Рішення

від 21.01.2025 по справі 904/3913/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2025м. ДніпроСправа № 904/3913/24

За позовом Акціонерного товариства "АГРАРНИЙ ФОНД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Ставки"

про стягнення боргу

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судових засідань Морозі А.О.

Представники:

Позивача - Пронін О. А

Відповідача - Смирний О.С

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 15 146 623,09 грн. - боргу, в тому числі 10 003 329,00 грн. - попередньої оплати та 5 143 294,09 грн. - відсотків за користування грошовими коштами, мотивуючи неналежним виконанням Договору поставки зерна врожаю 2022 року від 01.02.2022 №10-2022-Ф.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що внаслідок бойових дій, які велись на території селища Ставки, Лиманського району, Донецької області загинув весь врожай ріпаку і пшениці озимої, засіяний товариством, та який був предметом договору поставки. Ці обставини встановлені 13 травня 2022 року, за повідомленням працівників підприємства. 17 травня 2022 року після обстеження земельних ділянок і встановлення факту загибелі врожаю, Відповідач повідомив Покупцеві про існування форс-мажорних обставин та неможливість поставки товару. Неможливість виконання поставки підтверджується сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереробної сили) №1759 від 13.09.2024 року. Відповідно до п. 8 Договору поставки сторони звільняються від відповідальності (повністю або частково) за неналежне виконання зобов`язань унаслідок обставин непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажор). У цьому разі термін виконання зобов`язань переноситься відповідно до терміну дії зазначених обставин, про що укладається додаткова угода до цього договору. Таким чином, термін виконання зобов`язань на сьогоднішній день не настав, у зв`язку із триванням дії обставин непереборної сили, а, відтак, вимога про повернення передоплати є передчасною. У зв`язку з чим Відповідач звільняється від відповідальності про сплату процентів за користування грошовими коштами, оскільки строки поставки були порушенні внаслідок дії непереборної сили.

Від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній наполягає, що нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, передбачених ст. 536 та ч. 3 ст. 693 ЦК України не мають характеру штрафних санкцій. Щодо тверджень Відповідача про перенесення термінів виконання зобов`язань та зміну строків поставки, то, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження укладення додаткової угоди до договору поставки зерна врожаю 2022 року від 01.02.2022 № 10-2022-Ф про зміну строків поставки. При цьому, п. 8.1 Договору сторони погодили, що сторони звільняються від відповідальності (повністю або частково) за неналежне виконання зобов`язань унаслідок обставин непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажор). У цьому разі термін виконання зобов`язань переноситься відповідно до терміну дії зазначених обставин, про що укладається додаткова угода до цього Договору.

Від Відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив в якому йдеться, що нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами є мірою відповідальності, що узгоджується з приписами ч. 2 чт. 693 ЦК України. Відтак, за відсутності порушення з вини Постачальника, Покупець не має права вимагати стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами. Також Відповідач вказує, що повідомляв Позивачеві про настання непереборної сили 17.05.2022. Втім, надання документів, які б підтверджували ці обставини Позивачем не вимагались і Відповідач не мав змоги отримати такі документи через здійснення бойових дій. Необхідність же отримання сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереробної сили) виникла у результаті подання до суду позову, сертифікат отримано 13.09.2024 року від Дніпропетровської торгово-промислової палати.

Ухвалою від 07.11.2024 задоволено заяву Відповідача про поновлення процесуальних строків для подачі доказів, з підстав викладених в ухвалі та долучено до матеріалів справи відповідь ТПП України від 06.11.2024, в якій зазначено, що за наявності сертифікату № 1759 Дніпропетровської торгово-промислової палати, у ТПП України відсутні підстави для видачі такого сертифікату, оскільки за одними і тими ж обставинами не передбачено процедури перегляду та скасування сертифікатів про форс-мажорні обставини.

У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2022 АТ "Аграрний фонд" (Позивач, Покупець) тз ТОВ "Агропромислова фірма "Ставки" (Відповідач, Постачальник) уклали Договір поставки зерна врожаю 2022 № 10-2022-Ф, за п.1.1 якого у порядку та на умовах цього Договору Постачальник у визначений Сторонами строк передає Покупцеві у власність зерно пшениці м`якої 3 класу (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його.

Відповідно до п. 2.1.1, 2.1.2 Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві зерно пшениці м`якої 3 класу в кількості 2 055,000 тон, яке буде вирощене та зібране в 2022 році на земельних ділянках сільськогосподарського призначення Постачальника загальною посівною площею 633,8153 га. Постачальник зобов`язаний поставити Товар для зберігання на зерновий склад, вказаний в п. 2.2 Договору, в кількості 2 055,000 тон, в строк до "01" вересня 2022 року включно.

Ціна на момент укладення цього Договору для здійснення попередньої оплати за одиницю Товару (тонну) - 6 100,00 гривень без ПДВ, крім того ПДВ (14 % ) - 854,00 гривень, всього з ПДВ - 6 954,00 гривень є базовою (п. 5.1 Договору).

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що Покупець зобов`язується протягом 10 банківських днів з моменту набрання чинності договором застави, передбаченим п. 2.5. Договору, але в будь-якому разі після набрання чинності договором страхування та надання покупцю акту огляду сільськогосподарських культур до договору страхування, яким підтверджено належний стан посівів сільськогосподарських культур, перерахувати кошти (попередню оплату) на поточний рахунок постачальника в розмірі 10 003 329,00 грн, в тому числі ПДВ, за вирахуванням суми, передбаченої п. 5.3.1 цього договору.

Згідно з п. 5.3.1 Договору Покупець із суми попередньої оплати, передбаченої п. 5.3 цього договору, утримує 847 897,40 грн без ПДВ, для сплати страхового платежу, який сплачується протягом 10 банківських днів після отримання від страхової компанії акту огляду сільськогосподарських культур до договору страхування, яким підтверджено належний стан посівів сільськогосподарських культур.

Відповідно до п. 7.6 Договору у разі якщо Постачальник, який одержав суму попередньої оплати Товару, не передав Товар у встановлений строк, він зобов`язаний протягом 10 календарних днів після настання строку, встановленого п. 2.1.2 Договору, повернути на поточний рахунок Покупця попередню оплату з врахуванням страхового платежу у сумі, визначеній п. 5.3 цього Договору, та додатково сплатити на користь Покупця: проценти у розмірі 20 відсотків річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, обраховуючи від дня одержання цих коштів від Покупця.

На виконання умов Договору Позивач перерахував Відповідачеві передплату в розмірі 10 003 329 грн., що підтверджується: платіжними дорученнями № 315 від 01.02.2022 на суму 607 481,75 грн., № 316 від 01.02.2022 на суму 240 415,65 грн., № 326 від 01.02.2022 на суму 9 155 431,60 грн.

За твердженням Позивача, останній неодноразово направляв на адресу Відповідача листи стосовно надання інформації щодо виконання укладеного Договору від 01.02.2022 № 10-2022/Ф.

Відповідач направив Позивачеві листа від 17.05.2022, в якому повідомив, про початок дії форс-мажорних обставин, які зумовили неможливість виконання Відповідачем прийнятих на себе зобов`язань у встановлений строк.

За даними Позивача, Відповідач не поставив оплачений товар на загальну суму 10 003 329 грн. Відповідач не заперечує факту не поставки Позивачеві товару за Договором.

На прострочений борг Відповідача Позивач, з посиланням на п. 7.6 Договору, нарахував 5 143 294,09 грн. 20 % річних за користування коштами.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є факт внесення Позивачем передоплати, не поставку товару Відповідачем, обґрунтованість стягуваних сум.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст. 662 ЦК України).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов заперечує з викладених у відзиві підстав.

Перевіривши надані докази, суд погоджується з Позивачем.

Так, 01.02.2022 АТ "Аграрний фонд" (Позивач, Покупець) з ТОВ "Агропромислова фірма "Ставки" (Відповідач, Постачальник) уклали Договір поставки зерна врожаю 2022 № 10-2022-Ф, за п.1.1 якого у порядку та на умовах цього Договору Постачальник у визначений Сторонами строк передає Покупцеві у власність зерно пшениці м`якої 3 класу (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його.

Згідно з п. 2.1.2 Договору Постачальник зобов`язаний поставити Товар для зберігання на зерновий склад, вказаний в п. 2.2 Договору, в кількості 2 055,000 тон, в строк до "01" вересня 2022 року включно.

Загальна базова ціна Договору на момент укладення складає 12 535 500,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ (14%) - 1 754 970,00 грн., загальна ціна Договору з урахуванням ПДВ складає 14 290 470,00 грн. (п. 5.2 Договору).

У п. 5.3 Договору сторони передбачили, що Покупець зобов`язується протягом 10 банківських днів з моменту набрання чинності Договором застави, передбаченим п. 2.5 Договору, але в будь-якому разі після набрання чинності Договором страхування та надання Покупцю акту огляду сільськогосподарських культур до Договору страхування, яким підтверджено належний стан посівів сільськогосподарських культур, перерахувати кошти (попередню оплату) на поточний рахунок Постачальника в розмірі 10 003 329,00 грн., в тому числі ПДВ, за вирахуванням суми, передбаченої у п. 5.3.1 цього Договору.

З матеріалів справи вбачається, що, на виконання умов Договору, Позивач перерахував Відповідачеві передплату в розмірі 10 003 329 грн., що підтверджується: платіжними дорученнями № 315 від 01.02.2022 на суму 607 481,75 грн., № 316 від 01.02.2022 на суму 240 415,65 грн., № 326 від 01.02.2022 на суму 9 155 431,60 грн.

17.05.2022 Відповідач направив на адресу Позивача листа, в якому повідомив про наявність обставин непереборної сили, які зумовили неможливість виконання Відповідачем зобов`язань у встановлений строк.

28.07.2022 Позивач направив Відповідачеві листа з метою уточнення строків проведення збору врожаю та завезення зерна на зберігання.

29.07.2022 Відповідач надав Позивачеві відповідь, що територія підприємства повністю знаходиться під окупацією агресора, підприємство не працює, доступу до території немає, персонал майже весь звільнився, основні засоби загинули, врожай загинув. Те, що вціліло неможливо зібрати.

01.09.2022 Позивач звернувся до Відповідача з вимогою вчасного виконання зобов`язань за Договором поставки зерна врожаю 2022 року № 10-2022-Ф.

02.09.2022 Відповідач у відповідь на зазначену вимогу повідомив, що весь час база підприємства та 100% полів, що є виробничими потужностями підприємства, постійно знаходиться на лінії вогню. Після авіаційного бомбардування, використання артилерійського вогню та ракет агресором, відбулась повна руйнація будівель та споруд підприємства. Загинуло майно, що знаходилось у приміщеннях та навколо них. Поля, на яких знаходяться посіви озимої пшениці та ріпаку пошкоджені та заміновані. Також зазначив, що про даний факт вже повідомляв Позивачеві до настання строку виконання обов`язків підприємства (до 01.09.2022) у листах №23 від 17.05.2022 та №34 від 28.07.2022. Протягом всього часу ситуація не покращилась, а навпаки, лінія фронту ще більше заглибила підприємство в окупацію.

07.06.2023 Відповідач у листі № 24 повідомив Позивачеві, що на даний момент територія підприємства повністю деокупована, але не розмінована. Лінія бойових дій проходить в 15 км від підприємства. Підприємство не працює, доступу до території немає, персонал майже весь звільнився, основні засоби загинули, врожай загинув. Те, що вціліло не можливо зібрати.

18.06.2024 Позивач звернуся до Відповідача з вимогою в якій зазначив, що Відповідач мусить виконати умови Договору або повернути кошти, перераховані, як попередню оплату на виконання даного Договору, або звернутися до Покупця з пропозицією щодо врегулювання зазначеного питання (зміна базису поставки, реструктуризація виплати тощо). В іншому випадку АТ "Аграрний фонд" вимушений звернутися до правоохоронних та судових органів за захистом своїх прав та інтересів.

За даними Позивача, не спростованими Відповідачем, останній умови договору з поставки товару або повернення передоплати в обумовлений строк не виконав на загальну суму 10 003 329,00 грн.

Разом з цим, Відповідач, як на підставу неможливості виконання зобов`язань за договором, посилається на наявність форс-мажорних обставин, що виникли внаслідок бойових дій, які велись на території селища Ставки, Лиманського району, Донецької області, в результаті чого загинув весь врожай ріпаку і пшениці озимої, засіяний товариством, та який був предметом договору поставки.

Відповідно до п. 8.1 Договору сторони звільняються від відповідальності (повністю або частково) за неналежне виконання зобов`язань унаслідок обставин непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажор). У цьому разі термін виконання зобов`язань переноситься відповідно до терміну дії зазначених обставин, про що укладається додаткова угода до цього Договору.

Сторона, для якої склалися умови, вказані у п. 8.1, повинна не пізніше 5 календарних днів з моменту настання обставин непереборної сили (форс-мажору) письмово повідомити іншу Сторону про настання обставин, які перешкоджають виконанню договірних зобов`язань, та не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з моменту припинення обставин непереборної сили (форс-мажору) письмово повідомити іншу Сторону про припинення обставин, які перешкоджали виконанню договірних зобов`язань (п. 8.2 Договору).

Згідно з п. 8.3 Договору обставини непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажор) підтверджуються сертифікатом, виданим Торгово-промисловою палатою України.

З урахуванням наведеного на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

На підтвердження дії форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання умов Договору Відповідач надав сертифікат № 1759 Дніпропетровської ТПП від 23 вересня 2024, в якому засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, які спричинили розташування ТОВ "АФ "СТАВКИ" на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, військові дії: обстріли. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили):

-дата настання: 16 квітня 2022 року;

-дата закінчення: тривають на 23 вересня 2024 року.

Як зазначалося вище, п. 8.1 Договору погоджені умови звільнення Сторін від відповідальності внаслідок дії обставин непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажор). Відповідно до змісту вказаного пункту термін виконання зобов`язань переноситься відповідно до терміну дії зазначених обставин, про що укладається додаткова угода до цього Договору.

Однак, матеріали справи не містять доказів укладення Сторонами додаткової угоди про перенесення терміну виконання зобов`язань, як те погоджено у п. 8.1 Договору.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Проаналізувавши наявні матеріали справи (докази), суд дійшов висновку, що Відповідач не надав доказів вжиття заходів, передбачених Договором, які б надали можливість перенесення термінів виконання зобов`язань відповідно до терміну дії форс-мажорних обставин, а саме, на укладання додаткової угоди до Договору.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що строк виконання зобов`язання з повернення Позивачеві передоплати, є таким, що настав.

Дослідивши надані до матеріалів справи докази (Договір, платіжні доручення, листування), беручи до уваги відсутність заперечень Відповідача щодо отримання коштів, відсутність доказів поставки товару, відсутність доказів повернення Відповідачем передоплати, відсутність доказів укладання сторонами додаткової угоди до Договору про перенесення термінів виконання зобов`язань, суд визнає обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи вимогу про стягнення основного боргу 10 003 329,00 грн.

Вирішуючи питання щодо заявлених Позивачем до стягнення з Відповідача 20 % річних, суд бере до уваги, що пунктом 7.6 Договору встановлено наступне: у разі якщо Постачальник, який одержав суму попередньої оплати Товару, не передав Товар у встановлений строк, він зобов`язаний протягом 10 календарних днів після настання строку, встановленого п. 2.1.2 Договору, повернути на поточний рахунок Покупця попередню оплату з врахуванням страхового платежу у сумі, визначеній п. 5.3 цього Договору, та додатково сплатити на користь Покупця: проценти у розмірі 20 відсотків річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, обраховуючи від дня одержання цих коштів від Покупця.

У постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 27.09.2023 у справі №904/2295/22 зазначено:

"Щодо тлумачення пункту 5.4 договору колегія суддів зазначає таке. Цим пунктом сторони встановили, що у разі прострочення оплати продукції більш, ніж на 7 календарних днів строку, передбаченого пунктом 5.3 договору, замовник зобов`язується сплатити виконавцю суму заборгованості за поставлену продукцію, а також сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день користування такими коштами. Отже, сума, названа сторонами "проценти за користування чужими грошовими коштами", є 1) грошовою сумою, 2) її розмір визначений договором, тобто цей розмір є наперед відомим, 3) підлягає сплаті у разі прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, зазначені проценти мають всі ознаки процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Якщо об`єкт має всі ознаки певного поняття, то він входить до об`єму цього поняття. Отже, у пункті 5.4 договору сторони передбачили сплату процентів за частиною другою статті 625 ЦК України і встановили договірний розмір цих процентів, а саме 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов`язання. Таке тлумачення пункту 5.4 договору відповідає частині третій статті 692 ЦК України, тлумачення якої наведено вище."

Таким чином заявлені Позивачем до стягнення з відповідача 20% річних за своєю правовою природою є відсотками, нарахованими відповідно до ч.3 ст.692 ЦК України, а отже відсотками, нарахованими в порядку ст.625 ЦК України.

Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 щодо права суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, яка викладена у постанові від 18.03.2020, вказала: "З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання."

При цьому, Велика Палата Верховного Суду виклала такий висновок з обставин справи №902/417/18, в якій сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що, фактично, визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу, тому, з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення суми відсотків річних було обмежено.

Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 суд має право на зменшення розміру заявлених на підставі ст.625 ЦК України відсотків саме у випадку їх збільшення сторонами у договорі.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.02.2024 у справі №915/1723/21, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, за час затримки розрахунку за договором, оскільки, вказані нарахування спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Водночас, зменшуючи нараховані відсотки річні, на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, необхідно враховувати, що таке зменшення можливе за умови, якщо такі відсотки річні передбачені у договорі у розмірі більшому, ніж визначено положеннями ст. 625 ЦК України, тобто більше ніж 3 % річних (аналогічний висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21).

Перевіривши розрахунок заявленої Позивачем до стягнення суми 20% річних, за яким розмір 20% річних за загальний період з 02.02.2022 по 29.08.2024 становить 5 143 294,09 грн., суд встановив, що вказаний розрахунок є арифметично правильним.

Суд об`єктивно оцінивши спірні відносини, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов`язання Відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що:

- спірний договір укладений сторонами 01.02.2022, отже на момент укладення договору сторони не могли передбачити умови виконання своїх зобов`язань за договором під час існування воєнного стану та, зокрема, строки поставки товару були узгоджені сторонами, виходячи із звичайних умов ведення господарської діяльності у мирний час;

- з 24.02.2022 на території України запроваджено воєнний стан, який істотним чином вплинув на можливість ведення господарської діяльності; у даному випадку, сторони на момент укладення договору поставки (01.02.2022) не могли передбачити виникнення у подальшому таких обставин, як: запровадження воєнного стану, активні бойові дії на частині території України, аварійні та планові відключення електроенергії, довготривалі повітряні тривоги і т.ін. Отже, вказані обставини у своїх сукупності враховуються судом під час вирішення питання щодо доцільності зменшення штрафних санкцій у даній справі;

- Відповідач, маючи на меті добросовісну поведінку у спірних правовідносинах, повідомляв Позивачеві про неможливість виконання своїх зобов`язань за договором у встановлений строк, а також пояснив причини, які це зумовили, що підтверджується сертифікатом № 1759 Дніпропетровської ТПП;

- в матеріалах справи відсутні докази завдання Позивачеві збитків, внаслідок не виконання Відповідачем умов Договору.

Враховуючи, що Позивач мав правомірні очікування поставки товару у повному обсязі та у строки, узгоджені Сторонами та, враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, зменшення розміру нарахованих Позивачем 20% річних до 3%, що у грошовому виразі становить 771 491,87грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі: 10 003 329,00 грн. основного боргу, 771 491,87 грн. відсотків за користування грошовими коштами, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача, з урахуванням коефіцієнту 0,8 (позов подано в системі "Електронний суд").

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Ставки" (49107, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 74, офіс 307, код 36910842) на користь Акціонерного товариства "АГРАРНИЙ ФОНД" (03151, м. Київ, вул. Очаківська/провулок Очаківський, 5/6, код 38926880) 10 003 329,00 грн. попередньої оплати, 771 491,87 грн. відсотків за користування грошовими коштами, 181 759,47 грн. судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 30.01.2025

Суддя С.Г. Юзіков