Рішення

від 20.12.2024 по справі 600/3614/24-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2024 р. справа № 600/3614/24-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Щерб`як Д.І.,

представників сторін:

позивача Борик Ю.О.,

відповідачів:

Державної аудиторської служби України Шуваєвої С.О.,

Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області Котельбан Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Чернівецького окружного адміністративного суду до Державної аудиторської служби України, Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень в частині, -

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2024 року Чернівецький окружний адміністративний суд (далі позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Державної аудиторської служби України (далі відповідач-1, Держаудитслужба України), Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області (далі відповідач-2, Управління Держаудитслужби в Чернівецькій області) про визнання протиправним та скасування пункту 6.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на III квартал 2024 року, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України від 24.05.2024 №108 (зі змінами) в частині внесення Чернівецького окружного адміністративного суду до переліку підконтрольних установ (об`єктів контролю), зазначених у Додатку №4 до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на III квартал 2024 року щодо проведення Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Чернівецького окружного адміністративного суду за період з 01.01.2022 по 31.07.2024.

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 14.10.2024, яка прийнята до розгляду судом, позивач, крім вказаного вище, просить суд визнати протиправним та скасувати пункт 6.4 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на IV квартал 2024 року, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України від 22.08.2024 №224 (зі змінами) та пункт 2, підпункт 2 пункту 3 наказу Державної аудиторської служби України від 23.09.2024 №255 в частині внесення Чернівецького окружного адміністративного суду до переліку підконтрольних установ (об`єктів контролю), зазначених у Додатку №12 до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на IV квартал 2024 року щодо проведення Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Чернівецького окружного адміністративного суду за період з 01.01.2022 по 30.09.2024 (а.с. 15-16, 24-27 т.2).

В обґрунтування позовних вимог посилається на наступні фактичні обставини та норми матеріального права.

Чернівецький окружний адміністративний суд створений відповідно до статті 125 Конституції України розпорядчим актом Президента України та є юридичною особою публічного права зі спеціальним правовим статусом, частиною судової влади, її структурним елементом. Відповідно до Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6); в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша і друга статті 8); незалежність і недоторканість судді гарантується Конституцією і законами України; вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється (частина перша і друга статті 126). Конституційна система поділу державної влади означає, що кожній із гілок влади притаманна своя система (структура) суб`єктів, інститутів, засобів, форм та методів правління (здійснення влади), заснована виключно на ідеях свободи, верховенства права, гарантування і дотримання прав і свобод людини і громадянина та обмеження свавільного правління. Фундаментальним принципом конституціоналізму і гарантією незалежного правління є поділ державної влади на самостійні гілки влади з власною компетенцією, визначеною Конституцією і законами України, прийнятими на її основі.

Діяльність органів судової влади полягає у контролі за дотриманням законності органами законодавчої і виконавчої гілок влади, виконанні функції їх стримування з метою недопущення виходу за межі встановлених повноважень. Діяльність позивача унормована Законом України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII), а незалежність суддів та судів закріплена в статтях 126, 127, 129 Конституції України. Незалежність суддів є невід`ємною складовою їхнього статусу, забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод громадян та є запорукою реалізації права особи на судовий захист. Виконання конституційних функцій судової влади неможливе в разі будь-яких форм тиску на суддів. При цьому, інституційна незалежність судової влади є передумовою незалежності і безсторонності кожного окремого судді.

З вказаних підстав позивач не належить до суб`єктного складу державного фінансового контролю, встановленого статтею 2 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні від 26.01.1993 №2939-XII (зі змінами) та пунктами 3, 4 Положення про Державну аудиторську службу України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (зі змінами). Тому, на переконання позивача, аналізуючи приписи законодавства, котрі регламентують діяльність відповідачів щодо здійснення фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, у сукупності з положеннями статті 148 Закону №1402-VIII, слід дійти висновку, що контроль за фінансово-господарською діяльністю Чернівецького окружного адміністративного суду здійснюється у порядку, встановленому законом, а саме виключно Законом України Про Рахункову палату від 02.07.2015 №576-VIII, яким передбачений механізм здійснення контрольних функцій використання коштів державного бюджету щодо установ та органів системи правосуддя.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №804/902/16, предметом розгляду якої стали, у тому числі, правовідносини щодо законності проведення ревізії органами Держаудитслужби України Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У пункті 7 Рішення від 27 жовтня 2020 року у справі №13-р/2020 Конституційний Суд України вказав, що головним напрямком забезпечення незалежності судової влади є створення спеціальних інституцій, метою діяльності яких є виведення органів правосуддя з поля адміністративного контролю та фактичного управління органів виконавчої та законодавчої влади. Із міжнародних стандартів незалежності судової влади вбачається обов`язок усіх державних та інших установ поважати і дотримуватися незалежності судової влади, яка самостійно, без стороннього впливу з боку будь-яких органів державної влади та посадових осіб здійснювала б усі належні їй функції.

Враховуючи викладене, вважає, що оскаржувані накази Держаудитслужби України прийняті безпідставно, всупереч закону та поза межами її повноважень, а також містять ризики незалежності судової влади і є тиском на Чернівецький окружний адміністративний суд, тому їх слід визнати протиправними і скасувати. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року справу №600/3614/24-а направлено голові цього суду для вирішення питання про підсудність справи.

Розпорядженням голови Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року за №23-Р адміністративну справу №600/3614/24-а передано до Сьомого апеляційного адміністративного суду для вирішення питання її підсудності.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року адміністративну справу №600/3614/24-а передано за підсудністю до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 серпня 2024 року адміністративна справа №600/3614/24-а передана на розгляд судді Боброву Ю.О.

Згідно ухвали суду від 29 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою від 02 вересня 2024 року суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 14:15 год. 18.09.2024.

Відповідно до ухвали від 27 листопада 2024 року суд закрив підготовче провадження в адміністративній справі №600/3614/24-а та розпочав розгляд справи по суті у судовому засіданні 17.12.2024.

Ухвалами суду від 10.09.2024 та 16.09.2024 задоволено заяви представників позивача та відповідачів про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (а.с. 75-76, 82-83 т.1).

10.07.2024 на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов від Управління Держаудитслужби в Чернівецькій області, відповідно до якого відповідач-2 вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, оскільки при прийнятті наказом №108 від 24.05.2024 року рішення про включення позивача до переліку підконтрольних установ (об`єктів контролю) не порушує його прав та інтересів. Тому позивачем невірно обраний спосіб захисту. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с. 68-71 т.1).

У відповіді на відзив на адміністративний позов Управління Держаудитслужби в Чернівецькій області, який надійшов на адресу суду 18.09.2024 позивач, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року у справі №13-р/2020, постанову Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №804/902/16, постанову Пленуму Верховного Суду України від №8 від 13.06.2007, рішення Ради суддів України від 01.08.2024 №24, а також вказані у позовній заяві норми Конституції України та Закону №1402-VIII вважає доводи відповідача-2 безпідставними, а оскаржувані накази протиправними. Тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 86-89, 91-93, 107-109 т.1).

19.09.2024 на адресу суду від Держаудитслужби надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач-1 вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, які не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до статті 130 Конституції України та статті 146 Закону №1402-VIII визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів та діяльності суддів. Згідно частин першої та другої статті 148 Закону №1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Бюджету. Частиною третьою статті 148 вказаного Закону встановлено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищого спеціалізованого суду) здійснює Державна судова адміністрація України, яка не наділена повноваженнями в частині контролю за використанням бюджетних коштів розпорядниками нижчого рівня, у даному випадку судами, у тому числі позивачем. Оскільки позивач є юридичною особою публічного права та відповідно до пункту 12 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетною установою, то здійснення фінансового контролю за діяльністю Чернівецького окружного адміністративного суду відповідно до Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні від 26.01.1993 №2939-XII (зі змінами) та Положення про Державну аудиторську службу України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 покладено саме на Держаудитслужбу України. При цьому, Законом України Про Рахункову палату від 02.07.2015 №576-VIII на цей орган не покладені функції такого фінансового контролю. При цьому, Раді суддів України рішенням від 01.08.2024 №24 вважає за необхідне вжити заходи для нормативно-правового врегулювання повноважень Рахункової палати та Державної аудиторської служби України з урахуванням конституційних принципів незалежності судів та суддів та внести зміни до законодавства щодо наділення повноваженнями Рахункової палати здійснювати фінансовий контроль за використанням бюджетних коштів місцевими та апеляційними судами. Отже, з огляду на вказане та з урахуванням приписів статті 130 Конституції України, частини другої статті 26, статті 113 Бюджетного кодексу України, статей 146, 148-149 Закону №1402-VIII, статті 2 Закону №2939-XII суди є підконтрольними установами у відношенні яких орган державного фінансового контролю наділений повноваженнями щодо проведення заходів державного фінансового контролю, зокрема, інспектування.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №804/902/16 не може братися до уваги, оскільки правовідносини у ній та даній справі не є тотожними. Крім того, саме Держаудитслужба України наділена повноваженнями з контролю за використанням коштів, які надходять через механізм підтримки Ukraine Facility в рамках Компоненту 1, зокрема щодо реформи судової системи та забезпечення судової діяльності, котра передбачена положеннями Рамкової Угоди між Україною та Європейським Союзом (ратифікований Законом від 06.06.2024 №3786-IX), а також Планом України на 2024-2027 роки, схваленим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.03.2024 №224-р.

Заходи державного фінансового контролю у судах жодним чином не посягають на незалежність суддів, не впливають на принципи правосуддя та не призводить до втручання у процес здійснення правосуддя. Тому, вважає, правомірним наказ від 24.05.2024 №108 в частині внесення Чернівецького окружного адміністративного суду до переліку підконтрольних установ (об`єктів контролю), зазначених у Додатку №4 до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на III квартал 2024 року щодо проведення Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Чернівецького окружного адміністративного суду за період з 01.01.2022 по 31.07.2024. У зв`язку з вказаним, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 126-144 т.1).

У відповіді на відзив відповідлача-1, позивач вказує, що Чернівецький окружний адміністративний суд не є бюджетною установою в розумінні Закону №2939-XII, тому не підконтрольний відповідачу. При цьому, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року у справі №13-р/2020, постанову Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №804/902/16, постанову Пленуму Верховного Суду України від №8 від 13.06.2007, рішення Ради суддів України від 01.08.2024 №24, а також вказані у позовній заяві норми Конституції України та Закону №1402-VIII вважає доводи відповідача-1 безпідставними, а оскаржуваний наказ від 24.05.2024 №108 в частині включення Чернівецького окружного адміністративного суду до переліку підконтрольних установ (об`єктів контролю) до Плану на III квартал 2024 року та проведення ревізії фінансово-господарської діяльності позивача протиправним. Тому, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 219-223 т.1).

Аналогічні доводи щодо позовних вимог та заперечень на них відповідачів викладені представницею позивача у додаткових письмових поясненнях (а.с. 1-4 т.2).

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 14.10.2024, яка прийнята до розгляду судом, позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 6.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на III квартал 2024 року, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України від 24.05.2024 №108 (зі змінами) в частині внесення Чернівецького окружного адміністративного суду до переліку підконтрольних установ (об`єктів контролю), зазначених у Додатку №4 до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на III квартал 2024 року щодо проведення Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Чернівецького окружного адміністративного суду за період з 01.01.2022 по 31.07.2024;

- визнати протиправним та скасувати пункт 6.4 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на IV квартал 2024 року, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України від 22.08.2024 №224 (зі змінами) та пункт 2, підпункт 2 пункту 3 наказу Державної аудиторської служби України від 23.09.2024 №255 в частині внесення Чернівецького окружного адміністративного суду до переліку підконтрольних установ (об`єктів контролю), зазначених у Додатку №12 до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на IV квартал 2024 року щодо проведення Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Чернівецького окружного адміністративного суду за період з 01.01.2022 по 30.09.2024 (а.с. 15-16, 24-27 т.2).

У відзиві запереченнях на заяву про уточнення позовних вимог відповідач-1 виклав доводи, аналогічні вказаним у відзиві на позову заяву від 19.09.2024 (а.с. 72-75, 114-117 т.2).

Згідно додаткових пояснень від 24.10.2024 позивач вважає доводи відповідача безпідставними та необґрунтованими і просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 89-92 т.2).

У додаткових поясненнях від 19.12.2024 на заяву позивача про уточнення позовних вимог, відповідач-2 заперечує проти позову, вважає, що оскаржувані накази в частині, що стосуються проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Чернівецького окружного адміністративного суду, видані правомірно. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 155-156 т.2).

Представниця позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, вказаних у позовній заяві, заяві про уточнення позовних вимог, відповідях на відзиви відповідачів та додаткових поясненнях. Просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представниці відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав, зазначених у запереченнях на позов та додаткових поясненнях. Вважають, що оскаржувані накази в частині, що стосуються проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Чернівецького окружного адміністративного суду у III та IV кварталах 2024 року, видані правомірно. Просили суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, за участі представників сторін, заслухавши їх усні пояснення, дослідивши і об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору та якими сторони обґрунтовують позовні вимоги і заперечення на позов, суд установив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно доповідної записки заступника Голови Державної аудиторської служби України від 21.05.2024 року №ДЗ-000800-31-2024 погоджено пропозиції до Плану проведення заходів фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІІ квартал 2024 року та перелік підконтрольних установ (об`єктів контролю), на яких планується проведення ревізії за темою, визначеною у Плані на III квартал 2024 року (а.с. 146, 147-148, 149-156 т.1).

Наказом від 24.05.2024 року за №108 Про затвердження Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби на ІІІ квартал 2024 року затверджено План проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІІ квартал 2024 року (далі План Держаудитслужби на III квартал 2024 року) (а.с. 157 т.1).

Відповідно до пункту 6.1 Плану Держаудитслужби на III квартал 2024 року передбачено проведення за власною ініціативою ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності апеляційних (апеляційних, загальних судів, апеляційних господарських судів, апеляційних судів), місцевих судів (окружних та господарських судів, окружних адміністративних судів) та інших, які утримуються коштом бюджетної програми КПКВК 0501020. Виконання цього заходу покладено на Департамент 08 (контролю в галузі оборони, в правоохоронних органах та органах влади) Держаудислужби України та офіси і управління в областях (а.с. 158-167, 152163 т.1).

Згідно з Переліком підконтрольних установ (об`єктів контролю), на яких планується проведення ревізії за темою, визначеному пунктом 6.1 Плану Держаудитслужби на III квартал 2024 року, Управлінню Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області доручено проведення ревізії Чернівецького окружного адміністративного суду за період з 01 січня 2022 року по 31 липня 2024 року (а.с. 172 т.1).

Наказом Держаудитслужби України від 22.08.2024 №224 (зі змінами, внесеними наказом від 23.09.2024 №255) Чернівецький окружний адміністративний суд включено до переліку підконтрольних установ (об`єктів контролю), на яких планується проведення інспектувань за темою, визначеною у Плані проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на IV квартал 2024 року (пункт 6.4 наказу від 22.08.2024 №224, Додаток 12 до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на IV квартал 2024 року) (а.с. 20-23, 171-173, 173-175 т.2).

Не погодившись з наказами Держаудитслужби України від 24.05.2024 №108 та від 22.08.2024 №224 (зі змінами, внесеними наказом від 23.09.2024 №255) в частині включення Чернівецького окружного адміністративного суду до Переліку підконтрольних установ (об`єктів контролю) з підстав відсутності повноважень у відповідача здійснювати зазначену в наказах перевірку щодо позивача, останній звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим в судовому засіданні обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві та доводам відповідачів, які викладені у відзивах на позов і письмових поясненнях, суд застосував наступні норми матеріального права, котрі були чинні на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні від 26 січня 1993 року №2939-XII (далі Закон №2939-XII), Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII), Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2016 року №43 (далі Постанова №43).

Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, що означає самостійне виконання кожним органом державної влади своїх функцій і повноважень.

Частиною 2 статті 19 Основного Закону унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя (стаття 130).

Ураховуючи вказані норми Конституції України, суд зазначає, що органи судової влади та професійні судді, як носії цієї влади, є незалежними. Конституцією України встановлюються гарантії такої незалежності, а особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності, закріпленої у статті 126 Конституції України. Суди не є підприємствами чи установами, які входять до сфери управління Державної судової адміністрації України, а є юридичними особами публічного права.

Приписами статті 1 Закону №1402-VIII передбачено, що судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом.

Частиною 3 статті 17 Закону №1402-VIII встановлено, що систему судоустрою складають: місцеві суди, апеляційні суди, Верховний Суд.

Єдність системи судоустрою забезпечується: фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України.

Суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частина 1 статті 18 Закону).

Відповідно до частин першої та другої статті 146 Закону №1402-VIII держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів відповідно до Конституції України. Забезпечення функціонування судової влади передбачає окреме визначення у Державному бюджеті України видатків на утримання судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону. Видатки на утримання судів визначаються з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Нормами частин першої-третьої статті 148 Закону №1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: 1) Верховний Суд щодо фінансового забезпечення його діяльності; вищий спеціалізований суд щодо фінансового забезпечення його діяльності; 2) Державна судова адміністрація України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України; 3) Вища рада правосуддя щодо фінансового забезпечення її діяльності.

Згідно частини четвертої названої статті Закону №1402-VIII функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також у цілому щодо апеляційних, місцевих судів (частина 5).

Частиною восьмою статті 148 Закону №1402-VIII встановлено, що контроль за додержанням вимог цього Закону щодо фінансування судів здійснюється у порядку, встановленому законом.

Вказані норми законодавства повністю узгоджуються з рішенням Конституційного Суду України від 27.10.2020 №13-р/2020 у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України Про запобігання корупції, Кримінального кодексу України виснував про те, що реалізація принципу незалежності судової гілки влади полягає насамперед у відособленості її від інших гілок державної влади, а це означає формування самостійної, автономної й самоуправлінської судової системи поза структурами законодавчої та виконавчої гілок влади.

Так, відповідно до позиції Конституційного Суду України у зазначеному вище рішенні будь-які форми та методи контролю у виді перевірок, моніторингу тощо функціонування та діяльності судів повинні реалізовуватись лише органами судової влади та виключати створення таких органів у системі як виконавчої, так і законодавчої влади.

На законодавчому рівні повинні бути створені такі взаємовідносини, які виключали б невиправданий тиск, вплив чи контроль з боку виконавчої або законодавчої влади на судову владу та запобігали б виникненню нормативного регулювання, яке дасть змогу на законодавчому рівні контролювати органи судової влади, а також суддів при здійсненні ними функцій і повноважень, що призведе до втручання у діяльність судової влади та посягання на її незалежність, закріплену в Основному Законі України.

У підсумку Конституційний Суд України у рішенні від 27.10.2020 №13-р/2020 наголосив на тому, що створюючи відповідні органи, запроваджуючи відповідальність (санкції), окремі види контролю, законодавець повинен виходити з принципів незалежності судової влади, невтручання у діяльність судів та суддів.

Повноваженнях Державної аудиторської служби України для здійснення державного фінансового нагляду з питань фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ визначаються Законом №2939-XII.

Статтею 2 Закону №2939-XII передбачено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Зі змісту зазначеного положення Закону №2939-ХІІ слідує, що в останньому закріплено вичерпний перелік підконтрольних Держаудитслужбі України установ. Серед вказаного переліку судові органи відсутні.

За приписами пункту 3 Постанови №43 основними завданнями Держаудитслужби є: реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів; надання в передбачених законом випадках адміністративних послуг.

У розумінні підпункту 2 пункту 4 Постанови №43 Держаудитслужба здійснює контроль у міністерствах, інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах, суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, установах, організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують державне чи комунальне майно; суб`єктах господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим в кримінальному провадженні.

Тобто, Законом України № 2939-ХІІ та вказаною Постановою визначений вичерпний перелік підконтрольних відповідачу установ, серед яких суди відсутні.

З вищенаведених норм слід дійти висновку, що чинне законодавство надає право Держаудитслужбі виконувати свої повноваження відносно органів виконавчої влади, яка є окремою гілкою влади згідно із Конституцією України. Стосовно діяльності судової гілки влади в Україні діє спеціальне законодавство.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі №911/782/21 зазначив, що за наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (§ 69 рішення у справі Ніколова проти Болгарії від 25.03.1999, § 15 рішення у справі Баранкевич проти Росії від 26.07.2007 тощо).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №263/15749/16-а, від 29.01.2019 у справі №807/257/14, від 03.03.2021 у справі №522/799/16-ц.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori); закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali); закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Рішенням Ради суддів України від 09.06.2016 №44, які є рішеннями органів судової влади і обов`язковими для неї, вже визначалося, що проведення відповідних ревізій/перевірок органами державної фінансової інспекції України загрожує незалежності судів та суддів.

Повноваженнями щодо здійснення контролю за використанням бюджетних коштів і матеріальних ресурсів у судах, ефективністю використання бюджетних коштів їх розпорядниками нижчого рівня та одержувачами наділена Державна судова адміністрація України.

Перевірка фінансово-господарської діяльності органів судової влади регіональними органами Держаудитслужби не передбачена ні вищезазначеним законом, ні іншими нормативно-правовими актами. Згідно з діючим законодавством, перевірки фінансово-господарської діяльності в судах здійснюються Державною судовою адміністрацією України, через яку фінансуються органи судової влади, а також органами Рахункової палати.

Слід звернути увагу, що контроль за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата.

Організація, повноваження та порядок діяльності Рахункової палати регламентовані Законом України Про рахункову палату від 02.07.2015 року № 576 (далі Закон №576).

За приписами пункту 1 частини 1 статті 7 Закону №576-VIII Рахункова палата здійснює фінансовий аудит, аудит ефективності та аудит відповідності, зокрема, щодо проведення витрат державного бюджету, включаючи використання бюджетних коштів на забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Вищої ради правосуддя, Офісу Генерального прокурора та інших органів, безпосередньо визначених Конституцією України; використання коштів державного бюджету, наданих місцевим бюджетам та фондам загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування; здійснення таємних видатків державного бюджету.

З аналізу наведеної норму слідує, що виключно Законом №576-VIII передбачений механізм здійснення контрольних функцій використання коштів Державного бюджету щодо установ та органів системи правосудця. Як наслідок, інструментом такого механізму є виключно Рахункова палата.

Статтею 130 Конституції визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У державному бюджеті окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій ВРП.

За змістом статей 113, 115, 116 Конституції, закону Про Кабінет Міністрів України Кабінет Міністрів є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Жодною нормою Конституції чи нормою закону Про Кабінет Міністрів України Кабінет Міністрів та органи виконавчої влади (в тому числі і Держаудитслужбу) не наділено повноваженнями здійснення будь-якого контролю за діяльністю органів судової влади.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 закону Про Кабінет Міністрів України на останній покладено виключно обов`язок забезпечити фінансування видатків на утримання судів у межах, визначених законом про державний бюджет, та створити належні умови для функціонування судів та діяльності суддів.

До контрольних функцій Кабінету Міністрів України віднесено питання здійснення контролю за додержанням законодавства органами виконавчої влади, їх посадовими особами, а також органами місцевого самоврядування з питань виконання ними делегованих повноважень органів виконавчої влади та забезпечення координації і контролю за діяльністю органів виконавчої влади щодо запобігання і протидії корупції.

Якщо Кабінет Міністрів України не наділений жодними контрольними функціями щодо судової влади, то і Держаудитслужба, яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю тим більше не може перебирати на себе такі функції.

Статтею 98 Конституції України визначено, що контроль від імені Верховної Ради за надходженням коштів до державного бюджету та їх використанням здійснює Рахункова палата.

Таким чином, суди як суб`єкти публічного права не підпадають під суб`єктний склад Закону №2939-XII, що свідчить про відсутність правових підстав для здійснення ревізій фінансово-господарської діяльності в судах України органами контрольно-ревізійної служби України.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №804/902/16, предметом розгляду якої стали, у тому числі, правовідносини щодо законності проведення ревізії органами Держаудитслужби України Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Відтак відсутні правові підстави включення Чернівецького окружного адміністративного суду, який утримується за коштом бюджетної програми KПKBK 0501020, до переліку суб`єктів щодо яких передбачено проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності за періоди: з 01.01.2022 по 31.07.2024 та з 01.01.2022 по 30.09.2024 відповідно до прийнятих відповідачем-1 наказів від 24.05.2024 №108 та від 22.08.2024 №224 (зі змінами, внесеними наказом від 23.09.2024 №255).

Вищенаведене, на переконання суду, свідчить про відсутність у відповідача як центрального органу влади діяльності повноважень на проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача як органу державної влади, оскільки діяльність останнього урегульована спеціальним законом.

Отже, вчинивши прийнявши рішення щодо включення Чернівецького окружного адміністративного суду до Переліку підконтрольних установ (об`єкта контролю), на яких планується проведення інспектувань за темою, визначеною у Планах, затверджених наказами від 24.05.2024 №108 та від 22.08.2024 №224 (зі змінами, внесеними наказом від 23.09.2024 №255), а також вчинивши дії на правлені на реальне виконання вказаних контрольних заходів, відповідач фактично порушив принцип незалежності судової гілки влади взагалі та позивача, зокрема, від виконавчої гілки влади.

Відповідач не надав суду доказів того, що Рахункова палата не виконала за спірний період своїх функцій щодо проведення ревізії позивача, який утримується за коштом бюджетної програми KПKBK 0501020.

В такому випадку фактично предметом фінансового контролю обох суб`єктів державного фінансового контролю (Рахункової палати та Держаудитслужби) буде однаковий період реалізації бюджетної програми KПKBK 0501020 відносно позивача, що, по суті, є дублюванням функцій, яка призведе до зайвих бюджетних витрат як на проведення самої перевірки, так і до нераціонального використання робочого часу працівників Державної судової адміністрації України i працівників апарату судів, що в свою чергу ускладнить організацію роботи судів зі здійснення правосуддя у військовий час.

В свою чергу у частині першій статті 148 Закону України № 1402-VIII встановлено, що Державна судова адміністрація України є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Чернівецький окружний адміністративний суд є судом загальної юрисдикції, що фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, тобто є бюджетною установою, фінансове забезпечення, якої організовує Державна судова адміністрація України.

Відтак, повноваженнями щодо здійснення контролю за використанням бюджетних коштів і матеріальних ресурсів у судах, ефективністю використання бюджетних коштів їх розпорядниками нижчого рівня та одержувачами наділена Державна судова адміністрація України.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що перевірка фінансово-господарської діяльності органів судової влади регіональними органами Державної фінансової інспекції не передбачена ні вищезазначеним законом, ні іншими нормативно-правовими актами. Згідно з діючим законодавством, перевірки фінансово-господарської діяльності в окружних адміністративних судах здійснюються Державною судовою адміністрацією України, через яку фінансуються органи судової влади, а також органами Рахункової палати України.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність повноважень відповідача-1 на здійснення протягом III та IV кварталів 2024 року контрольних заходів відносно Чернівецького окружного адміністративного суду, оскільки останній не є підконтрольним об`єктом органів Держаудитслужби України.

Не знайшли свого підтвердження і доводи відповідачів про те, що оскаржувані накази вичерпали свою дію фактом свого виконання та на даний час не порушують права та інтереси позивача.

Так, Управлінням Держаудитслужби в Чернівецькій області на підставі Акта від 20.08.2024 про неможливість проведення ревізії в Чернівецькому окружному адміністративному суді у зв`язку з недопуском працівників відповідача-2 до проведення ревізії, на адресу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області 20 серпня 2024 року направлено повідомлення за вих. №132408-17/2117-2024 про вчинення протиправних дій головою суду ОСОБА_1 та керівником апарату суду Скрипничуком Андрієм Івановичем з вказівкою на можливу наявність в їх діях ознак злочинів, передбачених статтями 342, 343, 351-1 КК України. Тому, оскаржувані накази й надалі порушують права та інтереси позивача (а.с. 185, 186-187 т.2).

Також, суд не приймає до уваги посилання відповідачів на те, що ревізія фінансово-господарської діяльності суду уже проведена у IV кварталі 2024 року відповідно до наказу від 22.08.2024 №224 (зі змінами, внесеними наказом від 23.09.2024 №255), який виданий на підставі звернення позивача. Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та наведених вище норм законодавства, відповідачі як суб`єкти владних повноважень у будь-якому разі зобов`язані діяти виключно лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, сам факт проведення ревізії всупереч закону та складений за її наслідками акт породжує для позивача юридичні наслідки, а тому також порушує його права та інтереси.

Стосовно нерелевантності, на думку відповідачів, застосування постанови Верховного Суду від 30.01.2020 року у справі № 804/902/16 та рішення Конституційного Суду від 27.10.2020 року №13-р/2020 до спірних правовідносин, то такі твердження суд вважає помилковими, оскільки хоч в зазначеній постанові та рішенні і інший предмет спору, але вирішенні в них питання щодо застосування правових норм безпосередньо стосуються суті тих правових питань, які суд мав вирішити у даній справі.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

При цьому, суд звертає увагу на неодноразові вказівки Європейського Суду з прав людини про те, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Аналогічні висновки Суд зробив у п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року (заява 4909/04), де суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, правомірно (відповідно до закону) і обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

При цьому, згідно частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У рішенні ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.03 р., яке відповідно до частини 1 статті 17 Закону №3477 підлягає застосуванню судами як джерело права, зазначено, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідачами не доведено в судовому засіданні належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами правомірність своїх рішень та дій.

Таким чином, з метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне:

- визнати протиправним та скасувати наказ Держаудитслужби України від 24.05.2024 №108 (зі змінами) в частині включення Чернівецького окружного адміністративного суду до переліку підконтрольних установ (об`єктів контролю), на яких планується проведення інспектувань за темою, визначеною у Плані проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на III квартал 2024 року (пункт 6.1 наказу від 24.05.2024 №108, Додаток 4 до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на III квартал 2024 року);

- визнати протиправним та скасувати наказ Держаудитслужби України від 22.08.2024 №224 (зі змінами, внесеними наказом від 23.09.2024 №255) в частині включення Чернівецького окружного адміністративного суду до переліку підконтрольних установ (об`єктів контролю), на яких планується проведення інспектувань за темою, визначеною у Плані проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на IV квартал 2024 року (пункт 6.4 наказу від 22.08.2024 №224, Додаток 12 до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на IV квартал 2024 року).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позов обґрунтований і правомірний, тому його слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ухвали суду від 02.09.2024 позивачу відстрочено сплату судового збору за подання даної позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі. Тому, необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної аудиторської служби України на користь бюджету судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної аудиторської служби України від 24.05.2024 №108 (зі змінами) в частині включення Чернівецького окружного адміністративного суду до переліку підконтрольних установ (об`єктів контролю), на яких планується проведення інспектувань за темою, визначеною у Плані проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на III квартал 2024 року (пункт 6.1 наказу від 24.05.2024 №108, Додаток 4 до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на III квартал 2024 року).

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної аудиторської служби України від 22.08.2024 №224 (зі змінами, внесеними наказом від 23.09.2024 №255) в частині включення Чернівецького окружного адміністративного суду до переліку підконтрольних установ (об`єктів контролю), на яких планується проведення інспектувань за темою, визначеною у Плані проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на IV квартал 2024 року (пункт 6.4 наказу від 22.08.2024 №224, Додаток 12 до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на IV квартал 2024 року).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної аудиторської служби України на користь бюджету (реквізити: отримувач коштів ГУК в Iв.-Фр.об./ТГ Ів.-Фр./ /22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37951998, банк отримувача Казначейство України; Рахунок отримувача - UA698999980313111206084009612; код класифікації доходів бюджету - 22030101) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Згідно статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Чернівецький окружний адміністративний суд, код в ЄДРПОУ 35891723, вул. Садова, 1-і, м. Чернівці, Чернівецька область, 58001;

відповідачі:

Державна аудиторська служба України, код в ЄДРПОУ 40165856, вул. Петра Сагайдачного, 4, м. Київ, 04070;

Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області, код в ЄДРПОУ 40913650, вул. Котляревського , 1, м. Чернівці, Чернівецька область, 58010.

Суддя /підпис/ Бобров Ю.О.

Рішення в повному обсязі складене 30 січня 2024 року.