Рішення

від 30.01.2025 по справі 280/11490/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року Справа № 280/11490/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді НовіковоїІ.В., в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі відповідач 2), Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі відповідач 3), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (номер невідомий) від 05 грудня 2024 року, в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов`язаних ОСОБА_1 відповідно до поіменного списку (номер не відомий) у складі команди (номер не відомий);

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (номер невідомий) від 05 грудня 2024 року, в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов`язаних, ОСОБА_1 відповідно до поіменного списку (номер не відомий) у складі команди (номер не відомий);

визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) № 340 від 05 грудня 2024 року в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , на посаду помічника гранатометника 1 го відділення 1 го стрілецького взводу 3 ої стрілецької роти (з охорони та оборони важливого державного об`єкту № 93), 2 го стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) військової частини НОМЕР_1 (ВОС 103630П);

зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Ухвалою суду від 16.12.2024 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 16.12.2024 відмовлено у вжитті заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 19.12.2024 судом вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони командиру та уповноваженим посадовим особам Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України вчиняти дії щодо переміщення (направлення) ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) для проходження військової служби до інших місць служби (до іншої військової частини, іншого військового підрозділу або іншого навчального центру) до набрання законної сили судовим рішенням по адміністративній справі №280/11490/24.

Ухвалою суду від 29.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника ВЧ НОМЕР_1 НГУ у призначенні розгляду справи за правилами загального позовного провадження та щодо передачі адміністративної справи за підсудністю.

Також, ухвалою суду від 29.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів та призначення почеркознавчої експертизи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачами в супереч вимог чинного законодавства України вжито заходів щодо його призову на військову службу по мобілізації. Представник позивача зазначає, що позивач перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , а відповідно співробітники ТЦК та СП у місті Чернівці не мали повноважень щодо призову позивача на військову службу. Також, позивач зазначає, що відповідно до приписів пункту 21 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, а саме: працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України. Позивач зазначає, що на момент проведення його мобілізації він був працівником Квартирно - експлуатаційного відділу міста Запоріжжя. В свою чергу, Квартирно - експлуатаційний відділ міста Запоріжжя відноситься до військового формування, яке згідно Довідки з відомчого обліку Міністерства оборони України в ЄДРЮОФОП та ГФ здійснює діяльність у сфері оборони (КВЕД: 84.22), є структурним підрозділом Міністерства оборони України та всі працівники є працівниками Збройних Сил України, що не підлягають мобілізації та бронюванню». За таких обставин, позивач вказував на те, що він не підлягав призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Додатково представник позивача вказувала на те, що співробітниками ТЦК та СП було підроблено документи на підставі яких позивача було призвано на військову службу, оскільки позивач ніяких документів з питання його призову на військову службу власноруч не підписував. З урахуванням викладеного у позовній заяві та додаткових поясненнях представник позивача просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ВЧ НОМЕР_1 НГУ проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що посилання представника позивача щодо не можливості призову позивача на військову службу працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 за територіальним принципом є помилковими, оскільки у відповідності до пункту 3 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, визначено, що призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. Також, представник відповідача вказував на те, що у ОСОБА_1 на 05.12.2024 були відсутні військово-облікові документи у паперовій або електронній формі, які б вказували на те, що даний громадянин являється заброньованим або користується відстрочкою від призову на військову службу по мобілізації. Крім того, представник відповідача вказував на те, що підставою для зарахування позивача до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 НГУ не був рапорт позивача, як про те помилково зазначає представник позивача, а позивача зараховано до списків особового складу на підставі поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ОСОБА_2 ). Представник відповідача зазначає, що призов громадянина України ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на період воєнного стану та його подальше зарахування в списки особового складу військової частини НОМЕР_1 НГУ відбулося у законний спосіб, а отже оспорюванні накази суб`єктів владних повноважень є законними, а підстави для їх скасування відсутні. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 до призову на військову службу мав статус військовозобов`язаного та працював у Квартирно експлуатаційному відділі м.Запоріжжя Міністерства оборони України.

05.12.2024 ОСОБА_1 прибув до міста Чернівці де був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де прийнято рішення про призов позивача на військову службу під час мобілізації.

Також, 05.12.2024 командиром ВЧ НОМЕР_1 НГУ видано наказ №340, відповідно до якого наказано: «ЗАРАХУВАТИ до списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення військовослужбовців, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні":

3.3. солдата ОСОБА_3 (Г-230001), який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_6 призначити на посаду помічника гранатометника 1-го відділення 1-го стрілецького взводу 3-ої стрілецької роти (з охорони та оборони важливого державного об`єкта № 93) 2-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) військової частини НОМЕР_1 (ВОС-103630П).

Уважати таким, що приступив до виконання обов`язків 05 грудня 2024 року та встановити оклад у розмірі 2 730 гривень за 4 тарифним розрядом…».

Позивач, не погодившись з правомірністю його призову на військову службу, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що є загальновідомим та не потребує доказуванню, що на момент виникнення спірних правовідносин в Україні запроваджено загальну мобілізацію та правовий режим воєнного стану, у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно ч.5 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Суд зазначає, що Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Суд зазначає, що статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» врегульовано питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно пункту 21 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів) Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, апарату Міністерства внутрішніх справ України та експерти установ експертної служби Міністерства внутрішніх справ України.

Згідно ч.7 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі Порядок №560).

Відповідно до пункту 56 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Пунктом 58 Порядку №560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Згідно пункту 60 Порядку №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови заформою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 станом на 05.12.2024 (дата мобілізації) працював на посаді машиніста крану Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя Міністерства оборони України з 02.08.2023.

Відповідно до Положення про квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя, затвердженого наказом Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління від 08.01.2024 №15, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя є державною установою та входить до складу Збройних Сил України, який створений з метою організації завдань квартирно-експлуатаційного забезпечення військових частин, закладів, установ та організацій Міністерства оборони України та Збройних Сил України дислокованих у гарнізонах Запорізької області у мирний час та на особливий період.

Також, суд зазначає, що в матеріалах адміністративної справи міститься довідка ІНФОРМАЦІЯ_7 від 01.10.2024 №5617/67, яка видана ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі частини 1 пункту 21 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як працівнику структурного підрозділу Міністерства оборони України, на строк перебування на відповідній посаді.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що на момент призову на військову службу під час мобілізації позивач мав статус працівника структурного підрозділу Міністерства оборони України Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя Міністерства оборони України, а також мав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі частини 1 пункту 21 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Рішень про скасування будь-яким центром комплектування та соціальної підтримки наданої ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, матеріали справи не містять.

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_1 не мав права приймати рішення про мобілізацію ОСОБА_1 на військову службу, оскільки позивач мав право на відстрочку, в силу положень частини 1 пункту 21 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Посилання представника ВЧ НОМЕР_1 НГУ про те, що у електронних реєстрах була відсутня інформація про те, що ОСОБА_1 має право на відстрочку, суд відхиляє, оскільки наповнення таких реєстрів є обов`язком працівників ТЦК та СП, а не позивача. Більш того, зазначені обставини жодним чином не спростовують той факт, що на момент мобілізації ОСОБА_1 мав відстрочку від призову на військову службу, як працівник структурного підрозділу Міністерства оборони України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації здійснено з порушенням приписів Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

При цьому, суд зазначає, що підстав для скасування наказів відповідача 1 та відповідача 2 щодо в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов`язаних, ОСОБА_1 на даний час немає, оскільки такі фактично втратили свою юридичну силу фактом їх реалізації.

Так, після призову на військову службу позивач втратив статус військовозобов`язаного та набув нового статусу військовослужбовця, у зв`язку з чим був знятий з обліку в ТЦК та СП та зарахований до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 НГУ.

Скасування ж зазначених наказів жодним чином не призведе до відновлення порушених прав позивача, оскільки на даний час питання про звільнення позивача з військової служби може вирішити виключно командування військової частини де позивач проходить військову службу.

За таких обставин, суд вважає належним способом захисту порушених прав позивача буде досягнуто шляхом визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , оскільки дії саме працівників зазначеного відділу ТЦК та СП були наслідком зарахування позивача до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 НГУ.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) № 340 від 05 грудня 2024 року в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Як зазначалось судом вище, згідно ч.7 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Отже, посадові особи ВЧ НОМЕР_1 НГУ не є уповноваженими особами як для призову громадян на військову службу під час мобілізації, оскільки такі функції виконують ТЦК та СП, так і для перевірки правомірності дій ТЦК та СП в частині призову громадян на військову службу.

Після отримання від ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідних розпорядчих документів командування ВЧ НОМЕР_1 НГУ мало обов`язок прийняти громадян на військову службу під час мобілізації, оскільки саме до зазначеної частини було доставлено команду у складі якої перебував позивач.

Також, скасування наказу про зарахування позивача до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 НГУ призведе до того, що позивач фактично вважатиметься таким, що не проходив військову службу, і період перебування у зазначеній військовій частині не буде зарахований позивачу як період військової служби, а також виникне питання правомірності отримання позивачем грошового забезпечення за період перебування на військовій службі.

Суд зазначає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде досягнуто шляхом зобов`язання командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з подальшим направленням його на військовий облік до ТЦК та СП за місцем проживання.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Стосовно відшкодування судового збору, суд зазначає, що відповідно до положень п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Отже, позивач був звільнений від сплати судового збору за приписами п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а відповідно підстави для стягнення судового збору на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів відсутні. Помилково сплачені кошти у вигляді судового збору можуть бути повернуті позивачу з Державного бюджету України за відповідною заявою, у порядку передбаченому чинним законодавством України.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .

Зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з подальшим направленням його на військовий облік до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за зареєстрованим місцем проживання.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова