Ухвала

від 30.01.2025 по справі 160/26758/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 січня 2025 року

м. Київ

справа №160/26758/23

адміністративне провадження №К/990/1465/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханова Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024 у справі №160/26758/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Активспорт» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Активспорт» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.07.2023 №0201880702, від 28.07.2023 №0201890702, від 28.07.2023 №0201900702, від 01.08.2023 №0204360702, від 26.07.2023 №0197750702.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 19.12.2023 позовні вимоги задовольнив. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Активспорт» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 44666,65грн.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Активспорт» звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі №160/26758/23, шляхом стягнення з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Активспорт» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00грн.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 10.01.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024, заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Активспорт» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №160/26758/23 задовольнив. Стягнув з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Активспорт» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Активспорт», суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що оскільки заявлена до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу сума коштів у розмірі 20000,00грн підтверджена документально, відповідає критерію розумності їхнього розміру, співмірністю зі складністю справи, ціною позову та реальністю наданих адвокатом послуг пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції, тому на користь позивача шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає відшкодуванню у повному обсязі.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України через підсистему «Електронний суд» 13.01.2025 звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024 у справі №160/26758/23, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Активспорт» про стягнення з контролюючого органу витрат на професійну правничу допомогу відмовити в повному обсязі.

Вимоги своєї касаційної скарги скаржник мотивує тим, що суди при постановленні спірних рішень допустили порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Активспорт» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

У зв`язку з невідповідністю касаційної скарги вимогам статей 329, 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Верховний Суд ухвалою від 17.01.2025 подану контролюючим органом касаційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику в десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску строку, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин. Окрім того, у зв`язку з невідповідністю касаційної скарги вимогам пункту 4 частини другої, частини четвертої статті 330 КАС України, Суд запропоновував скаржнику, у визначений в цій же ухвалі строк, усунути недоліки касаційної скарги та надати до суду уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих Верховним Судом, а також докази надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України.

Тобто, залишаючи подану контролюючим органом касаційну скаргу без руху, з-поміж іншого, Верховний Суд зауважив, що скаржнику необхідно надати до суду обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження додаткового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024 у справі №160/26758/23 з вказівкою на підстави, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк визначений законом, та долучити до такої заяви (клопотання) належні докази на підтвердження наведених у ній (ньому) підстав.

У даному випадку, як вказав суд, належними доказами можуть бути, наприклад: докази своєчасного звернення (або неможливості звернення) до суду апеляційної інстанції про отримання оскаржуваного рішення, оригінал поштового конверта в якому оскаржувану постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024 у справі №160/26758/23 було направлено рекомендованим листом на адресу скаржника або довідка суду апеляційної інстанції про час направлення/ненаправлення копії оскаржуваного судового рішення на адресу останнього тощо.

У зв`язку з наявністю у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України офіційної електронної адреси та електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», копія ухвали про залишення касаційної скарги без руху від 17.01.2025 була направлена останньому в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» електронний документ (ухвала суду від 17.01.2025) доставлено в електронний кабінет Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України 20.01.2025 о 23:16год.

На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України через підсистему «Електронний суд» 24.01.2025 до Верховного Суду подано заяву, в якій скаржником наведено обґрунтування:

- наявності процесуальної підстави касаційного оскарження спірних у цій справі додаткового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024 у справі №160/26758/23 визначену, зокрема, пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України;

- необхідності поновлення судом строку на касаційне оскарження спірних у цій справі додаткового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024 у справі №160/26758/23 як такого, що пропущено з поважних причин.

Так, мотивуючи необхідність поновлення судом процесуального строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень, скаржник посилається на наступні обставини: своєчасність подання касаційної скарги у цій справі при первинному зверненні до суду; постановлення Верховним Судом ухвал про повернення раніше поданих контролюючим органом касаційних скарг.

У своїх доводах про поважність причин пропуску строку скаржник наголошує, що зазначені ним обставини є безпосереднім чинником необхідності поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень, ураховуючи, що первинна касаційна скарга була подана ним своєчасно, а надалі тривав розгляд виконання вимог ухвал суду про повернення касаційної скарги відповідачу з наступним зверненням до суду касаційної інстанції у визначеному законом порядку, що вказує на наявність обставин об`єктивного характеру, за яким, на думку скаржника, необхідно приймати рішення про поновлення відповідного строку звернення до суду з касаційною скаргою. Посилаючись на низку рішень Верховного Суду, в яких судом касаційної інстанції вирішувались питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, скаржник просить урахувати належну реалізацію ним права на касаційне оскарження судових рішень та відсутність з боку контролюючого органу зловживання процесуальними правами, яке полягає у врахуванні зауважень викладених Верховним Судом в ухвалах про повернення раніше поданих ним касаційних скарг та невідкладному зверненні скаржника до суду з метою оскарження спірних у цій справі рішення та постанови у найкоротші строки після такого повернення. Тобто, скаржник уважає, що приведення ним касаційної скарги у відповідність до положень статті 330 КАС України та дотримання процесуальних строків касаційного оскарження при первинному зверненні до Верховного Суду є безумовними підставами для поновлення пропущеного строку повторно поданої касаційної скарги (з урахуванням реалізації суб`єктом владних повноважень права на звернення до суду з касаційною скаргу до закінчення річного строку визначеного частиною п`ятою статті 333 КАС України).

Як висновок: цитуючи правові позиції Європейського Суду з прав людини, Верховного Суду, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, норми Конституції України, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та керуючись положеннями статей 118, 121 КАС України, скаржник просить визнати поважними підстави пропуску ним строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень з подальшим його поновленням.

Разом з тим, оцінивши доводи наведені контролюючим органом у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень, надісланому на виконання вимог ухвали від 17.01.2025 про залишення касаційної скарги без руху, Верховний Суд вважає їх неповажними з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановленому вказаним Кодексом порядку.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

В свою чергу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07.07.1989).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

У той же час, Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів статті 44 КАС України скаржник, який діє як суб`єкти владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи й унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги, та підтвердженні відповідними доказами.

Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024 у справі №160/26758/23 була прийнята у порядку письмового провадження.

Отже, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку (з урахуванням вихідних днів) був день із датою 23.12.2024.

При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що термін визначення процесуального строку на оскарження рішення суду обчислюється з моменту виготовлення судового рішення суду апеляційної інстанції в повному обсязі або з моменту вручення особі такого судового рішення, а тому обставини, на які посилається скаржник у поданому на виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху клопотанні, не свідчать про наявність у нього безумовного права в будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати своє право на касаційне оскарження судових рішень, та не можуть вважатися належним доказом того, що пропуск строку на касаційне оскарження відбувся з незалежних від волі скаржника причин.

Крім того, Судом з`ясовано, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України зверталося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024 у справі №160/26758/23 три рази.

Кожну з поданих скаржником касаційну скаргу Верховний Суд ухвалами від 10.12.2024, від 25.12.2024 та від 08.01.2025 повернув на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила викладення передбачених положеннями КАС України підстав для касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень. При цьому, у кожній зі своїх ухвал Верховний Суд послідовно роз`яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частин другої-третьої статті 353 цього Кодексу та зауважив про наявність у особи права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою після повернення такої скаржнику.

Натомість, під час перевірки вчетверте поданої скаржником касаційної скарги на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024 у справі №160/26758/23, Верховним Судом було встановлено, що її зміст щодо підстав для касаційного оскарження спірних у цій справі додаткового рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного адміністративного суду є ідентичним тим, які було повернуто ухвалами Верховного Суду від 10.12.2024, від 25.12.2024, від 08.01.2025 та які суд касаційної інстанції визнав необґрунтованими.

Верховний суд наголошує, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

Усталеною є позиція Верховного Суду, що питання оцінки поважності причин пропуску строку через невиконання суб`єктом владних повноважень вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень.

У свою чергу, у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, контролюючий орган не вказує про наявність обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із статтею 330 КАС України та звернутися до суду касаційної інстанції з дотриманням визначеного статтею 329 КАС України процесуального строку на касаційне оскарження, ураховуючи, що Суд неодноразово надавав скаржнику вичерпні роз`яснення щодо форми і змісту касаційної скарги, яким вона повинна відповідати.

У цій справі звернення з касаційною скаргою є четвертим і саме скаржником не було дотримано вимог статей 328 і 330 КАС України, що стало підставою для повернення раніше поданих касаційних скарг заявнику, тобто, саме проявлений контролюючим органом підхід до оформлення касаційних скарг став причиною для їх повернення.

Тобто, маючи деталізовані роз`яснення Верховного Суду викладені в ухвалах від 10.12.2024, від 25.12.2024 та 08.01.2025 щодо наявних суперечностей, які унеможливлюють вирішення питання про відкриття касаційного провадження у цій справі, зазначені мотиви контролюючий орган так і не врахував, що свідчить про ігнорування ним вимог і роз`яснень суду касаційної інстанції.

А тому, у зв`язку з невідповідністю касаційної скарги вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, Верховний Суд в ухвалі від 17.01.2025 про залишення касаційної скарги без руху запропоновував скаржнику усунути недоліки касаційної скарги шляхом подання уточненої касаційної скарги, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження спірних судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих Верховним Судом.

Натомість, подані відповідачем на виконання вимог ухвали від 17.01.2025 про залишення касаційної скарги без руху уточнення, з посиланням на положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження спірних судових рішень, жодним чином не усувають виявлених Верховним Судом недоліків в частині викладення підстав для касаційного оскарження додаткового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024 у справі №160/26758/23, а відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює у подальшому її розгляд.

Неврахування правової позиції Верховного Суду скаржник обґрунтовує неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій положень статей 132, 134, 242, КАС України, статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» в частині надання судами неправильної правової оцінки співмірності понесених позивачем витрат зі складністю справи та витрат присуджених до відшкодування, вказуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій у спірних судових рішеннях застосували вказані норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у низці постанов Верховного Суду (мова про якій йдеться безпосередньо в редакційних уточненнях).

За змістом уточнень, обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України зводиться до незгоди відповідача з наданою судами правовою оцінкою доказів на підтвердження розміру заявленої до відшкодування суми витрат професійної правничої допомоги, їх неспівмірність із предметом спору і непропорційність до задоволених позовних вимог. На переконання скаржника, суди помилково визнали обґрунтованою суму коштів у розмірі 20000,00грн за надання послуг з професійної правничої допомоги.

Разом з тим, Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 21.11.2024, за результатом апеляційного перегляду додаткового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 у справі №160/26758/23, врахувавши критерій співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю цієї справи, дійшли висновку, що оскільки заявлена до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу сума коштів у розмірі 20000,00грн підтверджена документально, відповідає критерію розумності їхнього розміру, співмірністю зі складністю справи, ціною позову (5282799,50грн) та реальністю наданих адвокатом послуг пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції, тому на користь позивача шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає відшкодуванню у повному обсязі.

Верховний Суд наголошує, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судового рішення і ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про відшкодування судових витрат, має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судового рішення у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення такої заяви. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані й відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Натомість, доводи відповідача зводяться виключно до надання неправильної, як на думку скаржника, правової оцінки встановленим у цій справі обставинам у сукупності з наданими доказами та цитування положень процесуального закону, який регулює підстави й порядок стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Поряд з цим, Верховний Суд звертає увагу, що при вирішення питання компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати конкретні докази, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Доводи, які стосуються дослідження і правової оцінки доказів, пов`язуються із підставою для касаційного оскаржень судових рішень відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України і частини другої статті 353 КАС України (порушення норм процесуального права). Прийнятність таких доводів регламентована виключно за умови викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України (постанова Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19).

Таким чином, недотримання скаржником при зверненні до суду з касаційною скаргою, зокрема, положень статей 328, 330 КАС України не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження.

Верховний Суд наголошує, що державні органи є рівними перед законом і судом, поряд з іншими учасниками справи, та зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі при оскарженні судових рішень в апеляційному/касаційному порядку, та не можуть зловживати наданими їм процесуальними правами. Маючи намір добросовісної реалізації належного права на касаційний перегляд справи, сторона повинна забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, яке діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних обставин, які склались у нього на поточний день шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, зокрема, щодо своєчасного звернення до суду з касаційною скаргою. Неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб та виникнення організаційних складнощів у роботі суб`єкта владних повноважень є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Тобто, обставини на які посилається скаржник є суб`єктивними та пов`язані виключно з неналежною організацією роботи й трудового процесу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України.

Також Верховний Суд не приймає до уваги й доводи скаржника щодо подання ним повторної (чергової) касаційної скарги в межах річного строку з дня складання повного тексту оскаржуваної постанови, з огляду на те, що частина п`ята статті 333 КАС України не змінює загальні строки реалізації особою права на касаційне оскарження, які встановлені статтею 329 КАС України, а є імперативною нормою процесуального закону, яка встановлює для суб`єктів владних повноважень граничний (присічний) строк на касаційне оскарження судових рішень.

Покликання скаржника на гарантоване йому національним та міжнародним законодавством право на доступ до правосуддя, у даному випадку Верховний Суд вважає також неприйнятним, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального закону щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Отже, сукупність встановлених Верховним Судом, за результатом розгляду заявленого контролюючим органом клопотання про поновлення пропущеного строку обставин свідчить виключно про те, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України допустило необґрунтовані зволікання щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України.

Ураховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, оскільки вони не є такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судові рішення, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Враховуючи зазначене, Верховний Суд не вбачає підстав для визнання, викладених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.

У випадку наявності інших підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк визначений законом, скаржник має право звернутися до Верховного Суду з відповідною обґрунтованою заявою.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Отже, подана Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, утвореними на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційна скарга підлягає повторному залишенню без руху для надання скаржнику часу повідомити суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, якщо такі є, та надати належні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження спірних судових рішень у цій справі.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329-330, 332 КАС України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024 у справі №160/26758/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Активспорт» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повторно залишити без руху.

Встановити особі, що подала касаційну скаргу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для виконання вимог, що стали підставою залишення касаційної скарги без руху.

Роз`яснити, що у разі, якщо скаржником у строк визначений судом не буде подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова