Рішення

від 14.01.2025 по справі 910/722/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.01.2025Справа № 910/722/24Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПлазмаТек"

до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації

про стягнення збитків в сумі 27322265 дол. США

за участі представників:

від позивача: Монастирський Д.О.

від відповідача: не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПлазмаТек" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення збитків в сумі 27322265 дол. США.

На обґрунтування позовних вимог вказано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ПлазмаТек" було власником частки у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод зварювальних електродів" (юридичної особи, створеної за законами Республіки Білорусь). У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод зварювальних електродів" станом на 23.02.2022 було власником частки в розмірі 100% Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Центр" (юридичної особи, створеної за законодавством Російської Федерації). Із початком активної фази збройної агресії Російської Федерації товариством припинено будь-яку діяльність із використанням території Республіки Білорусь, а працівники товариств, які є громадянами України, повернулись до України. Як вказує позивач, станом на даний час останній не має жодного доступу до свого підприємства, а з мережі Інтернет стало відомо про вчинення владою Республіки Білорусь дій щодо зміни власника Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський завод зварювальних електродів", що фактично припинить право власності на корпоративні права у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Центр". Означені обставини, на думку позивача, вказують на наявність підстав для стягнення з відповідача збитків у розмірі вартості корпоративних прав.

Рішенням Господарського суду міста Києва 17.04.2024 у справі № 910/722/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/722/24 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі №910/722/24 скасовано та справу № 910/722/24 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2024 вказана справа передана судді Демидову В.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 задоволено самовідвід судді Демидова В.О. від розгляду справи № 910/722/24. Матеріали справи № 910/722/24 передано для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи у порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 04.10.2024 матеріали справи № 910/722/24 передано на розгляд судді Поляковій К.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 прийнято справу № 910/722/24 до свого провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан.

Так, з листа від 04.09.2022 №71/17-500-67127 Міністерства закордонних справ України "Щодо вручення судових документів на території РФ" вбачається, що через повномасштабну агресію РФ проти нашої держави дипломатичні відносини між Україною та Росією розірвано, а всіх співробітників закордонних дипломатичних установ України евакуйовано з території держави-агресора. З огляду на зазначене, наразі унеможливлено надання органами дипломатичної служби України сприяння щодо передачі судових документів російській стороні.

Крім того, листом від 06.10.2022 Міністерство юстиції України повідомило суд, що за інформацією МЗС України (лист від 03.10.2022 № 71/14-500-77469) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною і Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

12.01.2023 Верховна Рада України прийняла Закон України "Про вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності", яким постановила вийти з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої в м. Києві 20 березня 1992 року та ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №9, ст. 66), який набрав чинності 05.02.2023.

Отже, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про неможливість звернення із судовим дорученням для вручення відповідачу судових документів у справі № 910/722/24 у порядку статті 367 ГПК України.

У той же час, відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

За таких обставин, суд здійснював повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Також ухвалою суду від 08.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПлазмаТек" здійснити переклад даної ухвали на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності та направити скан-копії такого перекладу на офіційну електронну пошту (адресу) Міністерства юстиції Російської Федерації - pr@minjust.gov.ru, докази чого надати суду. Докази виконання позивачем ухвали суду від 08.10.2024 наявні в матеріалах справи.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з випискою з Єдиного державного регістра юридичних осіб та індивідуальних підприємців Республіки Білорусь 06.09.2006 зареєстровано ТОВ "Світлогорський завод зварювальних електродів". 100% розміру статутного капіталу вказаного товариства станом на 12.08.2020 належало Приватному акціонерному товариству "ПлазмаТек".

Як вказує позивач, станом на 23.02.2022 Приватне акціонерне товариство "ПлазмаТек" (далі - ПрАТ "ПлазмаТек") було власником частки у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ "Світлогорський завод зварювальних електродів" (юридичної особи, яка зареєстрована за законодавством Республіки Білорусь за №490419789 та знаходилась за адресою: Республіка Білорусь, 247434, Гомельська обл., м. Світлогорськ, вул. Авіаційна, буд. 3).

Унаслідок перетворення ПрАТ "ПлазмаТек" здійснено реєстрацію ТОВ "ПлазмаТек", яке згідно пункту 1 статуту є повним правонаступником всіх прав та обов`язків Приватного акціонерного товариства "ПлазмаТек".

Відповідно до наявної в матеріалах справи виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб Російської Федерації з 14.07.2014 ТОВ "Світлогорський завод зварювальних електродів" (код 490419789 Республіка Білорусь) є єдиним учасником ТРВ "Моноліт-Центр" (власник частки у розмірі 100% статутного капіталу).

Як вказує позивач, станом на 22.02.2022 ТОВ "Світлогорський завод зварювальних електродів" та ТОВ "Моноліт-Центр" входили до групи компаній ПрАТ "ПлазмаТек", яке перетворено на ТОВ "ПлазмаТек"), що виявлялось у прямому (щодо ТОВ "Світлогорський завод зварювальних електродів") та опосередкованому (щодо ТОВ "Моноліт-Центр") володінні статутним капіталом зазначених підприємств. Разом підприємства здійснювали господарську діяльність з виробництва та реалізації зварювальної продукції на ринках Східної Європи та Центральної Азії.

Позивач зазначає, що з початком повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України ТОВ "ПлазмаТек" припинило будь-яку діяльність в обох зазначених юрисдикціях, про що розміщено відповідне повідомлення на офіційному веб-сайті товариства.

Наказом від 02.03.2022 №0301-01 генерального директора ПрАТ "ПлазмаТек" "Про заходи у зв`язку із повномасштабним вторгненням російської федерації в Україну" негайно зупинено будь-яку господарську діяльність товариства, а також підприємств, які входять до бізнес-групи товариства (зокрема тих, в яких товариство є власником корпоративних прав в обсязі, достатньому для забезпечення ухвалення відповідних рішень), на території російської федерації та Республіки Білорусь" .

Відповідно до долучених позивачем до матеріалів справи роздруків статей з Інтернету, у грудні 2022 року позивачу стало відомо, що Олександр Лукашенко як Президент Республіки Білорусь віддав розпорядження забирати власність іноземних інвесторів із недружніх країн, першим з яких може бути націоналізовано завод зварювальних електродів у Світлогорську. У травні 2023 року в мережі Інтернет з`явилось повідомлення, згідно із яким "Світлогірський завод електродів придбав російський інвестор", а саме - "Магнітогорський електродний завод (російська федерація)".

Отже, звернувшись із даним позовом до суду позивач наголосив, що на даний час не контролює ТОВ "Світлогорський завод зварювальних електродів" та ТОВ "Моноліт-Центр" через ТОВ "Світлогорський завод зварювальних електродів", не має жодного доступу до своїх підприємств, а також їхнього рухомого та нерухомого майна на території Російської Федерації та Білорусі, у позивача також відсутні будь-які офіційні дані стосовно юридичної долі належних йому корпоративних прав у ТОВ "Світлогорський завод зварювальних електродів" та ТОВ "Моноліт-Центр", а також майна даних підприємств на території вказаних країн.

На обґрунтування підстав позову зазначено, що причиною, через яку ТОВ "ПлазмаТек" втратило корпоративні права у ТОВ "Світлогорський завод зварювальних електродів" та ТОВ "Моноліт-Центр", є саме збройна агресія Російської Федерації проти України, а отже, протиправними винними діями відповідача, внаслідок фактичної втрати корпоративних прав, позивачеві сукупно завдано збитків на суму 27 322 265 доларів США.

Так, позивачем долучено до матеріалів справи звіт незалежного аудитора щодо аудиту консолідованої фінансової звітності ПрАТ "ПлазмаТек" від 11.04.2023, складений аудиторською компанією Товариство з обмеженою відповідальністю "Кроу Ерфольг Україна".

Згідно зі звітом з незалежної оцінки вартості 100% корпоративних прав ТОВ "Світлогорський завод зварювальних електродів" (реєстраційний номер 490419789, Республіка Білорусь) станом на 23.02.2022, що складений суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "КК "Острів" (далі - ТОВ "КК "Острів"), ринкова вартість 100% корпоративних прав ТОВ "Світлогорський завод зварювальних електродів" станом на 23.02.2022 становила (без урахування податку на додану вартість) 26 898 740 доларів США.

Відповідно до звіту з незалежної оцінки вартості 100% корпоративних прав ТОВ "Моноліт-Центр" станом на 23.02.2022, що складений суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "КК "Острів", ринкова вартість 100% корпоративних прав ТОВ "Моноліт-Центр" станом на 23.02.2022 склала (без урахування ПДВ) 423 525 доларів США.

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним із визначених у статті 16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з частинами 1, 2 статті 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частинами 1, 2 статті 1166 ЦК, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як: неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства; наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду; вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Протиправна поведінка особи може мати прояв у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародновизнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до частини третьої статті 85 ГПК обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

У постанові Верховного Суду від 11.09.2024 у даній справі № 910/722/24, направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції указав, що суди попередніх інстанції не встановили та не надали оцінки обставинам та причинам позбавлення позивача його власності, а саме належних йому корпоративних прав, а саме, з урахуванням наведених позивачем мотивів припинення будь-якої своєї діяльності як на території Республіки Білорусь, так й на території рф, що в подальшому, як вказує позивач, також вплинуло на втрату належних йому корпоративних прав. Також, суди попередніх інстанції не надали жодної оцінки роздрукам, як доказам в розумінні ГПК, ні наведеним в них обставинам, в той час як позивач доводить, що з наданих ним доказів чітко вбачається, що рішення про позбавлення позивача, який лише заявив про зупинку виробництва, належних йому підприємств було ухвалене саме тому, що такі підприємства належали українському інвесторові із недружної країни, а також саме в рамках акта агресії рф проти України.

Також, Верховним Судом у пунктах 5.20-5.22 постанови від 11.09.2024 у даній справі наголошено, що: «Як у позовній заяві, так й в апеляційній скарзі позивач стверджував, що саме повномасштабне вторгнення рф послугувало причиною, з якої позивач був вимушений припинити будь-яку діяльність на території Республіки Білорусь та рф, а також будь-яку співпрацю із публічними органами та посадовими особами вказаних держав (що є невід`ємною складовою ведення господарської діяльності у будь-якій юрисдикції). Відповідно, і протиправні заходи, спрямовані на позбавлення власності українських інвесторів на території Республіки Білорусь та рф є також однією зі складових агресії проти України, її громадян та бізнесу. У свою чергу, продовження діяльності на території держави-агресора та її союзників в умовах відкритої повномасштабної війни є неможливим та неприпустимим. Водночас відсутні будь-які підстави вважати, що позивач втратив би свою власність за відсутності порушень з боку рф численних норм міжнародного права та агресивних дій стосовно України. Відтак шкода, заподіяна позивачу, є об`єктивним наслідком поведінки відповідача, тобто протиправна поведінка відповідача є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду позивачу, і такий причинно-наслідковий зв`язок є об`єктивним та беззаперечним. 5.21.Суди попередніх не надали належної оцінки вищевказаним доводам позивача, зокрема в контексті (1) обставин та мотивів прийняття відповідних рішень представників влади Республіки Білорусь та рф, а також спільності їх дій, (2) неможливості розглядати рішення та дії керівництва Республіки Білорусь щодо позивача та його майна поза контекстом повномасштабної війни та окремо від акта збройної агресії рф проти України. 5.22.При цьому суди не встановили жодних обставин, які б спростовували доводи позивача стосовно того, що заявлена позивачем до стягнення шкода могла бути завдана йому за відсутності широкомасштабної збройної агресії рф проти України, а також, що влада Республіки Білорусь у відповідних відносинах діяла автономно і безвідносно російського вторгнення.».

Відповідно до частини 1 статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Згідно зі звітом із незалежної оцінки вартості 100% корпоративних прав ТОВ "Світлогорський завод зварювальних електродів" (реєстраційний номер 490419789, Республіка Білорусь) станом на 23.02.2022, що складений суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "КК "Острів" (далі - ТОВ "КК "Острів"), ринкова вартість 100% корпоративних прав ТОВ "Світлогорський завод зварювальних електродів" станом на 23.02.2022 становила (без урахування податку на додану вартість) 26 898 740 доларів США.

Відповідно до звіту з незалежної оцінки вартості 100% корпоративних прав ТОВ "Моноліт-Центр" станом на 23.02.2022, що складений суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "КК "Острів", ринкова вартість 100% корпоративних прав ТОВ "Моноліт-Центр" станом на 23.02.2022 склала (без урахування ПДВ) 423 525 доларів США.

Отже, ураховуючи вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 11.09.2024 у даній справі, суд дійшов висновку про доведеність позивачем протиправної поведінки відповідача, факту завдання позивачу шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою позивачу шкодою, що свідчить про наявність правових підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків у сумі 27322265 доларів США.

Щодо вказівок Верховного Суду, зазначених у пунктах 5.28-5.30 прийнятої у даній справі постанови, відповідно до яких: « 5.28. В апеляційній скарзі позивач, з посиланням на норми статей 541, 1190 ЦК, вказував на те, що шкода, заподіяна позивачу, є прямим наслідком повномасштабного збройного вторгнення рф в Україну, в якому рф діяла спільно із Республікою Білорусь, що, у свою чергу, свідчить про спільність їхніх дій як заподіювачів шкоди та робить рф та Республіку Білорусь солідарними боржниками перед особою, якій завдано такої шкоди. При цьому, за умов існування солідарного обов`язку у осіб, які заподіяли шкоду позивачу, останній має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. 5.29.Проте, апеляційний суд проігнорував як норми права, на які посилався позивач, так і наведені в цій частині доводи. 5.30.Наведе свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про те, що наявність опосередкованого зв`язку між націоналізацією юридичної особи у Республіці Білорусь та початком збройної агресії рф ніяким чином не вказує на можливість покладення відповідальності за позбавлення позивача частки у статутному капіталі ТОВ "Світлогорський завод зварювальних електродів" саме на відповідача.».

Разом із цим, як слідує зі змісту позовної заяви та зазначено Верховним Судом у пункті 5.28 постанові від 11.09.2024 у даній справі, на відповідну правову кваліфікацію позивач посилався саме в апеляційній скарзі.

У зв`язку з цим, суд при новому розгляді справи не здійснює надання оцінки відповідним посиланням позивача на норми статей 541, 1190 ЦК України.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

Судом береться до уваги правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, яка полягає в тому, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Аналогічна правова позиція щодо судового імунітету держави визначена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19, від 22.06.2022 у справі № 311/498/20, від 12.10.2022 у справі № 463/14365/21; Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення збитків є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача, у тому числі в порядку частини 14 статті 129 ГПК України за подання позивачем апеляційної та касаційної скарг.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПлазмаТек" задовольнити повністю.

Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, 14, буд. 1; ідентифікаційний код 1318000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПлазмаТек" (21036, м. Вінниця, вул. Праведників світу, 18; ідентифікаційний код 03567397) 27322265 (двадцять сім мільйонів триста двадцять дві тисячі двісті шістдесят п`ять) доларів США збитків.

Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, 14, буд. 1; ідентифікаційний код 1318000) у дохід Державного бюджету України 1059800 (один мільйон п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот) грн. судового збору за подання позову.

Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, 14, буд. 1; ідентифікаційний код 1318000) у дохід Державного бюджету України 1589700 (один мільйон п`ятсот вісімдесят дев`ять тисяч сімсот) грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, 14, буд. 1; ідентифікаційний код 1318000) у дохід Державного бюджету України 2119600 (два мільйони сто дев`ятнадцять тисяч шістсот) грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 29.01.2025 року.

Суддя К.В. Полякова