Постанова

від 31.01.2025 по справі 925/577/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2025 р. Справа№ 925/577/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Козир Т.П.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.09.2024

у справі № 925/577/24 (суддя О.В. Чевгуз)

за позовом Черкаської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс"

про стягнення 118 827,08 грн безпідставно утримуваних грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Черкаська міська рада (далі - позивач) звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс" (далі - ТОВ "Фортекс", відповідач) з вимогою про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів у розмірі 118 827,08 грн та з вимогою про стягнення з відповідача на користь платника - Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради витрат по сплаті судового збору.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач як власник об`єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень (адмінбудівля, цех (приміщення підвалу, II- поверх, приміщення 1-го поверху №3,34), А-2, Б-2), загальною площею 954,7 кв.м. за адресою: м. Черкаси, вул. Святотроїцька, 102/4 на підставі договору купівлі-продажу № 13880 від 19.08.2005, використовує з 19.08.2005 земельні ділянки комунальної власності, на яких ці об`єкти знаходяться, всупереч вимогам земельного законодавства, без оформлення права користування земельною ділянкою, не сплачуючи при цьому орендну плату, у зв`язку з чим на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у виді несплаченої орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою за період з 01.02.2018 по 25.03.2024.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.09.2024 у справі №925/577/24 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс" на користь міського бюджету м. Черкаси безпідставно утримувані грошові кошти у розмірі 118 827,08 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс" на користь платника - Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що нерухоме майно відповідача знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Святотроїцька, 102/4, що розташоване на земельній ділянці площею 0,0938 га, кадастровий номер: 7110136700:04:037:0065, власником якої є Черкаська міська рада. Оскільки нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, тому використання відповідачем на праві приватної власності об`єкта нерухомості є неможливим без використання відповідної земельної ділянки.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортекс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким частково задовольнити позовні вимоги, стягнувши з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 97 990,16 грн.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції неповно і невсебічно з`ясував обставини, що мають значення для справи та помилково задовольнив позов в повному обсязі, не врахувавши підстав для задоволення позову лише в частині.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на завищений розмір плати за земельну ділянку, нарахований позивачем, оскільки останнім не було враховано тієї обставини, що відповідач є співвласником нерухомого майна (нежитлових приміщень), а тому фактично використовує земельну ділянку лише в частині, яка відповідає розміру його частки власності у нерухомому майні. Фактично площа для нарахування плати за землю складає: 0,553 x 938 = 518,71 кв.м. (а не 535 кв.м., як зазначив позивач у своєму розрахунку).

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Агрикової О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/577/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.09.2024 у справі №925/577/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Черкаської області.

07.11.2024 матеріали справи № 925/577/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.09.2024 у справі №925/577/24 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

12.11.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Враховуючи, що суддя Агрикова О.В. перебувала у відпустці з 11.11.2024 по 22.11.2024, розгляд вищевказаної заяви скаржника здійснювався після виходу судді Агрикової О.В. з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.09.2024 у справі № 925/577/24; розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; Черкаській міській раді встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 16 грудня 2024 року.

Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та 03.12.2024 через підсистему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу.

В обґрунтування поданого відзиву на апеляційну скаргу, позивач зазначає, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи. Так, відповідач звертався з клопотанням від 15.02.2024 № 01-02/8281 до позивача, в якому просив надати в оренду земельну ділянку по вул. Святотроїцькій, 102/4 з кадастровим номером 7110136700:04:037:0065, загальною площею 0,0938 га під належні йому нежитлові приміщення загальною площею 954, 7 кв.м., що складаються з адмінбудівлі, цеху (приміщення підвалу, 2-го поверху, приміщення 1-го поверху №3, №34) А-2, Б-2. Тобто саме ті приміщення, які на даний час за твердженням відповідача, знаходяться поза межами земельної ділянки, що свідчить про суперечливу поведінку відповідача та порушення принципу добросовісності.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Черкаська міська рада відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.09.2012 №5245-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» є власником земельної ділянки загальною площею 0.0938 га, кадастровий номер: 7110136700:04:037:0065, що знаходиться у м. Черкаси по вул. Святотроїцька, 102.

Відповідно до інформаційної довідки №371201519 від 25.03.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач з 19.08.2005 є власником нежитлових приміщень (адмінбудівля, цех (приміщення підвалу, II- поверх, приміщення 1-го поверху №3,34), А-2, Б-2), загальною площею 954,7 кв.м. (РНОНМ 893289271101) за адресою: м. Черкаси, вул. Святотроїцька, 102/4 (надалі - Нерухоме майно). Відповідач набув право власності на підставі договору купівлі-продажу від 19.08.2005, серія та номер 13880, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. Згідно вищевказаного договору, відповідач придбав нежитлові будівлі за адресою м. Черкаси, вул. Святотроїцька (Кірова), 102/1. Серед переліку, зокрема і нежитлові приміщення - адмінбудівля, цех (приміщення підвалу, ІІ-поверх, приміщення 1-го поверху №3,34), А-2, Б-2, яким на підставі наказу Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради №1595-а від 18.01.2015 було присвоєно окрему адресу - вул. Святотроїцька (Кірова), 102/4.

Вищевказане нерухоме майно відповідача, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Святотроїцька, 102/4 розташовано відповідно на земельній ділянці площею 0,0938 га, кадастровий номер: 7110136700:04:037:0065.

Крім нерухомого майна відповідача на вищевказаній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно ОСОБА_1 (РНОНМ НОМЕР_1 ), що підтверджується інформаційною довідкою з ДРРП №375564587 від 23.04.2024. Площа приміщень у власності ОСОБА_1 - 717,7 кв.м.

З матеріалів справи судом встановлено, що загальна площа приміщень розташованих на земельній ділянці площею 0,0938 га, кадастровий номер: 7110136700:04:037:0065, складає 1672,4 кв.м. (954,7+717,7).

Відповідно до витягу ДРРП №370166810 від 18.03.2024, ОСОБА_1 оформила право оренди земельної ділянки, з кадастровим номером 7110136700:04:037:0065, на якій знаходиться її нерухоме майно з визначенням частки землекористування.

До позовної заяви позивач подав розрахунок частки та площі для нарахування плати за земельну ділянку по вул. Святотроїцька, 102 для відповідача, частка землекористування (площа для нарахування плати за землю) в залежності від площі нежитлових приміщень, що перебувають у власності відповідача (954,1кв.м./1672,4кв.м. = 0,57085625) становить: 535 кв.м. (0,057085625 * 938 кв.м.).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 22.04.2024 №НВ-0001017742024 земельна ділянка площею 0,0938 га, кадастровий номер: 7110136700:04:037:0065, зареєстрована 01.02.2018.

В позовній заяві позивачем зазначено, що відповідач не сплачує плату за фактичне користування без правовстановлюючих документів 535 кв.м. земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:04:037:0065, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності за період з 01.02.2018 (державна реєстрація) до 25.03.2024.

Позивач подав розрахунок, відповідно до якого за вказаний період фактичного користування частиною земельної ділянки без правовстановлюючих документів розмір заборгованості відповідача становить 118827,08 грн.

Предметом розгляду у справі є вимога про стягнення з відповідача як власника нерухомого майна коштів за фактичне користування 535 кв.м. земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:04:037:0065, на якій воно розташовано, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, у розмірі орендної плати.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 зазначено: «Якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку).

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12 гс 21, від 9 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20, провадження № 12-48 гс 21».

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач, як власник нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, не уклавши відповідного договору оренди з її власником та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користується частиною земельної ділянки без достатньої правової підстави.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2022 у справі №646/4738/19 вказано, що у пункті 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 13, частини 1 статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частиною 3 статті 23 зазначеного Закону дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка у свою чергу є основою для розрахунку орендної плати за землю.

У постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 викладено позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 зазначено, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

У вказаній постанові Верховний Суд з огляду на положення законодавства та численні правові висновки Верховного Суду дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

З матеріалів справи вбачається, що Черкаська міська рада є власником земельної ділянки загальною площею 0,0938 га кадастровий номер: 7110136700:04:037:0065, що знаходиться у м. Черкаси по вул. Святотроїцька, 102, відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, енергетики, цільове призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств, переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Відповідно до інформаційної довідки №371201519 від 25.03.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач з 19.08.2005 є власником нежитлових приміщень (адмінбудівля, цех (приміщення підвалу, II- поверх, приміщення 1-го поверху №3,34), А-2, Б-2), загальною площею 954,7 кв.м. (РНОНМ 893289271101) за адресою: м. Черкаси, вул. Святотроїцька, 102/4 (надалі - Нерухоме майно). Відповідач набув право власності на вказане майно на підставі договору купівлі-продажу від 19.08.2005, серія та номер 13880, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. Згідно вищевказаного договору, відповідач придбав нежитлові будівлі за адресою м. Черкаси, вул. Святотроїцька (Кірова), 102/1. Серед переліку, зокрема і нежитлові приміщення - адмінбудівля, цех (приміщення підвалу, ІІ-поверх, приміщення 1-го поверху №3,34), А-2, Б-2, яким на підставі наказу Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради №1595-а від 18.01.2015 було присвоєно окрему адресу вул. Святотроїцька (Кірова), 102/4.

Вищевказане нерухоме майно відповідача, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Святотроїцька, 102/4 розташовано на земельній ділянці площею 0,0938 га, кадастровий номер: 7110136700:04:037:0065.

Розрахунки безпідставно збережених відповідачем коштів позивач зробив на підставі: рішення Черкаської міської ради від 13.05.2010 № 5-656 «Про затвердження показників грошової оцінки земель м. Черкаси, рішення від 13.05.2010 № 5-657 «Про плату за оренду землі», від 27.06.2019 № 2-4690 «Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси», рішення Черкаської міської ради від 22.12.23 № 51-41 «Про бюджет Черкаської міської територіальної громади на 2024 рік (2357600000)», наказу Мінагрополітики від 25.11.2016 № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147 «Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок», інформації з ДРРП від 25.03.24 № 371201519, реєстраційний номер нерухомого майна: 893289271101, розрахунку частки та площі для нарахування орендної плати, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 29.03.2023 № 386/42-24.

Відповідно до повідомлення Держгеокадастру від 12.01.2024 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік» вбачається, що значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2017-2020 роки була сталою і застосовувалася із значенням 1,0, за 2021 рік становить для земель несільськогосподарського призначення - 1,1, за 2022 рік - 1,15, за 2023 рік - 1,051.

Згідно з розрахунком частки та площі для нарахування плати за земельну ділянку по вул. Святотроїцька, 102/4, м. Черкаси для відповідача, частка землекористування (площа для нарахування плати за землю) в залежності від площі нежитлових приміщень, що перебувають у власності відповідача (954,1кв.м./1672,4кв.м. = 0,57085625) становить: 535 кв.м. (0,057085625 * 938 кв.м).

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 29.03.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:04:037:0065 у 2023 році становить 1333291,96 грн, при цьому розмір НГО 1 кв.м. становить 1421,42, а розмір НГО відповідно до площі для нарахування плати (535 кв.м.) становить 760459,70 грн (1421,42*535). З врахуванням коефіцієнтів індексації, що зазначені вище, нормативно-грошова оцінка за 2022 рік відповідно до площі для нарахування плати (535 кв.м.) становить 661269,30 грн (760459,70/1,15), за 2018 - 2021 роки була сталою та відповідно становить 601153,91 грн (661269,30/1,1).

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.01.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:04:037:0065 у 2024 році становить 1 401 278,20 грн, при цьому розмір НГО 1 кв.м. становить 1493,9 (1 401 278,20/938), а розмір НГО відповідно до площі для нарахування плати (535 кв.м.) становить 799236,50 грн (1493,9 *535).

Рішенням Черкаської міської ради № 2-2219 від 27.06.2017 та № 2-4690 від 27.06.2019 затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси. У розділі 8 Положення наявна таблиця, з пункту 10 якої вбачається, що за земельні ділянки яким КВЦПЗ присвоєно 11.02 ставка орендної плати за користування такими земельними ділянками становить 3 % від їх нормативно-грошової оцінки.

Згідно з розрахунком, за час фактичного користування земельною ділянкою за адресою по вул. Святотроїцька, 102/4, м. Черкаси під кадастровими номерами 7110136700:04:037:0065 площею 0,0938 га, без правовстановлюючих документів за період з з 01.02.2018 (державна реєстрація) до 25.03.2024, розмір заборгованості відповідача становить 118827,08 грн.

Дослідивши матеріали справи, судом апеляційної істанції встановлено, що розрахунок здійснено позивачем арифметично вірно.

Суд апеляційної інстанції, оцінюючи апеляційні доводи скаржника стосовно того, що майно ТОВ "Фортекс", а саме будівлі літ. А-2 та Б-2, знаходяться поза межами земельної ділянки з кадастровим номером: 7110136700:04:037:0065, загальною площею 0,0938 га, у зв`язку з чим позивачем здійснено помилковий розрахунок суми, що підлягає стягненню, зазначає, що докази, які містяться в матеріалах справи спростовують зазначені відповідачем обставини з огляду на наступне.

28.05.2024 Черкаською міською радою було розглянуто клопотання ТОВ «Фортекс» від 15.02.2024 №01-02/8281 про надання у користування земельної ділянки, за кадастровим номером 7110136700:04:037:0065, в якому відповідач зазначив нежитлові приміщення, загальною площею 954,7 кв.м., які складаються з адмінбудівлі, цеху (приміщення підвалу, II- поверх, приміщення 1-го поверху №3, 34), та будівель літ. А-2 та Б-2 за адресою: м. Черкаси, вул. Святотроїцька, 102/4.

Тобто, відповідачем у вищевказаному клопотанні зазначено саме ті будівлі, які на даний час, за його твердженням, знаходяться поза межами земельної ділянки за кадастровим номером: 7110136700:04:037:0065, що на думку колегії суддів свідчить про суперечливу поведінку відповідача та порушення принципу добросовісності.

Рішенням Черкаської міської ради від 28.05.2024 №58-241, було вирішено надати ТОВ «Фортекс» в оренду на 49 років земельну ділянку, без зміни її меж та цільового призначення площею 0,0938 га (кадастровий номер 7110136700:04:037:0065) під частину нежитлових приміщень по вул. Святотроїцька, 102/4 з визначенням частки в межах спільного користування земельною ділянкою у розмірі 0,57085625 за рахунок земель Черкаської міської ради. Площа для нарахування орендної плати складає 0,0535 га.

Суд апеляційної інстанції вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин у цій справі принцип заборони суперечливої поведінки, яка базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.

Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини «venire contra factum proprium» лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанова Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20).

Так, поведінку ТОВ "Фортекс" можна вважати суперечливою своїй іншій поведінці, що полягає в тому, що попередньо відповідач подаючи клопотання про надання земельної ділянки в оренду самостійно та свідомо визначив, що все належне йому майно знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером: 7110136700:04:037:0065, загальною площею 0,0938 га, в той же час під час розгляду справи в суді, відповідач заперечує вказані обставини.

Враховуючи, що наявними у матеріалах справи доказами, підтверджено факт безпідставно збережених коштів відповідачем у вигляді несплаченої орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою за кадастровим номером: 7110136700:04:037:0065, загальною площею 0,0938 га, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги Черкаської міської ради підлягають задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 03.09.2024 у справі №925/577/24 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ТОВ "Фортекс" має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.09.2024 у справі №925/577/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 03.09.2024 у справі №925/577/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/577/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

Т.П. Козир