Постанова

від 29.01.2025 по справі 140/12812/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/12812/24 пров. № А/857/33182/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,

з участю секретаря Гладкої С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року у справі за позовом Підгайцівської сільської ради до Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій та скасування рішення,-

суддя в 1-й інстанції Плахтій Н.Б.,

час ухвалення рішення 22.11.2024 року,

місце ухвалення рішення м.Луцьк,

дата складання повного тексту рішення 22.11.2024 року,

в с т а н о в и в :

Підгайцівська сільська рада звернулася в суд позовом до Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій та скасування рішення.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шиман І.П. від 30.10.2024 у виконавчому провадженні №76310565 про накладення на Підгайцівську сільську раду штрафу у розмірі 5100 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до частини першої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону (а саме десяти робочих днів), перевіряє виконання рішення боржником. 29.10.2024 державним виконавцем складено акт, відповідно до якого встановлено, що рішення суду не виконано, а саме: заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів Підгайцівської сільської ради за посадою Бляшука О.В. до складу виконавчого комітету не включено. Доводи позивача стосовно передчасного складання акта державного виконавця від 29.10.2024 є хибними та безпідставними, оскільки початок відліку строку, наданого на добровільне виконання постанови про відкриття виконавчого провадження, розпочинається з дня винесення даної постанови, а саме: з 15.10.2024. Отже, постанова про накладення штрафу від 30.10.2024 є такою, що відповідає нормам чинного законодавства, так як винесена після закінчених терміну, наданого для добровільного виконання.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися про час і місце апеляційного розгляду справи, і оскільки їхня неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи, розгляд справи проведено у їхній відсутності без фіксації процесу технічними засобами. При цьому, колегія суддів відхиляє клопотання Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкладення апеляційного розгляду справи, оскільки суду не надано належних доказів тимчасової непрацездатності представника і апелянт не був позбавлений можливості забезпечити явку іншого представника.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без змін з таких підстав.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 у справі №140/551/23 за позовом ОСОБА_1 до Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023, позов задоволено частково. Суд, зокрема, зобов`язав Підгайцівську сільську раду Луцького району Волинської області включити до складу виконавчого комітету заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів Підгайцівської сільської ради за посадою Бляшука Олександра Володимировича.

03.10.2024 Волинський окружний адміністративний суд видав ОСОБА_1 виконавчий лист №17278/2024 у справі №140/551/23 про зобов`язання Підгайцівську сільську раду Луцького району Волинської області включити до складу виконавчого комітету заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів Підгайцівської сільської ради за посадою Бляшука Олександра Володимировича (а.с.58).

15.10.2024 головним державним виконавцем Луцького ВДВС у Луцькому районі винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №76310565 з виконання виконавчого листа №17278/2024, виданого Волинським окружним адміністративним судом 03.10.2024 (а.с.50).

29.10.2024 головним державним виконавцем Луцького відділу ДВС у Луцькому районі Шиман І.П. складено акт, яким встановлено, що при виїзді за адресою: с.Підгайці, вул.Шкільна, 30 для перевірки виконання виконавчого листа Волинського окружного адіміністративного суду від 03.10.2024 у справі №140/551/23 встановлено, що рішення суду не виконано, а саме: заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів Підгайцівської сільської ради за посадою Бляшука Олександра Володимировича до складу виконавчого комітету не включено (а.с.47).

30.10.2024 головним державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на Підгайцівську сільську раду у розмірі 5100 грн за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення (а.с.45-46), яку позивач оскаржив в судовому порядку.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII ).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини шостої статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Отже, вказана законодавча норма надає можливість боржнику виконати рішення суду самостійно в строк, який становить 10 робочих днів.

За правилами частин першої третьої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Статтею 75 Закону №1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналізуючи наведені положення Закону №1404-VIII, суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Верховний Суд у постанові від 20.05.2021 у справі №420/5465/18 висловив правову позицію, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи постанову про накладення штрафу від 30.10.2024, відповідач виходив з того, що відповідно до акту державного виконавця від 29.10.2024 встановлено факт невиконання боржником рішення суду у справі №140/551/23.

Суд встановив, що станом на час розгляду даної справи рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 у справі №140/551/23 не виконано, позивач вказану обставину не заперечує та зазначає, що невиконання рішення відбулось з поважних причин, а саме: Підгайцівська сільська рада позбавлена можливості виконати рішення суду, оскільки є колегіальним органом і прийняття будь-якого рішення має особливий порядок голосування депутатів, які голосують на власний розсуд. При цьому звертає увагу на періодичність скликання ради та неможливість виконати рішення протягом 10 робочих днів.

Аналізуючи такі доводи позивача, суд зауважує, що в силу приписів статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, у Підгайцівської сільської ради, як боржника, є імперативний обов`язок виконати рішення суду, що набрало законної сили, шляхом скликання позачергової сесії та прийняття на ній відповідного рішення.

Отже, доводи позивача про наявність поважних причин невиконання рішення суду суд відхиляє.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 04 грудня 2019 рокупо справі №552/3995/17зазначив, що «враховуючи те, що завданням виконавчого провадження є, зокрема, примусове виконання рішень суду у разі невиконання їх у добровільному порядку, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що під час примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили і є обов`язковим до виконання на всій території України, державний виконавецьзобов`язаний вжити усіх заходів примусового характеру, у тому числі застосувати засоби впливу на боржника. Такі повноваження надані йому саме з метою забезпечення безумовного виконання судового рішення, а застосування заходів відповідальності за невиконання вимог державного виконавця, не звільняє боржника від виконання основного зобов`язання виконати вимоги виконавчого документа».

Однак, колегія суддів зауважує наступні факти.

Відповідно до положень статті 11 Закону №1404-VIII строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом. Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.

Так, приписи частини першої статті 63 Закону №1404-VIII зобов`язують державного виконавця перевірити стан виконання рішення наступного дня після закінчення строку для виконання рішення, встановленого частиною першою статті 26 цього Закону.

При цьому, формулювання, наведене у частині першій статті 26 Закону №1404-VIII, не встановлює, з якого моменту розпочинається перебіг строку, визначений для виконання рішення, лише зазначається про необхідність його виконання протягом 10 робочих днів.

Таким чином, в даному випадку слід застосовувати вимоги статті 253 Цивільного кодексу України, відповідно до якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження №76310565, постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята відповідачем 15.10.2024, в якій зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Зазначена постанова підписана та надіслана боржнику о 16:55 год. та отримана останнім о 20:32 год. 15.10.2024 (а.с.77-78).

Отже, перебіг строку, встановленого частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII, розпочався з 16.10.2024 та останнім днем цього строку є 29.10.2024.

Таким чином, здійснюючи перевірку стану виконання боржником судового рішення в останній робочий день строку, наданого для самостійного виконання, державний виконавець порушив вимоги частини першої статті 63 Закону №1404-VIII, яка передбачає, що така перевірка проводиться на наступний робочий день.

Відтак, складений державним виконавцем з порушенням вимог Закону №1404-VIII акт від 29.10.2024 про невиконання рішення суду не може бути обґрунтованою правовою підставою для прийняття рішення про накладення на боржника штрафу.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що приймаючи оспорювану постанову про накладення штрафу, відповідач діяв всупереч законодавчим нормам, необґрунтовано та передчасно, а тому така є протиправною та підлягає скасуванню.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року у справі № 140/12812/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 29 січня 2025 року.