Рішення

від 29.01.2025 по справі 420/7798/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7798/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фермерського господарства «Бойко-Агро» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Фермерське господарство «Бойко-Агро» (далі позивач, ФГ «Бойко-Агро»), в інтересах якого діє адвокат Хомич Юлія Вікторівна, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі відповідач, ГУ ДПС в Одеській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 17.11.2023 №29795/15-32-09-02-09 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 500000,00 грн.

Ухвалою від 14.03.2024 провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалами від 04.04.2024 повернуті без розгляду відзив на позовну заяву та клопотання ГУ ДПС в Одеській області про залишення без розгляду відзиву.

Відповідач 29.03.2024 подав відзив, а 02.04.2024 позивач надав відповідь на відзив.

Враховуючи, що учасниками справи подані необхідні для розгляду справи заяви по суті спору та докази, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення.

Рішення ухвалюється судом в межах строку розгляду справи з урахуванням строку перебування судді у щорічній основній відпустці та на лікарняному, а також з урахуванням періодів тривалої відсутності електроенергії в будівлі суду внаслідок ракетних обстрілів збройними угрупуваннями російської федерації та тривалості повітряних тривог, оголошених в м. Одесі.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

Як встановлено судом, Фермерське господарство «Бойко-Агро» зареєстроване як юридична особа 18.12.2018, код ЄДРПОУ 42707802, основний код виду економічної діяльності 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур», місцезнаходження: 66124, Одеська область, Балтський район, село Перейма.

Засновниками (учасниками) фермерського господарства є Бойко Тетяна Борисівна та ОСОБА_1 .

Позивачем 10.03.2020 подано до ГУ ДПС в Одеській області заяву щодо отримання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) із зазначеною адресою місця зберігання: Одеська область, Балтський район, с. Перейма, та із загальною місткістю резервуарів 10м3.

ГУ ДПС в Одеській області видано позивачу ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №1508414202001079 від 19.03.2020 за адресою місця зберігання: Одеська область, Балтський район, с. Перейма, загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального (літри): 10 000 літрів.

Крім того, 04.03.2020 позивачем подано до ГУ ДПС в Одеській області повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність форми 20-ОПП, в якому зазначений резервуар для зберігання пального та його місцезнаходження: Одеська область, Балтський район, с. Перейма, вулиця Миру, будинок 1.

Цей резервуар знаходиться на земельній ділянці, кадастровий №5120686300:02:001:0016, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та яка згідно із Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 розташована за адресою: Одеська область, Балтський район, с. Перейма, вулиця Миру, земельна ділянка 1.

Головне управління ДПС в Одеській області на підставі наказу від 02.10.2023 № 7968-п та відповідно до вимог підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України 04.10.2023 проведено фактичну перевірку ФГ «Бойко-Агро», за податковою адресою: Одеська область, Балтський район, с. Перейма та адресою господарської одиниці Одеська область, м. Балта, вулиця Миру будинок 1, за період з 01.01.2021 по дату закінчення фактичної перевірки, з метою здійснення контролю в частині дотримання вимог діючого законодавства, яке регулює ліцензування та обіг пального, запобігання незаконному обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв.

Направлення, посвідчення посадових осіб контролюючого органу, копії наказу пред`явлені до початку перевірки уповноваженій особі ФГ «Бойко-Агро» Бойку М.І.

Позивачем допущено посадових осіб контролюючого органу до фактичної перевірки.

За наслідками перевірки посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області складено акт про результати фактичної перевірки від 16.10.2023 №28157/15-32-09-02-09, яким встановлено порушення позивачем:

- пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, за яке передбачена відповідальність згідно із пунктом 121.1 статті 121 цього Кодексу;

- статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», за яке передбачена відповідальність згідно абзацу 9 частини 2 статті 17 цього ж Закону.

За змістом акту, посадові особи контролюючого органу виклали обставини порушення таким чином:

«… В ході проведення фактичної перевірки, Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до ФГ «Бойко-Агро» із письмовою вимогою від 04.10.2023 № б/н, надати до перевірки інформацію та її документальні підтвердження з питань придбання, зберігання, відвантаження та цільового використання пального. 09.10.2023 представниками Товариства, надано копії документів, які зазначені в описовій частині акта.

13.10.2023 Товариством надані у неповному обсязі документи щодо обігу підакцизних товарів, які є предметом перевірки, а саме: акти списання пального, журнал обліку надходження та відпуску пального, документи щодо придбання ємності для зберігання пального, журнал обліку надходження та відпуску пального, акти інвентаризації пального, чим порушено п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України

Відповідно до оборотно-сальдової відомості 203 рахунку, Товариство за перевіряє мий період отримано дизельного палива у кількості 125 101, 0 літрів.

Згідно зареєстрованих контрагентами постачальникам пального акцизних накладних на вищезазначені об`єми зазначено що, адреса місця зберігання Одеська область Балтський район с. Перейма.

10.03.2020 Товариством подано заяву до Головного управління ДПС в Одеській області (вх. Головного управління ДПС № 12071/10/15-32 від 10.03.2020) щодо отримання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) із зазначеною адресою місця зберігання: Одеська область, Балтський район, с. Перейма, та із загальною місткістю резервуарів 10м3.

Відповідно до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, Товариством отримано ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), ліцензія за № 1508414202001079 від 19.03.2020 за адресою місця зберігання: Одеська область, Балтський район, с. Перейма, загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального (літри): 10 000 літрів.

04.10,2023 керівником Товариства надано зокрема свідоцтво про право власності на нерухоме майно (індексний номер 19059543 від 17.03.2014) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 19059718 від 17.03.2014 відповідно до яких: встановлено, що адреса об`єкта знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5120686300:02:001:0016).

Крім цього, 04.10.2023 в ході перевірки здійснено обстеження територія за результатами, якого встановлено наявність резервуара у кількості 1 одиниці об`ємом 10м3, а також встановлено залишки дизельного пального в кількості 800,0 літрів, які зафіксовані в присутності директора Товариства та відображені у додатку до акту перевірки, який складений за адресою Одеська область, Балтський район, с. Перейма, вул. Миру, земельна ділянка №1.

Враховуючи вищенаведені обставини перевіркою встановлено факт зберігання Товариством дизельного палива в резервуарі об`ємом 10 м в кількості 800,0 літрів за адресою Одеська область, Балтський район, с. Перейма, вул. Миру, земельна ділянка №1 (кадастровий номер 5120686300:02:001:0016) без наявності відповідної ліцензії на право зберігання пального, чим порушено вимоги ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового. Коньячного і плодового, алкогольних напої, тютюнових виробі, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» …».

За результатами розгляду матеріалів перевірки ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.11.2023 №29795/15-32-09-02-09, яким на підставі абзацу 9 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах, та пального» до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 500000,00 грн за порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах, та пального».

Податкове повідомлення-рішення було оскаржено до ДПС України.

Згідно з рішенням Державної податкової служби України №4520/6/99-00-06-03-01-06 від 20.02.2024 про результати розгляду скарги, скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 17.11.2023 №29795/15-32-09-02-09 без змін.

Уважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, ФГ «Бойко-Агро» оскаржило їх до суду.

В обґрунтування протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення позивач наводить такі доводи:

1) на момент проведення перевірки у позивача була наявна діюча ліцензія на право зберігання пального, яка була видана відповідачем ще в 2020 році і по якій працював позивач протягом майже 4 років;

2) ця ліцензія була видана відповідачем без жодних застережень, незважаючи на те, що на момент її видачі в нього вже була інформація про можливі неспівпадіння (виходячи із даних, зазначених у заяві та поданій формі №20-ОПП);

3) законною мірою відповідальності за допущення помилки у заяві на отримання ліцензії на право зберігання пального є або відмова у видачі ліцензії, або її анулювання;

4) позивач наголошує, що в період 2020-2023 років зберігав пальне виключно на підставі діючої ліцензії №1508414202001079, з метою пролонгації дії якої періодично вносив чергові платежі, а в ході перевірки не було доведено та не було встановлено, що позивач має більше ніж одне місце зберігання пального, а навпаки встановлено, що пальне зберігається лише за цією адресою;

5) під час перевірки відповідачем не було доведено того, що позивачем зберігалося пальне без наявної ліцензії на право зберігання пального, оскільки така ліцензія була отримана ще в 2020 році і залишалась дійсна на час проведення перевірки;

6) у діях позивача відсутній склад податкового правопорушення, а саме протиправність діяння (жодна норма чинного законодавства не встановлює обов`язку зазначати адресу у певному форматі чи зазначати певні конкретні відомості (назву вулиці, номер будинку, земельної ділянки тощо));

7) помилка в зазначенні адреси не є податковим правопорушенням, адже не призвела до порушення вимог податкового законодавства;

8) відповідачем зроблено помилковий висновок, щодо неспівпадіння в адресах, адже в будь-якому разі дана земельна ділянка АДРЕСА_1 розташована на території села Перейма в Балтському районі Одеської області, а тому охоплюється наявною дійсною ліцензією;

9) з акту та податкового повідомлення-рішення неможливо встановити, яке конкретно порушення допущено позивачем та на якій нормативній підставі будується така позиція, оскільки відсутнє посилання на конкретні пункт чи частину статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах, та пального», яку нібито було порушено;

10) відповідачем зазначено помилкову правову підставу для застосування штрафної санкції, оскільки абзац 9 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах, та пального», на який є посилання в акті та податковому повідомленні-рішенні, закріплює відповідальність за реалізацію підакцизних товарів без реєстраторів розрахункових операцій;

11) відповідачем порушено принцип пропорційності, адже застосування штрафних санкцій у розмірі 500 000 грн. до позивача, який добросовісно виконав свої обов`язки з вчасного отримання ліцензії, не призводить до реалізації жодної мети і цілей;

12) виявлена помилка була в добровільному порядку усунена позивачем шляхом отримання нової ліцензії від 17.11.2023 після проведеної перевірки;

13) помилка в зазначенні адреси місця зберігання не завдала жодних фінансових збитків державі, адже протягом майже 4 років позивач справно вносив чергові платежі за наявну ліцензію;

14) висновки щодо можливих порушень, зазначені у Акті, побудовані відповідачем виключно на підставі власних припущень, без будь-якого нормативно-правового підґрунтя накладення штрафних санкцій;

15) податкове повідомлення-рішення та Акт не відповідають вимогам обґрунтованості та законності, які ставляться до рішень контролюючих органів, які впливають на права і свободи осіб, а побудовані на невірному тлумаченні законодавства;

16) перевірка проведена незаконно, оскільки позивач ніколи не знаходився за адресою, за якою начебто проведено перевірку.

Відповідач у відзиві заперечує проти задоволення позову, посилаючись на правомірність призначення та дотримання процедури проведення фактичної перевірки, а також на встановлення факту допущення позивачем порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах, та пального», оскільки ФГ «Бойко-Агро» здійснювалась зберігання пального за адресою, яка відрізняється від зазначеної в отриманій ліцензії, а отже без наявності ліцензії.

Доводи відповідача щодо обставин порушення здебільшого повторюють зміст акту фактичної перевірки.

Позивач у відповіді на відзив покликається на те, що відповідачем так і не спростовано доводів позовної заяви.

Оцінюючи доводи та аргументи сторін, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із пунктом 75.1, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 Податкового кодексу України.

Згідно із пунктами 80.1, 80.2, підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, як у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Як встановлено судом, у наказі ГУ ДПС в Одеській області від 02.10.2023 № 7968-п зазначено як нормативну - підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, так і фактичну підставу перевірки - здійснення контролю в частині дотримання вимог діючого законодавства, яке регулює ліцензування та обіг пального, запобігання незаконному обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв.

Отже, слід дійти висновку, що наказ ГУ ДПС в Одеській області від 02.10.2023 № 7968-п за своїм змістом та викладенням підстав для призначення перевірки є достатнім для призначення і проведення фактичної перевірки позивача.

Щодо незаконності проведення перевірки слід вказати, що згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Як видно з наказу ГУ ДПС в Одеській області від 02.10.2023 № 7968-п, фактичну перевірку призначено провести за податковою адресою: Одеська область, Балтський район, с. Перейма та адресою господарської одиниці Одеська область, м. Балта, вулиця Миру будинок 1, тобто вказано дві адреси об`єкта, перевірка якого проводиться.

Позивачем не спростовано, що за однією з цих адрес (Одеська область, Балтський район, с. Перейма) знаходиться належний йому об`єкт, щодо якого призначено перевірку, і що за цією адресою таку перевірку було проведено.

Отже, в аспекті доводів позивача суд робить висновок, що фактичну перевірку проведено правомірно.

Щодо порушення позивачем статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» суд зазначає таке.

Як вбачається із змісту преамбули Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі Закон №481/95-ВР; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), цей Закон визначає, зокрема, основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України.

Статтею 1 Закону №481/95-ВР надано такі визначення термінам, які вживаються у цьому законі:

ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та розміщується у вільному доступі.

Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального містить відомості про:

ліцензіатів (для юридичних осіб - найменування, код ЄДРПОУ, для фізичних осіб - суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) - прізвище, ім`я, по батькові, номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки та повідомили про це відповідний податковий орган і мають відмітку в паспорті), для спільної діяльності без створення юридичної особи - найменування, код ЄДРПОУ особи, відповідальної за ведення обліку спільної діяльності, для іноземного суб`єкта господарювання - найменування постійного представництва, реєстраційний номер постійного представництва);

місця виробництва, зберігання, оптової, роздрібної торгівлі пальним (адреса);

дату видачі/анулювання та термін дії ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової, роздрібної торгівлі пальним.

Згідно із частинами 1, 2, 9, 11, 22, 36, 37, 41, 42, 43, 46, 47, 48 статті 15 Закону №481/95-ВР, оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Ліцензії на всі види діяльності, передбачені цією статтею, видаються за умови обов`язкової реєстрації об`єкта оподаткування відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

- підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

- підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

- суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Ліцензія видається за поданою нарочно, поштою або в електронному вигляді заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (крім ліцензії на оптову торгівлю пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібну торгівлю пальним, зберігання пального з метою подальшої його реалізації іншим споживачам).

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Після видачі/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/анулювання відповідної ліцензії.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом.

Пунктами 2, 3 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 № 545 «Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним» установлено, що Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального формується та ведеться ДФС та її територіальними органами в електронній формі на підставі відомостей, зазначених у документах, які подаються суб`єктами господарювання для отримання ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним відповідно до статей 3 і 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

До Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального вносяться такі відомості:

- для юридичних осіб - найменування та код згідно з ЄДРПОУ;

- для осіб, уповноважених на ведення обліку діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи та таких, які є відповідальними за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів, - найменування та код згідно з ЄДРПОУ уповноваженої особи і податковий номер, наданий такій особі під час взяття на облік договору згідно з пунктом 63.6 статті 63 і пунктом 64.6 статті 64 Податкового кодексу України;

- для фізичних осіб - підприємців - прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті про право здійснювати платежі за серією (за наявності) та номером паспорта);

- адреса місця виробництва, зберігання, оптової, роздрібної торгівлі пальним (область, район, населений пункт, код згідно з Класифікатором об`єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ), вулиця, номер будинку/офісу);

- дата видачі/зупинення/анулювання та строк дії ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової, роздрібної торгівлі пальним.

Правове питання щодо визначення випадків та критеріїв, за яких у суб`єкта господарювання виникає обов`язок отримати ліцензію на право зберігання пального, вже було предметом дослідження Верховного Суду у постанові від 31 травня 2022 року у справі № 540/4291/20.

Верховний Суд застосував норми статей 15, 17 Закону № 481/95-ВР у системному зв`язку із нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України і сформулював такий висновок. Зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального має ознаки, які згідно з нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлені як виключення з визначення «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Також у цій постанові Верховний Суд зауважив, що для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії. У спорах про правомірність застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії основним і вирішальним предметом доказування є підтвердження або спростування обставин саме факту здійснення суб`єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, а не його придбання. Невстановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.

В подальшому зазначені висновки підтримані у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 21 вересня 2022 року у справі № 140/16490/20, від 15 червня 2022 року у справі № 260/3859/20, від 07 червня 2022 року у справі № 360/4140/20, від 05 липня 2023 року у справі № 460/2663/22 тощо.

У даному випадку підставою для висновку контролюючого органу про порушення позивачем вимог Закону №481/95-ВР у вигляді зберігання пального без наявності ліцензії слугувала та обставина, що указане в ліцензії №1508414202001079 від 19.03.2020 місце зберігання пального - Одеська область, Балтський район, с. Перейма, дещо відрізняється від зазначеної в правовстановлюючому документі на нерухоме майно (земельна ділянка) адреси - Одеська область, Балтський район, с. Перейма, вулиця Миру, земельна ділянка 1.

Такий висновок відповідача суд уважає помилковим.

Зокрема, Закон України№481/95-ВР не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію, надаючи лишень узагальнююче визначення, що це місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Ураховуючи вищенаведені правові висновки Верховного Суду, слід згадати, що згідно із підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, акцизний склад це: б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам. Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

З огляду на те, що вищевказані нормативні акти та відповідач оперують терміном «адреса», суд при цьому враховує, що згідно із частинами 1, 2, 3, 4 статті 26-3 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», адресою об`єкта нерухомого майна (далі - адреса) є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об`єкта та визначення місця його розташування на місцевості.

Порядок присвоєння адрес об`єктів нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок не може передбачати обов`язок фізичних та юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.

Адреса присвоюється об`єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Адреса не присвоюється: 1) тимчасовим спорудам; 2) будівлям та спорудам, що є приналежністю відповідної будівлі або споруди або їх складовою частиною; 3) іншим об`єктам нерухомого майна, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес об`єктів нерухомого майна (далі - Порядок присвоєння адрес).

Порядок присвоєння адрес, визначений цим Законом, не поширюється на земельні ділянки.

Реквізитами адреси є:

1) назва держави (Україна);

2) назва адміністративно-територіальної автономії у складі України - для об`єктів, розташованих на території Автономної Республіки Крим;

3) назва області (крім Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя);

4) назва району - для населених пунктів районного підпорядкування;

5) назва населеного пункту, а для об`єктів, розташованих за його межами, - назва найближчого населеного пункту (об`єднаної територіальної громади), розташованого у межах відповідного району (об`єднаної територіальної громади);

6) назва гідрографічного, соціально-економічного, природно-заповідного або іншого подібного об`єкта (за наявності);

7) назва вулиці, площі, майдану, шосе, проспекту, бульвару, алеї, провулку, узвозу тощо (далі - вулиця) (за наявності);

8) номер об`єкта (будинку, будівлі, споруди);

9) номер корпусу - для об`єктів, які складаються з декількох корпусів;

10) номер квартири, гаражного боксу, машиномісця, іншого житлового та нежитлового приміщення, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна (за наявності).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 № 690 затверджено Порядок присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна

Пунктом 1 Порядку установлено, що цей Порядок визначає процедуру присвоєння, зміни, коригування адрес об`єктів будівництва, будинків, будівель, споруд, окремих частин об`єкта, які є самостійними об`єктами права на нерухоме майно (квартир, гаражних боксів, машиномісць, інших житлових та нежитлових приміщень). Перелік об`єктів будівництва, об`єктів нерухомого майна, яким не присвоюється адреса, зазначено у додатку.

Пунктом 1 Переліку об`єктів нерухомого майна, яким не присвоюється адреса, зазначено земельні ділянки.

Тобто, земельним ділянкам адреса не повинна присвоюватись.

З матеріалів справи видно, що фізично місцем зберігання пального є резервуар місткістю 10 000 літрів, який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5120686300:02:001:0016, яка належить на праві приватної власності голові ФГ «Бойко-Агро» ОСОБА_1 та яка згідно із Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 розташована за адресою: Одеська область, Балтський район, с. Перейма, вулиця Миру, земельна ділянка 1.

ФГ «Бойко-Агро» зареєстроване як юридична особа та здійснює господарську діяльність за адресою: Одеська область, Балтський район, с. Перейма.

Ця ж адреса указана і в ліцензії №1508414202001079 від 19.03.2020.

Оскільки указана вище земельна ділянка знаходиться на території села Перейма, то розташування на ній позивачем резервуара для зберігання пального охоплювалось чинною на той час ліцензією на право зберігання пального, відповідно до якої місце зберігання пального зазначено як село Перейма.

При цьому відповідачем під час перевірки не встановлено та не здобуто жодного доказу, що позивач має інші місця зберігання пального, окрім вищевказаного резервуара.

Тому суд уважає, що висновок відповідача про допущене позивачем порушення носить виключно формальний характер і не в повній мірі відповідає дійсним обставинам справи, а тому є протиправним, як і податкове повідомлення-рішення від 17.11.2023 №29795/15-32-09-02-09, яким на підставі абзацу 9 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 500000,00 грн за порушення статті 15 цього ж Закону.

Згідно із ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх доводів, і не довів в повному обсязі правомірність свого рішення, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статей 139, 143 КАС України.

Так, згідно з частинами 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 7 500,00 грн згідно із платіжною інструкцією №44 від 04.03.2024.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі, то відшкодуванню позивачу підлягають усі понесені судові витрати.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов фермерського господарства «Бойко-Агро» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 17.11.2023 №29795/15-32-09-02-09.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП44069166) на користь фермерського господарства «Бойко-Агро» (66124, Одеська обл., Балтський р-н, с. Перейма, ЄДРПОУ 42707802) судові витрати із сплати судового збору в розмірі 7 500,00 (сім тисяч п`ятсот) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний