Окрема думка від 18.12.2024 по справі 916/379/23

ОКРЕМА ДУМКА

(збіжна)

судді Великої Палати Верховного Суду Уркевича В. Ю.

щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2024 року у справі № 916/379/23 (провадження № 12-22гс24)

Коротка історія справи

1. У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомаркет» (далі - відповідач-1, ТОВ «Автомаркет») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дехаб» (далі - скаржник, відповідач-2, ТОВ «Дехаб»), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

? визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна, укладений між ТОВ «Автомаркет» та ТОВ «Дехаб» 12 грудня 2022 року, зареєстрований у реєстрі за № 3382, 3383;

? визнати недійсним рішення установчих зборів ТОВ «Дехаб», оформлене протоколом установчих зборів ТОВ «Дехаб» від 28 листопада 2022 року № 1/28-11, у частині внесення ТОВ «Автомаркет» до статутного капіталу ТОВ «Дехаб» нежитлових будівель (автомобільного торговельного комплексу) загальною площею 1571,1 м2, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірне нерухоме майно);

? визнати недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Автомаркет», що оформлене протоколом ТОВ «Автомаркет» від 28 листопада 2022 року № 1/28-11, яким ТОВ «Автомаркет» вирішило внести до статутного капіталу ТОВ «Дехаб» спірне нерухоме майно;

? застосувати наслідки недійсності правочину ? акта приймання-передачі нерухомого майна, укладеного між ТОВ «Автомаркет» і ТОВ «Дехаб» 12 грудня 2022 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3382, 3383, а саме: скасувати рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Шерстюк Володимири Дмитрівни (індексний номер 65805291 від 16 грудня 2022 року) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо спірного нерухомого майна.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внесення спірного нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Дехаб» було здійснено ТОВ «Автомаркет» з метою ухилення від виконання зобов`язань щодо виплати позивачці як колишній учасниці вказаного товариства вартості її частки.

3. Господарський суд Одеської області рішенням від 19 липня 2023 року, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22 січня 2024 року, позов задовольнив повністю.

4. Судові рішення мотивовані тим, що з урахуванням частини сьомої статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та прийняття рішення загальних зборів учасників ТОВ «Автомаркет» від 20 квітня 2020 року № 1/20 станом на 19 липня 2023 року у ТОВ «Автомаркет» наявна заборгованість перед ОСОБА_1 щодо сплати вартості частки як учаснику який вибув, у розмірі 616 428,80 грн. Під час розгляду справи № 916/379/23 ТОВ «Автомаркет» не висловило жодних заперечень стосовно наявності заборгованості перед ОСОБА_1 у розмірі 616 428,80 грн.

5. Передача ТОВ «Автомаркет» майна до статутного капіталу ТОВ «Дехаб» була здійснена після виникнення у ТОВ «Автомаркет» обов`язку зі сплати ОСОБА_1 вартості частки як учаснику, який вибув, про що ТОВ «Автомаркет» достовірно було відомо. На думку суду зазначені дії ТОВ «Автомаркет» свідчать про його намір позбутись власних майнових активів, завдяки яким товариство може виконати грошові зобов`язання з виплати ОСОБА_1 вартості частки як учаснику, який вибув.

6. Після відчуження нерухомого майна у ТОВ «Автомаркет» не залишилось активів, за рахунок яких можна було б задовольнити вимоги ОСОБА_1 як кредитора, оскільки кошти на рахунках, рухоме та нерухоме майно, за рахунок якого можна здійснити погашення заборгованості, у ТОВ «Автомаркет» відсутнє.

7. Суди виснували, що визнання недійсними двох рішень зборів товариств від 28 листопада 2022 року та акта приймання-передачі нерухомого майна від 12 грудня 2022 року, завдяки яким відбулось відчуження належного ТОВ «Автомаркет» нерухомого майна на користь ТОВ «Дехаб», а також застосування наслідків визнання цих рішень та акта недійсними призведе до повернення у власність ТОВ «Автомаркет» належного йому майна, за рахунок якого це товариство матиме можливість задовольнити грошові вимоги ОСОБА_1 .

8. Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями, ТОВ «Дехаб» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 19 липня 2023 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22 січня 2024 року у справі № 916/379/23. Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення, оформленого протоколом установчих зборів ТОВ «Дехаб» від 28 листопада 2022 року № 1/28-11, щодо внесення до його статутного капіталу нежитлових будівель закрити. В іншій частині ухвалити рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

9. Ухвалою від 18 квітня 2024 року колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передала справу № 916/379/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України, зокрема з підстав необхідності відступу від правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22), згідно з яким рішення загальних зборів товариства є одностороннім правочином товариства.

10. Постановою від 18 грудня 2024 року Велика Палата Верховного Суду касаційну скаргу ТОВ «Дехаб» задовольнила частково, зокрема: відмовила у задоволенні позову в частині визнання недійсними рішень установчих зборів ТОВ «Автомаркет» та ТОВ «Дехаб», оформлених відповідними протоколами від 28 листопада 2022 року № 1/28-11, визнала недійсним правочин, оформлений актом приймання-передачі нерухомого майна, укладений між цими товариствами 12 грудня 2022 року.

11. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку (частина третя статті 34 Господарського процесуального кодексу України).

Підстави незгоди з постановою Великої Палати Верховного Суду

12. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2024 року мотивована, зокрема, тим, що органи юридичної особи, зокрема і загальні збори учасників (акціонерів), у цивільному праві не визнаються учасниками цивільних відносин. Тому, не будучи особою (суб`єктом) цивільного права та не будучи наділеними цивільною дієздатністю, загальні збори учасників (акціонерів) не можуть вчиняти дії, які в цивільному праві визначаються як правочини.

13. Натомість учасником правочину виступає юридична особа, що наділена цивільною дієздатністю, а загальні збори учасників як орган юридичної особи беруть участь у формуванні внутрішньої волі цієї особи на вчинення правочину.

14. Загальні збори учасників як вищий орган товариства (стаття 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю») беруть участь у набутті товариством прав та обов`язків опосередковано - через формування виконавчого органу та прийняття в межах своєї компетенції обов`язкових для виконавчого органу рішень, здійснення контролю за його діяльністю, в тому числі шляхом надання згоди на вчинення виконавчим органом від імені товариства значних та інших правочинів.

15. Оскільки загальні збори учасників товариства не є суб`єктом цивільних правовідносин, їх рішення не є правочинами в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України.

16. Тобто такі органи товариства не є самостійними суб`єктами права, оскільки не наділені власною правоздатністю та дієздатністю. Приймаючи рішення, орган товариства реалізує свої повноваження (компетенцію), забезпечує управління діяльністю юридичної особи, створюючи юридичні наслідки саме для юридичної особи.

17. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що дія рішень органів управління товариства обмежена виключно самим товариством, його учасниками та посадовими особами. Такі рішення забезпечують здійснення корпоративного управління та діяльності товариства, можуть породжувати права та обов`язки в обмеженого кола осіб та вичерпують свою дію фактом виконання.

18. Отже, на основі аналізу виокремлених ознак рішень загальних зборів учасників товариства Велика Палата Верховного Суду виснувала, що рішення загальних зборів учасників товариства мають розглядатися як акти ненормативного характеру (індивідуальні акти).

19. З огляду на висновки у цій справі про те, що рішення органу управління товариства не є правочинами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України та мають розглядатися як акти ненормативного характеру (індивідуальні акти), Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2024 року № 916/379/23 (провадження № 12-22гс24) відступила від висновку, викладеного в постанові від 01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22), згідно з яким рішення загальних зборів товариства є одностороннім правочином товариства.

20. Проте з наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду погодитися не можна з огляду на таке.

21. Велика Палата Верховного Суду упунктах 103 та 104 постанови від 01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22) зазначила, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

22. Указане положення цивільного законодавства означає, що учасник товариства уповноважений брати участь у вищому органі товариства при вирішенні ним питання про розподіл прибутку, в тому числі при вирішенні питання про виплату за рахунок прибутку дивідендів учасникам. Зазначене повноваження не є суб'єктивним правом на одержання дивідендів, і таке повноваження належить учаснику в силу закону, тобто незалежно від вирішення спору у справі, що переглядається. Лише у разі прийняття товариством (в особі вищого органу) рішення про виплату учасникам дивідендів у певному розмірі, яке є одностороннім правочином товариства, спрямованим на виникнення прав учасників товариства, в учасників виникає суб'єктивне право ? вимоги до товариства щодо сплати сум дивідендів у визначеному рішенням товариства розмірі.

23. Тобто у справі № 522/22473/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення загальних зборів учасників товариства про виплату учасникам дивідендів є одностороннім правочином.

24. Погоджуючись із наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22), вважаю, що окремі рішення загальних зборів учасників товариства можуть мати ознаки одностороннього правочину.

25. Так, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частини перша, третя статті 202 Цивільного кодексу України).

26. Якщо внаслідок ухваленого загальними зборами учасників товариства рішення відбувається набуття, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема зміни у майні товариства (у тому числі внаслідок проведення розрахунків з учасником товариства, який вибув, або ж виплати дивідендів тощо), відчуження майна товариства, його перехід у власність інших осіб, і при цьому жодних інших правочинів не вчиняється, то саме таке рішення слід вважати правочином.

27. Водночас інші рішення загальних зборів учасників товариства (приміром, про затвердження звітів, обрання членів інших органів управління товариства тощо), що не відповідають визначенню правочину, наданому у частині першій статті 202 Цивільного кодексу України, не мають правової природи правочину.

28. Тому видається правильним при оцінці правової природи того чи іншого рішення загальних зборів учасників товариства виходити з того, на які правові наслідки спрямоване це рішення - набуття товариством цивільних прав та обов`язків, їх зміна або припинення чи вирішення питань поточної діяльності товариства.

29. З огляду на зазначене Великій Палаті Верховного Суду в межах цієї справи не слід було вирішувати питання про відступ від її попереднього висновку, викладеного в постанові від 01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22), згідно з яким рішення загальних зборів учасників товариства про виплату учасникам дивідендів є одностороннім правочином товариства.

Суддя В. Ю. Уркевич