерством освіти та науки України повноважень у сфері використання майна освітніх закладів, а саме земельних ділянок державної форми власності, результат якого виразився у порушенні норм чинного законодавства та договірних правовідносин у зв`язку з непогашенням суб`єктом господарювання перед закладом освіти заборгованості, яка виникла внаслідок використання майна закладу освіти.

Прокуратурою здійснювалося листування з Міністерством освіти і науки України з питань захисту майнових інтересів держави, а саме Міністерства освіти і науки України як органу, який уповноважений захищати інтереси аграрного ліцею, проте Міністерство не вживало відповідних заходів та зазначило, що у разі наявності підстав, просить вжити заходів, спрямованих на захист інтересів держави, для стягнення заборгованості із залученням департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної державної адміністрації. Таким чином, звернення до суду з цим позовом не спрямовано на захист інтересів Міністерства освіти і науки України, а направлено на захист державних інтересів в особі органу, уповноваженого здійснювати захист таких інтересів.

Отже, висновки суду про те, що звернення прокурора до суду з цим позовом не призведе до відновлення інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України, оскільки ці кошти за умовами договору мають сплачуватися на рахунок ліцею як суб`єкта господарювання, а не в дохід держави є помилковими.

Також прокурор зазначає, що відповідно до п.6.1. Статуту Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 23.06.2020 № 847 професійний ліцей належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України, місцевого органу управління освітою відповідно до повноважень, визначених нормативно-правовими актами.

Враховуючи, що аграрний ліцей не є суб`єктом владних повноважень, у прокурора відсутнє право на звернення до суду в інтересах держави в особі цього навчального закладу. В той же час, ані аграрний ліцей, ані Міністерство освіти та науки України до суду за захистом державних інтересів не звертались, що встановлено прокурором і судом першої інстанції, що в свою чергу надає прокурору не тільки право, а й обов`язок здійснити захист державних інтересів в особі уповноваженого суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи, що ПП «Конкурент» не сплачує аграрному ліцею заборгованість за договором № 22 призводить до необхідності додаткового фінансування навчального закладу, що в умовах війни є суттєвим і додатковим навантаженням на видатки з бюджету, так як наслідок можливих порушень конституційних гарантій на освіту.

Заборгованість ПП «Конкурент» перед аграрним ліцеєм є майновими правами цього закладу освіти. З огляду на викладене, неотримання навчальним закладом належних йому грошових коштів призводить до порушення державних інтересів у цій галузі, негативно впливає на права учасників освітнього процесу та потребує додаткового фінансування навчального закладу.

Таким чином, порушення майнових прав державного професійно-технічного навчального закладу призводить до порушення прав його органу управління, є причиною незабезпечення державної політики в освітній галузі, а відтак, порушує державні інтереси у цій сфері. Органом уповноваженим державною здійснювати відповідні функції у вказаних спірних правовідносинах є Міністерство освіти і науки України.

Прокурор наголошує на тому, що засновником аграрного ліцею є Міністерство освіти і науки України, тому саме до компетенції цього Міністерства віднесені повноваження щодо захисту порушених інтересів держави.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про те, що метою подання цього позову є фактично захист прав та інтересів третьої особи - ліцею, а не позивача у справі (Міністерства освіти і науки України) є помилковими, оскільки позов подано з метою захисту інтересів держави в у сфері освіти.

Вважаючи, що стягнення заборгованості на користь аграрного ліцею грошових коштів відновить як права навчального закладу так і захист інтересів держави у сфері освіти, керівником Жмеринської окружної прокуратури забезпечено звернення до суду з цим позовом. З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції ухвалене не на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Департамент гуманітарної політики Вінницької обласної державної адміністрації у письмових поясненнях наголошує на тому, що ПП «Конкурент» не виконало зобов`язання за договором від 10 березня 2023 року №22 у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка в добровільному порядку не сплачена.

Відповідно до частини першої статті 80 Закону України «Про освіту» до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо.

Таким чином, заборгованість ПП «Конкурент» перед Кузмінецьким ПАЛ є майновими правами цього закладу освіти. Неотримання Кузмінецьким ПАЛ належних йому коштів призводить до порушення державних інтересів у цій галузі, негативно впливає на права учасників освітнього процесу та потребує додаткового фінансування вищезазначеного навчального закладу.

Враховуючи вищевикладене, порушення майнових прав державного навчального закладу призводить до порушення прав його органу управління, а відтак порушує державні інтереси у цій сфері. Оскільки, засновником професійного аграрного ліцею є Міністерство освіти і науки України, тому саме до компетенції цього Міністерства віднесені повноваження щодо захисту порушених інтересів держави. Підсумовуючи вищевикладене, вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 15 листопада 2024 року є необґрунтованим.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги, Приватне підприємство "Конкурент" у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що у контексті аргументів апеляційної скарги необхідно звернути увагу на те, що сам представник позивача визнає, що ліцей є господарською організацією, окремим учасником господарських відносин, фінансується за рахунок державного бюджету та використовує державне майно на праві оперативного управління. При цьому, як встановлено рішенням суду та не спростовано скаржником, Ліцей при укладенні з ПП «Конкурент» договору №22 не здійснював владних управлінських функцій та не діяв як суб`єкт владних повноважень.

З огляду на підстави позову, останній спрямований на захист майнових інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України та полягає у стягненні заборгованості від використання нерухомого майна державного закладу освіти.

Як вбачається з матеріалів справи ліцей за своєю організаційно-правовою формою є лише державним закладом. Тобто, Ліцей, на користь якого просить прокурор стягнути кошти, не є органом державної влади та не являється суб`єктом владних повноважень. Відповідно, останній як окрема юридична особа спроможний захищати в суді свої права та законні інтереси в разі їх порушення. Більш того, представником відповідача з врахуванням цього заперечувалося щодо наявності підстав для представництва у даній справі, та заявлялось відповідне клопотання проте воно залишилося без задоволення.

З урахуванням встановлених судом обставин справи щодо змісту спірних зобов`язальних правовідносин та юридичного статусу ліцею, суд дійшов обґрунтованого висновку, що прокурор фактично звернувся до суду за захистом прав та інтересів не позивача (Міністерства освіти і науки України), а третьої особи - ліцею, права та інтереси якого у спірних правовідносинах підлягали захисту.

У підсумку судом сформовано правильний висновок про те, що подання прокурором в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України позову про стягнення з ПП "Конкурент" на користь Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області заборгованості за договором, не призведе до відновлення інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України, оскільки ці кошти за умовами договору мають сплачуватися на рахунок ліцею як суб`єкта господарювання, а не в дохід держави.

Передбачену Статутом Ліцею компетенцію МОН України щодо управління майном слід розглядати в кореспонденції з наступними обставинами. Так, необхідно звернути увагу апеляційного суду на те, що, земельні ділянки, які зазначались у Договорі №22 перебувають у Ліцеї на праві постійного користування, власником яких від імені держави є Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Це чітко вбачається з Інформацій з Державного реєстру речових прав доданих прокурором до позовної заяви. При цьому, Статутом Ліцею, зокрема п. 7.9. передбачено, що функції управління майном закріпленого за ліцеєм на праві оперативного управління здійснює МОН.

Таким чином, виходячи з наведеного прокурором обґрунтування, слід дійти висновку, що позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі МОН спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а ліцею, як державного закладу та окремого господарюючого суб`єкта. Керівником прокуратури визначено порушення прав саме Ліцею, як суб`єкта господарювання, який мав би права набути статусу позивача в силу організації органів влади в системі освіти України.

Щодо посилання представника прокуратури на ч.5 ст.80 Закону України «Про освіту» відповідач наголошує, що ч.5 ст.80 Закону України «Про освіту» передбачає, що кошти, отримані від використання вивільнених приміщень ліквідованих державних та комунальних закладів освіти, використовуються виключно на освітні потреби. Заклади освіти всіх форм власності, зареєстровані у встановленому законом порядку, мають рівні умови користування нерухомим майном державної або комунальної власності, що передається в оренду. Усі кошти, отримані від оренди нерухомого майна державного чи комунального закладу освіти, використовуються виключно на потреби цього закладу освіти.

Скаржник вважає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що дані земельні ділянки обліковуються в бухгалтерському обліку Ліцею як майно, яке можу бути об`єктом оренди, плату за яке бажає стягнути прокурор. У сукупності встановлені оскаржуваним рішенням суду обставини вказують на відсутність порушеного права МОН України.

З врахуванням характеру спірних відносин, сторін укладеного правочину та відсутності владних функцій у Ліцею під час його укладення, у Господарського суду Вінницької області підстав стягувати кошти на користь Ліцею не було.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

10 березня 2023 року між Кузьминецьким професійним аграрним ліцеєм Вінницької області (далі - ліцей) та Приватним підприємством "Конкурент" (далі - відповідач, базове підприємство) укладено договір № 22 про надання безоплатної бази для проведення навчання та виробництва сільськогосподарської продукції (далі - договір) (т.1 а.с. 20-26).

Згідно пункту 1.1. договору на умовах цього договору ліцей проводить освітньо-виробничу діяльність, пов`язану з виробництвом сільськогосподарської продукції, із застосування сучасних, у тому числі експериментальних технологій вирощування сільськогосподарських культур на своїх полях, а також навчальну, згідно затвердженого плану на полях і на техніці базового підприємства, вивчаючи передові технології і технічні засоби навчання базове підприємство забезпечує комплекс технологічних сільськогосподарських робіт для виробництва сільськогосподарських культур також надає робочі місця учням для проходження стажування педагогічних працівників на виробництві, по можливості приймає на роботу кваліфікованих робітників по закінченню навчання в ліцеї, базове підприємство може кредитувати виробництво сільськогосподарської продукції ліцею протягом виробничого року, за окремими договорами з подальшим погашенням кредиту позичальником. По завершенню осінньо-польових робіт на період до початку весняно польових робіт базове підприємство передає у безоплатне користування техніку для навчальних цілей по додатковій домовленості з ліцеєм.

Відповідно до пункту 1.2. договору під поняттям виробництво в цьому договорі розуміється: підготовка ґрунту (оранка, дискування тощо) посів насіння сільськогосподарських культур, підживлення добривами, внесення засобів захисту рослин, збирання вирощеного врожаю сільськогосподарських культур, переробка, перевезення зберігання, реалізація урожаю та інше. Персонал, матеріально-технічні ресурси (засоби захисту рослин, добрива, насіння, паливно-мастильні матеріали тощо) техніка базового підприємства.

За умовами пункту 1.3. договору для виробництва сільськогосподарської продукції використовуються земельні ділянки загальною площею 167,1 га, які розташовані на території Кузьминецької та Журавлівської селищних рад та знаходяться у ліцеї на праві постійного користування, що підтверджуються витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права: №555219405202; №555105705202; №555012105202; №555288305202.

Пунктом 1.4. договору сторони передбачили, що вироблена сільськогосподарська продукція на полях ліцею за участю базового підприємства є власністю базового підприємства і також на полях базового підприємства за участю учнів і майстрів виробничого навчання є власністю базового підприємства.

Згідно з пунктом 2.1. договору предметом договору є організація навчання, практичних занять учнів, виробничого процесу та взаємне виконання робіт у сфері обробітку земельних ділянок сільськогосподарського призначення для досягнення цілей раціонального використання земель, збереження та відтворення їх родючості, оптимізації витрат базового підприємства для отримання прибутків від господарської діяльності, розвитку наукової діяльності та виробництва сільськогосподарської продукції.

За умовами пункту 2.2. договору за цим договором базове підприємство сприяє організації навчання на практичних заняттях, проходженню виробничої практики учнів ліцею, з метою раціонального поєднання організації навчання, практичних занять учнів, науково - дослідної діяльності із господарською, підвищення товарності та рентабельності виробництва з використанням передових технологічних процесів виробництва сільськогосподарської продукції, оснащення виробничої та наукової бази базового підприємства та ліцею.

Пунктом 3.1. договору сторони передбачили, що базове підприємство зобов`язується здійснювати фінансування з метою покращення матеріально-технічної бази ліцею. Фінансування встановлюється на рівні 8% загальної вартості (без ПДВ) виробленої сільськогосподарської продукції, але не менше 4500,00 грн (чотири тисячі п`ятсот грн. 00 коп.) за 1 га земельної ділянки, де проводиться навчально-виробнича діяльність базовим підприємством. Перерахунок коштів здійснюється не пізніше як до 25 листопада поточного року.

Відповідно до пункту 3.2. договору сума фінансування сплачується в гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів базовим підприємством на поточний рахунок ліцею або передається на цю суму узгоджена сільськогосподарська продукція за підсумками збору врожаю, про що сторонами складається відповідний акт.

За умовами пунктів 4.4., 4.4.1., 4.4.8., 4.4.9. договору до обов`язків базового підприємства віднесено, зокрема обов`язок вчасно надавати ліцею плани технологічних робіт, що будуть проводитися на землях ліцею; надавати ліцею всю інформацію, яка стосується цього договору та його виконання; надавати ліцею щомісячний звіт щодо проведення операцій з обробітку земельних ділянок із зазначенням видів робіт.

Згідно з пунктами 5.1., 5.2. договору строк дії договору - один виробничий рік, а саме не пізніше як до 25 листопада 2023 року. Після закінчення строку дії договору та належного виконання його умов базове підприємство має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі базове підприємство повинно не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити ліцей про наміри продовжити його дію. У разі, якщо від ліцею не буде ніяких письмових заперечень, цей договір може бути пролонгований на слідуючий виробничий рік.

Пунктом 9.11 договору визначено, що договір складено керуючись статтею 22 Закону України "Про професійну технічну освіту", частиною 2 статті 19 Конституції України, абзацом 7 статті 6 Господарського кодексу України.

Як вбачається із інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 01.05.2024 № 376870467, № 376870176, № 376870318 та № 376869856 речове право - право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер:

- 0520281600:04:002:0109 площею 54,4432 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 555219405202),

- 0520282400:01:001:0149 площею 44,6547 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 555012105202),

- 0520281600:04:003:0001 площею 124,8394 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 555105705202),

- 0520282400:01:001:0148 площею 17,8627 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 555288305202) зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Кузьминецьким професійним аграрним ліцеєм Вінницької області, код ЄДРПОУ 02539743, як правокористувачем, номери записів про інше речове право 8458965, 8456595, 8457932, 8459839 (т. 1 а.с. 59-69).

Також із зазначених інформаційних довідок вбачається, що 22.01.2015 право власності на земельні ділянки кадастровий номер: 0520281600:04:002:0109 площею 54,4432 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 555219405202), 0520282400:01:001:0149 площею 44,6547 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 555012105202), 0520281600:04:003:0001 площею 124,8394 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 555105705202) зареєстровано за Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області, номер запису про речове право: право власності 8458714, 8456273, 8457409; земельна ділянка кадастровий номер: 0520282400:01:001:0148 площею 17,8627 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 555288305202) перебуває у процесі поділу, право власності 22.01.2015 було зареєстровано за Барською районною державною адміністрацією, номер запису про речове право: право власності 8459570.

Згідно з пунктом 1.1. Статуту Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області у новій редакції, погодженого 04.06.2020 року на загальних зборах колективу Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області та затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України №847 від 23.06.2020 року, Кузьминецький професійний аграрний ліцей Вінницької області є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним закладом другого (базового) рівня професійної (професійно-технічної) освіти, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття робітничих кваліфікацій та профільної середньої освіти.

Професійний ліцей здійснює первинну професійну підготовку кваліфікованих робітників, з числа випускників закладів загальної середньої освіти на основі базової чи профільної середньої освіти, загальноосвітню підготовку, професійне (професійно-технічне) навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації працюючих робітників і незайнятого населення.

Професійний ліцей може здійснювати допрофесійну підготовку учнів закладів загальної середньої освіти, впроваджувати діяльність щодо розвитку здібностей молоді та поглиблення знань з окремих навчальних предметів професійного спрямування.

Повне найменування українською мовою: Кузьминецький професійний аграрний ліцей Вінницької області. Скорочене найменування українською мовою: Кузьминецький ПАЛ. Організаційно-правова форма: державний заклад (далі - статут) (т. 1 а.с. 30-50, 249-259).

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.4. статуту головним завданням професійного ліцею є забезпечення права громадян України на професійну (професійно-технічну) освіту відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей з метою задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітниках.

За умовами пункту 1.6. статуту професійний ліцей надає платні освітні та інші послуги, визначені професійним ліцеєм відповідно до переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. № 796 (із змінами), та пов`язані з його основною статутною діяльністю, у тому числі за видами економічної діяльності згідно з Національним класифікатором України ДК 009:2010 "Класифікація видів економічної діяльності".

Пунктом 2.2. статуту передбачено, що професійний ліцей є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, штамп, печатку із зображенням державного герба України і своїм найменуванням.

Відповідно до пункту 2.6. статуту з метою сприяння розвитку навчально-матеріальної та соціально - побутової бази, забезпечення професійно-практичної підготовки, вирішення соціальних та інших питань працівників, здобувачів освіти професійний ліцей має право укладати договори, у тому числі із підприємствами, установами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання відповідно до законодавства, зокрема з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 р. №296 "Про затвердження Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує: 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном" (із змінами).

Згідно з пунктом 6.1. статуту професійний ліцей належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України, місцевого органу управління освітою відповідно до повноважень, визначених нормативно-правовими актами. Професійний ліцей забезпечує виконання законодавства, нормативно - правових актів Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, інших центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 6.2. статуту безпосереднє управління професійним ліцеєм здійснює директор професійного ліцею, який призначається на посаду за результатами конкурсу шляхом укладення з ним контракту у відповідності до законодавства.

Пунктами 7.1., 7.2 статуту визначено, що порядок фінансування та матеріально-технічного забезпечення професійного ліцею визначаються Бюджетним кодексом України, Законами України "Про освіту", "Про професійну (професійно-технічну) освіту", "Про загальну середню освіту", іншими актами законодавства України.

Фінансування професійної підготовки робітників, соціальний захист здобувачів освіти та педагогічних працівників професійного ліцею, у межах обсягів державного замовлення та/або регіонального замовлення, здійснюється відповідно до законодавства.

Професійний ліцей є неприбутковим закладом та користується додатковими, митними та іншими пільгами згідно із законодавством.

У професійному ліцеї заборонено розподіл отриманих професійним ліцеєм доходів (прибутків) або їх частини серед засновників, працівників (крім оплати праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб.

Доходи (прибутки) професійного ліцею використовуються виключно для фінансування видатків на утримання професійного ліцею, реалізації мети (цілей, завдань) та основних повноважень і напрямів діяльності професійного ліцею, визначених цим статутом.

Обсяги бюджетного фінансування професійного ліцею не можуть зменшуватися за наявності інших джерел фінансування.

Пункти 7.3. 7.4 Статуту передбачають можливість отримання фінансування з інших джерел, окрім коштів державного бюджету.

Відповідно до пункту 7.9. статуту майно професійного ліцею, у тому числі: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, гуртожиток, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інші об`єкти є об`єктами державної власності, що закріплені за професійним ліцеєм на праві оперативного управління.

Функції управління майном, яке закріплено за професійним ліцеєм, здійснює Міністерство освіти і науки України.

Майно та земельні ділянки, що закріплюються за професійним ліцеєм, не можуть бути предметом застави, а також не підлягають перепрофілюванню, використанню не за цільовим призначенням, вилученню або передачі у власність, оренду юридичним і фізичним особам без згоди Міністерства освіти і науки України, крім передбачених законодавством випадків.

Як вбачається із матеріалів справи, Жмеринська окружна прокуратура звернулась до Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області із листом № Б2/1-1609вих-23 від 21.12.2023, у якому зазначила про перевірку нею наявності підстав для застосування представницьких повноважень для представництва інтересів держави в суді, на підставі ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо додержання вимог законодавства у сфері державної комунальної власності та клопотала про надання Кузьминецьким професійним аграрним ліцеєм Вінницької області копій необхідних документів (т.1 а.с.14, 15).

У відповідь на вказаний лист разом із супровідним листом за вихідним номером 306 Кузьминецьким професійним аграрним ліцеєм Вінницької області надано прокурору копії витребуваних документів (т. 1 а.с. 16-50).

Листом №52/1-1627вих-23 від 25.12.2023 Жмеринською окружною прокуратурою повідомлено Кузьминецький професійний аграрний ліцей Вінницької області про встановлення факту виникнення заборгованості за користування земельними ділянками, що належить на праві оперативного управління Кузьминецькому професійному аграрному ліцею Вінницької області за договором про надання безоплатної бази для проведення навчання та виробництва сільськогосподарської продукції № 22 від 10.03.2023 та з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді на підставі ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" клопотав про надання інформації та копії документів (т. 1 а.с. 51, 52).

У відповідь на запит Жмеринської окружної прокуратури від 26.12.2023 року разом із листом № 313 від 28.12.2023 року Кузьминецьким професійним аграрним ліцеєм Вінницької області надано прокурору інформацію про заходи, які вживались Кузьминецьким ПАЛ щодо стягнення з ПП "Конкурент" наявної заборгованості у розмірі 751 950,00 грн., про земельні ділянки які використовувались ПП "Конкурент" та розрахунок заборгованості за договором № 22 про надання безоплатної бази для проведення навчання та виробництва сільськогосподарської продукції від 10.03.2023 (т.1 а.с. 53-56).

Додатково листом №326 від 10.01.2024 Кузьминецьким професійним аграрним ліцеєм Вінницької області на запит прокурора №52/1-1627вих-23 від 25.12.2023 повідомлено про те, що станом на 09.01.2024 ПП "Конкурент" не відшкодовано заборгованість за договором № 22 про надання безоплатної бази для проведення навчання та виробництва сільськогосподарської продукції від 10.03.2023 у розмірі 751950 грн. та зазначено, що Кузьминецький професійний аграрний ліцей Вінницької області не звертатиметься до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості, у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору (т. 1 а.с. 57).

У листі від 14.03.2024 №52/1-424вих-24 Жмеринською окружною прокуратурою повідомлено Міністерство освіти і науки України, що під час забезпечення захисту інтересів держави та відновленню порушених прав, шляхом здійснення представницької діяльності, встановлено факт виникнення заборгованості за користування земельними ділянками, що належить на праві оперативного управління Кузьминецькому професійному аграрному ліцею Вінницької області за договором про надання безоплатної бази для проведення навчання та виробництва сільськогосподарської продукції №22 від 10.03.2023, обставини виникнення заборгованості та здійснені Кузьминецьким професійним аграрним ліцеєм Вінницької області заходи та з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, на підставі ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" витребувано інформацію щодо заходів які вживались/вживатимуться Міністерством освіти і науки України щодо стягнення з приватного підприємства "Конкурент" наявної заборгованості у розмірі 751 950 грн. (т. 1 а.с. 70-73).

Листом №1/5531-24 від 01.04.2024 Міністерство освіти і науки України проінформувало окружну прокуратуру про відсутність інформації щодо укладення між ліцеєм і ПП "Конкурент" договору № 22 від 10.03.2023 про надання безплатної бази для проведення навчання та виробництва сільськогосподарської продукції, а також про те, що заходи, спрямовані на забезпечення дотримання вимог законодавства, Міністерство не вживало та зазначило, що у разі наявності підстав, Міністерство просить вжити заходів, спрямованих на захист інтересів держави, для стягнення заборгованості із залученням департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної державної адміністрації (т. 1 а.с. 74-76).

Надаючи відповідь прокурору на його звернення, Міністерство освіти та науки України свою позицію щодо порушення інтересів держави не висловила, про наміри самостійно звернутися з позовом чи провести перевірку щодо виявлених прокуратурою фактів не заявила, водночас не спростувала й твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства. Такі дії були оцінені прокурором як бездіяльність.

Листом №52/1-713вих-24 від 01.05.2024 адресованим Міністерству освіти і науки України Жмеринською окружною прокуратурою повідомлено, що з метою вжиття заходів представницького характеру, встановлено обставину виникнення заборгованості за користування земельними ділянками, що належить на праві постійного користування Кузьминецькому професійному аграрному ліцею Вінницької області та повідомлено відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" про намір окружної прокуратури звернутись до Господарського суду Вінницької області із позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до приватного підприємства "Конкурент", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Кузьминецький професійний аграрний ліцей Вінницької області, Департамент гуманітарної політики Вінницької обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості за договором №22 про надання безоплатної бази для проведення навчання та виробництва сільськогосподарської продукції від 10.03.2023 у розмірі 751 950,00 гривень (т. 1 а.с. 77).

Прокурор, зважаючи, що ПП "Конкурент" в порушення вимог статей 526, 530, 629 ЦК України, не виконав грошового зобов`язання за договором про надання безоплатної бази для проведення навчання та виробництва сільськогосподарської продукції № 22 від 10.03.2023 звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення на користь Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області 751 950,00 гривень заборгованості.

Згідно наданих відповідачем довідок від 13.06.2024 за період з 01.04.2023 по 30.11.2023 господарської діяльності ПП "Конкурент" не велося, витрат на придбання насіння сільськогосподарських культур, засобів захисту рослин, мінеральних добрив, палива підприємством понесено не було, оприбуткування урожаю сільськогосподарських культур, вирощування сільськогосподарських культур не здійснювалось, рух коштів не відбувався (т. 1 а.с. 131б-131в (зворотна частина)).

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Положеннями статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Згідно приписів частин 1-2 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частин 1, 3 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною третьою статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У статті 53 ГПК України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункті 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, пункті 8.5 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункті 80 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно з абзацами 1, 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Здійснивши аналіз абзацу 1 частини третьої статті 23 названого Закону, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Прокурор здійснює представництво держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Процедура, передбачена абзацами третім та четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Тобто залишення позову прокурора без розгляду після відкриття провадження у справі стосується виключно випадків, коли прокурор правильно визначив орган, уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах в обраний прокурором спосіб, проте не підтвердив наявності підстав для представництва інтересів держави в особі цього органу в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постанові від 05.10.2021 у справі № 925/1214/19.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Прокурором зазначено, що "суспільний", "публічний" інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині забезпечення своєчасного виконання зобов`язань взятих ПП "Конкурент" перед навчальним закладом, що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України та яке здійснює державний нагляд (контроль) у сфері освіти з метою реалізації єдиної державної політики в цій сфері та спрямований на забезпечення інтересів суспільства щодо належної якості освіти та освітньої діяльності. Ненадходження до навчального закладу коштів за користування відповідачем земельними ділянками за твердженнями прокурора негативним чином впливає на його дохідну частину, зокрема, на видатки з освітнього процесу. Оскільки, право державної власності захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів, кожне порушення закону та несплата за використання об`єкту державної власності є порушенням державних інтересів, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокуратури.

Як уже було зазначено, положеннями частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вирішуючи питання, чи було дотримано прокурором порядку, встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме чи було надано позивачу розумного строку для самостійного звернення за захистом порушеного права, суд також звертається до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 07.07.2021 у справі 914/1577/19 під час вирішення аналогічного питання. У наведеній постанові зазначено, що: "суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин, які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.

Зокрема, такі документи (незалежно від їх назви) можуть бути спрямовані на: отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абзацу 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про вказане порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів; отримання від відповідного органу інформації (матеріалів та копій) необхідних для здійснення представництва в суді.

При цьому, якщо в процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямовано на отримання документів та/або інформації щодо можливого порушення і пов`язано саме зі з`ясуванням факту наявності або відсутності порушення, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду. Водночас якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом". Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 927/172/21, від 28.06.2022 у справі № 916/1283/20, від 13.09.2022 у справі № 910/14844/21.

Апеляційним судом взято до уваги, що статтею 7 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері професійної (професійно-технічної) освіти, належать, зокрема, управління державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованих йому закладів професійної (професійно-технічної) освіти у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою КМУ 16.10.2014 № 630 (далі - Положення) Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

До повноважень Міністерства освіти і науки України належать повноваження здійснення управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління (пункт 89 Положення).

Як вбачається із матеріалів справи прокуратурою здійснювалося листування з Міністерством освіти і науки України з питань захисту майнових інтересів держави, а саме Міністерства освіти і науки України як органу, який уповноважений на розпорядження земельними ділянками, що перебувають у користуванні Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області.

Із матеріалів справи вбачається, що Міністерство освіти і науки України надаючи відповідь прокурору на його звернення, свою позицію щодо порушення інтересів держави не висловила, про наміри самостійно звернутися з позовом чи провести перевірку щодо виявлених прокуратурою фактів не заявила, водночас не спростувала й твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства. Такі дії були оцінені прокурором як бездіяльність.

Листом № 52/1-713вих-24 від 01.05.2024, адресованим Міністерству освіти і науки України, Жмеринською окружною прокуратурою повідомлено, що з метою вжиття заходів представницького характеру, встановлено обставину виникнення заборгованості за користування земельними ділянками, що належить на праві постійного користування Кузьминецькому професійному аграрному ліцею Вінницької області та повідомлено відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" про намір окружної прокуратури звернутись до Господарського суду Вінницької області із позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до приватного підприємства "Конкурент", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Кузьминецький професійний аграрний ліцей Вінницької області, Департамент гуманітарної політики Вінницької обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості за договором № 22 про надання безоплатної бази для проведення навчання та виробництва сільськогосподарської продукції від 10.03.2023 у розмірі 751 950,00 гривень.

Таким чином, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави компетентним органом, яким не було вжито заходів щодо захисту інтересів держави, про що було повідомлено прокуратуру відповідними листами (тобто навів підставу для представництва інтересів держави), зазначив про встановлення обставин порушення зобов`язань зі сплати заборгованості за договором укладеним щодо користування земельними ділянками, що належать на праві оперативного управління Кузьминецькому професійному аграрному ліцею Вінницької області право на розпорядження якими належить Міністерству освіти і науки України, чим обґрунтував порушення інтересів держави (тобто навів підстави для звернення з позовом) та повідомив про намір звернутися з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України.

Положеннями частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач в інтересах якого прокурор звернувся із позовом, щодо заявлених позовних вимог не заперечив, що свідчить про те, що суб`єктом владних повноважень наявність підстав для представництва держави в особі компетентного органу не оскаржується.

Зважаючи на докази подані прокурором щодо підстав звернення з позовом в інтересах держави в особі визначеного прокурором позивача Міністерства освіти і науки України, суди дійшли висновку про відсутність правових та фактичних підстав для залишення позову прокурора без розгляду.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога прокурора в інтересах держави в особі позивача Міністерства освіти і науки України до відповідача ПП "Конкурент" про зобов`язання стягнути з відповідача на користь Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області заборгованість за договором про надання безоплатної бази для проведення навчання та виробництва сільськогосподарської продукції №22 від 10.03.2023 у розмірі 751 950,00 гривень.

Спірні правовідносини у цій справі виникли на підставі договору про надання безоплатної бази для проведення навчання та виробництва сільськогосподарської продукції №22 від 10.03.2023 укладеного між Кузьминецьким професійним аграрним ліцеєм Вінницької області та Приватним підприємством "Конкурент".

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов щодо порядку і строку розрахунків з ліцеєм, передбачених розділом 3 договору.

Як уже було зазначено, відповідно до пункту 2.1. договору предметом договору є організація навчання, практичних занять учнів, виробничого процесу та взаємне виконання робіт у сфері обробітку земельних ділянок сільськогосподарського призначення для досягнення цілей раціонального використання земель, збереження та відтворення їх родючості, оптимізації витрат базового підприємства для отримання прибутків від господарської діяльності, розвитку наукової діяльності та виробництва сільськогосподарської продукції.

Положеннями пункту 1.5. договору сторони погодили, що цей договір не є спільною діяльністю, підрядом, чи наданням послуг, а також передачею прав користування чи управлінням земельними ділянками, в тому числі у суборенду, а є навчально-виробничим процесом кожної сторони.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо правової природи укладеного договору, апеляційний суд вважає, що договір має ознаки договору оренди землі, оскільки внаслідок його укладення відповідач отримає право використовувати земельні ділянки у господарській діяльності, обробляти її, збирати сільськогосподарську продукцію, які на праві постійного користування належать ліцею, за що мав здійснювати фінансування (сплачувати визначену договором плату) на користь ліцею.

Умовами укладеного договору сторонами фактично узгоджені істотні умови договору оренди землі, такі як об`єкт оренди (земельні ділянки, розмір, кадастрові номери, місце розташування), орендна плата (зазначено її розмір, спосіб та умови розрахунку, строки внесення), дата укладення та строк дії договору.

У постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 29.03.2023 у справі №922/1320/21 виснувано, що договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна земельної ділянки.

Відсутність у договорі усіх істотних умов, необхідних для договору оренди землі, не є підставою для висновку про відсутність між сторонами фактичних орендних правовідносин.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що за своєю правовою природою укладений сторонами договір фактично є прихованим договором оренди землі.

Разом із тим, слід врахувати, що право постійного користування, яке належить Ліцею, відповідно до змісту ст. 92 ЗК України передбачає володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Норми статті 95 Земельного кодексу України не передбачає права постійного землекористувача передавати в оренду чи суборенду земельну ділянку отриману в постійне користування.

Конституційний суд України у рішенні від 22 вересня 2005 р. №5-рп/2005 у справі №1-17/2005, обґрунтовуючи неконституційність пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, наголосив, що, власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені.

Приписами статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (подібний висновок сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі N 916/5073/15, від 14.11.2018 у справі N 2-1383/2010).

Колегія суддів наголошує на тому, що згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Відповідно до частини 2 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Таким чином, вирішуючи спір у цій справі у межах заявленого позову з визначеним предметом та підставами позову, у суду відсутні підстави для надання правової оцінки спірному правочину, який за змістом статті 204 ЦК України є правомірним доки ця презумпція не буде спростована судовим рішенням.

У спірних правовідносинах належним боржником є відповідач - ПП "Конкурент", а належним кредитором - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кузьминецький професійний аграрний ліцей Вінницької області.

За змістом пунктів 1.3, 3.1., 3.2 договору відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити фінансування на користь ліцею у розмірі 8% загальної вартості виробленої сільськогосподарської продукції, але не менше 4500 грн за 1 га земельної ділянки, що становить 751 950,00 гривень (167,1 га х 4500,00 = 751 950,00) у безготівкому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ліцею до 25.11.2023 року або передачі на цю суму узгодженої сільськогосподарської продукції за підсумками збору врожаю, про що сторонами складається відповідний акт.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними доказами як виконання зобов`язання за договором так і відсутність підстав для сплати визначеної пунктом 3.1. договору суми на користь ліцею.

На день розгляду справи докази сплати заборгованості або докази передачі ліцею на цю суму узгодженої сільськогосподарської продукції за підсумками збору врожаю за відповідним актом у матеріалах справи відсутні.

Водночас, колегія суддів акцентує увагу на тому, що в цій справі прокурор звернувся з позовом до суду в інтересах позивача Міністерства освіти і науки України, водночас у прохальній частині позову просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором на користь Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області, якого залучено до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, що є очевидною суперечністю між підставами та предметом позову і колом осіб, залучених до участі у справі.

Апеляційний суд встановив, що Кузьминецький професійний аграрний ліцей Вінницької області є належним кредитором у спірних правовідносинах, проте не є позивачем у справі та брав участь у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Самостійних вимог щодо предмету спору Кузьминецьким професійним аграрним ліцеєм Вінницької області заявлено не було. Приймається до уваги також, що кошти, які мали бути сплачені за спірним договором, не є коштами державного бюджету, які передбачались для утримання Ліцею, а коштами, що Ліцей мав отримати як додаткове джерело фінансування.

Положеннями статті 80 ЦК України передбачено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до частини 1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Положення статті 21 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" від 10 лютого 1998 року №103/98-ВР, де визначено, що заклад професійної (професійно-технічної) освіти, що має статус юридичної особи, діє на підставі статуту, може мати філії, відділення, навчально-виробничі, навчально-комерційні, видавничо-поліграфічні, соціально-культурні, спортивно-оздоровчі та інші підрозділи.

Статут закладу професійної (професійно-технічної) освіти розробляється закладом освіти, його засновником і затверджується, зокрема центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти і науки стосовно підпорядкованих йому закладів професійної (професійно-технічної) освіти, заснованих на державній власності.

Згідно з пунктом 2.1. статуту Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області, затвердженого Міністерством освіти і науки України цивільні права та обов`язки професійного ліцею виникають з моменту його створення і припиняються з дня внесення до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про його припинення.

Абзацами 4-5 пункту 7.1. статуту ліцею визначено, що у професійному ліцеї заборонено розподіл отриманих професійним ліцеєм доходів (прибутків) або їх частини серед засновників, працівників (крім оплати праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб.

Згідно пункту 6.2. статуту ліцею безпосереднє управління професійним ліцеєм здійснює директор професійного ліцею, який призначається на посаду за результатами конкурсу шляхом укладення з ним контракту у відповідності до законодавства.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 69)).

З урахуванням встановлених судами обставин справи щодо змісту спірних зобов`язальних правовідносин та юридичного статусу ліцею, який є кредитором у цих правовідносинах, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що прокурор звернувся до суду за захистом прав та інтересів не позивача Міністерства освіти і науки України, а третьої особи - ліцею, права та інтереси якого у спірних правовідносинах підлягали захисту.

Відтак, Ліцей має достатній рівень правової самостійності, враховуючи наявність у цього закладу статусу юридичної особи та відсутність у статуті цього закладу будь - яких обмежень на реалізацію права бути позивачем згідно приписів статті 80 ЦК України.

Абзацем 3 статті 49 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" унормовано, що заклади освіти та установи професійної (професійно-технічної) освіти несуть відповідальність перед засновником за збереження та використання за призначенням закріпленого за ними майна. Контроль за використанням цього майна здійснюється засновником.

Передбачена цією нормою закону функція щодо здійснення засновником контролю за використанням закладом освіти закріпленого за ним майна не свідчить, що такий контроль має здійснюватися шляхом звернення Міністерства до суду про примусове виконання обов`язку в натурі (стягнення заборгованості) за господарським договором на користь закладу, який не обмежений у своїй дієздатності та має право самостійно звернутися з відповідним позовом до суду.

Згідно вимог частин 3-4 статті 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Із аналізу частини 3 статті 45 ГПК України слідує, що об`єктом судового захисту є порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, який належить безпосередньо позивачу у справі.

У пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №910/17792/17 сформульовано висновок щодо застосування статті 21 ГПК України (у редакції, чинній до 14.12.2017), яка за змістом є подібною до норми статті 45 чинного ГПК України: "За змістом наведеної норми сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача".

Відповідно до положень статті 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні, комунальні підприємства чи заклади, які не мають статусу суб`єкта владних повноважень.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що подання прокурором в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України позову про стягнення з ПП "Конкурент" на користь Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області заборгованості за договором, не призведе до відновлення інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України, оскільки кошти за умовами договору мають сплачуватися на рахунок ліцею як суб`єкта господарювання, а не в дохід держави.

З огляду на предмет та підстави позову, характер спірних правовідносин та склад його учасників, враховуючи, що дійсною метою подання позову є захист прав та інтересів третьої особи - ліцею як окремої юридичної особи у зобов`язальних правовідносинах, а не позивача у справі-Міністерства освіти і науки України, який не є учасником цих спірних правовідносин, колегія судів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у даному випадку відсутні підстави для задоволення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України про стягнення з Приватного підприємства "Конкурент" на користь Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області заборгованості за договором про надання безоплатної бази для проведення навчання та виробництва сільськогосподарської продукції №22 від 10.03.2023 у розмірі 751 950,00 гривень.

Враховуючи зазначені обставини справи, колегія суддів наголошує на тому, що Кузьминецький професійний аграрний ліцей Вінницької області має право самостійно звернутися із відповідним позовом для захисту своїх порушених прав та інтересів.

У даному випадку, доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства, та не спростовують його висновків , які відповідають матеріалам даної справи, обставинам спору та нормам чинного законодавства України.

У Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, у апеляційній скарзі Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 15.11.2024 р. у справі №902/543/24 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Справу №902/543/24 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "29" січня 2025 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Василишин А.Р.


Суд	Північно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	23.01.2025
Оприлюднено	03.02.2025
Номер документу	124806739
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі спільної діяльності

Шамшуріна М.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 23.01.2025 по справі 902/543/24ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —902/543/24

Постанова від 23.01.2025

Постанова
від 23.01.2025 по справі 902/543/24
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД