Постанова

від 30.01.2025 по справі 420/2328/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року

м. Київ

справа № 420/2328/23

адміністративне провадження № К/990/2945/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 420/2328/23

за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року (головуючий суддя - Турецька І.О., судді: Шевчук О.А., Шеметенко Л.П.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовом до Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) (далі - відповідач 1, В/ч НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_4 ( НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) (далі - відповідач 2, В/ч НОМЕР_4 ), у якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (Постанова КМУ № 168) у розмірі до 100 000 грн, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпечені заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Запорізької області та м. Запоріжжя у період з 12 липня по 20 жовтня 2022 року (спірний період) пропорційно дням участі у таких діях або заходах;

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 168 у розмірі до 100 000 грн, за спірний період пропорційно дням участі у бойових діях або заходах;

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону щодо неоформлення документів, передбачених пунктами 4-5 наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - наказ № 392-АГ, та їх неподання до НОМЕР_1 прикордонного загону (відповідача 1) для призначення, нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, передбаченої Постановою КМУ № 168 за всі дні участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період серпень-жовтень 2022 року;

- зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін невідкладно підготувати пакет документів, передбачений пунктами 4-5 наказу № 392-АГ, та надати їх до НОМЕР_1 прикордонного загону для призначення, нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, передбаченої Постановою КМУ № 168 за всі дні участі у бойових діях або заходах за період серпень - жовтень 2022 року.

Позивач обґрунтовує свій позов тим, що він був відряджений із НОМЕР_1 прикордонного загону до НОМЕР_3 прикордонного загону на виконання бойових завдань у АДРЕСА_1 . Незважаючи на службу безпосередньо в районі бойових дій, майстер-сержанту ОСОБА_1 не нарахували й не виплатили в повному обсязі додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн пропорційно часу участі в бойових діях за серпень, вересень і жовтень 2022 року. На думку позивача, відповідач порушив його законні права, виплативши лише частину належної винагороди (виходячи із 70 000 грн, а не 100 000 грн на місяць), що, на його думку, є протиправною бездіяльністю.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 є військовослужбовцем НОМЕР_1 прикордонного загону (В/ч НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України (далі - ДПСУ) призваний на військову службу по мобілізації та перебуває на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А).

Майстер-сержант ОСОБА_1 офіційно відбув у відрядження до НОМЕР_3 прикордонного загону та брав безпосередню участь у бойових діях у м. Запоріжжя та Запорізькій області в період із 12.07.2022 р. по 20.10.2022 р.

Згідно з витягом із журналу бойових дій № НОМЕР_5 (ДСК) НОМЕР_1 прикордонного загону, ОСОБА_1 у період з 12.07.2022 р. по 20.10.2022 р. перебував безпосередньо в районі ведення бойових дій ( АДРЕСА_1 ) в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_3 прикордонного загону з метою виконання бойових завдань.

Відповідно до довідок та рапортів начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », позивач у складі В/ч НОМЕР_2 брав участь у бойових діях у Запоріжжі та Запорізькій області у серпні - жовтні 2022 року, зокрема: 04 - 06.08, 12.08, 18.08, 30.08; 12.09, 15.09, 19 - 27.09, 30.09; 02 - 03.10, 05 - 08.10, 14 - 15.10, 18.10.

Суд встановив, що протягом усього періоду відрядження фактичне забезпечення (грошові виплати) здійснював саме НОМЕР_1 прикордонний загін, а НОМЕР_3 прикордонний загін лише надавав відповідні відомості.

Виплата у розмірі 100 000 грн на місяць (пропорційно часу участі в бойових діях) за липень 2022 року ОСОБА_1 була проведена в повному обсязі.

За вказані вище дні серпня, вересня та жовтня 2022 року сума виплат базувалася на пропорційному розрахунку 70 000 грн на місяць, виходячи з часу участі у бойових діях. На переконання позивача така виплата мала б розраховуватися з - 100 000 гривень.

Позивач подав рапорт до НОМЕР_1 прикордонного загону з проханням надати інформацію про нарахування та виплату додаткової винагороди за серпень - жовтень 2022 року .

У відповідь на рапорт відповідач надав витяг із наказу начальника загону № 516-ОС від 30.11.2022, де зазначено, що персонал НОМЕР_1 загону, зокрема майстер-сержанту ОСОБА_1 за період проходження служби нараховано: - з 04.08.2022 р. по 06.08.2022 р. - 6774,19 грн.; - з 12.08.2022 р. по 12.08.2022 р. - 2258,06 грн; - з 18.08.2022 p. по 18.08.2022 p. - 2258,06грн; - з 30.08.2022 р. по 30.08.2022р. - 2258,06 грн; - з 12.09.2022 p. по 12.09.2022 p. - 2333,33 грн; - з 15.09.2022 p. по 15.09.2022 p. - 2333,33 грн; - з 19.09.2022 р. по 27.09.2022 р. - 21 000 грн; - з 30.09.2022 р. по 30.09.2022 р. - 2333 грн; - з 02.10.2022 р. по 03.10.2022 p. - 4516,13 грн; - з 05.10.2022 р. по 08.10.2022 р. - 9032,26 грн; - з 14.10.2022 р. по 15.10.2022 р. - 4516,13грн; - з 18.10.2022 р. по 18.10.2022 р. - 2258,06 грн.

Сума виплат базувалася на пропорційному розрахунку 70 000 грн на місяць, виходячи з часу участі у бойових діях.

Уважаючи, що за серпень, вересень і жовтень 2022 року (підвищену) додаткову винагороду виплачено в меншому розмірі, ніж визначено постановою КМУ № 168, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону ( АДРЕСА_2 ) (В/ч НОМЕР_4 ) Держприкордонслужби України через неоформлення документів ОСОБА_1 , передбачених п.п. 4-5 наказу № 392-АГ, та ненадання їх до НОМЕР_1 прикордонного загону ( АДРЕСА_3 ) (В/ч НОМЕР_2 ) для призначення, нарахування і виплати додаткової винагороди 100 000 грн згідно з постановою КМУ № 168.

Зобов`язано НОМЕР_3 прикордонний загін ( АДРЕСА_2 ) (В/ч НОМЕР_4 ) невідкладно підготувати документи ОСОБА_1 згідно з п.п. 4-5 наказу № 392-АГ та передати їх до НОМЕР_1 прикордонного загону ( АДРЕСА_3 ) (В/ч НОМЕР_2 ) для призначення, нарахування і виплати винагороди 100 000 грн, передбаченої постановою КМУ № 168, за дні участі у бойових діях та заходах нацбезпеки у серпні - жовтні 2022.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, виходив із того, що позивач перебував в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_3 прикордонного загону, виконував бойові завдання у Запорізькій області та м. Запоріжжя, а нарахування і виплата додаткової винагороди здійснювалися НОМЕР_1 прикордонним загоном ( АДРЕСА_3 ). При цьому частина документів, необхідних для повної виплати 100-тисячної додаткової винагороди за серпень-жовтень 2022 року, не була оформлена та передана з 8 загону до 26.

Суд установив, що обов`язок оформляти такі документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в бойових діях покладено на підрозділ, у якому цей військовослужбовець фактично виконував бойові завдання. Недотримання цієї процедури призвело до неповної виплати винагороди позивачу з боку НОМЕР_1 прикордонного загону.

З огляду на такі обставини, суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону (В/ч НОМЕР_4 ) (щодо не надання належних документів про дні участі позивача в бойових діях) та зобов`язав НОМЕР_3 прикордонний загін оформити, підготувати й передати НОМЕР_1 загону увесь пакет підтверджувальних документів для повної виплати винагороди.

П`ятий апеляційний адміністративний суд 20 грудня 2023 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, уточнивши дійсні дати участі у бойових діях і зобов`язавши НОМЕР_1 прикордонний загін виплатити військовослужбовцю належні кошти за ці дні з урахуванням уже виданих сум.

Суд визнав протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону щодо нарахування і виплати позивачу додаткової винагороди за спірний період лише з розрахунку 70 000 грн, що суперечить Постанові КМУ № 168.

Зобов`язав НОМЕР_1 прикордонний загін донарахувати та виплатити різницю винагороди з розрахунку 100 000 грн/місяць за конкретні дні участі у бойових діях (замість «місяців»). Суд також визнав, що НОМЕР_3 прикордонний загін виконав свої обов`язки й належно оформив документи для виплати, тому визнання його бездіяльності було скасоване.

Апеляційний суд дійшов такого висновку, ґрунтуючись на низці підтверджувальних документів: витяги з бойових розпоряджень, записи в журналі службово-бойових дій, рапорти начальника відділу «Запоріжжя», журнал бойових дій НОМЕР_1 прикордонного загону та довідки за формою Наказу № 392-АГ. Завдяки цим доказам суд уточнив конкретні дні, коли військовослужбовець виконував бойові завдання й мав право на виплати з розрахунку 100 000 грн за місяць, але пропорційно відпрацьованим дням.

Унаслідок такого перерахунку апеляційний суд встановив, що НОМЕР_1 прикордонний загін виплатив ОСОБА_1 винагороду лише з розрахунку 70 000 грн, що суперечить Постанові КМУ № 168. Тому дії НОМЕР_1 прикордонного загону в частині недоплати були визнані протиправними, і суд зобов`язав виплатити позивачу різницю з урахуванням уже наданих сум.

IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції.

Позиція інших учасників справи

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, представник позивача подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року в частині визнання протиправною бездіяльності НОМЕР_3 прикордонного загону та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

Як на підставу оскарження рішення суду апеляційної інстанцій позивач вказує на відсутність висновку Верховного Суду (пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо тлумачення та застосування пункту 21 Постанови КМУ № 168 та наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» (далі - Наказ № 392-АГ) саме у подібних правовідносинах.

Позивач не погоджується з постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду та вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального права та не врахував ряд доказів, які підтверджують його безпосередню участь у бойових діях у складі НОМЕР_3 прикордонного загону. Касаційна скарга ґрунтується на твердженні про те, що апеляційний суд невірно скасував рішення першої інстанції в частині зобов`язання НОМЕР_3 прикордонного загону оформити і подати документи для нарахування винагороди, а також не дав оцінки аргументам щодо правомірності застосування наказу № 392, який не був належним чином зареєстрований і не може звужувати право військовослужбовця на отримання повної виплати.

На переконання позивача, основна правова колізія полягає в тому, що пункт 21 Постанови КМУ № 168 не надає уповноваженим органам права звужувати або змінювати підстави виплати збільшеної винагороди (до 100 000 грн), а лише регулює порядок і умови її документального підтвердження. Наказ Адміністрації Держприкордонслужби № 392 в цій частині, на думку позивача, суперечить основним положенням урядової Постанови КМУ № 168, оскільки додає нові умови (обов`язкове безпосереднє вогневе зіткнення та інші жорсткі критерії), яких не передбачає сам КМУ. Водночас НОМЕР_3 прикордонний загін, посилаючись на цей наказ, не задокументував ряд днів, протягом яких військовослужбовець виконував бойові завдання.

Позивач наголошує, що належні докази (бойові розпорядження, журнали бойових дій, рапорти) підтверджують його перебування в районі ведення бойових дій та участь у виконанні бойових завдань з серпня по жовтень 2022 року. Однак замість розрахунку у 100 000 грн/місяць, пропорційно відпрацьованим дням, йому фактично нараховано, виходячи із 70 000 грн і не враховано повну кількість днів. Суд апеляційної інстанції ці нюанси оминув увагою, не з`ясувавши, чому саме НОМЕР_3 прикордонний загін не включив інші дні, що мали бути оплачені згідно з Постановою КМУ № 168.

Також позивач вказує, що справа становить значний суспільний інтерес і потребує уніфікації практики стосовно нарахування додаткової винагороди військовослужбовцям під час дії воєнного стану.

Верховний Суд ухвалою від 07 лютого 2024 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач ( НОМЕР_1 прикордонний загін) подав відзив, у якому просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відповідач ( НОМЕР_3 прикордонний загін) подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволені касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, і перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені судом першої чи апеляційної інстанції; вирішувати питання щодо достовірності доказів; надавати перевагу одним доказам над іншими; збирати чи приймати нові докази або додатково перевіряти їх (частина друга статті 341 КАС України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, якщо необхідно врахувати висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 , військовослужбовць Держприкордонслужби, просить виплатити йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови КМУ № 168, у розмірі до 100 000 гривень за фактичну участь у бойових діях та заходах з національної безпеки та оборони, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення за період серпень - жовтень 2022 року (у період відрядження).

Згідно з частиною першою статті 6 та частиною першою статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» № 661-IV, Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якого входять військовослужбовці та працівники. За статтею 16 цього Закону, умови грошового забезпечення військовослужбовців визначаються законодавством.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII, до грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Воно виплачується у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, і повинно покривати потреби ЗСУ та інших військових формувань. Порядок його виплат визначають Міністр оборони та керівники відповідних органів.

На виконання Указів Президента України про воєнний стан та загальну мобілізацію, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). У пункті 1 цієї постанови Уряд установив виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям. Тим із них, хто бере безпосередню участь у бойових діях або забезпечує заходи з національної безпеки та оборони, розмір винагороди збільшується до 100 000 гривень на місяць пропорційно часу участі.

Ключовим у цій справі є питання виплати ОСОБА_1 збільшеної винагороди - за конкретні дні участі у бойових діях чи за повні місяці.

Реалізація приписів Постанови КМУ № 168 вимагала чіткого визначення порядку та умов виплати, а також переліку документів для підтвердження участі у бойових діях.

Протягом періоду, за який позивач просить винагороду, діяв наказ № 392-АГ.

Наказ № 392-АГ набрав чинності 01.08.2022.

У пункті 2 Наказу № 392-АГ конкретизовано, за здійснення яких заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, військовослужбовцям, які проходять службу в органах Держприкордонслужби, додаткова винагорода збільшується до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі:

1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

Пунктом 4 Наказу № 392-АГ визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

(1) бойового наказу (бойового розпорядження);

(2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

(3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 5 цього наказу визначено, що для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).

У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджувальні документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).

Відповідно до пункту 10 Наказу № 392-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.

Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.

Відповідно до пункту 11 Наказу № 392-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (абзац перший пункту 11 Наказу).

Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, у яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу (абзац другий пункту 11 Наказу).

Згідно з пунктом 12 Наказу № 392-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).

До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.

З 01.12.2022 був уведений в дію наказ № 628-АГ.

Накази № 392-АГ і № 628-АГ змінили підхід до визначення «безпосередньої участі» військовослужбовців у бойових діях, звузивши та конкретизувавши критерії до певних видів бойових завдань порівняно з наказом № 164-АГ, який діяв до 01.07.2022. При цьому, хоч перелік документів для підтвердження участі у бойових діях залишився незмінним, наказ № 392-АГ ввів додаткові вимоги щодо підтвердження участі у бойових діях, вимагаючи надання сукупності документів замість одного, як це було передбачено наказом № 164-АГ. Зокрема, наказ № 392-АГ вимагає надання сукупності документів, таких як бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командирів та додаткової довідки за встановленою формою. Натомість наказ № 628-АГ допускає альтернативність у наданні документів для підтвердження участі.

Отже, при оцінці доказів, що підтверджують право особи на додаткову винагороду, необхідно враховувати зміни, внесені наказами № 392-АГ та № 628-АГ, і оцінювати надані документи відповідно до їхніх вимог. Лише на основі такого підходу можна об`єктивно визначити, чи має особа право на отримання додаткової виплати згідно з оновленими критеріями та процедурами.

У цій справі суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем НОМЕР_1 прикордонного загону. З 12 липня по 20 жовтня 2022 року позивача зараховано до оперативного підпорядкування НОМЕР_3 прикордонного загону, де він фактично виконував бойові завдання у Запорізькій області та м. Запоріжжя.

НОМЕР_3 прикордонний загін підготував та передав до НОМЕР_1 прикордонного загону документи, також і на ОСОБА_1 .

Винагороду за серпень-жовтень 2022 року було нараховано та виплачено НОМЕР_1 прикордонним загоном, виходячи із суми 70 000 грн/місяць замість передбачених 100 000 грн/місяць, пропорційно дням участі у бойових діях. Ці дані підтверджуються розрахунково-платіжними відомостями та довідками про бойові дії й нараховані суми.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив із того, що ОСОБА_1 фактично виконував бойові завдання у Запорізькій області та м. Запоріжжя в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_3 прикордонного загону. Через відсутність оформлених належним чином документів (відповідно до пунктів 4-5 наказу № 392-АГ) з боку НОМЕР_3 прикордонного загону, позивач не отримав у повному обсязі підвищеної винагороди (100 000 грн) за конкретні дні участі у бойових діях у серпні-жовтні 2022 року. Через це суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність 8 загону та зобов`язав його невідкладно підготувати і передати до НОМЕР_1 загону відповідні документи для виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168.

Суд апеляційної інстанції встановив, що НОМЕР_6 прикордонний загін належним чином оформив і передав до НОМЕР_7 прикордонного загону документи для виплати позивачу додаткової винагороди, а факт нарахування 70 000 грн додаткової винагороди також свідчить про надсилання необхідних підтверджувальних документів.

Водночас суд апеляційної інстанції з`ясував, що участь позивача в бойових діях стосується конкретних днів, а не суцільного періоду - із серпня по жовтень 2022 року, і підтверджується відповідними документами (передбаченими наказом № 392-АГ)

Позивач у доводах касаційної скарги стверджує, що така позиція суду апеляційної інстанції є помилковою, водночас відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права (пункту 21 Постанови КМУ № 168, положень Наказу № 392-АГ та його застосування до спірних правовідносин) у подібних правовідносинах.

Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, слід зазначити, що після подання касаційної скарги та відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд висловив правову позицію щодо застосування вказаних норм.

Питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, неодноразово досліджувалося Верховним Судом. Практика Верховного Суду є сталою і полягає в тому, що виплата додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100 ?000 гривень обумовлена участю у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, та підтвердженням цих обставин відповідними документами.

Для відповідача підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 є саме документальне підтвердження участі позивача як військовослужбовця у бойових діях (заходах) (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 31.07.2024 у справі № 200/625/23, від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, від 28.08.2024 у справі № 200/1310/23, від 04.09.2024 у справі № 280/2228/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23 та багатьох інших).

Верховний Суд у постанові від 06.08.2024 у справі № 360/290/23 вказав, що згідно з пунктом 4 наказу № 392-/0/81-22-АГ, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах (а саме: бойових наказів, журналів бойових дій і рапортів командирів), а пунктом 3 наказу № 628/0/81-22-АГ, визначено, що перелік підтверджувальних документів допускає альтернативність і не обмежується їх сукупністю. Також Верховний Суд у справі № 200/4100/23 постанова від 05.08.2024 звернув увагу, що суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, розглядаючи її разом з іншими доказами.

У постанові від 21.12.2023 року у справі № 200/193/23 Верховний Суд розглядав питання застосовності наказів № 392-АГ та № 628-АГ та Інструкції № 188 у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, передбаченої Постановою КМУ № 168. У цій постанові Верховний Суд встановив, що накази № 392/0/81-22-АГ та № 628/0/81-22-АГ є єдиним механізмом реалізації Постанови КМУ № 168 для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби. Суд наголосив на неприпустимості застосування Інструкції № 188 у цій ситуації. Відповідно, у схожих правовідносинах застосовним є і наказ № 164-АГ, в залежності від періоду дії цього акту.

Порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду (позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 23 травня 2024 року у справі № 120/4387/23, від 24 травня 2024 року у справі № 120/4967/23, від 28 травня 2024 року у справі № 120/5170/23, від 08 серпня 2024 року у справі № 280/2754/23 та від 21.03.2024 у справі № 560/3159/23).

Ураховуючи усталену практику, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що застосуванню підлягають норми наказу №?392-АГ і відповідний підхід.

Під час розгляду цього спору суд апеляційної інстанції, витребувавши додаткові документи (зокрема витяги з журналу службово-бойових дій, бойових розпоряджень, рапортів тощо), установив, що ОСОБА_1 брав участь у бойових діях у визначені конкретні дні, підтверджені бойовими документами.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові у справі №?360/290/23, де наголошено, що участь військовослужбовців у бойових діях має підтверджуватися сукупністю бойових документів (бойові накази, журнали бойових дій, рапорти тощо).

Суд апеляційної інстанції також врахував висновки Верховного Суду щодо оцінки довідок та їх співвідношення з іншими доказами.

Відповідно до Постанови №?168 і наказу №?392-АГ, підвищена винагорода за участь у бойових діях виплачується пропорційно дням безпосередньої участі. Необхідність підтверджувати кожен день участі передбачена як самою Постановою, так і внутрішнім наказом Держприкордонслужби.

З огляду на це, матеріали справи підтверджують участь ОСОБА_1 у бойових діях у конкретні дні (з 04 по 06.08.2022, 12.08.2022, 18.08.2022, 30.08.2022; 12.09.2022, 15.09.2022, з 19 по 27.09.2022, 30.09.2022; з 02 по 03.10.2022, з 05 по 08.10.2022, з 14 по 15.10.2022, 18.10.2022), підтверджені належними бойовими документами. Тож апеляційний суд обґрунтовано визначив, що додаткова винагорода збільшується до 100?000 грн на місяць пропорційно фактичним дням участі, а не за повні місяці. Такий підхід відповідає пункту 1 Постанови № 168 і принципу пропорційності виплат під час виконання бойових завдань.

Визнавши протиправними дії прикордонного загону щодо нарахування 70 000 грн за участь у бойових діях та визначивши, що має нараховуватися 100 000 грн на місяць, суд апеляційної інстанції виходив із прямої вимоги Постанови № 168, яка передбачає виплату 100 000 грн за безпосередню участь у бойових діях.

Водночас, суд апеляційної інстанції, визнавши протиправним нарахування винагороди з розрахунку 70? 000 ?грн замість 100? 000 ?грн за підтверджені дні участі та зобов`язавши здійснити донарахування і доплату ОСОБА_1 , дійшов передчасних висновків не з`ясувавши, чи отримував позивач (саме за ті календарні дні) передбачену на час воєнного стану щомісячну (основну) додаткову винагороду у розмірі до 30 000 грн пропорційно відпрацьованому часу.

На підставі інформації про нарахування додаткової винагороди за серпень-жовтень 2022?року (рапорти) суд апеляційної інстанції встановив, що позивачеві виплачено меншу суму, ніж належить пропорційно часу участі у бойових діях. Утім суд не дослідив порядок визначення розміру цієї суми і не витребував довідку про її складові та помісячний розрахунок із зазначенням кількості календарних днів.

Реальність конкретної обставини не може вважатися доведеною лише через неспростування одним із учасників справи твердження іншого, бо метою правосуддя є з`ясування об`єктивної істини.

Суд визнав, що зменшення винагороди до 70?000?грн суперечить Постанові КМУ №?168, однак не витребував довідку про грошове забезпечення, його складові та помісячний розрахунок із кількістю днів. Встановлення цих обставин має вирішальне значення для оцінки наявності предмета та підстав спору, тобто чи існує спір про суму підвищеної винагороди, передбаченої пунктом?1 Постанови КМУ №?168.

Підстава позову - це факти й норми права, що надають особі право звернутися до суду, а предмет позову - це вимоги позивача, щодо яких він просить ухвалити рішення. Визначаючи підстави позову, суд перевіряє на підставі яких обставин і норм закону позивач вимагає захисту свого права.

При цьому захисту підлягає лише порушене право. До адміністративного суду може звернутися особа, яка вважає, що її право або інтерес порушено чи оспорюється. Підставою для звернення є суб`єктивне переконання про порушення, але обов`язковою умовою є наявність об`єктивного порушення.

Переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, П`ятий апеляційний адміністративний суд не виконав належним чином приписи статей 242, 308, 322 КАС України: не з`ясував усіх необхідних обставин і не перевірив належно законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Згідно із частиною другою статті?341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені або відхилені судом, чи визначати достовірність доказів та перевагу одних над іншими. Об`єктом перегляду касаційного суду є виключно питання застосування права.

Таким чином, Верховний Суд позбавлений можливості викласти висновки загалом по суті спору.

Підставою для скасування рішень судів першої та/або апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, наведені в касаційній скарзі, що унеможливили встановлення важливих фактичних обставин (зокрема, коли суд не дослідив докази). Це за умови обґрунтованості підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами?1,?2,?3 частини другої статті?328 цього Кодексу.

Якщо порушення допущені лише судом апеляційної інстанції, справа повертається до нього на новий розгляд. В інших випадках справа передається до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених висновків, оцінити всі обставини, що входять до предмета доказування, належно застосувати норми матеріального права та постановити рішення відповідно до статті?242 КАС України.

З огляду на результат касаційного розгляду, підстав для здійснення розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року скасувати, а справу № 420/2328/23 направити до П`ятого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

СуддіВ.М. Соколов А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько