Постанова

від 22.01.2025 по справі 331/3451/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 22.01.2025 Справа № 331/3451/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 331/3451/22 Головуючий у 1-й інстанції: Скользнєва Н.Г.

Провадження № 22-ц/807/83/25 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Гончар М.С.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Чудненка Володимира Миколайовича на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника адвоката Лоскот С.С. звернулися до суду з вищевказаним позовом, який в подальшому було неодноразово уточнено.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що 15.07.2021 близько 14 год. 40 хв. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем MAN TGS, д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом SCHMITZ SK024, д.н.з НОМЕР_2 , поблизу с. Дороге Синельниківського району Дніпропетровської області, 217 км автошляху М-18 Симферопіль-Харків, скоїв ДТП шляхом зіткнення із задньою частиною автомобіля «FORD ESCAPE», д.н.з НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , після чого автомобіль «FORD ESCAPE», д.н.з НОМЕР_3 , своєю передньою частиною контактував з автомобілем MAN TGS, д.н.з. НОМЕР_4 , в результаті чого автомобіль «FORD ESCAPE», д.н.з НОМЕР_3 , отримав значні механічні пошкодження.

Вину ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного ДТП встановлено постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27.09.2021 року у справі № 331/4968/21.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля «FORD ESCAPE», д.н.з НОМЕР_3 , станом на 15.07.2021 складала 582 914,80 грн.

Транспортний засіб «MAN TGS», д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом SCHMITZ SK024, д.н.з НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 , був застрахований в ТзДВ «СК Кредо», яка здійснила страхове відшкодування збитків у розмірі 127 375 грн.

За таких обставин сума невідшкодованої шкоди, завданої позивачам діями ОСОБА_3 , становить 476 154,22 грн., яка складається з:

582 914,80 грн., вартість відновлювального ремонту - 127 375 грн., сума страхового відшкодування + 8 700 грн., послуги з транспортування автомобіля «FORD ESCAPE», д.н.з НОМЕР_3 , з Синельникове до Полтави 400 км + 1000 грн., послуги з транспортування автомобіля «FORD ESCAPE», д.н.з НОМЕР_3 грн., з траси до Синельниківського РУП ГУНП + 6 589,82 грн., судова автотехнічна експертиза + 4 324,60 грн., автотоварознавча експертиза.

Сідловий тягач MAN TGS, д.н.з. НОМЕР_1 (vin НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 від 10.03.2017р.), на час скоєння ДТП належав на праві приватної власності ОСОБА_4 , у зв`язку з чим позивачі пред`явили вимоги також до власника транспортного засобу.

Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 16.07.2021р., на час скоєння ДТП він працював водієм в ТОВ «НОВА БАВАРІЯ», тому первісні позовні вимоги були пред`явлені до трьох відповідачів: водія - ОСОБА_3 , власника автотранспорту - ОСОБА_4 та підприємства - ТОВ «НОВА БАВАРІЯ».

Однак, відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_3 , у нього не було трудових стосунків із ТОВ «НОВА БАВАРІЯ», у зв`язку з чим позивачами було подано уточнену позовну заяву до двох відповідачів: водія ОСОБА_3 та власника автотранспорту ОСОБА_4 .

Посилаючись на зазначені обставини, позивачі просили суд: стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на їх користь матеріальну шкоду в розмірі 465 239,80 гривень; стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень; стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень; солідарно стягнути з відповідачів на їх користь судові витрати в розмірі 15 776,02 гривень.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2024 року, з урахування ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 серпня 2024 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 12 300 гривень 00 копійок, з яких: франшиза - 2 600 гривень 00 копійок; витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди - 9 700 гривень.

Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 гривень 00 копійок.

Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000 гривень 00 копійок.

Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 145 гривень 85 копійок.

Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 4324 гривні 60 копійок.

В решті позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючисьіз зазначенимрішенням суду,представник ОСОБА_1 адвокатЧудненко В.М.подав апеляційнускаргу,в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в повному обсязі:

- стягнути солідарно зі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 465 239,80 грн.;

- стягнути солідарно зі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.;

- стягнути солідарно зі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.;

- стягнути солідарно зі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 15 776,02 грн. (4 861,60 грн. судовий збір за подання позовної заяви + 6 589,82 грн. витрати за проведення судової автотехнічної експертизи + 4 324,60 грн. витрати за проведення автотоварознавчої експертизи).

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що транспортний засіб сідловий тягач «MAN» TGS 18.400, д.н.з. НОМЕР_1 , на час скоєння ДТП належав на праві власності ОСОБА_4 , а тому у відповідності до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, а саме: сідловим тягачем «MAN» TGS, д.н.з. НОМЕР_1 , відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, а саме ОСОБА_4 . Останнім не надано суду доказів того, що ОСОБА_3 керував транспортним засобом поза волею його володільця, справа не містить відомості, що шкоду було завдано внаслідок умислу позивачів.

Вважає, що ОСОБА_5 власник транспортного засобу, має нести солідарну відповідальність зі ОСОБА_3 водієм, який визнаний винним у вчиненні ДТП.

Зауважує, що підстави для застосування вимог ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при встановленні розміру відшкодування шкоди, відсутні, адже, з огляду на суб`єктний склад правовідносин, застосовується виключно у разі відшкодування шкоди страховиком, тоді як позивачем обрано спосіб захисту у вигляді стягнення шкоди саме з її заподіювача, а не зі страховика.

Звертає увагу, що збитки мають бути стягнуті у розмірі вартості відновлювального ремонту автомобіля «FORD ESCAPE», д.н.з НОМЕР_3 . Позивачами надані докази на підтвердження завданих їм збитків, у вигляді витрат, які вони мусять зробити (як подружжя), для відновлення свого майна (вартості відновлювального ремонту станом на 15.07.2021р.) у розмірі 582 914,80 грн., а відповідачами вказаний розмір збитків не спростовано та добровільно не відшкодовано. Враховуючи вкладене, позивачі обрали належний спосіб захисту свого порушеного права, в тому числі стягнення завданих матеріальних збитків у повному обсязі, шляхом виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, що відповідає вимогам ст.ст. 22, 1192 ЦК України та підтверджено належними та допустимими доказами, а саме висновком експерта від 28.10.2021р. №11671168, а тому правильним є стягнення солідарно зі ОСОБА_3 (водія, винного у ДТП) та ОСОБА_5 (власника автомобіля) різниці між фактичною вартістю ремонту та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком, здійсненого в межах ліміту відповідальності.

Також зазначає, що матеріали справи містять відомості про вартість транспортного засобу (автомобіля «FORD ESCAPE», д.н.з НОМЕР_3 ) як до, так й після ДТП. Так, в листі ТзДВ «СК Кредо» № 1327 від 04.07.2024р. вказано, що автомобіль «FORD ESCAPE», д.н.з НОМЕР_3 , вважається фізично знищеним і вартість матеріального збитку дорівнює ринковій вартості транспортного засобу до ДТП 357 088,50 грн., а лист Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях №31/32/6348 від 05.07.2024р. містить інформацію щодо продажу ОСОБА_1 вищевказаного транспортного засобу за ціною 42 000,00 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу транспортного засобу 6348/2022/3499771 від 08.11.2022.

Тому, якщо суд при встановленні розміру відшкодування шкоди діяв відповідно до ст. 30 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вважає, що має місце застосування висновку Верховного Суду, що викладений в постанові від 14.04.2022р. у справі № 205/7747/18, в якій судом здійснено розрахунок завданої шкоди шляхом стягнення різниці вартості автомобіля до та після ДТП, при цьому відомості про вартість автомобіля після ДТП отримані з договору купівлі-продажу знищеного транспортного засобу.

Також звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні пропозиції страхової компанії чи ОСОБА_3 щодо передачі залишків транспортного засобу особі, яка відповідає за завдану шкоду, і тим самим набуто право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП. Така пропозиція ні від кого не надходила ні усно/ не існує й в паперовому вигляді, як наслідок, скаржник з метою мінімізації витрат була вимушена продати автомобіль «FORD ESCAPE» за ціною 42 000,00 грн., щоб хоч якось «компенсувати» завдані збитки.

Щодо відмови в стягненні витрат на проведення автотоварознавчої експертизи вказує, що відповідачами збитки добровільно не відшкодовано, а тому позивачі не розуміючи якою буде поведінка ОСОБА_3 водія, чи ОСОБА_4 власника автомобіля «MAN» TGS, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи змоги заздалегідь знати чи прийме суд до уваги як доказ в ході розгляду цивільної справи, та яку даному доказу надасть оцінку, були вимушені нести витрати на проведення автотехнічної експертизи, яка замовлена ще 27.08.2021р., до винесення 27.09.2021р. постанови Жовтневим районним судом м. Запоріжжя у справі № 331/4968/21. На думку позивачів, висновок автотехнічної експертизи є доказом який не лише підтверджує факт ДТП, а й визначає механізм його скоєння, перелік порушених відповідачем правил дорожнього руху, конкретизує, які саме з них стали причиною ДТП, тобто є потрібним/необхідним як окремо, так й в сукупності з іншими доказами: протоколом допиту ОСОБА_3 як свідка; постановою про закриття кримінального провадження № 120210413900000389 від 21.08.2021р.; постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя № 331/4968/21 від 27.09.2021р. За вказаних обставин існують всі підстави стягнення з відповідачів витрат на проведення автотехнічної експертизи в розмірі 6 586,82 грн.

Від представника ОСОБА_4 адвоката Яковлевої Т.В. на адресу апеляційного суду надійшов відзив, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Посилається на те, що ОСОБА_3 , керуючи авто «Man TGS» 18.400, д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом «SCHMITZ», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 , мав при собі посвідчення водія з правом керування транспортним засобом відповідної категорії та Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, надане йому власником транспортного засобу ( ОСОБА_4 ), на підставі пункту 2.2. Правил дорожнього руху України. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб. ОСОБА_3 мав всі законні підстави на керування зазначеного транспортного засобу. Твердження скаржника, що ОСОБА_4 нібито дав вказівку ОСОБА_3 виконати роботи з перевезення вантажу на власному автомобілі не відповідає дійсності та не підтверджується жодним доказом. Так само, не підтвердилось жодним доказом твердження позивачів під час розгляду справи судом першої інстанції про те, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ТОВ «НОВА БАВАРІЯ», керівником якого був ОСОБА_4 . Отже, володільцем транспортного засобу «Man TGS» 18.400, д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом «SCHMITZ», д.н.з. НОМЕР_2 , на момент вчинення ДТП був саме ОСОБА_3 . За вказаних умов ОСОБА_4 не є особою, відповідальною за спричинення шкоди позивачам.

Від ОСОБА_3 до судуапеляційної інстанціїтакож надійшоввідзив,в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Посилається на те, що позивачі заявили вимогу про стягнення суми відшкодування, для визначення розміру якої має значення вартість авто до та після ДТП. За таких умов обов`язок доказування даної обставини має бути покладено саме на позивачів.

Також вказує, що з виплаченим страховою компанією розміром страхового відшкодування позивач погодився. Страхова компанія визнала автомобіль фізично знищеним, однак позивачі не надали згоди передати залишки транспортного засобу, що впливає на розрахунок відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відчуження пошкодженого транспортного засобу унеможливило вирішення питання про передачу його особі, відповідальній за шкоду, та отримання доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Крім того, зазначає, що витрати на проведення автотехнічної експертизи в розмірі 6586,82 грн. суд першої інстанції обґрунтовано визнав недоцільними, оскільки в проведенні зазначеної експертизи не було необхідності.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасниківсправи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення,а рішеннясуду першоїінстанції-без змін,з таких підстав.

За положеннями ч.ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідност. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 15.07.2021 року близько 14 год. 40 хв. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем MAN TGS, д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом SCHMITZ SK024, д.н.з НОМЕР_2 , поблизу с. Дороге Синельниківського району Дніпропетровської області, 217 км автошляху М-18 Симферопіль-Харків, скоїв ДТП шляхом зіткнення із задньою частиною автомобіля «FORD ESCAPE», д.н.з НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , після чого автомобіль «FORD ESCAPE», д.н.з НОМЕР_3 , своєю передньою частиною контактував з автомобілем MAN TGS, д.н.з. НОМЕР_4 , в результаті чого автомобіль «FORD ESCAPE», д.н.з НОМЕР_3 , отримав значні механічні пошкодження.

Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження Синельниківського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 21.08.2021 року в результаті ДТП пасажирка автомобілю «FORD ESCAPE», д.н.з НОМЕР_3 , отримала легкі тілесні ушкодження.

Вину ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного ДТП встановлено постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27.09.2021 року у справі № 331/4968/21. Постанова в апеляційному порядку не оскаржувалась. Спору щодо обставин ДТП та винної особи не існує.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Також судом встановлено та не оспорюється сторонами, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «FORD ESCAPE», д.н.з НОМЕР_3 .

Власником пошкодженого транспортного засобу «FORD ESCAPE», д.н.з НОМЕР_3 , є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 .

Транспортний засіб сідловий тягач MAN TGS 18.400, д.н.з. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 від 10.03.2017р., на час скоєння ДТП належав на праві власності ОСОБА_4 .

Причеп SCHMITZ НОМЕР_8 , д.н.з НОМЕР_2 , належить ОСОБА_6 .

Транспортний засіб MAN TGS, д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом SCHMITZ SK024, д.н.з НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 , був застрахованим в ТзДВ «СК Кредо», поліс АР 16866054.

Відповідно до інформації ТзДВ «СК Кредо», лист № 1327 від 04.07.2024:

«Отже, автомобіль «FORD ESCAPE», д.н.з НОМЕР_3 , вважається фізично знищеним і вартість матеріального збитку дорівнює ринковій вартості транспортного засобу до ДТП 357088,50 грн….

Відповідно до звіту № 19468 від 06.09.2021 вартість утилізації пошкодженого майна «FORD ESCAPE», д.н.з НОМЕР_3 , складатиме 191117,09 грн.

Отже, 357088,50 грн. - 191117,09 грн. = 165971,41 грн.

Оскільки розрахована сума 165971,41 грн. перевищує розмір страхової суми (ліміт відповідальності) згідно Полісу, яка дорівнює 130000 грн. на одного потерпілого, за шкоду заподіяну майну, потерпілій особі підлягає до виплати ліміт страхової суми згідно полісу.

2600 грн. франшиза згідно Полісу».

У зв`язку із настанням страхового випадку страхова компанія здійснила страхове відшкодування збитків внаслідок вчинення ДТП у розмірі 127 375 грн., що підтверджується скріншотом з додатку ПриватБанка та листом ТзДВ «СК Кредо» № 1327 від 04.07.2024.

З виплаченим страховою компанією розміром страхового відшкодування позивачі погодилися. Страхова компанія визнала автомобіль фізично знищеним, позивачі не надали згоди передати залишки транспортного засобу.

Згідно висновку експерта Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» від 28.10.2021 № 1167-1168 вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля «FORD ESCAPE», д.н.з НОМЕР_3 , визначається рівною ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження 15.07.2021, відповідно до п. 8.2 (а) (1) і складає 412 388,89 гривень. Вартість відновлювального ремонту автомобіля - складала Свр = 582 914,80 грн. Ринкова вартість автомобіля «FORD ESCAPE», д.н.з НОМЕР_3 , складала С = 412 388,89 грн.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, а саме 08.11.2022, ОСОБА_1 продала транспортний засіб «FORD ESCAPE», д.н.з НОМЕР_3 , за ціною 42 000 грн., що підтверджується інформацією Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях, лист № 31/32/6348 від 05.07.2024 та договором купівлі-продажу транспортного засобу 6348/2022/3499771 від 08.11.2022.

Крім того, відповідно до квитанцій ФОП ОСОБА_7 від 26.11.2021 № 063339 на суму 8 700 грн. та товарного чеку ФОП ОСОБА_8 від 15.07.2021 на суму 1 000 грн., позивачами понесені витрати на евакуацію транспортного засобі FORD ESCAPE», д.н.з НОМЕР_3 .

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом зазначеної норми закону обов`язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.

Згідно з пунктом 30.2 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо транспортний засіб вважається фізично знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним.

Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Отже, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 752/13375/19.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що вартість ремонту пошкодженого автомобіля «FORD ESCAPE» перевищує вартість цього автомобіля до ДТП.

Разом з тим, позивачі не надали належних та допустимих доказів вартості автомобіля після ДТП. Також позивачі не подали до суду належних та допустимих доказів, в якому стані автомобіль «FORD ESCAPE» був відчужений за договором купівлі-продажу транспортного засобу 6348/2022/3499771 від 08.11.2022 (пошкодженому чи відремонтованому).

Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування певних стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає відповідний розподіл та покладання тягаря доказування на сторони певним чином. Одночасно згаданий принцип не передбачає обов`язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щооскільки автомобіль«FORD ESCAPE» внаслідок ДТП вважається фізично знищеним, то позивачі мали право на відшкодування шкоди у вигляді різниці між вартістю цього автомобіля до та після ДТП (за вирахуванням сплаченого їм страхового відшкодування), водночас повинні були довести зазначені суми, проте вони не виконали своїх процесуальних обов`язків, зокрема, не надали до суду належних та допустимих доказів вартості автомобіля після ДТП, що унеможливлює захист їх порушених прав за матеріалами цієї справи.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09.02.2023року по справі № 369/7115/20.

Встановленими обставинами та вищенаведеними нормами матеріального права спростовуються доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для застосування ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при встановленні розміру відшкодування шкоди та про обрання позивачами належного способу захисту свого порушеного права, а саме, стягнення завданих матеріальних збитків у повному обсязі шляхом виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, про стягнення різниці між фактичною вартістю ремонту та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком, здійсненого в межах ліміту відповідальності.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги, що матеріали справи містять відомості про вартість транспортного засобу - автомобіля «FORD ESCAPE» після ДТП, а саме, лист Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях № 31/32/6348 від 05.07.2024р. містить інформацію щодо продажу ОСОБА_1 вказаного транспортного засобу за ціною 42 000,00 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу транспортного засобу 6348/2022/3499771 від 08.11.2022.

Встановлено, що позивачі не подали до матеріалів справи належних та допустимих доказів на підтвердження вартості автомобіля після ДТП, іншої, ніж та, за яку ним було його відчужено після ДТП. Як пояснив апеляційному суду представник позивачів, автомобіль «FORD ESCAPE» перед відчуженням експертом не оглядався.Як вбачається з п. 3 договору купівлі-продажу транспортного засобу 6348/2022/3499771 від 08.11.2022, за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 42 000,00 грн. (т. 3, а.с. 131).

Позивачі залишили собі пошкоджений після ДТП автомобіль «FORD ESCAPE» та у подальшому продали його залишки на користь іншої особи, що унеможливлює передачу залишків цього майна страховику або заподіювачу шкоди, відповідно, і відшкодуваннявартості зазначеного автомобіля на час (до) ДТП.

Колегія суддів також враховує принцип добросовісності, який полягає у певному стандарті поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Особа, яка бере участь у справі, зобов`язана добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки.

Поведінка позивачів щодо залишення собі залишків автомобіля і їхня реалізація, а також вимога про відшкодування їм повної вартості вказаного автомобіля за ціною станом на час ДТП не є добросовісними.

Отже,позивачі ненадали судудоказів вартостіпошкодженого автомобіляпісля ДТП,зокрема,експертної оцінкимайна.Також позивачіпротягом розглядусправи незаявляли клопотаньпро призначенняекспертизи усправі зметою визначеннявартості такогопошкодженого автомобіля після ДТП.

Вказане позбавило суд першої інстанції можливості встановити вартість автомобіля «FORDESCAPE» після ДТП, враховуючи ступінь його пошкодження.

З огляду на викладені обставини справи, відсутність належних та допустимих доказів вартості пошкодженого автомобіля «FORD ESCAPE» після ДТП (з урахуванням пошкоджень), що, відповідно, унеможливлює встановлення різниці між його вартістю до та після ДТП, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.

У постанові Верховного Суду від 26 вересня 2019 року (справа №641/6648/16-ц) зроблено висновок, що відмова у позові за недоведеністю не позбавляє позивача права повторно звернутися до суду та надати докази в підтвердження своїх вимог із дотриманням встановленого порядку надання доказів.

З огляду на вищезазначене, позивачі не позбавлені у подальшому права повторного звернення до суду із вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, надавши до такого позову відповідні докази. При цьому, такий позов не буде вважатися тотожним позову у даній справі, враховуючи різні підстави позову, зокрема, докази, якими позивач підтверджуватиме обставини, на яких ґрунтуватимуться позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 (власник транспортного засобу) має нести солідарну відповідальність зі ОСОБА_3 (водієм, визнаним винним у вчиненні ДТП), зводяться до повторень підстав позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Посилання в апеляційній скарзі на помилковість висновків суду щодо відмови у стягненні витрат на проведення автотехнічної експертизи в розмірі 6 586,82 грн. спростовані під час апеляційного розгляду справи. Як правильно зазначив суд першої інстанції, з урахуванням наявності постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27.09.2021 року по справі № 331/4968/21, в проведенні зазначеної експертизи не було необхідності.

Необґрунтованим є і твердження заявниці про неврахування судом висновків, викладених у перелічених в апеляційній скарзі постановах Верховного Суду, оскільки в указаних справах були встановлені інші фактичні обставини, порівняно з обставинами у цій справі.

Інші докази та обставини, на які посилається заявниця в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого вКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Чудненка Володимира Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 30 січня 2025 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: М.С. Гончар

Е.А. Онищенко