Рішення

від 13.01.2025 по справі 532/2660/24

КОБЕЛЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

532/2660/24

2/532/189/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2025 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді - Омельченко І.І.,

з участю секретаря судового засідання - Логвиненко А.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

-приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В.,

-Житомирський обласний державний нотаріальний архів,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

18 листопада 2024 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява обґрунтована тим, що 02.03.2021 року відносно ОСОБА_1 було відкрито виконавче провадження № 64696126 на підставі виконавчого напису № 81723, вчиненого 24.10.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження, стягувачем є ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс». Сума заборгованості становить 23095,00 гривень. Кредитний договір № 512833916 від 07.04.2019 року, на який було накладено виконавчий напис, було укладено з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Кредитний договір не був нотаріально посвідчений. При цьому, ОСОБА_1 була погашена заборгованість перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». 27.09.2024 року з неї стягнуто кошти в розмірі 2970,55 гривень за виконавчим провадженням № 64696126. ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена ні про вчинення виконавчого напису, ні про відступлення права вимоги 28.11.2018 року та 05.08.2020 року, на про відкриття виконавчого провадження у визначені строки. Виконавчий напис вчинено без попереднього направлення їй стягувачем будь-яких письмових повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржником. У зв`язку з чим, у ОСОБА_1 не було можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. При вчиненні оспорюваного виконавчого напису приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. не переконався належним чином у безспірності сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 прохала суд визнати виконавчий напис № 81723 від 24.10.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., про стягнення з неї на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості в розмірі 23095,00 гривень таким, що не підлягає виконанню; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на юридичні послуги в розмірі 13000,00 гривень.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19 листопада 2024 року по даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.38-39).

17 грудня 2024 року представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» Тимошенко О.О. подав додаткові пояснення, в яких зазначив, що не погоджується з доводами позивача в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 гривень. Посилається на те, що згідно відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України, ФОП ОСОБА_2 , з якою позивач уклала договір про надання юридичних послуг № Ю-031/24, не є адвокатом, а тому не може надавати правничу допомогу. Докази про надання позивачу правничої допомоги відсутні. З огляду на це, представник відповідача прохав суд відмовити в цій частині позову.

09 січня 2025 року позивач ОСОБА_1 подала заяву про те, що вона не погоджується з додатковими поясненнями відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс». Вона зверталася за правничою допомогою до «Офісу юридичної допомоги». Справою займалася фахівець Орлова Анастасія Миколаївна, яка є представницею «Офісу юридичної допомоги». Зокрема, основним видом діяльності ФОП Орлова Анастасія Миколаївна є юридичне представництво інтересів однієї сторони, що виступає проти іншої сторони в судах або інших судових органах, як особисто членами колегії адвокатів, так і під їх керівництвом; консультаційні послуги та представництво в цивільних справах. ОСОБА_1 отримала правову допомогу в повному обсязі від особи, яка має право її надавати. Вона в повному обсязі сплатила надані їй юридичні послуги та потребує їх повного відшкодування

Позивач ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи в її відсутність. Позов підтримує та прохає задовольнити.

Відповідач ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В., будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Житомирського обласного державного нотаріального архіву подав заяву про розгляд справи без участі представника нотаріального архіву. При винесенні рішення покладаються на розсуд суду.

Суд, розглянувши та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.

Суду надано копію договору № 512833916 від 07.04.2019 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , який не містить нотаріального посвідчення (а.с.18-19).

24 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 81723, про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 512833916 від 07.04.2019 року, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, є ТОВ «ТаліонПлюс», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, є ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс». Стягнення заборгованості проводиться за період з 05.08.2020 року по 05.08.2020 року. Сума заборгованості складає 21895,00 гривень, у тому числі: 6500,00 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 10453,50 гривень - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 4941,50 гривень - строкова заборгованість за штрафами і пенями. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати зі стягувача в розмірі 1200,00. Загальна сума, що підлягає стягненню 23095,00 гривень (а.с.16).

На підставі виконавчого напису № 81723 від 24.10.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64696126 від 02.03.2021 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованість у розмірі 23095,00 гривень (а.с.16).

Також у рамках виконавчого провадження № 64696126 приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 02.03.2021 року; постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 02.03.2021 року в сумі 300,00 гривень; постанову про арешт коштів боржника від 20.09.2024 року в розмірі 25704,50 гривень (а.с.22-25).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Згідно п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Зі змісту статті 87 Закону України «Про нотаріат» вбачається, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Аналогічні правила та умови вчинення нотаріусами виконавчого напису містить Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Водночас цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Верховний Суд зазначає, що дійсно на сьогодні чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця.

Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати в позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику в порядку, визначеному статтею 84 Закону України «Про нотаріат».

Отже, встановлена законом процедура стягнення боргу на підставі виконавчого напису нотаріуса не вважається дотриманою (виконана), якщо боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові 13 жовтня 2021 року (справа № 554/6777/17).

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», такими документами для одержання виконавчого напису є нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме: платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Приватним нотаріусом Гораєм О.С. було вчинено виконавчий напис на підставі пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», яким передбачено, що до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів належить така форма договору, як кредитний договір.

Вказаний пункт № 2 був включений до Переліку Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662, зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Згідно з ч. 1 ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Тому постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року набрала законної сили цього ж дня 22.02.2017 року, отже і пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року також втратив чинність з цього дня.

Тобто з 22.02.2017 року нотаріуси позбавлені можливості вчиняти виконавчі написи про стягнення заборгованості, що випливають з кредитних відносин.

Таким чином, діючим на момент вчинення виконавчого напису та на сьогодні є Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 в редакції до Постанови Кабінету Міністрів від 26.11.2014 року № 622, тобто без розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Оскільки виконавчий напис, який є предметом спору в даній справі, вчинено 24 жовтня 2020 року, тобто після визнання недійсною постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року, що свідчить про те, що приватним нотаріусом Гораєм О.С. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису не враховано тієї обставини, що норми, які визначають перелік документів, що підтверджують безспірність заборгованості по кредитним договорам, вже не чинні.

Згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року в справі № 6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі та встановити й зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів (правовий висновок, викладений в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року по справі № 137/1666/16-ц, у Постанові Верховного Суду від 22 травня 2020 року по справі № 674/918/17).

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

Крім цього, з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус отримував від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому в нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості, зазначений у виконавчому написі, є безспірним.

Отже, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 має безспірну заборгованість перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «ТаліонПлюс» і в подальшому перед ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а також, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, зокрема, належним чином завірений кредитний договір з відміткою про його нотаріальне посвідчення, а також доказів про належне повідомлення боржника про відступлення права вимоги та про розмір заборгованості, термін її сплати.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та визнати виконавчий напис № 81723 від 24.10.2020 року таким, що не підлягає виконанню.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі № 761/24672/15-ц (провадження № 14-197цс18) вказано, що «у статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, в якому не передбачено звільнення від сплати судового збору споживачів - за позовами, що пов`язані з порушенням їхніх прав. Разом з тим, у частині 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Системний і комплексний аналіз зазначених норм дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб, як «споживачі, які звернулися з позовними вимогами про захист порушених справ», у переліку осіб, що мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому в статті 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів, а саме Законом України «Про захист прав споживачів». Крім того, стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову».

Тлумачення статті 5 Закону України «Про судовий збір» та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» свідчить, що звільнення споживачів від сплати судового збору має відбуватися не тільки в суді першої інстанції при пред`явленні позову, що пов`язаний з порушенням прав споживача, але й при поданні заяв про забезпечення доказів або забезпечення такого позову.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та заяви про забезпечення позову, позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а тому з відповідача на користь держави слід стягнути суму судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову в розмірі 1816,80 гривень (1211,20 + 605,60).

За змістом частин першої, другої, третьої статті 137 ЦПК, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, надано договір про надання юридичних послуг № 63 від 26.09.2024 року, акт про надання юридичних послуг, квитанції (а.с.28-30).

З даних документів вбачається, що розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу становить 13000,00 гривень.

За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто в розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони в разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц суд звернув увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, в положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року по справі № 826/15063/18, додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц.

Враховуючи складність справи, обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності, реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, з урахуванням задоволення позову в повному обсязі, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою, в розмірі 13000,00 гривень.

Відповідачем не доведена неспівмірність витрат зі складністю справи та їх непропорційність до предмета позову, а також те, що його фінансовий стан свідчить про непомірність покладення на нього тягаря сплати витрат на правничу допомогу у визначеному позивачем розмірі.

Згідно ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Оскільки від учасників справи клопотань щодо заходів забезпечення позову не надходило, тому вжиті ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19.11.2024 року заходи забезпечення позову у виді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 81723 від 24.10.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості на загальну суму 23095,00 гривень, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили.

Керуючись статтями 12, 133, 137, 141, 158, 259, 263-265, 354-356 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити повністю.

Визнати виконавчий напис № 81723, вчинений 24.10.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, про стягнення із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості в розмірі 23095,00 гривень таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь держави судовий збір у розмірі 1816,80 гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 13000,00 гривень.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19.11.2024 року, у виді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 81723 від 24.10.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості на загальну суму 23095,00 гривень, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

відповідач - ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», код ЄДРПОУ 42254696, юридична адреса: 02094, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 34, офіс 511.

Суддя