Постанова

від 30.01.2025 по справі 140/11675/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/11675/24 пров. № А/857/29297/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року про повернення позовної заяви у справі № 140/11675/24 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Фінанс» про визнання дії та бездіяльності протиправними (ухвала суду першої інстанції прийнята суддею Стецик Н.В. в м. Луцьку в порядку письмового провадження), -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Волинській області (далі також позивач, ГУ ДПС) звернулось в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Фінанс» (далі також відповідач, ТОВ) про надання ГУ ДПС дозволу на погашення податкового боргу ТОВ в сумі 212 961,05 грн за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року позовну заяву повернуто позивачу.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач, який покликаючись на те, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року скасувати, а справу направити на продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що податковий орган звільняється від сплати судового збору у тих справах, предметом судового розгляду у яких є, зокрема, стягнення податкового боргу.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Справа, в силу вимог частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, не є тотожним стягненню податкового боргу. Відтак, у розумінні пункту 27 частини першої статті 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3764-VI «Про судовий збір» (далі Закон № 3764-VI) позивач (податковий орган) у даному випадку не звільнений від сплати судового збору за пред`явлення до суду позову з вимогами про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна відповідача.

Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За приписами частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Як слідує з матеріалів справи, повертаючи позовну заяву після залишення її без руху, суддя суду першої інстанції виходив з того, що позивач не сплатив судовий збір та податковий орган не звільняється від сплати судового збору у вказаній категорії справ.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюється Законом № 3674-VI.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частина перша статті 5 Закону № 3674-VI визначає коло осіб, звільнених від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Законом України від 03 листопада 2022 року № 2719-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» (далі Закон № 2719-ІХ), який набрав чинності 25 листопада 2022 року, частину першу статті 5 Закону № 3674-VI доповнено пунктом 27 такого змісту: « 27) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону № 2719-ІХ серед іншого, цей законопроект розроблений з метою економії та оптимізації бюджетних коштів на сплату контролюючими органами судового збору у питаннях, пов`язаних зі стягненням сум узгоджених грошових зобов`язань платників податків.

Таким чином, відповідно до внесених змін податковий орган звільняється від сплати судового збору у тих справах, предметом судового розгляду у яких є, зокрема, стягнення податкового боргу.

Позивач як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в силу пункту 27 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI звільнений від сплати судового збору у цій справі, оскільки предметом її розгляду є стягнення податкового боргу. Позивач під час розгляду цієї справи в усіх судових інстанціях звільняється від сплати судового збору незалежно від виду заяви, скарги (позовна заява, апеляційна скарга, касаційна скарга тощо), а також виду оскаржуваного судового рішення (ухвала, постанова, рішення).

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 02 травня 2023 року у справі № 160/300/23 та від 18 жовтня 2023 року у справі № 160/3085/23.

Колегія суддів вважає помилковим висновок судді суду першої інстанції про те, що в силу статті 5 Закону № 3674-VI скаржник не звільнений від сплати судового збору та повинен був сплатити судовий збір на загальних підставах з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що предметом заявлених вимог у цій справі є надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

За змістом підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Підпункти 14.1.152, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачають, що податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим кодексом строк, та непогашення пені, нарахованої у порядку, визначену цим Кодексом.

Погашення податкового боргу зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Відповідно до пунктів 95.1, 95.3 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Отже, наведена норма встановлює послідовність стягнення податкового боргу за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі.

Таким чином, звернення до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є заходом забезпечення вимоги про стягнення податкового боргу, з огляду на що колегія суддів вважає помилковим висновок судді суду першої інстанції про те, що в силу статті 5 Закону № 3764-VI позивач не звільнений від сплати судового збору та повинен був сплатити судовий збір на загальних підставах.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та безпідставно поклав на податковий орган обов`язок зі сплати судового збору, передчасно повернувши позовну заяву.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваної ухвали суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування такої ухвали із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 243, 308, 312, 315, 317, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року про повернення позовної заяви у справі № 140/11675/24 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Волинського окружного адміністративного суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар