Ухвала

від 31.01.2025 по справі 910/4552/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

"31" січня 2025 р. Справа№ 910/4552/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Демидової А.М.

Кропивної Л.В.

розглянувши заяву про самовідвід судді Демидової А.М. від розгляду справи №910/4552/23 за апеляційними скаргами Саєнка І.В. (особа, яка не брала участі у справі), Работи Ф.Ю. (особа, яка не брала участі у справі), Кальпети С.О. (особа, яка не брала участі у справі), та Свято - Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української Православної церквина рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 у справі №910/4552/23 (суддя Сташків Р.Б., повний текст складено - 17.08.2023) за позовом Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української Православної Церкви до Національного заповідника "Києво-Печерська лавра",за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, про визнання недійсним правочину.

ВСТАНОВИВ наступне.

У провадженні колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю. (суддя-доповідач), судді - Демидова А.М., Кропивна Л.В. перебуває справа за апеляційними скаргами Саєнка І.В. (особа, яка не брала участі у справі), Работи Ф.Ю. (особа, яка не брала участі у справі), Кальпети С.О. (особа, яка не брала участі у справі), та Свято - Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української Православної церкви на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 у справі №910/4552/23.

Так, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 розгляд вказаних апеляційних скарг призначено на 03.02.2025 об 11 год 00 хв.

Суддею Демидовою А.М. 30.01.2025 заявлено самовідвід від розгляду даної справи №910/4552/23.

Заява про самовідвід судді мотивована її участю в іншій справі №910/5094/23, яка, на думку судді, є пов`язаною з даною справою та для якої, обставини встановлені в межах цієї справи №910/4552/23, матимуть преюдиційне значення.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, розглянувши вказану заяву про самовідвід дійшла висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Згідно Європейської Хартії "Про закон "Про статус суддів" судді при виконанні своїх обов`язків повинні бути доступними та виявляти повагу по відношенню до осіб, які до них звертаються; повинні турбуватися про підтримання високого рівні компетентності, необхідного рівня вирішення справ в кожному конкретному випадку, оскільки від рішень судді залежить гарантія прав особи.

Відповідно до п. 12 Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів.

При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі".

Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Водночас, ст. 15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

У пунктах 49, 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" (Заява N 33949/02), яке згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ, зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

Стосовно об`єктивного критерію слід визначити, окремо від поведінки голови В.Л.Г, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 року, п. 58).

За критеріями об`єктивної неупередженості судді, наведеними у рішенні ЄСПЛ у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993 Суд відзначав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.

Отже, як вбачається з вищевикладеного, при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною.

Поряд із цим, суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

У справі "Газета Україна-Центр проти України" (заява №16695/04, рішення від 15 липня 2010 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що "відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності".

Колегією суддів встановлено, що у провадженні колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Андрієнко В.В., Демидова А.М., перебуває справа №910/5094/23 за апеляційними скаргами Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української Православної Церкви на рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2023 по справі №910/5094/23 (суддя - Приходько І.В.) за позовом Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" до Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерство культури та інформаційної політики України, про усунення перешкод у користуванні майном.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Андрієнко В.В., Демидова А.М.) зупинено провадження у справі №910/5094/23 до набрання законної сили рішенням у справі №910/4552/23.

На даний час постанова у справі №910/5094/23 щодо перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2023 апеляційним господарським судом не прийнята.

Враховуючи наведене, участь судді Демидової А.М. в іншій справі №910/5094/23 та прийняття у складі колегії зазначеної вище ухвали про зупинення апеляційного провадження не може бути підставою для задоволення заяви вказаної судді про самовідвід.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 35, 38-40 ГПК України Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні Заяви про самовідвід судді Демидової А.М. від розгляду справи №910/4552/23 відмовити.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді А.М. Демидова

Л.В. Кропивна