Ухвала

від 30.01.2025 по справі 280/690/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПОЗОВУ

30 січня 2025 рокуСправа № 280/690/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач 1), Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (далі відповідач 2), Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач 3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі третя особа), в якому позивач просить суд:

1. визнати протиправним та скасувати довідку ВЛК №4998 від 12.12.2024;

2. визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині:

- призову під час мобілізаціії та направлення до військової частини НОМЕР_1 в формі направлення ОСОБА_2 на проходження ВЛК;

- включення ОСОБА_2 до поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.12.2024, як такі, що направлені на мобілізацію ОСОБА_2 без належної ВЛК.

3. скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.12.2024, яким зараховано до списків частини солдата ОСОБА_2 .

6. зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

7. стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1211,20 грн.

29 січня 2025 року від представника позивача до суду надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій заявник просить суд заборонити військовій частині НОМЕР_1 здійснювати будь-яке переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до набрання законної сили судового рішення у цій справі.

За правилами частини 1 статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та додані до неї письмові докази, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, з огляду наступне.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

За приписами частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.2 ст.151 КАС України).

Згідно із ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006).

Розглянувши подану заяву про забезпечення адміністративного позову, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи з пов`язаності обраних заходів забезпечення позову з його предметом, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення адміністративного позову у спосіб, який вказує позивач, оскільки на час вирішення клопотання позивачем не надано до суду обґрунтованих доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, що не дає можливості встановити існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або дійти висновку, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Інших обставин, які б свідчили про те, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому спричинити порушення прав та інтересів позивача, або призвести до виникнення складнощів у їх відновленні, позивачем не наведено та судом не встановлено, відповідних доказів до матеріалів справи позивачем не надано.

Суд зазначає, що перевірка правомірності мобілізації позивача може бути вирішено виключно під час розгляду справи по суті.

Позивач у позовній заяві стверджує, що його без складання протоколу про адміністративне затримання було примусово доставлено працівниками ТЦК та СП до КНП "Запорізька обласна клінічна лікарня" ЗМР для проходження ВЛК.

Проте, докази звернення до правоохоронних органів по вказаному факту в матеріалах справи відсутні.

Також позивачем/ представником позивача до суду не надано доказів перебування на військовому обліку, доказів оновлення військово-облікових даних позивачем, доказів не перебування в розшуку як такого, що ухиляється від призову на військову службу під час мобілізації.

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначає, що є очевидним те, що його може бути у будь-який момент переміщено до іншої військової частини, після чого зв`язок з ним буде втрачено. Крім того, розгляд по суті позовних вимог про виключення позивача зі списків особового складу в/ч втратить сенс. Кількість і періодичність таких переміщень передбачити неможливо, а тому поновити порушене право буде просто неможливо.

Суд зазначає, що до заяви про забезпечення позову заявником не надано жодних доказів наявності реальної загрози правам та інтересам заявника, у тому числі як щодо переведення/ переміщення, так і щодо залучення заявника до виконання військових обов`язків в участі у відсічі від збройної агресії.

Отже, доводи поданої заяви є необґрунтованими. Застосування судом обраних у поданій заяві заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на твердженнях представника заявника, не підтверджених належними (стаття 73 Кодексу адміністративного судочинства України), достовірними (стаття 75 Кодексу адміністративного судочинства України) та достатніми (стаття 76 Кодексу адміністративного судочинства України) доказами.

Слід відмітити, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, позивач не довів наявності хоча б однієї з вичерпного переліку підстав, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, для постановлення судом ухвали про забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 150-157, 241, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 15-днів з моменту її підписання.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова