Постанова

від 21.01.2025 по справі 607/15308/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/15308/22Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/817/52/25 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2025 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,

за участю секретаря судового засідання Панькевич Т.І.,

апелянта ОСОБА_1 ,

представника відповідача Завадського В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу №607/15308/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2024 року, ухвалене суддею Дзюбичем В.Л., дати складення повного тексту не зазначено, в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , з участю третьої особи Тернопільської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «БУДСЕРВІС» до Комунального підприємства «Тернопільводоканал» про визнання дій неправомірними,

В С Т А Н О В И В:

01.11.2022 ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Комунального підприємства «Тернопільводоканал», третя особа Тернопільська філія «Керуюча компанія «Будсервіс», в якому просив визнати неправомірними дії КП «Тернопільводоканал» щодо непрозорого нарахування розміру щомісячної плати з послуг централізованого водопостачання холодної води та централізованого водовідведення по житловій квартирі АДРЕСА_1 за період з 01.09.2022 по дату ухвалення судом рішення у даній справі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що він проживає в АДРЕСА_2 , де відповідач надає послуги з водопостачання та водовідведення. Однак, нарахування розміру щомісячної плати з послуг централізованого водопостачання холодної води та централізованого водовідведення здійснюється неправомірно, оскільки КП «Тернопільводоканал» здійснює додаткові нарахування, які не охоплюються показниками його водоміра.

Багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_3 був побудований та введений в експлуатацію в 1959 році.

Капітальний ремонт будинку, якому зараз 63 роки, не провадився взагалі, хоча максимальний термін для його проведення - 30 років від початку введення в експлуатацію, тобто будинок повинен бути двічі капитально відремонтований, що також стосується і внутрішньобудинкової мережі централізованого питного водопостачання холодної води та централізованого водовідведення, яка вже давно вичерпала свій максимальний експлуатаційний ресурс Такі обставини, на думку позивача, призводять до наявності значних витрат води в процесі обслуговування водопровідних мереж, а також до витоків води у житловому будинку.

Крім того, позивач вважає, що розмір щомісячної плати за надані послуги з централізованого водопостачання холодної води та централізованого водовідведення визначений відповідачем необґрунтовано, оскільки таке нарахування здійснюється всупереч чинним нормативно-правовим актам та відповідним інструкціям та методикам.

Так, у відповідь на його запити, КП «Тернопільводоканал» повідомило суперечливу інформацію щодо застосування (чи не застосування) при проведенні розрахунків за надані послуги з водопостачання з врахуванням показників комерційного загальнобудинкового водоміра Методики розрахунку втрат питної води підприємствами, які надають послуги з централізованого водопостачання, затвердженої наказом Мінрегіону від 25.06.2014 №180, зареєстрованого в Мін`юсті 03.09.2014 за №10693/25840.

Також позивач вважає необґрунтованими доводи відповідача про наявність причин небалансу між показниками індивідуальних лічильників та загальнобудинкового лічильника з підстав можливого аварійного стану внутрішньобудинкових водопровідних мереж, оскільки, на думку позивача, необлік за індивідуальними лічильниками пов`язаний з бездіяльністю відповідача, зокрема відсутністю обов`язкового капітального ремонту внутрішньобудинкової мережі централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, який в будинку 1959 року побудови вже мав відбутися, як мінімум, двічі із повною заміною внітрішньобудинкової мережі централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Зазначає, що у його квартирі ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто перед 01.05.2022, була проведена повірка водоміра шляхом його заміни на новий водяний лічильник, про що був складений відповідний акт-договір. Встановлений лічильник води крильчастий СВК-М-DN-15. Згідно з керівництвом по експлуатації (КЕ) його монтаж здійснюється тільки на вертикальному трубопроводі.

У Методиці розроблення технологічних нормативів використання питної води при наданні послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, вказано: «Стояк - вертикально розташований трубопровід внутрішньобудинкової розподільчої мережі водопостачання або водовідведення», тобто стояка із горизонтально розташованим трубопроводом внутіршньобудинкової мережі централізованого водопостачання холодної води та централізованого водовідведення просто не існує.

Крім того, позивач зазначає, що якщо у внутрішньобудинковій системі водопостачання відсутнє відгалуження трубопроводу з водорозбірною арматурою для відбору води на загальнобудинкові потреби, обсяг витраченої холодної води на загальнобудинкові потреби не визначається.

За наявності у внутрішньобудинковій системі водопостачання відгалуження трубопроводу з водорозбірною арматурою для відбору води на загальнобудинкові потреби, не оснащеного вузлом розподільного обліку у будівлі/будинку, яка оснащена вузлом комерційного обліку холодної води, обсяг холодної води, витраченої на загальнобудинкові потреби, може визначатись відповідно до договору з виконавцем комунальних послуг або співвласники будівлі/будинку можуть прийняти рішення щодо визначення цього обсягу, про що письмово повідомляють виконавця розподілу комунальної послуги та виконавця комунальних послуг (якщо він не є виконавцем розподілу комунальної послуги) у поточному розрахунковому періоді, а при неможливості цього - не пізніше наступного за ним розрахункового періоду. Визначений так обсяг витраченої холодної води на загальнобудинкові потреби, крім обсягів холодної води, витраченої на полив клумб і газонів, включається до обсягу централізованого водовідведення.

За наявності витоку з внутрішньобудинкової системи водопостачання, обсяг якої визначається на підставі показань вузла (вузлів) розподільного обліку, та, якщо встановлено особу, з вини якої стався такий витік та на яку розподіляються ці витоки, обсяг споживання холодної води у приміщеннях без обліку зменшується на обсяг цього витоку пропорційно їх обсягу споживання.

Крім того, житловий багатоквартирний будинок по АДРЕСА_3 не обладнаний комерційним приладом обліку стічних вод у місці приєднання мереж водовідведення будинку від 48-ми квартир, де проживають споживачі-громадяни та розташовані 5 юридичних осіб, які здійснюють свою господарську діяльність у цьому будинку, до мережі водовідведення надавача послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення (відповідача), що виключає можливість визначення щомісяця достовірних даних щодо об`єму та показників якості стічних вод.

Наявність у вказаному будинку приладу обліку стічних вод дала б можливість точно визначати щомісяця розмір та справжні причини небалансу і підтвердило б його виникнення не з вини споживачів, а в результаті непроведення капітального ремонту внутрішньобудинкової мережі централізованого водопостачання, яка вже двічі з 1959 року відпрацювала свій експлуатаційний ресурс.

З наведених підстав позивач просив суд позов задоволити.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.10.2024 у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду та постановити нове, яким задовольнити повністю позовні вимоги.

Зокрема зазначає, що суд першої інстанції не вирішив пред`явленої ним позовної вимоги та не перевірив правильності нарахування сум, які підлягали до сплати, а в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація про те, ким та коли проводилися щомісячно контрольні зняття показників загальнобудинкового лічильника КВБ-10 №14811 у будинку позивача.

Також вважає неправомірним висновок суду про те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту прав, який не призведе до відновлення його порушеного права, оскільки позивач не заявляє вимог про списання заборгованості, проведення відповідачем відповідного перерахунку тощо. Відповідачем порушені права позивача, які підлягають захисту в межах даного судового провадження.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши доповідача, сторін по справі, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

КП «Тернопільводоканал» надає послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_1 є власником особового рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , що вбачається з картки абонента за вересень 2022 року. З вказаної вище картки вбачається, що ОСОБА_1 здійснював оплату за надані КП «Тернопільводоканал» послуги з водопостачання та водовідведення.

Також, з матеріалів справи встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 встановлено індивідуальний прилад обліку питної води №210049814, що підтверджується інформацією у рахунку за вересень 2022 року за вказаною вище адресою.

Крім цього, у багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 встановлений комерційний загальнобудинковий водомір НОМЕР_2 .

Наявність індивідуального приладу обліку питної води в квартирі позивача та комерційного загальнобудинкового водоміра у багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_3 , також визнавалось та не заперечувалось сторонами у судовому засіданні.

Управителем житлового будинку по АДРЕСА_3 є Тернопільська філія товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «БУДСЕРВІС», що визнавалось та не заперечувалось сторонами у судовому засіданні.

Разом з тим, докази того, що між управителем та відповідачем як надавачем комунальної послуги був укладений договір, умовами якого визначений порядок компенсації обсягів холодної води, витраченої на загальнобудинкові потреби, суду не надані.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що розподіл загального обсягу спожитої холодної води у будинку АДРЕСА_3 здійснюється відповідачем між усіма споживачами відповідно до розділу X Методики розподілу між споживачами обсягу спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 28.12.2018 і судом не встановлено, що відповідачем порушені права позивача. КП «Тернопільводоканал» добросовісно виконав покладений на нього обов`язок та надав позивачу усю інформацію щодо порядку нарахування плати за послуги водопостачання та водовідведення, що підтверджується неодноразовими відповідями КП «Тернопільводоканал», наданими на запити позивача, які наявні у матеріалах справи.

Також, суд першої інстанції встановив, що обраний позивачем спосіб захисту не призведе до відновлення його порушеного права, оскільки позивач не заявив вимог про списання заборгованості, проведення відповідачем відповідного перерахунку тощо.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Частини 1, 2 статті 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Частина 1 статті 526 ЦК України визначає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, згідно з п.п.6, 13 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII (далі Закон №2189-VIII) індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

У відповідності до ч.1 ст.6 Закону №2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:

1) споживачі (індивідуальні та колективні);

2) управитель;

3) виконавці комунальних послуг

Згідно з ч.1 ст.10 Закону №2189-VIII ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону №2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач) (ч.2 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону №2189-VIII договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з ч.5 ст.13 Закону №2189-VIII у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) відповідно до частини першої статті 14 цього Закону та повідомлення виконавців комунальних послуг про прийняте рішення за два місяці до запланованої дати укладення договору: такий виконавець зобов`язаний укласти договори про надання комунальних послуг відповідно до вимог цієї статті згідно з обраною співвласниками моделлю організації договірних відносин; раніше укладений із таким виконавцем договір про надання комунальної послуги достроково припиняється з дати набрання чинності новим договором, укладеним із співвласниками, але припинення (втрата чинності) дії раніше укладеного договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим договором та від відповідальності за порушення його умов.

Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору співвласники багатоквартирного будинку не повідомили виконавця відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин, визначеної в частині першій статті 14 цього Закону, публічний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, укладений з таким виконавцем, вважається продовженим на наступний однорічний строк.

Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст.17 Закону №2189-VIII комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом частин 1, 2, 5 статті 633 ЦК України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст.642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов`язанні.

Акцептом визнається відповідь особи, якій адресована оферта, про її прийняття. Акцепт повинен бути повним і беззастережним. Мовчання за загальним правилом не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом.

Разом з тим згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Системний аналіз зазначених вище положень ЦК України свідчить про те, що укладення договору шляхом вчинення виключно конклюдентних дій або мовчання можливе, якщо для певного договору не передбачена обов`язкова письмова форма або якщо таке укладення договору передбачено законом.

Таким чином, договір про надання послуг водопостачання та водовідведення є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення у договорі або законі не висловив заперечень проти договору (мовчання).

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.11.2019 у справі № 646/834/17. Також у вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що для виникнення правовідносин, пов`язаних з наданням комунальних послуг на підставі публічної оферти, не потрібно інших доказів, ніж публікація публічного договору та відсутність заперечень з іншої сторони.

Матеріалами справи підтверджено, що КП «Тернопільводоканал» надає послуги водопостачання та водовідведення у будинку АДРЕСА_3 , в тому числі і власнику рахунку № НОМЕР_1 позивачу ОСОБА_1 , який є споживачем наданих послуг і проживає в квартирі АДРЕСА_4 спірного будинку, з 01.05.2022 на підставі публічного договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, опублікованого на офіційному сайті http://www.vodokanal.te.ua/.

Відповідно до п.13 зазначеного публічного договору передбачено проведення розрахунків з врахуванням показників комерційного загальнобудинкового водоміра згідно з Методикою розподілу між споживачами обсягу спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315 (далі Методика розподілу).

Пунктом 1 підпункту 2 Розділу 10 Методики розподілу у випадку забезпечення у багатоквартирному будинку 100-відсоткового індивідуального обліку (наявні індивідуальні лічильники у всіх споживачів будівлі) визначено, що обсяг небалансу холодної води (V х.в н.бал) та обсяги спожитої холодної води, визначені як сума показань вузлів розподільного обліку у будівлі/будинку, де усі приміщення споживачів, до яких постачається холодна вода, оснащені вузлами розподільного обліку, розподіляються пропорційно до обсягу споживання. Небаланс обсягів холодної води розраховується за формулою 7 Методики розподілу.

Так, судом встановлено, що приміщення всіх споживачів будинку по АДРЕСА_3 оснащені індивідуальними приладами обліку питної води. Також у вказаному житловому будинку встановлено загальнобудинковий водомір КВБ 10 №14811, який використовується як комерційний засіб обліку при розрахунках зі споживачами, в тому числі і тими, в яких помешкання забезпечено розподільчими засобами обліку послуг водопостачання та водовідведення індивідуальними, що вбачається з наявних в матеріалах справи неодноразових відповідей КП «Тернопільводоканал». Зняття показників загальнобудинкового водоміра проводиться контролером КП «Тернопільводоканал» щомісяця.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 вказував, що відповідачі непрозоро нараховують розмір щомісячної плати з послуг централізованого водопостачання холодної води та централізованого водовідведення по житловій квартирі АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим просив визнати такі дії неправомірними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи позивача ґрунтувалися безпосередньо на відсутності обов`язку споживача здійснювати таку оплату в цілому, зокрема, у зв`язку з відсутністю підстав для наявності такої різниці, аварійних витоків води та бездіяльності відповідача щодо належного утримання внутрішньобудинкової мережі централізованого водопостачання та водовідведення.

Відтак, місцевий суд, на думку колегії суддів, правомірно не перевіряв правильність нарахування сум, які підлягали сплаті позивачем на користь відповідача, а з`ясовував лише наявність підстав для нарахування таких оплат.

Також слід зауважити, що засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг визначаються Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017

№2119-VIII (далі Закон №2119-VIII).

Згідно з визначеннями, які закріплені в ст.1 Закону №2119-VIII, вузол комерційного обліку вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом; вузол розподільного обліку вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.

Частиною 2 статті 6 Закону №2119-VIII встановлено, що періодична повірка засобів вимірювальної техніки вузлів розподільного обліку здійснюється згідно з міжповірочним інтервалом, зазначеним у технічному паспорті на цей засіб, але не менш як один раз на шість років для засобів механічного типу та не менш як один раз на дев`ять років для засобів інших типів.

Частиною 4 ст. 8 Закону №2119-VIII визначено, що у разі, якщо у будівлі налічуються два та більше споживачів, інформація про обсяги спожитої комунальної послуги, зазначена в пункті 6 частини третьої цієї статті, надається також щодо будівлі в цілому.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №2119-VIII комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

За змістом п.2 ч.3 ст.10 Закону №2119-VIII обсяги спожитої у будівлі гарячої, питної води, визначені за допомогою вузлів комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляються між споживачами з урахуванням того, що у разі якщо приміщення всіх споживачів у будівлі оснащені вузлами розподільного обліку гарячої, питної води, загальний обсяг спожитої у будівлі відповідно гарячої, питної води (крім обсягу, витраченого на загальнобудинкові потреби) розподіляється між споживачами відповідно до обсягу споживання за показаннями вузлів розподільного обліку. Якщо виникає різниця між показаннями вузла комерційного обліку та обсягом гарячої, питної води, визначеним як сума показань вузлів розподільного обліку, така різниця розподіляється відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції не вирішив заявленої ним позовної вимоги про визнання неправомірними дій КП «Тернопільводоканал» щодо непрозорого нарахування розміру щомісячної плати з послуг централізованого водопостачання холодної води та централізованого водовідведення по АДРЕСА_2 за період з 01.05.2022 до дати ухвалення судом рішення у даній справі, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки предметом розгляду даної справи було саме непрозоре, на думку позивача, нарахування щомісячної плати з послуг централізованого водопостачання холодної води та централізованого водовідведення за спірною адресою.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено непрозорість нарахування відповідачем розміру щомісячної плати за послуги водопостачання та водовідведення, а також безпідставне нарахування відповідачем надлишкових кубометрів води, оскільки відповідачі у даній справі надали ОСОБА_1 на його офіційні звернення вичерпні відповіді щодо підстав та методик нарахування щомісячної плати за надані послуги, тобто діяли у відповідності до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно з якою споживач має право, зокрема, без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості.

Крім того, належних та допустимих доказів про відсутність у інших власників квартир будинку АДРЕСА_3 заборгованості по сплаті за надані послуги за вказаний у позові період ним не надано, як і не надано будь-яких доказів про своєчасне внесення ними показників водомірів у згаданий період та інших доказів, на підставі яких у суду була б можливість належним чином здійснити оцінку дій відповідачів щодо нарахування за надані послуги водопостачання.

Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Однак гіпотетичний інтерес не охоплюється судовим захистом. Положення законодавства не передбачають права скаржитися щодо певних обставин абстрактно.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 надано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес», як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції, законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Тобто, інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції, законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного рішення Конституційного Суду.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки пред`являючи позов, він хоча і просив визнати неправомірними дії КП «Тернопільводоканал» щодо непрозорого нарахування розміру щомісячної плати з послуг централізованого водопостачання холодної води, однак по суті позовних вимог скаржився на надмірно нараховані відповідачем КП «Тернопільводоканал» кубометри води. При цьому позивач не заявляв вимогу про списання заборгованості, проведення відповідачем відповідного перерахунку тощо, оскільки саме така вимога була б ефективним способом захисту з метою проведення відповідного перерахунку чи про визнання боргу безпідставним.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.10.2024 залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновком суду щодо їх оцінки.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст.141 ЦПК України.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору в силу Закону України «Про захист прав споживачів», тому судові витрати за перегляд справи в суді апеляційної інстанції необхідно компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2024 року залишити без змін.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 січня 2025 року.

Головуючий

Судді