Рішення

від 30.01.2025 по справі 910/643/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.01.2025Справа № 910/643/24 (757/32067/22-ц)

Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансо Плюс" (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла Іі, будинок 4, корпус А; ідентифікаційний код 43923221)

про відшкодування моральної шкоди,

в межах справи №910/643/24

за заявою фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансо Плюс" (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла Іі, будинок 4, корпус А; ідентифікаційний код 43923221

про банкрутство

Без виклику представників учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, неправомірні дії відповідача, які полягали у безпідставному одержанні її коштів, спричинили позивачу душевні страждання, внаслідок чого виникла необхідність застосування значних, надмірних зусиль для організації життя.

Разом з тим, при визначенні розміру компенсації моральної шкоди позивач виходить з того, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватна душевним стражданням, тому будь-який розмір може мати суто умовний вираз. Натомість, позивач в даному позові заявляє вимогу про відшкодування моральної шкоди, спричиненої діями відповідача, причому тільки тими його діями, які полягали в безпідставному одержанні належних ОСОБА_1 коштів у сумі 32 476,90 грн. За таких умов позивач вважає, що розмір компенсації моральної шкоди має бути похідним від суми безпідставно одержаних коштів та становить 16 238,45 грн, тобто, у розмірі половини суми безпідставно одержаних коштів

2. Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач своїм правом не скористався у визначений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав.

3. Процесуальні дії у справі

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/643/24 за заявою фізичної особи ОСОБА_1 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансо Плюс".

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансо Плюс" про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16.11.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін та призначено судове засідання.

15.04.2024 до Печерського районного суду від позивача надійшло клопотання про передачу матеріалів справи №757/32067/22-ц, до Господарського суду міста Києва, в провадженні якого перебуває справа №910/643/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансо Плюс".

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12.06.2024 матеріали цивільної справи № 757/32067/22-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансо Плюс" про відшкодування моральної шкоди, передано до Господарського суду м. Києва для розгляду в межах справи № 910/643/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансо Плюс".

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.11.2024, вказану справу передано для розгляду судді Стасюка С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 прийнято справу №910/643/24 (757/32067/22-ц) в межах розгляду справи №910/643/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансо Плюс" до свого провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження починаючи з дня відкриття провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Таким чином, приймаючи до уваги, що сторони повідомлені про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

У період з 15.02.2021 по 17.02.2021 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) здійснила три платежі на користь ТОВ "Фінансо Плюс" на загальну суму 32 476,90 грн. Зокрема, 15.02.2021 здійснила переказ коштів у сумі 9 100,00 грн на рахунок відповідача НОМЕР_2 в АТ "ПУМБ", призначення платежу: "за надані консультаційні послуги", також, 6 962,00 грн. на той самий рахунок з аналогічним призначенням платежу та 17.02.2021 оплатила на той самий рахунок кошти в сумі 16 414,90 грн. з аналогічним призначенням платежу.

Оплата вказаних сум коштів відбулася за наступних обставин.

У грудні 2020 року ОСОБА_1 натрапила на шахрайську організацію під назвою "Квантум Сістем" ("Quantum System", quantum-system.org), яка передала реєстраційні дані іншій аналогічній шахрайській організації - "Траст Макворі Кепітал" ("Trust Macquarie Capital", trust-m-capital.com). У телефонних розмовах менеджери компанії "Траст Макворі Кепітал", як про це вказує позивач, запропонували їй фінансові послуги - розміщення депозитного вкладу. В ході співробітництва з цією фінансовою організацією від імені ОСОБА_1 було вчинено декілька платежів.

Позивач зазначає, що приблизно 14-15 лютого 2021 року їй зателефонував менеджер компанії "Траст Макворі Кепітал" і повідомив, що за виведення її коштів з компанії ОСОБА_1 повинна оплатити комісію в еквіваленті 570 доларів США. Оплату необхідно було провести через систему інтернет-банкінгу "Приват24". Оскільки, як про це вказує позивач, вона ніколи самостійно не користувалася інтернет-банкінгом, то платіж здійснювався за допомогою і під керівництвом менеджера компанії "Траст Макворі Кепітал". Як з`ясувалося у подальшому, ці кошти були сплачені не на користь компанії "Траст Макворі Кепітал", а на рахунок ТОВ "Фінансо Плюс" (два платежі від 15.02.2021 у сумі 9 100,00 грн. та 6 962,00 грн. відповідно).

Позивач відзначає, що невдовзі їй зателефонував співробітник компанії "Квантум Сістем" і повідомив, що вона повинна оплатити "податок" в еквіваленті 585 доларів США за начебто додатково нараховані ОСОБА_1 кошти. Процедура оплати відбувалася аналогічним способом. Як пізніше дізналася позивач, 17.02.2021 кошти в сумі 16 414,90 грн. були також сплачені на рахунок ТОВ "Фінансо Плюс", а не компаній "Квантум Сістем" або "Траст Макворі Кепітал".

Позивач вказує, що з часом зрозуміла, що має справу із шахрайською схемою і перестала вкладати кошти у зазначені "компанії", а також стало відомо, що фінансових організацій із назвами "Квантум Сістем" та "Траст Макворі Кепітал" офіційно не існує ані в Україні, ані за кордоном та від імені цих "організацій" на території України не виступає жоден легітимний суб`єкт господарської діяльності.

При тому, ОСОБА_1 зазначає, що особисто вона не знайома з жодним із працівників, посадових осіб або засновників ТОВ "Фінансо Плюс", ніколи ні з ким із них не зустрічалася і не спілкувалася, жодних послуг, у тому числі консультаційних, вказане товариство їй не надавало.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, серед зареєстрованих видів діяльності вказаного товариства немає і не було жодного, який мав би відношення до фінансових послуг. ТОВ "Фінансо Плюс" було створено зовсім незадовго до описаних вище подій, а саме, 02.02.2021.

У червні 2021 року інформація про шахрайську організацію "Trust Macquarie Capital" була розміщена в розділі "Попередження інвесторам" на офіційному веб-сайті Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Наявна на той час інформація містила попередній висновок НКЦПФР із детальним описом "діяльності" проекту, зокрема було зазначено, що кошти жертв переводяться не на рахунки "Trust Macquarie Capital", а на рахунки фізичних осіб-підприємців та ТОВ "Фінансо Плюс" (ЄДРПОУ 43923221

12.04.2021 ОСОБА_1 подала до Печерського районного суду м. Києва позовну заяву до ТОВ Фінансо Плюс" про стягнення безпідставно одержаних коштів.

Таким чином, ОСОБА_1 вказує, що у зв`язку з безпідставним одержанням відповідачем її кошті, вона перенесла сильне душевне потрясіння, як власне через втрату коштів, так і через усвідомлення непорядності, недобросовісності дій відповідача, З`ясувавши, що кошти сплачені на рахунок відповідача, ОСОБА_1 перебувала у психологічному напруженні, переживала через невизначеність ситуації, сподівалася на добровільне повернення відповідачем цих коштів. Переконавшись у відсутності таких намірів у відповідача, я була охоплена розпачем та відчуттям краху. Позивача постійно турбували пригнічений настрій, нервозність, порушення сну. Переслідували нав`язливі спогади про події, пов`язані із втратою коштів.

Після описаних подій ОСОБА_1 була змушена витрачати особистий час на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, на постійні консультації з юристами, друк документів, відвідування пошти для відправлення заяв до суду та одержання судової кореспонденції.

Внаслідок постійного та масивного психологічного стресу, пов`язаного із вказаними подіями, 03.07.2021 у ОСОБА_1 стався ішемічний інсульт з помірним лівобічним геміпарезом, внаслідок чого вона перебувала на стаціонарному лікуванні у міській клінічній лікарні № 7 м. Харкова. До вказаних подій, позивач зазначає, що стан її здоров`я був стабільним, і в неї ніколи раніше не було інсультів. Перенесений інсульт не минув безслідно. Після нього залишилися наслідки у вигляді порушення координації та рухів. Незважаючи на ці наслідки, позивач була змушена і надалі звертатися за правовою допомогою, друкувати процесуальні документи, відвідувати пошту для відправлення і одержання документів у справі № 757/22900/21-ц. Змушена була продовжувати вказане і після початку повномасштабних воєнних дій, спершу за місцем її проживання, у Салтівському районі прифронтового Харкова, а потім у м. Києві, де стала на облік як переселенець.

Відтак, на переконання ОСОБА_1 , такі неправомірні дії відповідача, які полягали у безпідставному одержанні її коштів, спричинили позивачу душевні страждання, внаслідок чого виникла необхідність застосування значних, надмірних зусиль для організації життя.

Разом з тим, при визначенні розміру компенсації моральної шкоди позивач виходить з того, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватна душевним стражданням, тому будь-який розмір може мати суто умовний вираз. Натомість, позивач в даному позові заявляє вимогу про відшкодування моральної шкоди, спричиненої діями відповідача, причому тільки тими його діями, які полягали в безпідставному одержанні належних ОСОБА_1 коштів у сумі 32 476,90 грн. За таких умов позивач вважає, що розмір компенсації моральної шкоди має бути похідним від суми безпідставно одержаних коштів та становить 16 238,45 грн, тобто, у розмірі половини суми безпідставно одержаних коштів.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Право на судовий захист передбачено статтею 55 Конституції України, частиною першою якої встановлюється, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди

Статтею ст. 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено правовий висновок, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Тобто, суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

При цьому, причинний зв`язок між протиправними діяннями заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як із поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17, зокрема, дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Верховним Судом зауважено, що саме позивач повинен довести, які саме дії спричинили страждання, яку саме шкоду вони заподіяли та в якому розмірі.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, частина перша статті 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Отже, сама по собі наявність моральної шкоди ще не породжує абсолютного права особи на її відшкодування будь-якою іншою особою, оскільки необхідно довести наявність усіх складових цивільно-правової відповідальності та правильно визначити суб`єкта такої відповідальності.

При цьому, кожна із вказаних складових має бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Лише наявність усіх чотирьох умов є підставою для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди, відсутність хоча б однієї з зазначених умов свідчить про необґрунтованість та недоведеність відповідних позовних вимог.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення вирішення спору.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок протиправних дій відповідача, які спричинили душевні страждання ОСОБА_1, зокрема, вона втратила відчуття довіри до людей, перебувала у психологічному напруженні, переживала через невизначеність ситуації. Оскільки, як зазначає, позивач, вона є особою похилого віку та визнана інвалідом третьої групи з протипоказаннями до роботи, то внаслідок постійного струсу, у ОСОБА_1 стався ішемічний інсульт з помірним лівобічним геміпарезом, в наслідок чого перебувала на стаціонарному лікуванні.

Водночас, позивачем на підтвердження підстав її вимог надало лише виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4192 від 03.07.2021 та виписку про обстеження КНП "Консультативно-діагностичний центр" Святошинського району м. Києва, які містять фактичні дані про наявність ішемічного інсульту.

Однак, аналізуючи подані докази щодо наявності у позивача захворювання, як окремо так і в сукупності із іншими наявними у справі даними, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та появою у позивача стресу, а також виявленими захворюваннями, адже подані до суду медичні документи не містять жодних відомостей про те, що стрес став фактором (збудником) чи призвів до активізації наявних у позивача захворювань.

Крім того, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів, на підставі яких суд міг би встановити наявність обставин, що підтверджують спричинення моральної шкоди саме відповідачем, неправомірність поведінки відповідача стосовно позивача.

Також позивачем не доведено той факт, що його моральні збитки перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із діями відповідача, та що ці дії були у встановленому законом порядку визнані протиправними, а відтак, відсутній склад цивільного правопорушення у діях відповідача.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Отже, з огляду на викладене вище у своїй сукупності, а також приймаючи до уваги те, що обґрунтування позовних вимог не знайшли свого об`єктивного підтвердження в ході розгляду справи, позивачем не доведено достатніми доказами протиправність поведінки відповідача та наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завдання моральної шкоди позивачу, а відтак, відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди, в зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

При цьому, інші наведені позивачем доводи в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовують наведених висновків суду.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансо Плюс" про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 30.01.2025

Суддя Сергій СТАСЮК