Рішення

від 20.01.2025 по справі 202/20658/23

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/20658/23

Провадження № 2/202/362/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 січня 2025 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Бєсєди Г.В.

за участю секретаря Голєва А.А.

представника позивача Чебикіна С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Державний нотаріальний архів у Дніпропетровській області про скасування рішення державного реєстратора та припинення обтяження речових прав, -

ВСТАНОВИВ:

До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська звернувся представник ОСОБА_1 адвокат ЧебикінС.В. з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Державний нотаріальний архів у Дніпропетровській області про скасування рішення державного реєстратора та припинення обтяження речових прав.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19.03.1985 між позивачем - ОСОБА_1 і ОСОБА_3 укладено договір довічного утримання, який посвідчений Шостою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 19 березня 1985 року за №3-1065. За цим договором остання передала у власність позивача належний їй на праві власності житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі даного договору на будинок встановлення обтяження: заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження від 01 січня 2013 року: 3649555, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 09 листопада 2022 року за №314664755. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, у зв`язку з чим підстава для заборони відчуження майна відпала. 22 лютого 2023 року до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_4 , діючий за довіреністю від імені позивача, із заявою про зняття заборони відчуження об`єкту нерухомого майна, проте відповідно до постанови державного нотаріуса від 22 лютого 2023 року позивачу відмовлено у знятті заборони відчуження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування свого рішення державний нотаріус послалася на те, що в поданих документах та в Державному реєстрі речових прав зазначені різні дати договору довічного утримання.

Наголошував, що 19 березня 1985 року договір довічного утримання, предметом якого є будинок АДРЕСА_1 , укладений виключно між позивачем і ОСОБА_3 , який нотаріально посвідчений та зареєстрований за № 3-1065, а тому не міг бути посвідчений вдруге 1992 року і зареєстрований за тим самим номером. Також звертав увагу, що архівний запис №1485-21 щодо встановлення обтяження в інтересах ОСОБА_2 зроблений 24 січня 1985 року, тобто, раніше, ніж Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора, нібито, посвідчила договір довічного утримання з ОСОБА_2 . Просив суд скасувати обтяження, в інтересах ОСОБА_2 , у вигляді заборони на нерухоме майно, а саме - житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2654280912020 за записом №48329958 від 12 жовтня 2006 року реєстраційний номер обтяження до 01 січня 2013 року: 3875287; архівний запис №1485-21 від 24 січня 1985 року Дніпропетровська область.

Позивач позов підтримав та просив задовольнити.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, повідомлялася про час і місце розгляду справи, причину неявки не повідомив, відзив на позов не надав, у зв`язку з чим судом проведено заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Державний нотаріальний архів у Дніпропетровській області надав заяву про розгляд справи без їх участі.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до таких висновків.

19.03.1985 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір довічного утримання, який посвідчений Шостою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 19 березня 1985 року за №3-1065.

За цим договором ОСОБА_3 передала у власність позивача належний їй на праві власності житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі даного договору на будинок встановлено обтяження: заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження від 01 січня 2013 року: 3649555, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 09 листопада 2022 року за №314664755.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 13.05.1985, актовий запис № 1176.

22 лютого 2023 року до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_4 , діючий за довіреністю від імені позивача, із заявою про зняття заборони відчуження об`єкту нерухомого майна.

Постановою державного нотаріуса Шостої дніпровської державної нотаріальної контори від 22 лютого 2023 року позивачу відмовлено у знятті заборони відчуження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із тим, що в поданих документах та в Державному реєстрі речових прав зазначені різні дати договору довічного утримання.

Державним нотаріальним архівом у Дніпропетровській області листом № 2018/01-21 від 25.11.2024 на виконання ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2024 в справі №202/20658/23 повідомлено, що у справах Шостої дніпровської (дніпропетровської) державної нотаріальної контори за 1985 рік, що передані на зберіганні до фондів Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області, зберігається примірник договору довічного утримання, посвідченого державним нотаріусом Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори Садиліною О.Є. 19 березня 1985 року за реєстровим № 3-1065, укладеного між відчужувачем ОСОБА_3 та набувачем ОСОБА_1 , на якому міститься запис про те, що 19 березня 1985 року за реєстровим №8 було накладено заборону на відчуження жилого будинку, у зв`язку з посвідченням цього договору довічного утримання. Будь-які інші записи або відмінки, в тому числі - від 24.01.1985 року, на вищевказаному примірнику договору відсутні. Стосовно надання копії архівного запису №1485-21 від 24.01.1985 року повідомлено, що надати засвідчену належним чином копію такого запису неможливо, оскільки «архівний запис» - це лише автоматичне перенесення інформації з паперових носіїв державної нотаріальної контори до Єдиної комп`ютерної бази даних України. Паперових носіїв архівних записів не існує, це лише умовна назва виконання певних реєстраційних дій особою, яка здійснювала перенесення інформації про заборону до електронної бази даних. На дату посвідчення договору довічного утримання, на 19.03.1985 року, ще не існувало Єдиної електронної бази даних заборон (арештів), тому запис про обтяження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , було зроблено на примірнику договору довічного утримання, а також на паперовому носії в Реєстрі Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори для реєстрації заборон (арештів) жилих будинків (частин будинків) 19.03.1985 року за реєстровим №8, а також в алфавітній книзі накладених заборон (арештів) за 1985 рік.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною третьою статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частин першої та другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.258-259,263-265,280-282ЦПК України,суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Державний нотаріальний архів у Дніпропетровській області про скасування рішення державного реєстратора та припинення обтяження речових прав задовольнити.

Скасувати обтяження, в інтересах ОСОБА_2 , у вигляді заборони на нерухоме майно, а саме - житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2654280912020 за записом №48329958 від 12 жовтня 2006 року реєстраційний номер обтяження до 01 січня 2013 року: 3875287; архівний запис №1485-21 від 24 січня 1985 року Дніпропетровська область.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Г.В. Бєсєда