Рішення

від 22.01.2025 по справі 386/585/24

ГОЛОВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 386/585/24

Провадження № 2/386/288/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року смт. Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області

В складі головуючого судді Гут Ю. О.

з участю: секретаря судового засідання Корніцької Л.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду смт . Голованівськ цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Дніпро» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та про визнання відсутнім права оренди,

встановив:

ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 15.05.2024 звернувся досуду зпозовною заявоюдоПриватного підприємства «Дніпро» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та про визнання відсутнім права оренди, в якій просить:

усунути перешкодиу користуванніземельною ділянкоюшляхом витребуванняу ПП «Дніпро»,ЄДРПОУ30077947земельну ділянкуплощею 3,9газ кадастровими номерами 3521483900:02:000:0129, яка розташована на території Крутеньківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області та перебуває у відповідача у фактичному користуванні без установлених законом підстав;

визнати зареєстроване правооренди за ПП«Дніпро»,яке виниклона підставідодаткової угодивід 01.07.2016на земельнуділянку площею3,9газ кадастровими номерами 3521483900:02:000:0129, яка розташована на території Крутеньківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області відсутнім;

стягнути судові витрати стягнути звідповідача.

В позовнійзаяві представникпозивача також просиввитребувати у ПП «Дніпро» оригінал додаткової угоди від 01.07.2016 до договору оренди землі від 01.11.2013 на земельну ділянкуплощею 3,9газ кадастровими номерами 3521483900:02:000:0129.

Ухвалою суду від 16.05.2024 відкрито провадження у праві, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання. Витребувано у ПП «Дніпро» оригінал додаткової угоди від 01.07.2016 до договору оренди землі від 01.11.2013 на земельну ділянкуплощею 3,9газ кадастровими номерами 3521483900:02:000:0129.

05.07.2024 представник відповідача на виконання суду надав відповідь про неможливість надати витребуваний доказ, оскільки ОСОБА_2 , не повернув дану додаткову угоду , яку взяв для виготовлення копії.

05.07.2024 відповідач надав суду відзив на позовну заяву, який не прийнято судом оскільки надійшов з порушенням норм ст.. 178, 191 ЦПК України, заява про поновлення такого строку до суду не надходило.

05.07.2024 представник відповідача заявив клопотання про виклик свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які можуть підтвердити обставини, викладені у відзиві.

Ухвалою суду від 31.07.2024 за клопотанням представника позивача витребувано з ПП «Дніпро» оригінали відомостей про видачу зерна ОСОБА_2 з 2016 року по 2021рік.

На виконання ухвали суду 09.08.2024 відповідач надав суду витребувані докази, а саме оригінали відомостей про видачу зерна ОСОБА_2 з 2016 року по 2021рік.

04.10.2024 постановлено ухвалу суду про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду. Клопотання відповідача про виклик свідків задоволено.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Вказав, що відповідно до п. 8 ст. 141 ЦПК України позивач надасть детальний опис витрат на правову допомогу після винесення рішення по суті. Також, зазначив, що відповідач ухиляється від надання витребуваної судом додаткової угоди від 01.07.2016, яка потрібна для проведення судово-почеркознавчої експертизи. За наслідками ст. 109 ЦПК України ним визначено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Поміж тим, твердження відповідача, що неможливо визнати неукладений договір який виконувався не приймається позивачем, оскільки позивач отримував орендну плату з 2016 року по 2023 рік на виконання договору оренди земельної ділянки від 01.11.2013, який діяв до 2023 року, а не на підставі додаткової угоди від 01.07.2016. Таким чином позивач позбавлений можливості у проведенні судово-почеркознавчої експертизи так як відповідач надав до суду лист з якого вбачається, що відповідач віддав свій примірник договору позивачу та оригіналу не має, про що повністю позивач заперечує. Просив позовну заяву задовольнити, стягнути з відповідача судові витрати, які позивач надасть суду після винесення рішення по справі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника, вказав що позов не визнає та просив у задоволенні позову відмовити за аргументами викладеними у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши, що відповідач не наполягав на допиті свідків, яких просив допитати, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Крутеньківської сільської ради площею 3,90 га, кадастровий номер 3521483900:02:000:0129, що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю ІІ-039629.

01.11.2013 між ОСОБА_2 та ПП «Дніпро» укладено договір оренди землі площею 3,90 га, кадастровий номер 3521483900:02:000:0129 строком на 10 років, з орендною платою у розмірі не менше 3% вартості земельної ділянки, враховуючи індексацію в грошовому виразі. Відповідно до п. 43 договір надирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, укладений у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий в орендаря, третій в органі, який провів його реєстрацію.

Відповідно до «Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно…..» № 377543354 від 07.05.2024, державний реєстратор відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 11589281 від 13.03.2014 договір оренди б/н, виданий 01.11.2014, видавник орендодавець ОСОБА_2 та орендар ПП «Дніпро»; додаткова угода б/н, виданий 01.07.2016, видавник ПП «Дніпро», строк дії: договір укладено на 15 років. Додаткові відомості про інші відомості про інші речові права: Орендна плата вноситься орендарем у грошовій або натуральній формі, її розмір визначається у щорічному додатку до цього договору. За домовленістю сторін після підписання угоди може бути сплачено аванс у розмірі 1000 грн. за кожен рік оренди, який буде враховуватись в орендну плату за відповідний рік. При сплаті щорічної орендної плати аванс, отриманий орендодавцем, враховується автоматично і зазначається в розрахункових документах.

В позовній заяві позивач стверджує, що в січні місяці 2024 року позивач звертався до відповідача з проханням повернути земельну ділянку так як термін дії договору оренди закінчився, однак жодного доказу на підтвердження свого твердження суду не надавав.

Із наданих відповідачем оригіналів відомостей про отримання орендної плати позивачем в натуральній формі слідує, що позивач отримував орендну плату в натуральній формі, а саме зерна пшениці, ячміня та кукурудзи, соняшника, гороху та цукру, з 2016 року в більшій кількості ніж передбачено договором, доданого позивачем до позову, наприклад, в 2016 році позивачем отримано соняшника 200 кг (в договорі 120 кг), пшениці 1 тону (в договорі 500 кг), ячміня 1 тону(в договорі 500 кг), кукурудзи- 1,5 тони (в договорі 1000 кг), цукру 50 кг., що не заперечується позивачем та не потребує доказуванню.

Тобто, своїми діями, мовчазною згодою на отримання підвищеної орендної плати, підтвердив умови, які, можливо, вказані в додатковій угоді, яку оспорює позивач та стверджує, що не мав наміру на укладення такої угоди в 2016 році.

В позові стверджував, що буде просити суд призначити судово-почеркознавчу експертизу з метою встановлення факту підробки його підпису.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Однак, позивач не надавав суду клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, лише в позові вказав що має намір просити суд про призначення такої експертизи та в позові просив у відповідача витребувати оригінал додаткової угоди від 01.07.2016, на що відповідач повідомив про неможливість надати такого доказу, оскільки позивач для виготовлення собі копії вказаного договору отримав у відповідача оригінал та не повернув його. Також стверджував у позові, що ознайомився з даною додатковою угодою в приміщенні відповідача. Однак, позивач не скористався своїми правами в повній мірі, оскільки оригінал спірної додаткової угоди також знаходиться в реєстраційній справі про державну реєстрацію такого договору. Тобто позивачем не було вжито всі необхідні дії для надання оригіналу додаткової угоди до договору оренди договору оренди, зокрема не направлено адвокатських запитів, не заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, ряд клопотань про витребування оригіналу договору у реєстраційної служби.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.Заположеннями частини 1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частин 1-3ст. 12 ЦПК України,цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями частини 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зчастинами 1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 2 ст.78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповіднодопункту 1частини 2ст.11ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Згідно з частиною 6 ст.11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Частинами першою та другою ст.14 ЦК України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Частина перша статті 93 ЗК України визначає, щоправо оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За частиною четвертою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно дочастини першоїстатті792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

За положеннями частини 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до частини 2 статті 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (частина перша статті 765 ЦК України).

За положеннями частини третьої статті 640 ЦК України, (в редакції, чинній на момент укладенняміж сторонами договору оренди від 05 січня 2011 року), договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно з частиною 1 статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Частиною першою статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин) встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Це положення ЗК України діяло як на момент підписання сторонами договору оренди землі від 05 січня 2011 року, так і на момент державноїреєстраціїправа оренди.

Відповідно до статті 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакціїЗакону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

Частиною першою статті 526 ЦК Українивстановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями частини другої статті 792 ЦК України та частини восьмої статті 93 ЗК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

До 1 січня 2013 року, тобто на час виникнення спірних правовідносин, статтями 18, 20 Закону України "Про оренду землі" передбачалась обов`язковість проведення державної реєстрації договору оренди землі й саме момент такої реєстрації визначався моментом набуття договором чинності.

З 1 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI "Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України",якими зокремаз тексту статті640 ЦК України виключено посилання щодо обов`язковості державної реєстрації правочинів; стаття 6Закону України "Про орендуземлі"буладоповненачастиною 5такого змісту:"Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстраціївідповіднодо закону"; статті 18, 20 Закону України «Про оренду землі» буливиключені взагалі .

Таким чином, на час державної реєстрації права оренди 01.11.2013 року норми закону про обов`язковість проведення державної реєстрації договору оренди землі втратили чинність.

З 1 січня 2013 року вступив у дію Закон «Про Державний земельний кадастр», норми якого внесли ряд нововведень у земельні відносини. З цієї дати встановлено, що орендар не може зареєструвати договір оренди, доки орендодавець - власник земельної ділянки не зареєструє свої права на землю, звернувшись до органів державної реєстраційної служби із відповідною заявою про реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Закон України "Про оренду землі" від 06.10.1998р. № 161-Х1У (далі - Закон № 161-Х1У) є спеціальним законом, який регулює відносини, пов`язані з орендою землі.

За визначенням ст.1 Закону № 161-Х1У оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону № 161-Х1У встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За частиною першою статті 17 Закону № 161-Х1У (в редакції, чинній на час укладання між сторонами договору оренди) передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Відповіднодо частини першої статті 19 Закону № 161-Х1У строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

За положеннямичастини статті 20 Закону 161-Х1У, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Частина друга статті 20 Закону "Про оренду землі" в редакції, що діяла до 01 січня 2013 року, передбачає, що право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина друга статті).

Договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено, щовизначено абзацом другим частини першої статті 31 Закону "Про орендуземлі".

Статтею 21 Закону 161-Х1У встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендарвносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.Розмір, форма істроки внесенняорендноїплатизаземлю встановлюються за згодоюсторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01.07.04 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із підпунктом 1 частини першої статті 19 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин) державна реєстрація прав проводиться, зокрема на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

За частиною третьої статті 16 цього ж Закону (у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин) разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав.

В договорі оренди землі від 01 листопада 2013 року відсутня відмітка про його реєстрацію у Державному реєстріземель.

Пункт 8 договору оренди від 01 листопада 2013 року передбачає, що цей договір укладено на 10 років. Підпункт перший абзацу першого пункту 37договору передбачає, що дія цього договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Відповідно до пункту 43 цього договору він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Пунктом 20 договору передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього за актом приймання передачі.

Зазначені зміни, внесені в законодавство, фактично ототожнюють державну реєстрацію договору оренди та відповідну реєстрацію права оренди на підставі такого договору, тому державна реєстрація відповідачем права оренди є достатньою умовою виконання вимоги про державну реєстрацію договору оренди, враховуючи, що державну реєстрацію договору оренди станом на 31 березня 2014 року вже неможливо було здійснити.

Згідно правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 р. по справі № 696/1880/15-ц,якщо закон містить вимогу державної реєстрації договору як умову набуття ним чинності, то договір набуває чинності з моменту його відповідної реєстрації. Якщо зміни, внесені в законодавство, передбачають скасування державної реєстрації договору як обов`язкової умови набуття ніш чинності, але вводять обов`язкову умову реєстрації права, щодо набуття якого такий договір укладається, то за умови невиконання вимоги щодо державної реєстрації такого договору на момент набрання чинності зазначеними змінами в законодавство, такий договір набуває чинності з моменту реєстрації відповідного права за умови відсутності явно виражених заперечень контрагента на момент відповідної реєстрації.

За змістомположеньЦК України метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Разом з тим реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору.

Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки є саме його державна реєстрація чи державна реєстрація права оренди, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.

Позивач ОСОБА_2 на момент здійснення відповідачем ПП «Дніпро» реєстрації права оренди спірної земельної ділянки на підставі договору оренди не заявляв про свою незгоду з умовами цього договору.

Тому договір оренди від 01.11.2013 в силу визначених його сторонами умов та зазначених норм права набув чинності з моменту державної реєстрації права оренди відповідача13 березня 2014 року, а отже, строк його дії (10 років) закінчується 13 березня 2024 року, однак як вказано в «Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно….» строк дії: договір укладено на 15 років, тобто строк дії договору закінчується 13 березня 2029 року.

Отже, строк дії договору оренди землі, укладеного між сторонами 01.11.2013, не закінчився, договір єчинним.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про оренду землі», орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об`єднаннями та організаціями.

Ст. 24 Закону України «Про оренду землі» зобов`язує власника земельної ділянки не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до п. 38 Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків , передбачених договором та внаслідок випадкового знищення , пошкодження орендованої земельної ділянки , яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав , визначених законом.

Тому судприйшов довисновку,що вимогипозивача щодоусунунення перешкоди укористуванні земельноюділянкою шляхомвитребування у ПП«Дніпро» земельноїділянки тавизнаня зареєстроване правооренди за ПП«Дніпро»,яке виниклона підставідодаткової угодивід 01.07.2016на земельнуділянку площею3,9газ кадастровими номерами 3521483900:02:000:0129, яка розташована на території Крутеньківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області відсутнім не підлягають задоволенню.

Оскільки судом не приймаються до уваги посилання ОСОБА_2 щодо неукладеності та недійсності договору оренди землі, оскільки він такої угоди не підписував, так як статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір оренди землі від 01.11.2013 , як і додаткова угода до договору орендиземлі від 01.07.2016 небули визнані недійсними за рішенням суду. Тому договір оренди землі підлягає належному виконанню сторонами.

Дії ОСОБА_2 свідчать про фактичне визнання додаткової угоди до договору оренди: а саме: підписання ним договору оренди від 01.11.2013 ; не заперечення його реєстрації , отриманням ним орендної плати від відповідача за користування земельною ділянкою, на умовах додаткової угоди; відсутність протягом тривалого часу з дня укладення договору заперечень з його боку щодо користування відповідачем належною йому земельною ділянкою; позивач не надав жодного доказу про істотні порушення умов виконання договору відповідачем: не надав жодного доказу напідтвердження того,що не в січні місяці 2024 року звертався до відповідача з проханням повернути земельну ділянку так як термін дії договору оренди закінчився. Крім того, позивачем не було вжито всі необхідні дії для надання оригіналу додаткової угоди до договору оренди договору оренди, зокрема не направлено адвокатських запитів, не заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, ряд клопотань про витребування оригіналу договору у реєстраційної служби.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Позивач, не надав доказів на підтвердження позовних вимог, тобто, скористався своїми правами, передбаченим ЦПК України, на власний розсуд.

Суд відзначає, позивач не довів належними та допустимими доказами не підписання спірної додаткової угоди .

Так обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

При цьому у суду відсутній обов`язок суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку стверджує позивач, оскільки відповідно до приписів ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, що має наслідком відмову у їх задоволенні в повному обсязі, оскільки доводи позивача щодо не підписання спірної додаткової угоди не підтверджені належними доказами, в зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову за необґрунтованістю.

Згідно зі ст.141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Підстави для допущення до негайного виконання судового рішення та для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4-5, 12-13, 76-89, 141, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Дніпро» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та про визнання відсутнім права оренди.

Судові витрати покласти на позивача.

Місце проживання позивача ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 .РНОКПП НОМЕР_1 .

Місцезнаходження відповідача Приватного підприємства «Дніпро»: вул. Енгельса, буд. 30 смт. Голованівськ Голованівський район Кіровоградська область, поштовий індекс 26500; ЄДРПОУ 30077947.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення: 31 січня 2025 року.

Суддя: Гут Ю. О.