Рішення

від 30.01.2025 по справі 517/912/24

ФРУНЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 517/912/24

Провадження № 2/517/18/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року с-ще Захарівка

Фрунзівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Меєчка О.М.,

за участю секретаря судового засідання Хасанової С.Т.,

представника позивача ОСОБА_1 - Короя І.Д.,

представника відповідачів ТОВ «Апікс», ТОВ «Апікс Агро» - Фролова С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка цивільну справу за позовом представника позивача - адвоката Короя Івана Дмитровича, поданим в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Апікс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Апікс агро» про визнання недійсною додаткової угоди і визначення строку оренди,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Корой І.Д. звернувся до суду з позовом поданим в інтересах ОСОБА_1 до ТОВ «Апікс», ТОВ «Апікс агро» про визнання недійсною додаткової угоди і визначення строку оренди.

Зазначена позовна заява обґрунтована тим, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,56 га з кадастровим номером 5125255100:01:001:0009 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Фрунзівської селищної ради, масив 56, ділянка НОМЕР_1 .

Вказана земельна ділянка належить позивачу на підставі наступних документів:

- державного акту на право приватної власності на землю IV-ОД № 003322, виданого 20 грудня 2002 року Фрунзівською районною державною адміністрацією Одеської області на підставі власного розпорядження від 16 серпня 2002 року № 295-2002 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 76, за яким ОСОБА_2 передана у приватну власність зазначена вище земельна ділянка;

- проставленої на цьому державному акті відмітці державного нотаріуса Фрунзівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Романової І.С. про те, що 16 листопада 2012 року за реєстровим № 1789 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, на підставі якого право власності на цю земельну ділянку переходить до ОСОБА_1 ;

- проставленої на державному акті відмітці відділу Держземагентства у Фрунзівському районі про його реєстрацію в Поземельній книзі 11 грудня 2012 року за реєстровим № 512525510001001000913102.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на 26 червня 2024 року наявні наступні відомості щодо належної позивачу земельної ділянки: 25 лютого 2014 року за номером запису про інше речове право 4784155, за відповідачем ТОВ «Апікс» на строк до 31 грудня 2029 року зареєстроване право її оренди; на реєстрацію подані договір оренди землі з додатками № Ф 66 від 01 січня 2013 року, додаткова угода б/н від 26.09.2017 року, додаткова угода про внесення змін до договору оренди землі № Ф 66 від 01 січня 2013 року б/н від 01 липня 2021 року; зареєстроване інше речове право третьої особи - довгострокова оренда земельної ділянки позивача на підставі договору купівлі-продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 01 квітня 2024 року між відповідачем, як орендарем - продавцем, та третьою особою, як орендарем-покупцем.

Додаткова угода від 26 вересня 2017 року до Договору оренди землі № Ф 66 від 01 січня 2013 року від імені позивача укладена ОСОБА_3 на підставі довіреності від 13 вересня 2017 року, яка зареєстрована в реєстрі за № 2-1755, та у цій додатковій угоді визначений строк договору по 31 грудня 2024 року, але не раніше періоду ротації основної сівозміни згідно з проектом землеустрою та строків врожаю з врахуванням стиглості врожаю та погодних умов.

Додаткова угода від 01 липня 2021 року до Договору оренди землі № Ф 66 від 01 січня 2013 року від імені позивача також укладена ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 11 вересня 2020 року, і у додатковій угоді зокрема визначений строк договору до 31 грудня 2029 року.

На підставі договору купівлі продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 01 квітня 2024 року відбулася зміна сторони орендаря в укладеному позивачем Договорі оренди землі № Ф 66 від 01 січня 2013 року та додаткових угодах до нього права та обов`язки орендаря за цим договором перейшли від ТОВ «Апікс» до ТОВ «Апікс агро».

Відповідно, ТОВ «Апікс агро» з часу набуття прав та обов`язків за вказаними договорами також взяло на себе можливі ризики та юридичні наслідки недійсності Додаткової угоди б/н від 01 липня 2021 року про внесення змін до Договору оренди землі № Ф 66 від 01 січня 2013 року.

У зазначеній Додатковій угоді від 01 липня 2021 року є посилання на довіреність від 11 вересня 2020 року уповноваженої особи позивача без опису реквізитів цієї довіреності.

Фактично вказана довіреність від 11 вересня 2020 року зареєстрована в реєстрі: 82/176-и/82-2020-4-141, складена російською мовою та посвідчена Федорук Н.Л., нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу з прикладенням її печатки із зазначенням Республіки Крим Російської Федерації і зображенням гербу цієї держави.

Зазначає, що в порушення вимог закону довіреність від 11 вересня 2020 року складена не на державній мові та на ній відсутня печатка із зображенням Державного герба України.

Крім цього, дана довіреність видана та посвідчена службовою особою на тимчасово окупованій території, на якій органи державної влади, посадові та службові особи України не здійснюють свої повноваження, а тому відповідно до ст. 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійсною та не створює правових наслідків.

Наголошує, що оскільки Додаткова угода від 01 липня 2021 року до Договору оренди землі № Ф 66 від 01 січня 2013 року від імені позивача укладена ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 11 вересня 2020 року, яка є недійсною в силу закону і не створює правових наслідків, тому угоду було укладено не уповноваженою на це особою та ця угода не створює, не змінює і не припиняє цивільні права та обов`язки позивача щодо відповідача.

За таких обставин, для захисту і поновлення порушених прав позивача ОСОБА_1 представник позивача просить суд визнати недійсною Додаткову угоду від 01 липня 2021 року до Договору оренди землі № Ф 66 від 01 січня 2013 року та визначити, що строк дії договору оренди землі № Ф66 від 01 січня 2013 року щодо земельної ділянки, встановлюється відповідно до Додаткової угоди до нього від 26 вересня 2017 року, за якою договір укладено на строк по 31 грудня 2024 року, але не раніше періоду ротації основної сівозміни згідно з проектом землеустрою та строків врожаю з врахуванням стиглості врожаю та погодних умов.

Ухвалою суду від 08 липня 2024 року позовну заяву було залишено без руху з наданням представнику позивача строку для усунення недоліків, які у встановлений строк були усунені (а.с. 20-21).

Ухвалою Фрунзівського районного суду від 25 липня 2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі та вирішено питання про витребування доказів (а.с. 36-38).

27 серпня 2024 року від представника відповідача ТОВ «Апікс» надійшов відзив на позовну заяву у якому він просив в задоволенні позовних вимог представника позивача відмовити в повному обсязі (а.с. 52-54). У відзиві напозовну заявузазначає,щовідповідно до договору оренди землі № Ф66 від 01 січня 2013 року ТОВ «Апікс» орендує земельну ділянку з кадастровим номером 5125255100:01:001:0009 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Пізніше Товариством було укладено Додаткову угоду від 26 вересня 2017 року та Додаткову угоду від 01 липня 2021 року. Строк оренди земельної ділянки встановлено за домовленістю сторін до 31 грудня 2029 року з правом пролонгації.

Відповідно до інформації викладеної в договорі оренди землі № Ф66 від 01 січня 2013 року та додаткових угод до нього, дана земельна ділянка належить громадянину УкраїниОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 паспорт серія: НОМЕР_3 , виданий 30 листопада 2006 року, Фрунзівським РВ УМВС України в Одеській області.

Оспорювана Додаткова угода від 01 липня 2021 року також укладалась від імені громадянина України ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 від імені якого, на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 11 вересня 2020 року діяла та підписувала його мати ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ).

Вказує, що за версією представника позивача зазначена в Додатковій угоді від 01 липня 2021 року, довіреність від 11 вересня 2020 року є нібито довіреністю зареєстрованою в реєстрі: 82-176-и/82-2020-4-141, складеною російською мовою та посвідченою Федорук Н.Л., нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу з прикладанням її печатки із зазначенням Республіки Крим Російської Федерації і зображенням гербу цієї держави.

Однак, на думку представника відповідача, не можна достеменно стверджувати та вважати, що співпадіння дати довіреності зазначеної у Додатковій угоді від 01 липня 2021 року із наданою нібито виданою довіреністю на окупованій території, може свідчити що Додаткова угода укладалась саме на підставі цієї довіреності, а не іншої довіреності виданої на території України.

Також, відповідно до наданої адвокатом позивача довіреності, зазначений в ній - « ОСОБА_4 », є громадянином російської федерації та має паспорт громадянина рф НОМЕР_5 , який було видано 27 червня 2014 року. Тож виникає питання і потреба в ідентифікації, чи дійсно громадянин України ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 паспорт серія: НОМЕР_3 , виданий 30 листопада 2006 року, Фрунзівським РВ УМВС України в Одеській області є тією самою особою, що зазначена у довіреності.

Крім цього, вказує, що стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Дана практика,вже тривалийчас широковикористовується судамиУкраїни. Розгляд судами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади.

Тому, вважає за можливе застосувати названі «намібійські винятки» в контексті оцінки судом наданої позивачем довіреності, зареєстрованої в реєстрі: 82-176-и/82-2020-4-141 за якою він надав право своїй матері, ОСОБА_3 представляти його інтереси, щодо розпорядження земельною ділянкою, як доказу його волевиявлення. Оскільки суд повинен виходити з того, що встановлення цього факту має істотне значення для розгляду справи.

Крім цього, наголошує, що позивач поводить себе недобросовісно, зокрема за його розпорядженням мати ОСОБА_3 , уклала Додаткову угоду з ТОВ «Апікс» від 01 липня 2021 року. Відповідач прийняв цю додаткову угоду до виконання, провів відповідні реєстраційні дії відносно укладеної додаткової угоду, здійснив щорічні поліпшення земельної ділянки в розумінні того, що він буде використовувати її у визначений сторонами строк. Натомість позивач, без будь-яких пояснень та за відсутності із боку відповідача порушень прав позивача, намагається розірвати Додаткову угоду від 01 липня 2021 року, згоду на укладання якої він самостійно і виявив. Підставою для позову стало лише те, що Додаткова угода від 01 липня 2021 року, була підписана нібито на підставі неналежної довіреності, яку відповідач самостійно оформив, передав своїй матері і не заперечував проти укладання нею Додаткової угоди від 01 липня 2021 року, про яку йому було відомо з дня її підписання. Тому просить застосувати до спірних правовідносин принцип venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).

Також, вважає позовну вимогу відносно визначення строку дії договору до 31 грудня 2024 року незаконною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки якщо припустити, що Додаткову угоду від 01 липня 2021 року буде визнано недійсною, то відповідно до законодавства, свою дію продовжать основні умови договору оренди землі № Ф66 від 01 січня 2013 року та Додаткової угоди від 26 вересня 2017 року, які чітко регламентують і встановлюють строк дії договору, а також додаткові умови та зобов`язання для сторін, як-то право на збирання врожаю, поновлення договору оренди землі, тощо.

03 вересня 2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив ТОВ «Апікс» (а.с. 59-60). У відповіді на відзив вважає, що в потребі ідентифікації особи позивача немає ніякої необхідності, а заперечення представника відповідача ТОВ «Апікс» є безпідставними, оскільки наявне співпадіння особових відомостей, в частині дати і місця народження, щодо позивача та особи, яка видала довіреність, на підставі якої була укладена оспорювана Додаткова угода від 01 липня 2021 року.

Щодо необхідності застосування «намібійських винятків» в контексті оцінки судом наданої позивачем довіреності, як доказу його волевиявлення вказує, що у постанові від 08 травня 2024 року у справі № 753/19773/21 Верховний Суд зазначив, що суд може застосувати загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів.

Тому «намібійські винятки» щодо довіреності застосуванню не підлягають, оскільки її правова оцінка з точки зору дійсності або недійсності/нікчемності стосується наявності або відсутності у представника позивача повноважень на укладення Додаткової угоди від 01 липня 2021 року, а не реєстрації народжень, смертей і шлюбів або встановлення інших фактів, що стосуються законних прав та інтересів особи.

Щодо порушення позивачем принципу добросовісності, з підстав необґрунтованого намагання розірвати Додаткову угоду від 01 липня 2021 року, згоду на укладання якої він самостійно і виявив (ураховуючи відсутність з боку ТОВ «Апікс» будь-яких порушень прав позивача) вказує, що ТОВ «Апікс», маючи очевидну обізнаність про нікчемність довіреності, не повинен був приймати її, як підставу для вчинення юридично значимих дій.

Крім цього, якщо звернутися до тексту довіреності в частині повноважень представника позивача, то вони стосуються виключно питань оформлення та реєстрації права власності на земельну ділянку та її продажу з правом підпису договору купівлі-продажу. В тексті довіреності відсутнє будь-яке посилання на повноваження представника щодо передачі в оренду цієї земельної ділянки та укладання договорів і додаткових угод щодо її оренди.

Додаткова угода від 01 липня 2021 року укладена на підставі нікчемної довіреності, а тому це суттєво звужує та порушує права позивача в частині розпорядження земельною ділянкою, оскільки продовжує строк її оренди на суттєвий строк (на 5 років).

Отож, Додаткова угода від 01 липня 2021 року порушувала права позивача, оскільки не відповідала його дійсному волевиявленню щодо розпорядження земельною ділянкою він мав намір продати земельну ділянку, а не продовжити строк її оренди.

Щодо позовної вимоги про визначення строку договору до 31 грудня 2024 року, проти якої заперечує відповідач звертає увагу на те, що Додатковою угодою від 26 вересня 2017 року до Договору оренди землі № Ф 66 від 01 січня 2013 року викладено п. 7 у наступній редакції: «п. 7 Договір укладено на строк по, але не раніше періоду ротації основної сівозміни згідно з проектом землеустрою та строків врожаю з врахуванням стиглості врожаю та погодних умов». ТОВ «Апікс» на підтвердження своїх заперечень щодо вказаної позовної вимоги не надав проект землеустрою або відомості сільськогосподарських наук, які б свідчили, що на належній позивачу земельній ділянці вирощуються культури, що достигають і збираються після 31 грудня 2024 року.

Ухвалою Фрунзівського районного суду від 05 вересня 2024 року визначено процесуальний статус ТОВ «Апікс агро», як відповідача у справі, у відповідності до того, як його вказав (визначив) представник позивача у своїй позовній заяві (в новій редакції). Визначено відповідачу ТОВ «Апікс агро» строк на надання відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив (у разі його надходження) (а.с. 73-74).

23 вересня 2024 року від представника відповідача ТОВ «Апікс агро» надійшов відзив на позовну заяву у якому він просив в задоволенні позовних вимог представника позивача відмовити в повному обсязі (а.с. 82-84). У відзиві на позовну заяву зазначає, що суд зобов`язанийвстановити,чи булипорушені,невизнані абооспорювані права,свободи чиінтереси позивачаі залежновід установленоговирішити питанняпро задоволенняпозовних вимогабо відмовув їхзадоволенні.Зі сторони ТОВ«Апікс агро»права позивачане порушувались.Відсутні будь-якіпретензії майновогота фінансовогохарактеру.ТОВ «Апіксагро»,права позивачаоспорюваною додатковоюугодою жоднимчином непорушені іпозивач упозові ненадав жодногообґрунтування,яким чиномТОВ «Апіксагро» таДодаткова угодавід 01липня 2021року порушуєйого цивільнеправо. Підставою для позову стало лише те, що Додаткова угода від 01 липня 2021 року, укладена ТОВ «Апікс», була підписана нібито на підставі неналежної довіреності, яку позивач самостійно оформив, передав своїй матері і не заперечував проти укладання нею Додаткової угоди від 01 липня 2021 року, про яку йому було відомо з дня її підписання.

Також, звертає увагу на тому, що представник позивача стверджує, що громадянин України ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 паспорт серія: НОМЕР_3 , виданий 30 листопада 2006 року, Фрунзівським РВ УМВС України в Одеській області, який є власником земельної ділянки та тією ж особою, що видала та підписала довіреність від 11 вересня 2020 року зареєстровану в реєстрі: 82/176-и/82-2020-4-141, тобто є громадянином російської федерації « ОСОБА_4 » паспорт НОМЕР_5 , який було видано 27 червня 2014 року. У зв`язку із цим потребує доведенню той факт чи дійсно саме громадянину України ОСОБА_1 належить дана земельна ділянка та чи саме він уклав договір із адвокатом Корой І.Д. на представництво, а не інша особа.

Що стосується позовної вимоги відносно визначення строку дії договору до 31 грудня 2024 року вказує, у тому разі якщо Додаткову угоду від 01 липня 2021 року буде визнано недійсною, то відповідно до чинного законодавства, свою дію продовжать основні умови договору оренди землі № Ф 66 від 01 січня 2013 року та Додаткової угоди від 26 вересня 2017 року, які чітко регламентують і встановлюють строк дії договору, а також додаткові умови та зобов`язання для сторін, як-то право на збирання врожаю, поновлення договору оренди землі та інші права, які передбачені Законом України «Про оренду землі» та умовами діючого договору оренди землі.

27 вересня 2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив ТОВ «Апікс агро» (а.с. 86-87). У відповіді на відзив зазначає наступне. Так, щодо доводів представника відповідача ТОВ «Апікс агро» про відсутність з боку товариства порушення цивільних прав позивача зазначає, що на підставі Додаткової угоди від 01 липня 2021 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки позивача на строк до 31 грудня 2029 року зареєстроване право її оренди, яке на підставі договору купівлі-продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 01 квітня 2024 року перейшло від відповідача ТОВ «Апікс» до відповідача ТОВ «Апікс агро».

Додатковою угодою від 26 вересня 2017 року до Договору оренди землі № Ф 66 від 01 січня 2013 року строк дії цього договору був визначений по 31 грудня 2024 року. У той же час, оспорювана Додаткова угода від 01 липня 2021 року визначає строк дії договору оренди належної позивачу земельної ділянки до 31 грудня 2029 року.

Виходячи з цього, укладена на підставі нікчемної довіреності оспорювана Додаткова угода від 01 липня 2021 року суттєво звужує права позивача в частині розпорядження земельною ділянкою, оскільки продовжує строк її оренди ще на 5 років.

Крім цього, позивач у нікчемній довіреності від 11 вересня 2020 року надавав представнику Швеглер Л.Л. повноваження тільки щодо продажу належної йому земельної ділянки і не висловлював будь-яких намірів щодо договору її оренди з ТОВ «Апікс» та продовження строку його дій.

Також, вважає, що в потребі ідентифікації особи позивача немає ніякої необхідності, а заперечення представника відповідача ТОВ «Апікс» безпідставними, оскільки повністю співпадають особові відомості, в частині дати і місця народження, щодо позивача та особи, яка видала довіреність, на підставі якої була укладена оспорювана Додаткова угода від 01 липня 2021 року.

Щодо позовної вимоги про визначення строку договору до 31 грудня 2024 року, проти якої заперечує відповідач ТОВ «Апікс агро» звертає увагу на те, що Додатковою угодою від 26 вересня 2017 року до Договору оренди землі № Ф 66 від 01 січня 2013 року викладено п. 7 у наступній редакції: «п. 7 Договір укладено на строк по 31 грудня 2024 року, але не раніше періоду ротації основної сівозміни згідно з проектом землеустрою та строків врожаю з врахуванням стиглості врожаю та погодних умов». ТОВ «Апікс» на підтвердження своїх заперечень щодо вказаної позовної вимоги не надав проект землеустрою або відомості сільськогосподарських наук, які б свідчили, що на належній позивачу земельній ділянці вирощуються культури, що достигають і збираються після 31 грудня 2024 року.

01 жовтня 2024 року від представника відповідача ТОВ «Апікс агро» до суду надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив (а.с. 89-91). У письмових запереченнях зазначає, що з боку ТОВ «Апікс агро» права позивача не порушувались. Відсутні будь-які претензії фінансового чи майнового характеру.

При вирішенні спору суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то зазначити, чи е залучений у справі відповідач відповідальним за це.

У позовній заяві не зазначено та не обґрунтовано, що права позивача порушені оспорюваною Додатковою угодою від 01 липня 2021 року.

Як вказав Верховний Суд (постанова від 16.06.2020 № 145/2047/16-ц) у ситуації, коли позивач не довів права на позов у матеріально-правому сенсі, суд не вправі робити висновок по суті позовних вимог про правомірність або неправомірність дій відповідача, чинність або дійсність укладеного правочину тощо.

Тобто, з урахуванням вимог до ефективності захисту порушеного права, принципу неможливості захисту права, що не є порушеним, необхідно відмовити у позові лише із підстав недоведеності факту порушення прав позивача в результаті укладення оспорюваного договору без необхідності встановлення відповідності оскаржуваного договору вимогам законодавства.

Обґрунтування представника позивача, що Додаткова угода від 01 липня 2021 року порушує права позивача, оскільки - він має намір продати земельну ділянку, а не продовжити строк її оренди, не відповідає дійсності та є сумнівним, оскільки на сьогодні законодавством України передбачено юридичний механізм продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, який дозволяє позивачу без перешкод запропонувати ТОВ «Апікс» або «Апікс агро» викупити земельну ділянку за запропоновану позивачем вартість. Однак позивач з такою пропозицією до ТОВ «Апікс» чи «Апікс агро» не звертався. Отож порушення прав позивача з боку відповідачів відсутнє.

Ухвалою Фрунзівського районного суду від 24 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ «Апікс» про заміну неналежного відповідача у даній цивільній справі (а.с. 126-127).

Ухвалою Фрунзівського районного суду від 24 жовтня 2024 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів (а.с. 128-129).

01 листопада 2024 року від Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області до суду надійшли витребувані докази, а саме: повний витяг з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреностей) та належним чином завірені матеріали спадкової справи (а.с. 137 - 138, 139 - 174).

Ухвалою Фрунзівського районного суду від 17 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачів про допит позивача з метою ідентифікації його особи (а.с. 215-217).

Ухвалою Фрунзівського районного суду від 17 грудня 2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті, задоволені клопотання представника відповідачів про виклик свідка та витребування доказів (а.с 218-220).

28 січня 2025 року від представника позивача адвоката Короя І.Д. до суду надійшли витребувані докази, а саме: оригінали довіреності та договору про надання правової допомоги, з яких були виготовлені їх копії (а.с. 233-235, 236).

У судовому засіданні представник позивача адвокат Корой А.Д. подану позовну заяву підтримав в повному обсязі, наполягав на її задоволенні. При цьому пояснив, що оскільки Додаткова угода від 01 липня 2021 року до Договору оренди землі № Ф 66 від 01 січня 2013 року від імені позивача укладена ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 11 вересня 2020 року, яка є недійсною в силу закону та не створює жодних правових наслідків, а тому угоду було укладено не уповноваженою на це особою та ця угода не створює, не змінює і не припиняє цивільні права та обов`язки позивача щодо відповідачів.

Представник відповідачів ТОВ «Апікс» та ТОВ «Апікс Агро» - адвокат Фролов С.Г. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому пояснив, що він не знає як віднеслись представники ТОВ «Апікс» до довіреності від 11 вересня 2020 року під час укладення спірної додаткової угоди, оскільки власником підприємства він став з 15 вересня 2022 року. В рамках даного позову він дізнався про існування довіреності від 11 вересня 2020 року. На його думку, укладаючи спірну додаткову угоду, представники ТОВ «Апікс» приймаючи довіреність, застосували до неї принцип «Намібійські винятки», за якими прийняття окремих документів, виданих посадовими особами на тимчасово окупованій території, не означає автоматичне визнання окупаційної влади.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначила, що вона є матір`ю позивача ОСОБА_1 , який проживає на тимчасово окупованій території, а саме в АР Крим. Син є власником земельної ділянки, яка перебуває в оренді у одного із відповідачів. Щодо обставин підписання Додаткової угоди від 01 липня 2021 року вказала, що власник ТОВ «Апікс» приїхала до неї на роботу та вони підписали дану угоду. При цьому другого екземпляра додаткової угоди її надано не було. Додаткова угода нею була підписана на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 11 вересня 2020 року, якою син уповноважив її представляти його інтереси. Довіреність була видана на окупованій території (АР Крим), оскільки іншу довіреність син отримати не мав змоги. Про укладення додаткової угоди вона сина не повідомила, діяла самостійно на свій розсуд. Син дізнався про укладення додаткової угоди лише в 2023 року. Щодо необхідності видачі довіреності від 11 вересня 2020 року вказала, що основною підставою її видачі була не виплата орендарем грошових коштів за користування земельною ділянкою. До видачі її сином довіреності вона декілька років не могла отримати орендну плату та тільки після її отримання з нею розрахувались. При цьому представників ТОВ «Апікс» вказана довіреність від 11 вересня 2020 року (як під час підписання додаткової угоди так і під час виплати орендної плати) влаштувала повністю, будь-яких зауважень до неї вони не висловлювали. Сама ж вона в текст довіреність особливо не вчитувалась, оскільки в даних питаннях є юридично необізнаною людиною. Наразі за 2024 рік орендну плату за користування земельною ділянкою відповідачами їй виплачено не було, хоча за договором це потрібно було зробити до кінця 2024 року.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів, свідка, дослідивши матеріали справи, відзиви на позовну заяву, відповіді на відзиви, письмові заперечення, проаналізувавши надані докази щодо обґрунтованості позовних вимог, суд дійшов до наступного висновку.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,56 га з кадастровим номером 5125255100:01:001:0009 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Фрунзівської селищної ради, масив НОМЕР_6 , ділянка НОМЕР_1 , яка йому належить на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом (реєстровий № 1789), виданим 16 листопада 2012 року державним нотаріусом Фрунзівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Романовою І.С. (а.с. 172).

Вказану земельну ділянку ОСОБА_1 прийняв у спадщину після смерті ОСОБА_2 , якій вона належала на підставі державного акту на право приватної власності на землю IV-ОД № 003322, виданого 20 грудня 2002 року Фрунзівською районною державною адміністрацією Одеської області на підставі власного розпорядження від 16 серпня 2002 року № 295-2002 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 74 (а.с. 167).

01 січня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Апікс» укладено Договір оренди землі № Ф 66 площею 4,56 га, кадастровий номер 5125255100:01:001:0009, розташованої на території Фрунзівської селищної ради, масив 56, ділянка 13, строком з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2017 року із орендною платою у розмірі 3 % від вартості земельної ділянки у грошовій або натуральній формі. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 78895 грн 60 коп. (а.с. 50).

26 вересня 2017 року між ОСОБА_1 , від імені якого діяла ОСОБА_3 на підставі довіреності від 13 вересня 2017 року та ТОВ «Апікс» укладено Додаткову угоду до Договору оренди землі № Ф 66 від 01 січня 2013 року, відповідно до умов якої було внесено зміни до основного договору оренди, зокрема змінено строк, на який його укладено по 31 грудня 2024 року (а.с. 51).

01 липня 2021 року між ОСОБА_1 , від імені якого діяла ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 11 вересня 2020 року та ТОВ «Апікс» укладено Додаткову угоду про внесення до Договору оренди землі № Ф 66 від 01 січня 2013 року, відповідно до умов якої, серед іншого викладено п. 7 Договору у наступній редакції: «7 Даний договір укладено строком до 31 грудня 2029 року. У разі припинення цього Договору в зв`язку з закінченням строку його дії, або з будь-яких інших підстав, в момент, коли на земельній ділянці вже проводяться (проведені) польові роботи з метою вирощування сільськогосподарських культур, строк дії цього Договору продовжується до моменту повного завершення збирання врожаю з земельної ділянки (в тому числі соломи)» (зв. а.с. 51).

На підставі договору купівлі-продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 01 квітня 2024 року відбулася заміна сторони Орендаря в укладеному позивачем договорі оренди землі № Ф 66 від 01 січня 2013 року та Додаткових угодах від 26 вересня 2017 року і 01 липня 2021 року - права та обов`язки орендаря за цим договором перейшли від ТОВ «Апікс» до ТОВ «Апікс агро» (а.с. 176-179, 180-181, 183-186, 187-188).

У Додатковій угоді від 01 липня 2021 року є посилання на нотаріально посвідчену довіреність від 11 вересня 2020 року, на підставі якої діяла ОСОБА_3 під час підписання даної угоди. Саме на недійсність вказаної довіреності, з підстав невідповідності її вимогам чинного законодавства України, посилається представник позивача, як на основну підставу визнання Додаткової угоди про внесення до Договору оренди землі № Ф 66 від 01 січня 2013 року.

Главою 17 ЦК України унормовано правовідносини представництва при здійсненні правочинів.

Згідно з частинами першою, третьою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Частинами першою, третьою статті 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (стаття 245 ЦК України).

Так,із наявноїв матеріалахсправи спірноїнотаріально посвідченоїдовіреності від11вересня 2020року зареєстровим номером82/176-и/82-2020-4-141вбачається,що вона,складена російськоюмовою тапосвідчена нотаріусомЄвпаторійського міськогонотаріального округуФедорук Н.Л.з відтискомїї печаткиіз зазначеннямРеспубліки КримРосійської Федераціїта зображеннямгербу даноїдержави (а.с.235).

Вказаною довіреністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уповноважив ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , представляти його інтереси по всім питанням, пов`язаним з «…1. Оформленням і державною реєстрацією його права власності на нерухоме майно, яке складається з земельної ділянки, яка знаходиться на території Фрунзівської селищної ради Фрунзівського району Одеської області, масив 56, ділянка НОМЕР_1 ; з правом отримання правовстановлюючих і правопідтверджуючих на вище вказане нерухоме майно; 2. Продажем за ціну та на умовах на свій розсуд вищевказаного нерухомого майна…».

Також з вказаної довіреності вбачається, що довіритель ОСОБА_1 надав ОСОБА_3 право представляти його інтереси в різних державних органах, організаціях та здійснювати інші дії пов`язані виключно із продажем земельної ділянки.

Відповідно до статей 22, 26 ЗУ «Про нотаріат» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний нотаріус має печатку із зображенням Державного герба України, найменуванням державної нотаріальної контори і відповідним номером. Приватний нотаріус має печатку із зображенням Державного Герба України, яка містить слова «приватний нотаріус», його прізвище, ім`я та по батькові, назву нотаріального округу.

Згідно із статтею 15 ЗУ «Про нотаріат» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) мова нотаріального діловодства визначається статтею 9 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

Пункт 12 частини 1 статті 9 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) містить вимогу до нотаріусів володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, а частини 1 статті 1 цього Закону визначає, що єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.

Відповідно дочастин 1,2статті 1ЗУ «Прозабезпечення праві свободгромадян таправовий режимна тимчасовоокупованій територіїУкраїни» (уредакції,чинній намомент виникненняспірних правовідносин)тимчасово окупованатериторія України(далі-тимчасово окупованатериторія)є невід`ємноючастиною територіїУкраїни,на якупоширюється діяКонституції тазаконів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Згідно ізчастинами 1-3статті 9ЗУ «Прозабезпечення праві свободгромадян таправовий режимна тимчасовоокупованій територіїУкраїни» (уредакції,чинній намомент виникненняспірних правовідносин)державні органита органимісцевого самоврядування,утворені відповіднодо Конституціїта законівУкраїни,їх посадовіта службовіособи натимчасово окупованійтериторії діютьлише напідставі,у межахповноважень тау спосіб,що передбаченіКонституцією тазаконами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Також, варто звернути увагу на те, що згідно наказу Міністерства юстиції України від 07 липня 2014 року «Про припинення приватної нотаріальної діяльності» діяльність приватного нотаріуса Євпаторійського міського нотаріального округу ОСОБА_5 була припинена з 08 липня 2014 року, як особи яка здійснювала приватну нотаріальну діяльність на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і призначена на посаду нотаріуса Російської Федерації.

Відносно викладених у відзиві на позовну заяву доводів представника відповідача ТОВ «Апікс» щодо необхідності застосування до спірних правовідносин принципу «Намібійські винятки» суд вказує наступне.

«Намібійські винятки» (англ. «Namibia exception») принцип міжнародного права, згідно з яким документи, видані окупаційною владою, повинні братися судами до уваги, якщо їх нехтування веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Розгляд судами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади.

Під час винесення рішень суди повинні враховувати прецедентну практику ЄСПЛ та практику Міжнародного Суду ООН щодо «Намібійських винятків», Інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2017 року.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08 травня 2024 року (справа № 753/19773/21) суд може застосувати загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів.

За таких обставин, суд відхиляє доводи представника відповідача ТОВ «Апікс» та вважає, що принцип міжнародного права «намібійські винятки» щодо спірної довіреності застосуванню не підлягає, оскільки її правова оцінка з точки зору дійсності або недійсності/нікчемності стосується наявності або відсутності у представника позивача повноважень на укладення Додаткової угоди від 01 липня 2021 року, а не реєстрації народжень, смертей і шлюбів.

Також, суд не бере до уваги викладені у відзиві доводи представника відповідача ТОВ «Апікс» про те, що співпадіння дати довіреності зазначеної у Додатковій угоді від 01 липня 2021 року із наданою нібито виданою довіреністю на окупованій території, не може свідчити, що додаткова угода укладалась саме на підставі цієї довіреності, а не іншої довіреності виданої на території України.

Вказані доводи спростовуються повним витягом з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреності) № 54050631 від 01 листопада 2024 року, у якому наявний лише 1 запис щодо довіреностей виданих ОСОБА_1 , код ЄДРПОУ 3312409614. Так, 25 липня 2012 року ОСОБА_1 видав довіреність представнику ОСОБА_3 . Відомості про довіреність: дата посвідчення довіреності 25 липня 2012 року, номер у реєстрі нотаріальних дій: 1491, довіреність посвідчено: Автономна Республіка Крим, Євпаторійський міський, Чаровська О.В. (431), контактні дані: АДРЕСА_1 . Записи щодо інших довіреностей виданих Швеглером В.О. у реєстрі відсутні (а.с. 138).

Отож, з урахуванням того, що спірна довіреність від 11 вересня 2020 року за реєстровим номером 82/176-н/82-2020-4-141 посвідчена та видана нотаріусом (службовою особою) Євпаторійського міського нотаріального округу Федорук Н.Л. (діяльність якої припинена на території України) з відтиском її печатки із зазначенням Республіки Крим Російської Федерації, на тимчасово окупованій території, на якій органи державної влади, посадові та службові особи України не здійснюють свої повноваження, а тому суд вважає, що вона видана в порядку не передбаченому чинному законодавству України, є недійсною і не створює жодних правових наслідків.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За таких обставин, оскільки Додаткова угода від 01 липня 2021 року до Договору оренди землі № Ф 66 від 01 січня 2013 року від імені позивача укладена ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 11 вересня 2020 року, яка є недійсною в силу закону та не створює правових наслідків, тому угоду було укладено не уповноваженою на це особою і ця угода не створює, не змінює і не припиняє цивільні права та обов`язки позивача щодо відповідачів.

Щодо доводів відповідачів зазначених у відзивах на позовну заяву, відносно того, що позивач без будь-яких пояснень та за відсутності із боку відповідачів порушень (фінансових чи майнових) прав позивача, намагається розірвати Додаткову угоду від 01 липня 2021 року, згоду на укладання якої він самостійно і виявив, суд зазначає наступне.

Так, з тексту довіреності в частині повноважень представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 вбачається, що вони стосуються виключно питань оформлення та реєстрації права власності на земельну ділянку та її продажу з правом підпису договору купівлі-продажу. В тексті довіреності відсутнє будь-яке посилання на повноваження представника щодо передачі в оренду цієї земельної ділянки та укладання договорів і додаткових угод щодо її оренди.

Отже, вказана Додаткова угода від 01 липня 2021 року укладена на підставі нікчемної довіреності, особою яка навіть не мала таких повноважень, а тому це суттєво звужує та порушує права позивача в частині розпорядження земельною ділянкою, оскільки продовжує строк її оренди на суттєвий строк (до 31 грудня 2029 року).

За таких обставин, Додаткова угода від 01 липня 2021 року порушувала права позивача, тому, що не відповідала його дійсному волевиявленню щодо розпорядження земельною ділянкою, оскільки він мав намір продати земельну ділянку, а не продовжити строк її оренди.

Щодо доводів представників відповідачів, викладених ними у відзивах на позовну заяву відносно недобросовісної поведінки позивача та у зв`язку із цим необхідності застосування до спірних правовідносин принципу venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) суд зазначає наступне.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 567/1422/22 (провадження № 61-668св24), від 22 травня 2024 року у справі № 567/1422/22 (провадження № 61-668св24).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19)).

В даному випадку, суд вважає, що представник відповідача ТОВ «Апікс» (директор товариства Русанова Л.Р.) під час укладення Додаткової угоди про внесення змін до Договору оренди землі № Ф 66 від 01 січня 2013 року повинна була звернути увагу на те, що довіреність від 11 вересня 2020 року складена із порушенням вимог чинного законодавства України (складена російською мовою та посвідчена нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу Федорук Н.Л. із зазначенням Республіки Крим, Російська Федерація. Більш того, як встановлено судом вище у ОСОБА_3 згідно довіреності навіть не було повноважень на укладення спірної додаткової угоди, на що представником ТОВ «Апікс» також не було звернуто увагу під час укладання правочину.

Разом з тим, представником ТОВ «Апікс» вказані вище факти було проігноровано та укладено із Швеглер Л.Л. спірну Додаткову угоду про внесення змін до Договору оренди землі № Ф 66 від 01 січня 2013 року.

Таким чином, враховуючи конкретні встановлені обставини справи, суд не вбачає підстав для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі, адже дії позивача направлені на розірвання правочину шляхом визнання його недійсним (подача позову до суду) вчинені ним вже після укладення спірної додаткової угоди на підставі нікчемної довіреності, тобто дій представника відповідача ТОВ «Апікс».

За таких обставин позовна вимога про визнання недійсною Додаткової угоди про внесення змін від 01 липня 2021 року до Договору оренди землі № Ф 66 від 01 січня 2013 року підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги, в якій представник позивача просить суд визначити строк дії договору оренди землі № Ф 66 від 01 січня 2013 року до 31 грудня 2024 року, але не раніше періоду ротації основної сівозміни згідно з проектом землеустрою та строків врожаю з урахуванням стиглості врожаю та погодних умов, суд вважає, що дана вимога задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Так, обґрунтовуючи вказану вимогу представник позивача зазначає, що для захисту і поновлення порушених прав позивача є необхідним визнати недійсною вказану Додаткову угоду від 01 липня 2021 року та відновити становище, яке існувало до укладення цієї угоди, зокрема, і щодо строку оренди належної позивачу земельної ділянки (відповідно до Додаткової угоди від 26 вересня 2017 року - до 31 грудня 2024 року), оскільки передбачений оспорюваною угодою строк оренди до 31 грудня 2029 року рішенням реєстратора внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Варто наголосити, що у даній справі представником позивача поряд із вказаною вище вимогою також була заявлена вимога про визнання недійсною Додаткової угоди про внесення змін від 01 липня 2021 року до Договору оренди землі № Ф 66 від 01 січня 2013 року.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження (№ 12-158гс18)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20).

Відповідно до частини 3 статті 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація змін, припинення, набуття речового права здійснюється на підставі судового рішення про визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Водночас за змістом частини 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Згідно із частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Оскільки документами, що зумовили виникнення у відповідачів права оренди земельної ділянки, є Договір оренди землі № Ф 66 від 01 січня 2013 року, Додаткова угода від 26 вересня 2017 року до Договору (строк дії закінчився 31 грудня 2024 року) та Додаткова угода від 01 липня 2021 року про внесення змін до Договору (строк дії визначений до 31 грудня 2029 року), визнання у судовому порядку недійсним в даному випадку останньої Додаткової угоди від 01 липня 2021 року є самостійною та достатньою підставою для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 серпня 2021 року у справі № 921/273/20, який також взятий до уваги Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час ухвалення постанови від 11 грудня 2024 року у справі № 201/10616/23.

Отже, в даному випадку позовна вимога про визначення строку дії договору оренди землі № Ф 66 від 01 січня 2013 року до 31 грудня 2024 року з обґрунтуванням реєстрації додаткової угоди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не зможе ефективно захистити порушене право позивача.

Поряд з цим, належним способом захисту такого права є оспорення договору (додаткової угоди), яким, як вважає позивач, порушено його права, і у випадку визнання у судовому порядку такого договору (додаткової угоди) недійсним це буде підставою для скасування рішень державного реєстратора. Таким способом захисту і скористався представник позивача під час подачі позову до суду.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно із частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до платіжної інструкції 0.0.3731078479.1 від 27 червня 2024 року ОСОБА_6 (фактичний платник ОСОБА_1 ) було сплачено судовий збір у загальному розмірі 2422 грн 40 коп. (за дві вимоги немайнового характеру) (а.с. 16).

Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отож, з огляду на викладене вище, з урахуванням часткового задоволення позову, із відповідачів ТОВ «Апікс» та ТОВ «Апікс агро» на користь позивача пропорційно підлягає стягненню судовий збір у сумі 605 грн 60 коп. з кожного.

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 203, 215, 216, 237, 244, 245 ЦК України, статтями 15, 22, 26 ЗУ «Про нотаріат», статтями 1, 3, 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», статтею 9 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної», статтями 19, 27, 83, 133, 137, 141, 175, 268, 274-275 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов представника позивача - адвоката Короя Івана Дмитровича, поданий в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Апікс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Апікс агро» про визнання недійсною додаткової угоди і визначення строку оренди задовольнити частково.

Визнати недійсною Додаткову угоду про внесення змін від 01 липня 2021 року до Договору оренди землі № Ф 66 від 01 січня 2013 року щодо земельної ділянки площею 4,56 га з кадастровим номером 5125255100:01:001:0009 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Фрунзівської селищної ради, масив 56, ділянка 13, укладену між товариством з обмеженою відповідальністю «Апікс», код ЄДРПОУ 30130392, як орендарем та орендодавцем ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , від імені якого діяла ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 11 вересня 2020 року.

У задоволенні іншої позовної вимоги відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Апікс» на користь ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Апікс агро» на користь ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Фрунзівський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 31 січня 2025 року.

Відомості про сторони у справі:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який проживає на тимчасово окупованій території за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Апікс», код ЄДРПОУ 30130392, місцезнаходження: вул. Одеська, буд. 2А, с-ще Захарівка Роздільнянського району Одеської області, 66700;

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Апікс агро», код ЄДРПОУ 45000110, місцезнаходження: вул. Адамівська, буд. 1Г, с-ще Захарівка Роздільнянського району Одеської області, 66700;

Суддя