Постанова

від 18.12.2024 по справі 372/3606/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2024 року місто Київ

справа № 372/3606/23

провадження №22-ц/824/9606/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О. І., суддів - Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., за участю секретаря судового засідання - Височанської Н. В.,

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС»

відповідач - ОСОБА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОРОДИНА КД»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОРОДИНА КД»,

на рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 лютого 2024 року, ухвалене у складі судді Висоцької Г.В.,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2023 року позивач ТОВ «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «АГРОРОДИНА КД», у якому просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №37, укладений 05 квітня 2023 року між відповідачами на земельну ділянку площею 4,4701 га з кадастровим номером 3223189300:04:003:0052, що розташована на території Щербанівської сільської ради Обухівського району Київської області. А також Товариство просило визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію, проведену 07 квітня 2023 року державним реєстратором Обухівської міської ради Київської області Заболотною Л.А., якою зареєстровано право оренди земельної ділянки за ТОВ «АГРОРОДИНА КД» площею 4,4701 га з кадастровим номером 3223189300:04:003:0052, що розташована на території Щербанівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Позов обгрунтовано тим, що 12 жовтня 2015 року між ТОВ «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 4,4701 га, кадастровий номер 3223189300:04:003:0052, що розташована на території Щербанівської сільської ради Обухівського району Київської області під номером 67, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 березня 2016 року, номер запису про інше речове право - 13738615.

Договір укладено строком на 7 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар має не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір набирає чинності з моменту підписання. Для договору оренди землі, підписаного у період з 01.01.2013 до 16.01.2020, датою укладення є дата його підписання сторонами. При цьому така дата не залежить від дати державної реєстрації права оренди. Право оренди виникло з моменту реєстрації права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, 25 жовтня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» було укладено додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки до договору оренди землі №67 від 12 жовтня 2015 року.

Договір оренди земельної ділянки мав припинитись в жовтні 2022 року. З урахуванням внесених змін до нормативно - правових актів, договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, термін користування яких закінчився після введення воєнного стану вважаються поновленими без волевиявлення сторін на один рік без внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про поновлення.

Оскільки строк дії договору оренди закінчувався 12 жовтня 2022 року, тому відповідно до п.27 розділу Х «Перехідних положень» ЗК України, цей договір вважається поновленим на один рік без волевиявлення сторін, тобто до 12 жовтня 2023 року.

Не повідомивши письмово ТОВ «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» про відсутність намірів пролонгації договору оренди, ОСОБА_1 уклала новий договір оренди земельної ділянки №37 від 05 квітня 2023 року з ТОВ «АГРОРОДИНА КД».

Позивач вважає, що у ТОВ «АГРОРОДИНА КД» відсутні правові підстави щодо користування вказаною спірною земельною ділянкою, оскільки відповідно до п. 27 розділу Х «Перехідних положень» ЗК України ця земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» до 12 жовтня 2023 року.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 лютого 2024 року задоволено позов ТОВ «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» до ОСОБА_1 , ТОВ «АГРОРОДИНА КД» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації речового права.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки №37, укладений 05 квітня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРОРОДИНА КД» на земельну ділянку площею 4,4701 га з кадастровим номером 3223189300:04:003:0052, що розташована на території Щербанівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Визнано протиправним та скасовано державну реєстрацію, яка була проведена 07.04.2023 державним реєстратором Обухівської міської ради Київської області Заболотною Л. А., якою зареєстровано право оренди земельної ділянки за ТОВ «АГРОРОДИНА КД» (номер запису про право власності 49898641) на земельну ділянку площею 4,4701 га з кадастровим номером 3223189300:04:003:0052.

Не погоджуючись із таким рішенням суду ТОВ «АГРОРОДИНА КД» подало апеляційну скаргу, в який просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, незаконним та підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції неправильно визначив момент, з якого договір оренди є укладеним, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

ТОВ «АГРОРОДИНА КД» вважає, що договір оренди є укладеним саме з моменту державної реєстрації речового права оренди. Стаття 17 Закону України «Про оренду землі» (в редакції від 12 лютого 2015 року) передбачала, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки виникнення права оренди відповідача пов`язується саме з моментом державної реєстрації речового права, а не з моментом підписання договору оренди, який відбувся раніше, ніж державна реєстрація права оренди, то слід дійти висновку, що поновлення права оренди відповідача на один рік без волевиявлення сторін не відбулося, оскільки строк оренди закінчився після 19 листопада 2022 року.

Товариство вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах, зокрема положення ст.ст. 631, 640 ЦК України, ст.ст. 17, 19 Закону України «Про оренду землі», що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке не ґрунтується на нормах права.

Своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористалися.

У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи (їх представники) не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі. Будь - яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від учасників справи (їх представників)не надходило.

З метою дотримання процесуальних строків, колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи за відсутності учасників справи (їх представників), оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Ураховуючи те, що апеляційна скарга подана ТОВ «АГРОРОДИНА КД», представник якого повідомлений про розгляд справи апеляційним судом, беручи до уваги ч. 2 ст. 372 ЦПК, відповідно до якої неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності учасників справи (їх представників), оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О. І., перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В силу вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що 12 жовтня 2015 року між ТОВ «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки № 67 площею 4,4701 га з кадастровим номером 3223189300:04:003:0052, що розташована на території Щербанівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Вказаний договір оренди земельної ділянки було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 березня 2016 року, номер запису про інше речове право - 13738615.

Пунктом 8 Договору оренди землі сторони обумовили, що його укладено строком на 7 років. Сторони погодили, що строк оренди земельної ділянки установлео з урахуванням ротації сільськогосподарських культур.

Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 41 Договору оренди землі передбачено, що він набирає чинності після його підписання сторонами. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту його державної реєстрації у встановленому законом порядку.

Також судом встановлено, що 25 жовтня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» було укладено Додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки до договору оренди землі №67 від 12жовтня 2015 року.

Пунктом 1 Додаткової угоди сторони домовились поновити Договір оренди землі №67 від 12 жовтня 2015 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223189300:04:003:0052, та продовжити строк дії Договору оренди землі №67 від 12 жовтня 2015 року на наступні сім років до 11 жовтня 2029 року включно.

Всі інші умови Договору оренди землі №67 від 12 жовтня 2015 року залишаються незмінними (п. 2 Додаткової угоди).

Отже, договір оренди земельної ділянки №67, укладений 12 жовтня 2015 року між ТОВ «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» та ОСОБА_1 , на земельну ділянку площею 4,4701 га з кадастровим номером 3223189300:04:003:0052, що розташована на території Щербанівської сільської ради Обухівського району Київської області, мав припинитись 12 жовтня 2022 року.

Однак, на підставі Додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки до Договору оренди землі №67 від 12 жовтня 2015 року, укладеної між ТОВ «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» та ОСОБА_1 25 жовтня 2020 року, дію договору оренди земельної ділянки №67, укладений 12 жовтня 2015 року продовжено на наступні сім років, тобто до 11 жовтня 2029 року включно.

Разом з тим, 05 квітня 2023 року ОСОБА_1 уклала новий договір оренди земельної ділянки № 37 з ТОВ «АГРОРОДИНА КД», про що ТОВ «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» стало відомо з витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 червня 2023 року.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відлік строку дії договору оренди землі №67 від 12 жовтня 2015 року, укладеного між ТОВ «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» та ОСОБА_1 , розпочався з дати його підписання та закінчився 12 жовтня 2022 року. Відповідно до чинного на момент закінчення строку дії договору оренди законодавства України спірний договір оренди автоматично пролонгувався до 12 жовтня 2023 року. Позовну вимогу про скасування державної реєстрації права оренди суд вважав похідною від вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №37, а тому така вимога також підлягала задоволенню. При цьому суд вказав, що обраний позивачем спосіб захисту є ефективним, тобто таким, що дозволить поновити права ТОВ «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС», так як незважаючи на закінчення строку дії основного договору, в період його дії між ТОВ «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС»та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода, якою строк дії договору оренди продовжено по 11 жовтня 2029 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У статті 14 Конституції України вказано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Разом з тим повноваження власника певним чином обмежуються, бо згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України є договори та інші правочини.

У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відносини у сфері найму (оренди) земельної ділянки регулюються ЦК України, ЗК України, Законом України «Про оренду землі» № 161-XIV (далі - Закон№ 161-XIV), іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону № 161-XIV).

Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди земельної ділянки є двостороннім, консесуальним, строковим та оплатним.

Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (стаття 17 Закону № 161-XIV).

Виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (частина друга статті 24 Закону № 161-XIV); укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об`єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою (див. постанови від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі №587/2135/16-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 587/2331/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц, 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18).

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм, у разі укладення договору оренди земельної ділянки в період чинності попереднього договору оренди оскаржуваний договір оренди може бути визнано недійсним.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі №357/8277/19 вказано, що: «у частині п`ятій статті 6 Закону № 161-XIV (доповнено на підставі Закону від 11 лютого 2010 року № 1878-VI) визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Тобто з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягав не сам договір оренди, а право оренди земельної ділянки.

Можна зробити висновок, що договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто дотримання сторонами вимог статей 638, 759 та 792 ЦК України та статті 15 Закону 161-ХIV.

З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає зобов`язання передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право на користування земельною ділянкою.

Зареєстроване право оренди землі є речовим правом.

05 грудня 2019 року Законом № 340-IX абзац другий частини другої статті 25 Закону № 161-XIV доповнено умовою, що орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди.

Тобто використання земельної ділянки неможливе без державної реєстрації права оренди, оскільки відсутні правові підстави для цього.

Метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним».

Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16, у частині того, що договір є укладеним з моменту досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору, право оренди виникає з моменту його державної реєстрації.

Однак Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у цій постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16 у частині того, що виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

При цьому Велика Палата Верховного Суду врахувала, що вказаний висновок стосується чинності договору оренди землі, укладеного після 01 січня 2013 року, тобто після зміни законодавчого регулювання: виключення із Закону № 161-XIV вимог про необхідність державної реєстрації договору оренди та вказівки на необхідність реєстрації права оренди та виключення з тексту цього Закону посилання на укладеність правочину з дня його державної реєстрації.

У справі, яка переглядається, судом вірно зроблено висновок про те, що договір оренди земельної ділянки №67, укладений 12 жовтня 2015 року між ТОВ«ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» та ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 4,4701 га з кадастровим номером 3223189300:04:003:0052, що розташована на території Щербанівської сільської ради Обухівського району Київської області, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 березня 2016 року, номер запису про інше речове право - 13738615, набрав чинності з моменту його підписання (12.10.2015), а не з моменту державної реєстрації (15.03.2016). Суд вірно врахував, що для договору оренди землі, підписаного у період з 01.01.2013 до 16.01.2020, датою укладання є дата його підписання сторонами (або інша дата, вказана у договорі) та така дата не залежить від дати державної реєстрації права оренди.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у даних правовідносинах відлік строку дії договору оренди розпочинався саме з дати його підписання. Іншої дати сторони умовами договору не погоджували. При цьому право оренди виникло у орендаряз моменту реєстрації права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки, згідно норм діючого законодавства, без такої реєстрації орендар не міг би реалізувати у законний спосіб своє право оренди. Сам обов`язок реєстрації права законодавцем покладався на орендаря.

Разом з тим, у порушення вказаних вище вимог закону орендодавець ОСОБА_1 уклала 05.04.2023 інший договір оренди спірної земельної ділянки з іншим орендарем - ТОВ «АГРОРОДИНА КД», порушивши таким чином права попереднього орендаря ТОВ «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС», не врахувавши, що дію попереднього договору оренди земельної ділянки від 12.10.2015 було продовжено до 11 жовтня 2029 року включно на підставі додаткової Угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки до договору оренди землі №67 від 12.10.2015 укладеної 25.10.2020 між ТОВ «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» та ОСОБА_1 .

Зазначене було достеменно відомо орендодавцю, проте не завадило їй під час дії першого договору оренди земельної ділянки укласти інший договір з іншим орендарем щодо оренди земельної ділянки площею 4,4701 га з кадастровим номером 3223189300:04:003:0052, що розташована на території Щербанівської сільської ради Обухівського району Київської області, який у свою чергу зареєстрував своє право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином колегія суддів вважажє, що укладення орендодавцем оспорюваного договору оренди під час дії Договору оренди від 12 жовтня 2015 року року, укладеного між нею та позивачем, відносно того ж самого об`єкту оренди, є підтвердженням вчинення неправомірних та недобросовісних дій орендодавцем, які направлені на перешкоджання користування ТОВ «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» орендованою земельною ділянкою.

Тобто, власником земельної ділянки, внаслідок укладення спірного правочину, було порушено законне право орендаря на користування цією земельною ділянкою на підставі чинного договору оренди, строк дії якого було продовжено до 11.10.2029 згідно умов додаткової угоди від 25.10.2020, тому таке право підлягає відновленню, шляхом визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки №37, укладеного 05 квітня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРОРОДИНА КД» на земельну ділянку площею 4,4701 га з кадастровим номером 3223189300:04:003:0052, що розташована на території Щербанівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Крім того, вірним є висновок суду щодо того, що позовна вимога про скасування державної реєстрації права оренди є похідною від вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №37, а тому вона також підлягає задоволенню судом.Зазначене спрямоване на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони (сторони) мали до вчинення правочину.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі №610/1030/18 конкретизувала власний правовий висновок щодо права орендаря за первинним договором оренди земельної ділянки на захист свого права, визначивши, що якщо під час дії першого договору оренди земельної ділянки був укладений другий договір з іншим орендарем і право останнього зареєстроване, то суд зможе захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати своє право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте таку можливість первинний орендар матиме лише тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди.

За відсутності реєстрації права оренди первинного орендаря у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди землі за договором оренди, укладеним у період дії первинного договору, підлягають задоволенню, якщо на час ухвалення рішення суду первинний орендар матиме чинне право оренди та зможе його зареєструвати.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Саме від задоволення вимог позивача (первинного орендаря) залежатиме подальша можливість законної реалізації його прав.

Представником ТОВ «АГРОРОДИНА КД» не надано належних та допустимих доказів у спростування позовних вимог та висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів вважає, що посилання Товариства щодо незаконності рішення суду першої інстанції, наведені в апеляційній скарзі не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовно, повно викладено у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Доводи апеляційної скарги у тому, що поновлення права оренди відповідача на один рік без волевиявлення сторін не відбулося, оскільки строк оренди закінчився після 19 листопада 2022 року колегія суддів відхиляє як необгрунтовані з огляду на наступне.

Так, судом установлено та знайшло своє підтвердждення під час перегляду справи апеляційним судом, що відлік строку дії договору оренди землі №67 від 12.10.2015, укладеного між ТОВ «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» та ОСОБА_1 , розпочався з дати його підписання та закінчився 12.10.2022.

Відтак, до спірних правовідносин підлягає застосуванню закон, чинний на момент закінчення строку дії договору оренди, тобто станом на 12.10.2022.

У цей період діяв пункт 27 розділу X «Перехідні положення» ЗК України у редакції Закону України від 24 березня 2022 року № 2145-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», який передбачав: - під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 1) вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану.

Отже, законом прямо визначено юридичний факт, з яким закон пов`язує поновлення дії договорів оренди саме без волевиявлення сторін, а тому висновки суду про те, що така автоматична пролонгація запроваджена законодавцем для спрощення оформлення договорів для сторін, які бажають продовжити ці правовідносини, відповідає змісту наведених положень закону.

Така автоматична пролонгація договорів оренди земельних ділянок діяла до 19 листопада 2022 року, тобто до моменту, коли набрав чинності Закон України № 2698-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель».

Узагальнюючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідно до чинного на момент закінчення строку дії договору оренди законодавства України спірний договір оренди автоматично пролонгував ся до 12.10.2023.

Крім того, судом ураховано, що незважаючи на закінчення строку дії основного договору 12.10.2022, ще в період його дії 25.20.2020 між позивачем та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду, згідно умовам якої сторони продовжили строк дії договору оренди від 12.10.2015 до 11 жовтня 2029 року включно.

Відтак доводи апеляційної скарги в цій частині спростовуються зазначеним вище, а тому колегія суддів їх відхиляє як недоведені та необґрунтовані.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, а фактично зводяться лише до власної оцінки ТОВ «АГРОРОДИНА КД» письмових доказів у справі, а також є власним тлумаченням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та надавши обґрунтовану правову оцінку наявним у матеріалам справи доказам у їх сукупності, дійшов мотивованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

За змістом ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОРОДИНА КД» залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 30 січня 2025 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус