Постанова

від 29.01.2025 по справі 694/2399/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 694/2399/24 Суддя (судді) першої інстанції: Смовж О.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

при секретарі - Олешко М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Звенигородського районного суду Черкаської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким просив визнати незаконною та скасувати постанову від 13 вересня 2024 року №464 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправною та скасовано постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майора ОСОБА_2 від 13 вересня 2024 року №464 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн;

- зарито справу про адміністративне правопорушення;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначив про те, що непроходження ВЛК є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого передбачена відповідальність.

Звернув увагу суду на те, що відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству у зв`язку з чим позивача притягнуто відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно з постановою ІНФОРМАЦІЯ_6 від 13 вересня 2024 року, ОСОБА_1 відмовився від медичного огляду в ІНФОРМАЦІЯ_6 за направленням, тим самим порушив вимоги ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" 13 вересня 2024 року, у зв`язку з чим на останнього накладено штраф в сумі 17 000,00 грн.

Вважаючи протиправною оскаржувану постанову, позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач знаходиться на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем реєстрації та фактичного проживання, своєчасно оновив військово-облікові дані, на законних підставах оформив та отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з утриманням дружини, яка має інвалідність ІІ групи, відстрочка надана по 09 листопада 2024 року, разом з тим відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_7 не вжив заходів для з`ясування дійсних обставин та виніс постанову, яка не відповідає вимогам закону.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є адміністративним правопорушенням, за яке передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено введення в Україні воєнного стану із 5 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжений.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Отже, в Україні з 24 лютого 2022 року діє особливий період.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Статтею 3 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов`язані зокрема:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період;

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 є громадянином України, що підтверджується копією паспорту НОМЕР_1 , виданого 27 листопада 2019 року органом 7117 (а.с. 7-8).

Згідно з довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 03 вересня 2011 року (а.с. 8-9).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 16 лютого 2024 року одружений з ОСОБА_3 , якій відповідно до довідки МСЕК від 10 січня 2024 року серії 12 ААГ №427355 встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново (а.с. 10-11).

Згідно з копією військового квитка серія НОМЕР_3 ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 з 27 травня 2015 року, солдат, має спеціальність: технік-механік, водій, перебуває в запасі.

16 червня 2023 року медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним до військової служби у воєнний час (наказ від 16 червня 2023 року №402). Визначено дату повторного огляду 16 червня 2028 року (а.с. 12-13).

Згідно з постановою ІНФОРМАЦІЯ_6 від 13 вересня 2024 року, ОСОБА_1 відмовився від медичного огляду в ІНФОРМАЦІЯ_6 за направленням, тим самим порушив вимоги ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" 13 вересня 2024 року, у зв`язку з чим на останнього накладено штраф в сумі 17 000,00 грн.

Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_9 з заявою від 17 вересня 2024 року, якою просив оформити відстрочку від призову на військову службу, оскільки доглядає дружину, яка є інвалідом ІІ групи (а.с. 14).

Відповідно до витягу з додатку Резерв+ сформованого 22 жовтня 2024 року ОСОБА_1 оновив військово-облікові дані 15 липня 2024 року, має відстрочку до 09 листопада 2024 року на підставі п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (а.с. 46).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив про те, що позивач знаходиться на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем реєстрації та фактичного проживання, своєчасно оновив військово-облікові дані, на законних підставах оформив та отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з утриманням дружини, яка має інвалідність ІІ групи, відстрочка надана по 09 листопада 2024 року, разом з тим відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_7 не вжив заходів для з`ясування дійсних обставин та виніс постанову, яка не відповідає вимогам закону.

Згідно з ч. 5 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Відповідно до п. 3.8 Глави 3 Розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №420 постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

Як встановлено судом, 16 червня 2023 року медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним до військової служби у воєнний час та визначено дату повторного огляду, а саме 16 червня 2028 року.

Отже, враховуючи встановлені обставини, станом на час прийняття оскаржуваного рішення, річний строк постанови медичної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 минув, останнім подано заяву про отримання відстрочки лише 17 вересня 2024 року, а тому підстави для відмови від проходження медичного огляду в ІНФОРМАЦІЯ_6 станом на 13 вересня 2024 року були відсутні.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити повністю, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Керуючись ст. ст. 242 - 244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 жовтня 2024 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку