Постанова

від 30.01.2025 по справі 500/2559/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/2559/24 пров. № А/857/18127/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача:Судової-Хомюк Н.М.,

суддів:Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року у справі № 500/2559/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Комунальне підприємство «Тернопільелектротранс» про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

суддя у І інстанції Осташ А. В.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,

дата складення повного тексту рішення 04 липня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся в Тернопільський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі також відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Комунального підприємство «Тернопільелектротранс» (далі також третя особа), у якій просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо призупинення виплати призначеної пенсії на пільгових умовах та підтвердити період моєї роботи водієм міського пасажирського транспорту (автобуса в межах міста) з 22.07.2020 року по 30.09.2023 року як пільговий стаж для призначення пенсії відповідно до п.8 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058- IV зі змінами та доповненнями;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області поновити ОСОБА_1 виплату призначеної пенсії за віком на пільгових умовах з січня 2024 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до Рішення про призначення пенсії від 16.11.2023 №191950023127 є одержувачем пенсії по віку на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Не отримавши у січні 2024 виплати, він звернувся до відповідача за роз`ясненнями. Листами від 12.03.2024 позивача повідомлено про те, що за результатами проведення перевірки первинних документів, наданих страхувальником КП «Тернопільелектротранс» не підтверджено факт роботи на посадах які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». А тому, прийнято рішення про припинення виплати пенсії.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо припинення нарахування і виплати ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2024.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відновити нарахування і виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2024.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що у грудні 2023 року право на призначення пенсії переглянуто з урахуванням результатів перевірки згідно акту перевірки від 30.11.2023 №1900-1102-1/5902 та прийнято рішення про припинення виплати пенсії у зв`язку з тим, що первинними документами не підтверджено пільговий характер роботи в період з 22.07.2020 по 30.09.2023.

Вказує, шо додатково 05 березня 2024 року проведено перевірку первинних документів, наданих страхувальником КП «Тернопільелектротранс» (фактичні показники роботи по посаді «Водій», деталізація по марках транспортних засобів з липня 2020 року по жовтень 2023 року, табелі обліку робочого часу за період з липня 2020 року по жовтень 2023 року). За результатами перевірки не підтверджено факт роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зазначає що із врахуванням вищенаведеного у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року у справі №500/2559/24 та винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що недоліки, які були виявлені під час перевірки, а саме інформація, яка стосується виду пасажирського транспорту це халатне ставлення працівника пенсійного органу, який проводив перевірку підтверджуючих первинних документів та не описав всю необхідну інформацію для акту. Вказує, що припинення виплати пільгової пенсії за віком відбулось не з вини позивача.

Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійному фонді України в Харківській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 .

Пільговий характер роботи було підтверджено такими документами:

- довідка від 11.10.2023 №46, видана Тернопільським автотранспортним підприємством №16127 про період роботи з 06.09.1989 по 08.11.1998 та з 24.11.1998 по 09.07.1999;

-довідка від 30.10.2023 №68, видана КП «Тернопільелектротранс» про період роботи з 22.07.2020 по 30.09.2023.

Не отримавши в січні 2024 на картку для пенсійних виплат пільгової пенсії, 12.02.2024 позивач звернувся в сервісний центр №11 ПФ України в м. Тернополі за роз`ясненнями щодо відсутності пенсійних виплат.

У грудні 2023 року право на призначення пенсії переглянуто з урахуванням результатів перевірки (акт перевірки від 30.11.2023 №1900-1102-1/5902) та прийнято рішення про призупинення починаючи з січня 2024 року виплати ОСОБА_1 пільгової пенсії за віком через недостатність підтверджуючих документів про характер виконуваної ним роботи водієм міського пасажирського транспорту (автобуса) на підприємстві КП «Тернопільелектротранс» у період з 22.07.2020 року по 30.09.2023.

З огляду на це, позивач звертався до пенсійного органу зі скаргами та зверненнями, на які, листами від 12.03.2024р. №2785-2374/4-03/8-1900/24, від 12.03.2024р. №27.78-2368/4-02/8- 1900/24 та від 11.04.2024р. №4011-3646/4-02/8-1900/24, останнього повідомлено про не підтвердження факту роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Позивач вказує, що характер виконуваної роботи та принцип закріплення його водієм міського пасажирського транспорту за маршрутом в межах міста в КП «Тернопільелектротранс» не змінювалися протягом усього періоду його роботи, а тому вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про припинення виплати йому пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо призупинення виплати позивачу призначеної пенсії на пільгових умовах, оскільки наданими позивачем первинними документами підтверджено період його роботи водієм міського пасажирського транспорту (автобуса в межах міста) з 22.07.2020 по 30.09.2023, що дає право на призначення пенсії відповідно до п.8 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 р. № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Статтею 8 Закону № 1058-ІV передбачено право громадян України на отримання пенсій та соціальних послуг.

Пенсія за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників передбачена статті 114 Закону № 1058-IV.

Згідно пункту 8 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Таким чином, необхідними умовами для призначення позивачу пенсії на пільгових умовах є:

1) досягнення 55-річного віку;

2) наявність страхового стажу не менше 30 років, у тому числі не менше 12 років 6 місяців на роботах водієм міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв;

Згідно з вимогами п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України »Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 у редакції постанови правління від 07.07.2014 року №13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем ГУ ПФУ в Тернопільській області було проведено перевірку довідки позивача №68 від 30.10.2023, за результатом якої складено акт №190-1102-1/5902 від 30.11.2023, яким було встановлено факт не підтвердження пільгового характеру роботи в період з 22.07.2020 по 30.09.2023 первинними документами.

В подальшому, на звернення позивача щодо поновлення виплати пенсійних сум, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 05 березня 2024 року проведено перевірку первинних документів, наданих страхувальником КП «Тернопільелектротранс», а саме: фактичні показники роботи по посаді «Водій», деталізація по марках транспортних засобів з липня 2020 року по жовтень 2023 року, табелі обліку робочого часу за період з липня 2020 року по жовтень 2023 року.

За результатами перевірки не підтверджено факт роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки наявні розбіжності в марках транспортних засобів.

Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач прийнятий на роботу водієм автотранспортних засобів 22.07.2020 року в КП «Тернопільелектротранс».

Даний факт підтверджується записами трудової книжки позивача НОМЕР_2 (запис 27).

Комунальне підприємство «Тернопільелектротрас» підпорядковане Тернопільській міській раді, віднесене до об`єктів критичної інфраструктури Тернопільської територіальної громади та надає комунальні послуги з пасажирських перевезень тільки в межах міста Тернополя згідно проведеного конкурсу у 2020 році на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах м. Тернополя.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 року за № 637 (далі - «Постанова КМУ № 637») передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 Постанова КМУ № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

При цьому, суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації здійснено з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи довідках.

В апеляційній скарзі пенсійний орган зазначає, що зупинення виплати пільгової пенсії відбулось у зв`язку з тим, що за результатами перевірки не підтверджено факт роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 22.07.2020 по 30.10.2023 позивач працював водієм на маршрутах по місту №1 А, 6, 29, 31, 35 на автобусах з різними номерними знаками, а саме: 0652, 3314, 3315, 4885, 5871, 9113.

Також, до матеріалів справи долучено копії графіків виходу водіїв на роботу за 21 та 24 березня, 05 квітня поточного року, у яких ОСОБА_1 було закріплено водієм автобусів MAN номерний знак НОМЕР_3 та МАЗ номерний знак НОМЕР_4 за маршрутами номер 31 та 29 в межах міста Тернополя у ці дні.

Крім цього, позивечем додано копії маршрутних листів №2403211048 від 21.03.2024р., №2403245032 від 24.03.2024р., №2404051966 від 05.04.2024р., які видаються на спочатку робочої зміни для забезпечення пасажирських перевезень автобусом в межах міста на ці дати.

Апеляційний суд звертає увагу скаржника, що зв`язку з тим, що у пенсійного органу виникли сумніви щодо достовірності та правильності довідок виданих Тернопільським АТП та КП «Тернопільелектротранс», позивач звернувся в КП «Тернопільелектротранс» із заявою про отримання на підставі внутрішніх первинних документів підприємства довідки про підтвердження характеру виконуваної ним роботи та закріплення його водієм міського пасажирського транспорту (автобуса марки МАЗ, MAN) за маршрутом в межах міста Тернополя у період з 22.07.2020 року.

Довідкою №21 від 26.03.2024 підтверджено те, що ОСОБА_1 дійсно працює в КП «Тернопільелектротранс» на посаді «водій автотранспортних засобів (автобус)» з 22.07.2020 р. (Наказ №244-к від 21.07.2020 р.) по даний час, на міських маршрутах м. Тернопіль, які надані підприємству для обслуговування пасажирів після проведеного конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах м. Тернополя у 2020 році.

Тому, суд апеляційної інстанції критично оцінює твердження відповідача, що наявність розбіжностей у марках транспортних засобів (в даному випадку автобусів марки МАЗ, MAN) якимось чином впливає на наявність у позивача права на пільгову пенсію відповідно до пункту 8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як водію міського пасажирського транспорту.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України щодо призупинення виплати позивачу призначеної пенсії на пільгових умовах, оскільки наданими позивачем первинними документами підтверджено період його роботи водієм міського пасажирського транспорту (автобуса в межах міста) з 22.07.2020 по 30.09.2023, що дає право на призначення пенсії відповідно до п.8 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується матеріалами справи та наведеними вище висновками суду.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що оскільки відповідачем неправомірно припинено виплату пенсії з 01.01.2024 року, відповідно, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відновити нарахування і виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2024.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 1 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року у справі № 500/2559/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник