Постанова

від 28.01.2025 по справі 906/1192/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року Справа № 906/1192/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Грязнов В.В. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників:

прокурора Рункевич І.В.

відповідача 2 адвокат Кирилюк В.Л., директор Вензовський І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Навчального закладу об`єднання громадян "Житомирська обласна автомобільна школа Всеукраїнської спілки автомобілістів" на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.2024 у справі №906/1192/23 (повний текст складений 12.11.2024)

за позовом Керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України

до 1. Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях,

2. Навчального закладу об`єднання громадян "Житомирська обласна автомобільна школа Всеукраїнської спілки автомобілістів",

3. Коростишівського професійного аграрного ліцею

про визнання договору оренди нерухомого майна недійсним та повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.11.2024 у справі №906/1192/23 позов задоволений. Визнано недійсним договір №183-у оренди нерухомого майна від 28.09.2022, який укладений між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, Навчальним закладом об`єднання громадян "Житомирська обласна автомобільна школа Всеукраїнської спілки автомобілістів" та Коростишівським професійним аграрним ліцеєм щодо приміщення площею 516,1 кв.м. за адресою Житомирська обл., м. Коростишів, вул. Семінарська, 118. Навчальному закладу об`єднання громадян "Житомирська обласна автомобільна школа Всеукраїнської спілки автомобілістів" повернути в користування Коростишівському професійному аграрному ліцею приміщення площею 516,1 кв.м. за адресою Житомирська обл., м. Коростишів, вул. Семінарська, 118. Стягнуто на користь Житомирської обласної прокуратури з Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, з Навчального закладу об`єднання громадян "Житомирська обласна автомобільна школа Всеукраїнської спілки автомобілістів", з Коростишівського професійного аграрного ліцею з кожного по 1789,33 грн судового збору.

Вказане рішення мотивоване тим, що судом встановлено факт передачі в оренду спірного приміщення з метою технічного огляду та діагностичного дослідження транспортних засобів, тобто для проведення Орендарем господарської (комерційної) діяльності з надання платних послуг, а не з метою, пов`язаною з навчально-виховним процесом ліцею (за освітнім призначенням), а саме по собі невикористання ліцеєм вказаного приміщення для навчального процесу не надає права передачі його в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з навчально-виховним чи науковим процесом. Спірний договір на момент його укладення не відповідає вимогам частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту", тому відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України є недійсним.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Навчальний заклад об`єднання громадян "Житомирська обласна автомобільна школа Всеукраїнської спілки автомобілістів" 30.11.2024 через органи поштового зв`язку звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.2024 у справі №906/1192/23. Ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- суд першої інстанції, задовольнивши клопотання прокурора та повернувшись до стадії підготовчого провадження, порушив принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, надавши прокурору значну процесуальну перевагу, що є неприпустимо зважаючи на принципи господарського судочинства;

- сторонами оскаржуваного договору оренди були дотримані всі умови, що передбачені чинним на момент укладання оскаржуваного договору законодавства, для передачі нерухомого майна закладу освіти з метою іншою ніж забезпечення надання освітніх послуг;

- висновки суду першої інстанції про встановлення факту передачі в оренду спірного приміщення з метою технічного огляду та діагностичного дослідження транспортних засобів, тобто для проведення Орендарем господарської (комерційної) діяльності з надання платних послуг, а не з метою, пов`язаною з навчально-виховним процесом ліцею (за освітнім призначенням) - є необґрунтованим та безпідставними;

- відповідач 2 є професійно-технічним закладом 1-го атестаційного рівня та має ліцензію МОН України серії АЕ №636558 на вид господарської діяльності: надання освітніх послуг навчальними закладами, пов`язаних з одержанням професійної освіти на рівні кваліфікаційних вимог до професійно-технічного навчання. Відповідач 2 не використовував приміщення з метою технічного огляду та діагностичного дослідження транспортних засобів. Більш того, 20.02.2024 між відповідачем 2 та відповідачем 3 був укладений договір про надання робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження здобувачами освіти, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничої практики. На виконання умов Договору, із використанням спірного приміщення, відповідач 2 надає здобувачам освіти Коростишівського професійного аграрного ліцею обладнані робочі місця для проходження виробничого навчання та виробничої практики відповідно до затвердженого плану-графіка. Крім того, відповідач 2 має на меті використовувати спірне приміщення для навчання та підготовки водіїв певних категорій, для яких буде організовано навчально - виробничий та навчально - виховний процес;

- під час розгляду даної справи прокурором не доведено використання спірного приміщення не за цільовим призначення, зважаючи на те, що відповідач 2 відноситься до закладів освіти, які надають освітні послуги, що пов`язані з одержанням професійної освіти на рівні кваліфікаційних вимог до професійно-технічного навчання.

17.12.2024 матеріали справи №906/1192/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2024 апеляційну скаргу Навчального закладу об`єднання громадян "Житомирська обласна автомобільна школа Всеукраїнської спілки автомобілістів" на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.2024 у справі №906/1192/23 залишено без руху.

03.01.2025 на адресу суду від Навчального закладу об`єднання громадян "Житомирська обласна автомобільна школа Всеукраїнської спілки автомобілістів" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Навчального закладу об`єднання громадян "Житомирська обласна автомобільна школа Всеукраїнської спілки автомобілістів" на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.2024 у справі №906/1192/23. Розгляд апеляційної скарги призначений на 28.01.2025 об 10:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №3. Зобов`язано скаржника після усунення недоліків у роботі системи "Електронний суд" невідкладно надати суду відомості реєстрації електронного кабінету в ЄСІТС юридичної особи. 4. Учасникам справи у строк до 24.01.2025 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.

13.01.2024 від керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.2024 без змін.

В судовому засіданні представник відповідача 2 та директор підтримали доводи апеляційної скарги.

В судовому засіданні прокурор заперечила доводи апеляційної скарги.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені оскаржуваної ухвали суду, зазначає наступне.

Судом встановлено, що Міністерство освіти і науки України (протокол №4 від 24.03.21) надало дозвіл на укладення договору оренди державного нерухомого майна, а саме частини приміщень навчально-виробничих майстерень, за адресою: м. Коростишів, вул. Семінарська, 118, площею 516,1 кв. м, з метою використання для технічного огляду та діагностичного дослідження транспортних засобів, відповідно до законодавства терміном до 5-ти років за умови забезпечення дотримання санітарно-гігієнічних, протипожежних норм та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 (а.с.41 т.1).

За результатами проведення аукціону, 28.09.2022, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (Орендодавець), Навчальним закладом об`єднання громадян "Житомирська обласна автомобільна школа Всеукраїнської спілки автомобілістів" (Орендар) та Коростишівським професійним аграрним ліцеєм (Балансоутримувач) укладено договір оренди нерухомого майна №183-у, що належить до державної власності (а.с.45 т.1).

Згідно п. 4.1. Договору, об`єктом оренди є частина приміщень навчально-виробничих майстерень площею 516,1 кв. м, що перебуває на балансі Коростишівського професійного аграрного ліцею та знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, вул. Семінарська, 118.

Пунктом 7.1. Договору, передбачено, що майно може бути використане Орендарем за будь-яким цільовим призначенням.

Держава в особі Міністерства освіти і науки України є власником майнового комплексу Коростишівського професійного аграрного ліцею за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, вул. Семінарська, 118.

Згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 06.08.2018 №864 "Про закріплення державного майна за Коростишівським професійним аграрним ліцеєм (Житомирська область)" закріплено на праві оперативного управління за Коростишівським професійним аграрним ліцеєм нерухоме державне майно, зазначене у додатку до цього наказу. Зокрема, пунктом 5 Додатку зазначено - навчально-виробнича майстерня, площею 2318,8 кв. м, за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, вул. Семінарська, 118 (інвентарний номер 101310005) (а.с.127 т.1).

Згідно п. 1.1. статуту Коростишівського професійного аграрного ліцею, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 18.11.2022 №1048 (далі-Статут), Коростишівський професійний аграрний ліцей є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним закладом другого (базового) рівня професійної (професійно-технічної) освіти, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття робітничих кваліфікацій та профільної середньої освіти.

Коростишівський професійний аграрний ліцей здійснює первинну професійну підготовку кваліфікованих робітників, з числа випускників закладів загальної середньої освіти на основі базової чи профільної середньої освіти, загальноосвітню підготовку, професійне (професійно-технічне) навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації працюючих робітників і незайнятого населення; може здійснювати допрофесійну підготовку учнів закладів загальної середньої освіти, впроваджувати діяльність щодо розвитку здібностей молоді та поглиблення знань з окремих навчальних предметів професійного спрямування.

Пунктом 7.9. Статуту передбачено, що майно Коростишівського професійного аграрного ліцею, у тому числі: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, гуртожиток, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інші об`єкти є об`єктами державної власності, що закріплені за Коростишівським професійним аграрним ліцеєм на праві оперативного управління.

Функції управління майном, яке закріплено за Коростишівським професійним аграрним ліцеєм, здійснює Міністерство освіти і науки України.

Коростишівською окружною прокуратурою Житомирської області 07.02.2023 за №53-231вих-23 направлено запит директору Коростишівського професійного аграрного ліцею.

Згідно відповіді директора Коростишівського професійного аграрного ліцею від 10.02.2023 №143 встановлено, що оренда частини приміщень навчально-виробничої майстерні площею 516,1 кв. м, що перебуває на балансі ліцею і знаходиться за адресою: вул. Семінарська, 118, м. Коростишів, та їх передача здійснювалась Регіональним відділенням Фонду державного майна України з дозволу Міністерства освіти і науки України. В орендованому приміщенні знаходиться діагностична лабораторія по перевірці колісних транспортних засобів (автомобілів, автомобільних причепів), сільськогосподарської техніки (тракторів та причепів до них, комбайнів, екскаваторів), будівельної і дорожньої техніки на відповідність обов`язковим вимогам нормативних документів чинних в Україні щодо безпеки життя, здоров`я людей, захисту їх майна. До вказаних лабораторних процесів залучаються здобувачі освіти професійного аграрного ліцею з метою навчання і практики (а.с.37 т.1).

На запит Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області від 16.02.2023 за №53-299вих-23 (а.с.57 т.1), Коростишівський професійний аграрний ліцей листом від 21.02.2023 №167, повідомив, що на даний час у ліцеї навчається 300 здобувачів освіти. У діагностичній лабораторії проходять пізнавальну практику здобувачі груп № № 622, 42, 421, 420, 220, 221, 222, тобто здобувачі освіти, які навчаються за професією "Водій автотранспортних засобів категорії С1 і С". Пізнавальна практика проводиться в ході виробничого навчання під керівництвом майстрів виробничого навчання. Виробниче навчання передбачене і здійснюється у відповідності до навчальних планів та розкладу занять. Відповідальним за діагностичну лабораторію є представник орендаря. Здобувачі приймають участь у пізнавальній практиці при лабораторному дослідженні транспортних засобів, які проходять техогляд. Спеціально відведені для цих цілей транспортні засоби відсутні. Договори на використання транспортних засобів для діагностики не укладались. Лабораторія призначена для проведення техогляду транспортних засобів на їх придатність для експлуатації по мірі потреби таких досліджень (а.с.59 т.1).

Коростишівською окружною прокуратурою Житомирської області 28.02.2023 за №53-389вих-23 направлено повідомлення керівнику Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (а.с.60 т.1).

Згідно відповіді Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях від 03.04.2023 за №10-11-1109 встановлено, що оскільки, за інформацією балансоутримувача, на момент передачі в оренду, приміщення навчально-виробничих майстерень не використовувались в діяльності навчального закладу понад 7 років та знаходились в незадовільному стані, обмеження щодо цільового використання орендованого майна договором не встановлювались (а.с.64 т.1).

Прокурор звернувся з позовом, у якому просить:

- визнати недійсним договір № 183-у оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений 28.09.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (Орендодавець), в особі заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях - начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Житомирській області Омельченко Н.А., навчальним закладом об`єднання громадян "Житомирська обласна автомобільна школа Всеукраїнської спілки автомобілістів" (Орендар), в особі директора Вензовського І.Л., та Коростишівським професійним аграрним ліцеєм (Балансоутримувач), в особі директора Кирилюка В.І., щодо оренди частини приміщень навчально-виробничих майстерень, площею 516,1 кв. м, розташованих по вул. Семінарська, 118 в м. Коростишів Житомирського району Житомирської області;

- зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та Навчальний заклад об`єднання громадян "Житомирська обласна автомобільна школа Всеукраїнської спілки автомобілістів" повернути частину приміщень навчально-виробничих майстерень, площею 516,1 кв. м, розташованих по вул. Семінарська, 118 в м. Коростишів Житомирського району Житомирської області, Коростишівському професійному аграрному ліцею.

Позовна заява обґрунтовується тим, що договір оренди від 28.09.2022 не відповідає положенням частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту", оскільки передане в оренду нерухоме майно, яке є приміщенням державного навчального закладу, не може бути об`єктом оренди з метою його використання в господарській діяльності, тобто не за призначенням, пов`язаним з навчально-виховним процесом, а тому оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з абз. 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Право на звернення з цим позовом прокурор аргументував тим, що після його звернення до позивача та відповідачів з приводу виявленого порушення, яке полягає у незаконному використанні приміщення навчально-виховного комплексу не за його цільовим призначенням, вони не вжили заходів щодо захисту інтересів держави в судовому порядку.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло і з власності держави), а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Коростишівська окружна прокуратура, на підставі статті 23 Закону України "Про прокуратуру", звернулася до МОН України з листом від 08.03.2023, в якому було повідомлено про факт укладення оспорюваного договору та його невідповідність вимогам частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту", а також було висловлено прохання надати інформацію у строк до 17.03.2023 , про вжиті заходи щодо розірвання договору (а.с.68).

У відповідь на вказаний лист МОН України листом від 21.03.2023 № 1/3916-23 повідомило Прокурора про те, що заходи щодо розірвання договору останнім не вживалися, оскільки порушень вимог чинного законодавства при укладенні вказаного договору не допущено. Міністерство надало позитивні висновки щодо передачі державного нерухомого майна з метою технічного огляду та діагностичного дослідження транспортних засобів. У разі виявлення ознак можливого вчинення протиправних дій посадовими особами Міністерство просило прокуратуру вжити заходів спрямованих на захист інтересів держави та недопущення втрат державного майна (а.с.71 т.1).

У зв`язку із наведеним, судом встановлено, що має місце бездіяльність органу, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: уповноваженому органу було відомо про можливі порушення інтересів держави, проте відповідних заходів згідно норм чинного законодавства не вжито. Вказане є підставою для захисту порушених інтересів держави прокуратурою шляхом представництва в суді.

Суд зазначає наступне щодо позовних вимог про визнання договору оренди нерухомого майна недійсним та повернення майна.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Колегія суддів зазначає, що, звертаючись із позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства суд не має підстав для задоволення відповідного позову. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 18.05.2023 у справі № 910/7975/21 та постановах Верховного Суду від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 15.10.2024 у справі № 917/531/19, від 08.08.2024 у справі №917/1024/22, від 04.06.2024 у справі № 910/11425/21, від 13.08.2024 у справі № 922/2219/19.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2) тощо.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Отже, наведеними правовими положеннями визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 15.10.2024 у справі № 917/531/19, від 20.02.2024 у справі № 903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22.

Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22 від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 03.08.2023 у справі № 909/654/19, від 19.10.2022 у справі № 912/278/21.

При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 15.10.2024 у справі № 917/531/19.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 20.02.2024 у справі №903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З матеріалів справи встановлено, що за результатами проведення аукціону, 28.09.2022, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (Орендодавець), Навчальним закладом об`єднання громадян "Житомирська обласна автомобільна школа Всеукраїнської спілки автомобілістів" (Орендар) та Коростишівським професійним аграрним ліцеєм (Балансоутримувач) укладено договір оренди нерухомого майна №183-у, що належить до державної власності (а.с.45 т.1), а саме частини приміщень навчально-виробничих майстерень площею 516,1 кв. м, що перебуває на балансі Коростишівського професійного аграрного ліцею та знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, вул. Семінарська, 118.

Вказане майно, яке стало предметом договору оренди, перебуває у державній власності.

Пунктом 7.1. Договору, передбачено, що майно може бути використане Орендарем за будь-яким цільовим призначенням.

Приписи Закону України "Про освіту" регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

За змістом частини 1 статті 79 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору оренди нерухомого майна) джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть, зокрема, бути: доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Відповідно до частини 1 статті 80 Закону України "Про освіту" до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать, зокрема, нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Частиною 4 статті 80 Закону України "Про освіту" передбачено, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Підпунктом 2 пункту 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 (у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору оренди нерухомого майна), передбачено, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у закладі (установі) освіти.

З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що чинний на момент укладення оспорюваного договору оренди нерухомого майна Закон України "Про освіту" містив положення, якими було імперативно передбачено заборону використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачалося лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 927/1424/23, від 17.09.2024 у справі № 927/55/23, від 23.07.2024 у справі № 912/673/23, від 14.02.2024 у справі № 910/14998/22.

Суд також зазначає, що саме по собі невикористання навчальним закладом своїх приміщень не надає права передачі таких приміщень в оренду з іншою метою, ніж надання послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, а недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об`єктів освіти для цілей, не пов`язаних з освітньою діяльністю. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 927/1424/23, від 04.06.2024 у справі № 927/1125/23.

Закон України "Про освіту" не містить переліку послуг, які можуть надаватися в орендованих приміщеннях закладів освіти, проте, враховуючи загальну спрямованість положень цього Закону, такі послуги повинні мати пов`язаність з навчально-виховним процесом чи його учасниками. Отже, питання про те, чи пов`язані послуги, які надаються в орендованих приміщеннях, з обслуговуванням учасників освітнього процесу, суди мають вирішувати, виходячи із конкретних обставин справи, з урахуванням того, чи не погіршує надання в оренду майна закладів освіти соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 927/1424/23, від 17.09.2024 у справі № 927/55/23, від 22.05.2024 у справі № 906/1105/22.

Крім того, відповідно до пункту 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору оренди нерухомого майна), не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням такі об`єкти оренди, як майно закладів освіти. Такі об`єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, крім випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов`язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів. Зазначені об`єкти можуть також використовуватися для проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів.

Отже, наведені приписи передбачають, що договір оренди майна закладів освіти має обмеження щодо використання такого майна і такі обмеження (цільове призначення) повинні бути встановлені у самому договорі. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 927/1424/23, від 17.09.2024 у справі № 927/55/23, від 23.07.2024 у справі № 912/673/23.

Проте, як встановлено судом, у пункті 7 договору оренди нерухомого майна від 28.09.2022 №183-у передбачено, що майно може бути використане орендарем за будь-яким цільовим призначенням на розсуд орендаря, якщо майно не використовується у діяльності відповідного закладу протягом 5 років (для об`єктів площею більше 500 кв м).

Водночас відсутність у договорі оренди нерухомого майна конкретного цільового призначення та надання відповідачу права самостійно, на власний розсуд, використовувати орендоване приміщення, порушує приписи частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту". Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.09.2024 у справі №927/55/23, від 09.04.2024 у справі №927/400/23.

Таким чином, у даній справі об`єкт оренди переданий у користування відповідачу 2 за будь-яким цільовим призначенням, докази внесення змін до оспорюваного договору оренди, зокрема, до цільового призначення майна, у матеріалах справи відсутні. Також матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що на момент укладення оспорюваного договору відповідач здійснював освітню діяльність.

У цьому контексті попереднє надання Міністерством освіти і науки України, як органом, уповноваженим управляти майном навчального закладу, дозволу Регіональному відділенню на передачу відповідачу 2 в оренду майна, не спростовує невідповідність оспорюваного договору оренди вимогам частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту".

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що подальше укладення орендарем та балансоутримувачем договору від 01.09.2023 та договору про надання робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження здобувачами освіти, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничої практики від 20.02.2024, не змінює змісту оскаржуваного договору оренди № 183-у від 28.09.2022 та не свідчить про дотримання положень частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" під час його укладення, адже саме у договорі оренди має бути визначено мету (цільове призначення) використання майна. Така правова позиція викладена Верховим Судом у постанові від 16.04.2024 у справі № 922/3883/23. У той же час, судом встановлено, що у пункті 7 договору оренди від 28.09.2022 №183-у визначено, що майно може бути використане орендарем за будь-яким цільовим призначенням.

Доводи скаржника щодо невикористання предмета оренди навчальним закладом впродовж 7 років також судом відхиляються, оскільки невикористання навчальним закладом переданих в оренду приміщень не змінює їх цільового призначення та не є підставою для визнання правомірним укладеного між відповідачами договору оренди №183-у від 28.09.2022, адже чинним законодавством встановлена пряма заборона використання цих приміщень з іншою метою. Аналогічна позиція відображена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 922/2632/17.

Також суд критично оцінює доводи скаржника, що останнім не здійснювалася освітня діяльність саме з 28.09.2022, оскільки в орендованому приміщенні здійснювався ремонт.

Згідно з ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар державного або комунального майна має право за письмовою згодою балансоутримувача майна за рахунок власних коштів здійснювати поточний та/або капітальний ремонт орендованого майна. Балансоутримувач розглядає клопотання орендаря і протягом 10 робочих днів може прийняти одне з таких рішень з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач: рішення про надання згоди на здійснення ремонту за рахунок орендаря; рішення про відмову у наданні згоди на здійснення ремонту.

Водночас, матеріали справи не містять клопотання відповідача 2 до балансоутримувача майна про надання згоди на здійснення ремонту, як і не містять згоди балансоутримувача майна на здійснення ремонту спірного об`єкту.

Оскільки суд встановив, що відповідно до умов оспорюваного договору оренди нерухомого майна, майно може бути використане орендарем за будь-яким цільовим призначенням на розсуд орендаря, тобто орендодавець не передбачив жодних обмежень або умов використання орендованого майна, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про невідповідність умов договору вимогам частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту", що в силу статей 203, 215 ЦК України та статті 207 ГК України є правовою підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до пункту 2 статті 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Згідно частиною 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

Оскільки суд визнав недійсним договір оренди від 28.09.2022 № 183-у, вимога про зобов`язання відповідача 2 повернути нежитлові приміщення балансоутримувачу Коростишівському професійному аграрному ліцею, підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 917/782/20, від 16.04.2024 у справі № 922/3883/23.

Щодо доводів скаржника про безпідставність повернення суду першої інстанції до підготовного провадження, колегія суддів зазначає наступне.

У судовому засіданні 20.11.2023 суд першої інстанції закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

05.07.2024 до суду надійшла заява Коростишівської окружної прокуратури про повернення до стадії підготовчого провадження, у зв`язку із поданням клопотання про залучення до участі у справі як співвідповідача - Коростишівський аграрний ліцей.

09.07.2024 до суду надійшла заява Коростишівської окружної прокуратури про залучення до участі у справі як співвідповідача - Коростишівський аграрний ліцей.

Заява ґрунтується на тому, що 28.09.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, навчальним закладом об`єднання громадян "Житомирська обласна автомобільна школа Всеукраїнської спілки автомобілістів" та Коростишівським професійним аграрним ліцеєм укладено договір №183-у оренди нерухомого майна, що належить до державної власності. Згідно п. 4.1. Договору, об`єктом оренди є частина приміщень навчально-виробничих майстерень площею 516.1 кв. м, що перебуває на балансі Коростишівського професійного аграрного ліцею. Таким чином, Коростишівський аграрний ліцей є стороною договору №183-у оренди нерухомого майна та балансоутримувачем частини приміщень навчально-виробничих майстерень, площею 516.1 кв. м, розташованих по вул. Семінарська, 118 в м. Коростишів Житомирського району Житомирської області.

У судовому засіданні 01.08.2024 суд ухвалив: задовольнити клопотання прокурора та повернутись на стадію підготовчого провадження; залучити до участі у справі, в якості співвідповідача Коростишівський професійний аграрний ліцей; відкласти підготовче засідання до 10.09.2024, у зв`язку із залученням до участі у справі співвідповідача.

В подальшому, у судовому засіданні 30.09.2024 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 15.10.2024 об 11:00.

Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 177 ГПК України до завдань підготовчого судового засідання віднесено остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;

Відповідно до позиції Верховного Суду, яка викладена, у постановах від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 26.01.2022 у справі № 907/651/18, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, наявність обгрунтованої заяви прокурора та необхідність вчинення процесуальних дій, які віднесенні до завдань підготовчого провадження, у суду першої інстанції були достатні підстави повернутися до стадії підготовчого провадження та повторно провести підготовче засідання у справі №906/1192/23.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.2024 у справі №906/1192/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Навчального закладу об`єднання громадян "Житомирська обласна автомобільна школа Всеукраїнської спілки автомобілістів" - без задоволення.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Навчального закладу об`єднання громадян "Житомирська обласна автомобільна школа Всеукраїнської спілки автомобілістів" на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.2024 у справі №906/1192/23 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.2024 у справі №906/1192/23 - без змін.

2. Справу №906/1192/23 повернути до Господарського суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "31" січня 2025 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.