Рішення

від 30.01.2025 по справі 904/4580/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2025м. ДніпроСправа № 904/4580/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецтранс-КР", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспецбуд", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором

Суддя Красота О.І.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоспецтранс-КР" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспецбуд" і просило суд стягнути заборгованість за надані послуги у розмірі 867 561,00 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору № 15/23 від 24.11.2023 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою суду від 23.10.2024 позовну заяву залишено без руху; встановлено Позивачу семиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати:

- уточнення позовної заяви в частині місцезнаходження Позивача;

- у паперовому вигляді якісні додатки до позову.

24.10.2024 від Позивача надійшла позовна заява з уточненням в частині місцезнаходження Позивача та з якісними додатками до позову у паперовому вигляді.

Ухвалою суду від 29.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

05.11.2024 від Відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, оскільки вказану справу неможна вважати малозначною для Відповідача, який, як і багато інших підприємств, перебуває у складних економічних умовах, зумовлених воєнним станом в Україні. Крім того, неправильно розрахована сума позову за нібито наданими послугами, що в майбутньому може призвести до негативних економічних наслідків по відношенню до Відповідача.

Розглянувши подане Відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, суд, керуючись ст.ст. 247, 250 ГПК України, не вбачає підстав для його задоволення, оскільки, враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають розгляду справи у загальному провадженні, існує об`єктивна можливість розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. При цьому, сторони мають можливість висловити свою думку, навести свої доводи та міркування у письмовому вигляді.

14.11.2024 від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому він зазначив, що заборгованість за Договором № 15/23 від 24.11.2023 становить 860 000,00 грн., оскільки 24.10.2024 Відповідач сплатив 7 561,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 24.10.2024. Крім того, Відповідач просив суд розстрочити виконання рішення суду на 12 календарних місяців згідно з графіком. В обгрунтування поданого клопотання Відповідач зазначає, що в рамках виконання Договору № 15/23 від 24.11.2023 сплатив Позивачу грошову суму у розмірі 1 575 701,00 грн., тобто виконав свої договірні зобов`язання майже на 65%. Відповідач зазначає, що ніколи не ухилявся від взятих на себе договірних зобов`язань, про що вказує і сам Позивач у позові, зазначаючи періоди і суми сплати грошових коштів Відповідачем в рамках дії Договору № 15/23 від 24.11.2023, і прагне їх виконати у повному обсязі. Нетривале порушення Відповідачем строків оплати послуг за Договором № 15/23 від 24.11.2023 викликане погіршенням економічної ситуації у країні в цілому. Посилаючись на введення в Україні воєнного стану, Відповідач зазначає, що знаходиться у м. Кривому Розі, яке регулярно підпадає під дію факторів воєнного характеру, багато підприємств (ГЗК) скоротили свій об`єм роботи, що призвело до скорочення замовлень до виконання робіт у Відповідача, відтак, форс-мажорні обставини безпосередньо впливають на можливість виконання ним, у т.ч. своїх договірних зобов`язань. Незважаючи на наявність форс-мажорних обставин, які призвели і призводять до негативних економічних наслідків, Відповідач намагається зберігати робочі місця задля недопущення кількості безробітних у м. Кривому Розі. Крім того, на даний момент має місце несвоєчасне проведення контрагентами Відповідача розрахунків за виконані роботи, що у свою чергу впливає на несвоєчасність сплати узгоджених грошових зобов`язань зі сторони Відповідача. При цьому, Відповідач не відмовляється від виконання своїх договірних зобов`язань перед Позивачем, але, враховуючи негативні економічні фактори, які спричинені воєнним станом в Україні, просить суд розстрочити сплату заборгованості у розмірі 860 000,00 грн. на 12 календарних місяців, оскільки сплата цього боргу одноразово може призвести до неможливості виплати заробітної плати працівникам Відповідача, що є більш вразливою ланкою суспільства по відношенню до суб`єктів підприємницької діяльності.

25.11.2024 від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він підтвердив сплату Відповідачем 24.10.2024 часткової заборгованості у розмірі 7 561,00 грн. за Договором № 15/23 від 24.11.2023. При цьому, даний платіж надійшов вже після звернення Позивача до суду з позовом у цій справі. Позивач зауважує, що Відповідачем у відзиві визнається та обставина, що після сплати 7 561,00 грн. остаточна сума заборгованості за Договором № 15/23 від 24.11.2023 складає 860 000,00 грн. Позивач згоден з Відповідачем, що сума основної заборгованості за Договором № 15/23 від 24.11.2023 станом на дату звернення з цією заявою по суті становить 860 000,00 грн., а тому зменшує позовні вимоги до вказаної суми. До того ж, Позивач заперечує проти твердження Відповідача про наявність у нього підстав для розстрочки виконання рішення суду. Так, всупереч положенням ч. 3 ст. 13 ГПК України, Відповідачем не доведені обставини, які мають значення для вирішення питання про розстрочку. Тому на виконання вимог ч. 4 ст. 13 ГПК України Відповідач несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням ним відповідних процесуальних дій. Також, обставини, на які Відповідач посилається у відзиві, виникли задовго до укладення ним з Позивачем Договору № 15/23 від 24.11.2023, а тому посилання на неочікуваність виниклих проблем зі сплати заборгованості безпідставні. До того ж, специфіка господарських відносин, які склались на підставі Договору № 15/23 від 24.11.2023, полягає у тому, що Позивач власною спеціальною технікою та силами у повному обсязі виконував не одиночне, а численні замовлення Відповідача. Однак Відповідач, припинивши розрахунки з Позивачем, продовжував замовляти його послуги. Крім того, Відповідач до звернення Позивача з позовом до суду ігнорував численні усні вимоги останнього про необхідність погашення заборгованості, як і письмову претензію від 11.09.2024, на яку так і не надав відповідь. Зокрема, у разі наявності об`єктивних проблем з виплатою заборгованості Відповідач міг зазначити про це у відповіді на претензію та у досудовому порядку запропонувати погашення заборгованості частинами. Натомість, Відповідач взагалі залишив претензію без будь-якого реагування, що вказує на його незадовільну господарську поведінку, яка вказує на умисні дії з невиплати заборгованості. Також, ставити питання про розстрочку виконання рішення суду було б доцільно у разі винесення судом рішення про стягнення коштів та набрання таким рішенням законної сили. До того ж, відмова у розстрочці жодним чином не погіршить економічну ситуацію Відповідача, адже, як сам він підтверджує у відзиві на позов, послуги на суму позову ним були отримані, а тому баланс інтересів сторін не може бути досягнутий за рахунок розстрочки. Тому, на думку Позивача, клопотання Відповідача про розстрочку виконання рішення суду є передчасним і взагалі безпідставним. Позивач просив суд:

- задовольнити позовні вимоги, стягнувши з Відповідача заборгованість за Договором № 15/23 від 24.11.2023 у розмірі 860 000,00 грн., з урахуванням часткового погашення 24.10.2024 на суму 7 561,00 грн. раніше заявленої суми заборгованості;

- відмовити у задоволенні клопотання Відповідача про розстрочку виконання судового рішення.

26.11.2024 від Позивача надійшла заява про прийняття доказів фактичного понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, в якій він просив суд прийняти докази понесення Позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 084,00 грн. та винести судове рішення про стягнення на його користь цих витрат з Відповідача.

21.01.2025 від Позивача надійшла заява (у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 129 ГПК України), в якій він зазначив, що процесуальна поведінка Відповідача не передбачувана, адже, як стало відомо Позивачу з відкритих державних реєстрів, Відповідач змінив структуру власників, призначений новий керівник товариства, а також змінено адресу реєстрації. У зв`язку з цим Позивач на даний момент не може визначитись з обсягом процесуальних документів, потреба у складанні яких може виникнути у цій справі. Про вказані зміни Відповідач суд та Позивача не повідомив. Тому, керуючись ч. 8 ст. 129 ГПК України, Позивач зазначає, що докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Справу відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглянуто судом протягом розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

24.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоспецтранс-КР" (далі Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промспецбуд" (далі Відповідач, Замовник) укладено Договір № 15/23 (далі Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору у порядку та на умовах, визначених Договором, Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги машин і механізмів з екіпажем згідно зі специфікацією (Додаток № 1), а Замовник зобов`язується прийняти роботи та сплатити їх.

За умовами п. 1.2 Договору вартість послуг за Договором визначається виходячи з фактично відпрацьованого часу механізмів та вартості машино-години згідно зі специфікацією (Додаток № 1). Орієнтовна вартість робіт за Договором складає 420 000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 2.1 Договору Замовник здійснює оплату протягом 30 календарних днів з моменту підписання акта приймання виконаних робіт.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що за фактом надання послуг оформляється акт виконаних робіт, що є невід`ємною частиною Договору. Усі документи оформлюються у двосторонньому порядку та надаються Замовнику до 5 числа місяця. До пакету документів прикладаються рапорти, які оформлюються Виконавцем щодня із зазначенням кількості часу експлуатації механізмів та часу простою.

Відповідно до пп. 3.2.1 п. 3.2 Договору Замовник зобов`язаний своєчасно проводити розрахунок за надані послуги Виконавцем.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2024, можливе продовження строку дії Договору з оформленням додаткової угоди (п. 7.1 Договору).

Специфікацією № 1 (Додаток № 1 до Договору) сторони узгодили найменування механізму, його державний номер, вартість послуг з ПММ 1 маш/год, грн. з ПДВ.

Додатковою угодою № 1 від 19.01.2024 до Договору сторони:

- внесли зміни до Специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору);

- збільшили суму послуг за Договором на 1 500 000,00 грн. з ПДВ;

- внесли зміни до п. 1.2 Договору та виклали його в редакції: "вартість послуг за Договором визначається виходячи з фактично відпрацьованого часу механізмів та вартості машино-години згідно зі специфікацією (Додаток № 1). Орієнтовна вартість робіт за Договором складає 1 920 000,00 грн. з ПДВ.

На виконання умов Договору Позивач надав Відповідачу послуги за період з січня по серпень 2024 року на загальну суму 2 435 701,00 грн., що підтверджується актами надання послуг:

- № 19 від 31.01.2024 на суму 421 728,00 грн.;

- № 39 від 29.02.2024 на суму 525 504,00 грн.;

- № 52 від 31.03.2024 на суму 470 908,00 грн.;

- № 75 від 30.04.2024 на суму 542 128,00 грн.;

- № 106 від 31.05.2024 на суму 203 328,00 грн.;

- № 131 від 30.06.2024 на суму 132 480,00 грн.;

- № 148 від 31.07.2024 на суму 33 120,00 грн.;

- № 169 від 31.08.2024 на суму 106 505,00 грн.,

які підписані сторонами без будь-яких зауважень і заперечень.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, за фактом надання вказаних послуг Позивачем були складені та зареєстровані відповідні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак Відповідач здійснив часткову оплату за надані послуги на загальну суму 1 568 140,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 1101 від 13.03.2024, № 1222 від 22.03.2024, № 1610 від 30.04.2024, № 1708 від 17.05.2024, № 1951 від 07.06.2024, № 2035 від 17.06.2024, № 2400 від 08.07.2024.

11.09.2024 Відповідач отримав від Позивача претензію щодо сплати заборгованості у розмірі 867 561,00 грн. за Договором, однак відповіді не надав, вимогу не виконав.

Заборгованість, яка лишилась несплаченою Відповідачем, складала 867 561,00 грн., що і було причиною виникнення спору.

Надалі, 14.11.2024 від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому він зазначив, що заборгованість за Договором становить 860 000,00 грн., оскільки 24.10.2024 Відповідач сплатив 7 561,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 24.10.2024.

25.11.2024 від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він підтвердив сплату Відповідачем 24.10.2024 часткової заборгованості у розмірі 7 561,00 грн. за Договором № 15/23 від 24.11.2023. При цьому, даний платіж надійшов вже після звернення Позивача до суду з позовом у цій справі. Позивач зауважує, що Відповідачем у відзиві визнається та обставина, що після сплати 7 561,00 грн., остаточна сума заборгованості за Договором № 15/23 від 24.11.2023 складає 860 000,00 грн. Позивач згоден з Відповідачем, що сума основної заборгованості за Договором № 15/23 від 24.11.2023 станом на дату звернення з цією заявою по суті становить 860 000,00 грн., а тому зменшує позовні вимоги до вказаної суми. Тому Позивач просив суд задовольнити позовні вимоги, стягнувши з Відповідача заборгованість за Договором № 15/23 від 24.11.2023 у розмірі 860 000,00 грн., з урахуванням часткового погашення 24.10.2024 на суму 7 561,00 грн. раніше заявленої суми заборгованості.

Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За приписів ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 5 статті 254 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи умови п. 2.1 Договору та положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, кінцевий строк оплати наданих послуг настав за актами надання послуг:

- № 19 від 31.01.2024 01.03.2024;

- № 39 від 29.02.2024 01.04.2024;

- № 52 від 31.03.2024 30.04.2024;

- № 75 від 30.04.2024 30.05.2024;

- № 106 від 31.05.2024 01.07.2024;

- № 131 від 30.06.2024 30.07.2024;

- № 148 від 31.07.2024 30.08.2024;

- № 169 від 31.08.2024 30.09.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач здійснив часткову оплату за надані послуги на загальну суму 1 575 701,00 грн.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю зі стягненням з Відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 860 000,00 грн.

Щодо клопотання Відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 12 календарних місяців суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ до правосуддя, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалось, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

За змістом ст. 331 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Із зазначеного вбачається, що Господарський процесуальний кодекс України не містить конкретних підстав та застережень відстрочки чи розстрочки, а лише встановлює критерії, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У зв`язку з тим, що відстрочка / розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки / розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю, у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

З огляду на вищевикладене, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № П-рп/2012).

Таким чином, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).

Підставою для розстрочення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки / розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки / розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки / розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача і боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатись законним та справедливим.

Питання щодо надання відстрочки / розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватись господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які беруть участь у справі.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки / розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача, так і заперечення відповідача, а також дотримуватись розумно встановленого строку відстрочки / розстрочки.

Клопотання мотивоване тим, що невиконання зобов`язань виникло з об`єктивних причин, пов`язаних із важким фінансовим становищем через введення в Україні воєнного стану.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (частина 2 статті 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов`язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Більше того, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки як для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, так і для стягувача при затримці виконання рішення.

Суд зазначає, що тяжка економічна ситуація в країні, спричинена військовою агресією Російської Федерації проти України, носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. Як Відповідач, так і Позивач несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій. Суб`єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Крім того, обставини, на які Відповідач посилається у відзиві, виникли задовго до укладення ним з Позивачем Договору № 15/23 від 24.11.2023, а тому посилання на неочікуваність виниклих проблем зі сплати заборгованості безпідставні.

До того ж, Позивач власною спеціальною технікою та силами у повному обсязі виконував не одиночне, а численні замовлення Відповідача, однак останній, припинивши розрахунки з Позивачем, продовжував замовляти його послуги.

Також, Відповідач до звернення Позивача з позовом до суду проігнорував претензію останнього про необхідність погашення заборгованості. Зокрема, у разі наявності об`єктивних проблем з виплатою заборгованості Відповідач міг зазначити про це у відповіді на претензію та у досудовому порядку запропонувати погашення заборгованості частинами.

Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували наявність обставин його фінансової неспроможності для одночасного та повного виконання судового рішення, і за час розгляду справи не вчинено жодних дій, направлених на добровільну сплату боргу (навіть часткову).

Враховуючи викладене, суд вважає, що клопотання Відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 12 календарних місяців не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на Відповідача.

При цьому, за приписами ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 1 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.

За приписами ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п. 8.23).

Враховуючи, що Позивачем позовну заяву подано через підсистему "Електронний суд", він повинен був сплатити судовий збір за її подання у розмірі 10 410,74 грн. (13 013,42 грн. * 0,8).

Разом з тим, при зверненні до суду Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 13 013,41 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1030 від 17.10.2024.

Отже, при розгляді справи, з урахуванням остаточних вимог Позивача, які викладені у відповіді на відзив (фактично заява про зменшення позовних вимог) від 25.11.2024, судом встановлена переплата Позивача судового збору у загальному розмірі 2 693,41 грн., яка може бути повернута останньому з Державного бюджету України за умови відповідного клопотання з цього приводу на підставі ухвали суду.

Крім того, суд звертає увагу на те, що 29.11.2024 відбулась державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу Відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Промспецбуд" (ідентифікаційний код 32098010), зокрема змінено його місцезнаходження, а саме: 88000, Закарпатська область, Ужгородський район, м. Ужгород, вул. Острівна, 2, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 30.01.2025.

При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Інформація про зміну місцезнаходження Відповідача внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 29.11.2024, номер запису 1002271070039004148, тобто після відкриття провадження у справі (29.10.2024). При цьому, станом на 29.10.2024 місцезнаходженням Відповідача було: 50064, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, б. 47/35.

Враховуючи викладене, справа розглянута Господарським судом Дніпропетровської області на підставі ч. 2 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспецбуд" (88000, Закарпатська область, Ужгородський район, м. Ужгород, вул. Острівна, 2, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 32098010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецтранс-КР" (50023, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Залізничників, 33/1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 41875763) заборгованість за надані послуги у розмірі 860 000,00 грн., судовий збір у розмірі 10 320,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспецбуд" про розстрочення виконання рішення суду на 12 календарних місяців відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

30.01.2025