Рішення

від 24.01.2025 по справі 748/3225/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/748/61/25

Єдиний унікальний № 748/3225/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Майбороди С.М.,

з участю секретаря Пасько К.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору : Служба у справах дітей Любецької селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, -

В С Т А Н О В И В :

13 липня 2024 року, згідно поштового відправлення, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив встановити факт самостійного виховання та утримання позивачем малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 без участі матері, мотивуючи позов тим, що позивач та відповідач перебували у шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась дитина - ОСОБА_3 . 02 вересня 2016 року шлюб між сторонами було розірвано. На даний час позивач повністю утримує та виховує дитину , матір дитини не приймає участі в утриманні дитини, проживає окремо в іншому місці. 16.08.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про визначення місця проживання дитини з позивачем. Мати самоусунулась від виховання сина, уникає контактів з ним, ухиляється від виконання батьківських обов`язків не піклується про фізичний і духовний розвиток, його навчання, виховання, підготовку до самостійного життя. Встановлення факту позивачу необхідне для подальшого оформлення документів для отримання соціальної допомоги на дитину, яка виховується тільки одним із батьків, а також багато організацій при оформленні документів потребують згоди обох батьків при вчиненні реєстраційних дій.

Позивач позов підтримав та просив його задовольнити. Пояснив, що протягом майже 10 років сам виховує сина, на даний час він проходить військову службу, а дитина перебуває з бабусею. Він має намір звільнитись з військової служби та перебувати з дитиною.

Відповідач не заперечувала щодо заявлених позовних вимог, вказавши, що при розлученні було прийнято рішення, що їх спільний син залишається проживати з батьком, у неї на даний час інша сім`я та інша дитина і вона не має можливості виховувати ще сина.

Третя особа - Служба у справах дітей Любецької селищної ради не забезпечили явку свого представник в судове засідання, надавши заяву про розгляд справи без його участі, зазначивши про відсутність заперечень щодо заявленого позову.

Третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_4 не забезпечили явку свого представник в судове засідання, надавши заяву про розгляд справи без його участі, зазначивши про відсутність заперечень щодо заявленого позову.

Заслухавши позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_3 , його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.9).

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 02 вересня 2016 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано (а.с.13).

16 серпня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, відповідно до якого батьки домовились, що місцем проживання ОСОБА_3 є АДРЕСА_1 та визначено порядок здійснення батьківських обов`язків батьком та матір`ю (а.с.10).

Відповідно до даного договору батьки дійшли згоди щодо місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також щодо участі матері у вихованні та духовному розвитку дитини, а також утриманні.

Згідно довідки № 418, виданої виконкомом Любецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області 30.04.2024, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований та проживає разом з батьком ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 (а.с.11).

Відповідно до довідки № 81, виданої 08.08.2022 Любецьким опорним закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Любецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, за час навчання ОСОБА_3 вихованням дитини займається тільки батько, відвідує батьківські збори і всі позашкільні заходи, цікавиться навчанням. Мати ОСОБА_4 за це період у школі не з`являлась, успіхами у навчанні дитини не цікавилась, не відвідувала батьківські збори і святкові заходи, вихованням не займалась, з класним керівником на зв`язок жодного разу не виходила (а.с.12).

За висновком Любецької селищної ради Єрмак залишила дитину з батьком, не приймає участі в її вихованні, не забезпечує її потреб та ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною пятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Зазначена норма свідчить про те, що предметом договору є порядок здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Отже, навіть якщо один із батьків проживає окремо від дитини, на підставі цього договору він має здійснювати батьківські права та виконувати обов`язки, що очевидно полягає у вчиненні визначених договором певних дій, необхідних для виховання дитини, а не у повній відмові від них.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Згідно із частиною другою статті 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Крім того, системний аналіз положень СК України, Закону України «Про охорону дитинства» та Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» свідчить, що передбачене абзацом 12 підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, під час дії воєнного стану, у зв`язку з самостійним виховуванням дитини (дітей) віком до 18 років - стосується військовозобов`язаних, які є одинокими батьками (одинока матір/одинокий батько), оскільки застосування такого заходу покликане з метою недопущення залишення без батьківського нагляду (опіки та піклування) неповнолітніх дітей.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У статті 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись за домовленістю батьків дитини, (враховуючи, що відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог) в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, оскільки існує загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

За ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Якщо ж мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ч. 1 ст. 161 СК України).

Як вбачається з матеріалів справи місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 визначено за згодою його батьків, як це передбачено ч. 1 ст. 160 СК України. Такий факт не оспорювався жодним з учасників справи.

З питань виховання дитини між батьками неврегульовані чи спірні питання також не виникають. Обидва погодилися на те, що син буде проживати та перебувати на утриманні батька. Між тим заявник просив суд встановити факт самостійного виховання ним дитини як батьком та перебування дитини на його утриманні.

Суд дійшов висновку, що заявник звернувся до суду з метою закріплення фактів, які ніким не оспорюються та не ставляться під сумнів.

Метою такого звернення до суду зазначив необхідність: захисту прав та інтересів дитини, своїх прав та прав її матері; отримання права для подальшого оформлення допомоги на дитину, яка виховується тільки одним із батьків.

Суд у цій справі не встановив факт порушення особистих прав заявника, які б підлягали захисту у судовому порядку в обраний ним спосіб, та необхідність, дійсну мету встановлення (підтвердження) судом фактів, про які просив заявник.

На думку суду, встановлення фактів виховання дитини батьком та утримання батьком дитини не породжує ті юридичні наслідки, про які зазначено у заяві, та від встановлення судом таких фактів не залежить виникнення, зміна особистих прав заявника як батька, про які він зазначив у заяві.

Іншими словами, встановлення фактів з тією метою, що зазначена у заяві, не має юридичного значення для заявника, враховує те, що ОСОБА_1 навіть не звертався до уповноваженого органу з заявою про призначення йому допомоги та не отримував відмови у призначенні будь-якої допомоги, як батькові, що самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину.

Крім того, факт проживання дитини разом з батьком беззаперечно підтверджується доказами, наданими заявником.

Той факт, що мати дитини проживає окремо, не знімає з неї обов`язок брати участь у вихованні дитини, та не свідчить про те, що батько виховує та утримує дитину самостійно, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні.

Утримання дитини батьком є законним обов`язком та не потребує встановленню судом з тією метою, про яку зазначив заявник.

Непереконливими є також аргументи заявника щодо потреби у встановленні таких фактів з метою захисту прав та інтересів дитини, отримання права на отримання допомоги батьком, оскільки ОСОБА_1 , як батько дитини та її законний представник відповідно до Закону має право без спеціальних на те повноважень та без рішення суду звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, будь-яких підприємств, установ та організацій, у тому числі дошкільних чи шкільних навчальних закладів за захистом прав та інтересів дитини та з будь-яких питань.

Щодо отримання пільг, виплат на дитину, то заявником не надано жодного доказу про відмову йому в отриманні певних виплат чи наданні пільг, пов`язаних саме зі самостійним утриманням, вихованням дитини. Такі підстави (мета) для встановлення фактів у порядку окремого судового провадження є недоведеними.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Як вбачається із поданого позивачем позову, наданих в судовому засіданні пояснень та поданої відповідачкою заяви - між позивачем та відповідачем відсутній спір щодо виховання та утримання дитини, а суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги не вимогами до відповідачки щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів позивача, а фактично є вимогами на підставі яких позивач бажає звільнитись з військової служби, що свідчить про неефективний спосіб захисту обраний позивачем, та необґрунтованість і безпідставність поданого позову, а тому в задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 12, 17, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 141, 150, 154, 157 СК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору : Служба у справах дітей Любецької селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 31 січня 2025 року.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса : АДРЕСА_1 .

Відповідач : ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса : АДРЕСА_2 .

Третя особа : Служба у справах дітей Любецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, ЄДРПОУ : 42147514, адреса : вул. Добринінська, 60, с. Любеч, Чернігівського району Чернігівської області.

Третя особа : ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса : АДРЕСА_3 .

Суддя С. М. Майборода