Постанова

від 28.01.2025 по справі 902/694/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року Справа № 902/694/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Олексюк Г.Є.

суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Переходько К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Зінчиної Олени Вікторівни на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.10.2024 (суддя Маслій І.В., повний текст рішення складено 21.10.2024)

за позовом Фізичної особи-підприємця Зінчиної Олени Вікторівни

до Могилів-Подільської міської ради Вінницької області

про визнання протиправним та скасування відмови та продовження договору оренди землі

за участю представників:

позивача - Пивоварова Ю.С.,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 09.10.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Із врахуванням встановлених обставин справи, суд вказав, що позивачем при поданні заяви про подовження договору оренди на новий строк не дотримано вимог закону, зокрема, ст.33 Закону України "Про оренду землі", а саме не додано до заяви проект додаткової угоди.

При цьому, суд першої інстанції зауважив, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбачена ч.1-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача від укладення на новий строк договору оренди земельної ділянки є правомірною та скасуванню не підлягає, а тому позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Зінчиної Олени Вікторівни суд визнав необґрунтованими та відмовив в їх задоволенні.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачка звернулась з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Апелянт, вказує, що судом першої інстанції не надано оцінки неправомірним діям відповідача, а саме незаконності прийняття даного рішення неповноважним органом - Виконавчим комітетом Могилів-Подільської міської ради, яким було відмовлено позивачці у продовженні договору оренди землі.

Скаржник, посилаючись на ст.12, 122 ЗК України, ст.11, 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", вважає, що лист який направлений позивачу про відмову в поновленні договору не є рішеннями належної форми, а Виконавчий комітет Могилів-Подільської міської ради не є повноважним приймати рішення щодо продовження чи відмови продовження договору землі, оскільки таке питання повинно розглядатися на пленарному засіданні сесії Ради.

Крім того, зазначає, що суд відмовив у задоволенні вимоги, посилаючись на формальну відсутність проекту додаткової угоди, незважаючи на те, що всі істотні умови договору оренди, необхідні для продовження, були вказані у заяві, яка була оформлена у письмовій формі згідно з вимогами законодавства. Відтак, вважає, що за умови прийняття рішення уповноваженим на те органом, сторони змогли б дійти згоди щодо інших умов, внесення змін до попереднього договору, шляхом укладення додаткової угоди чи підписання нового договору оренди землі.

Відповідач своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст.263 ГПК України не скористався.

Згідно з ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання, призначене на 28.01.2025 року, відповідач не забезпечив явку свого уповноваженого представника, однак подав заяву до суду (а.с.128), у якій просив проводити засідання за відсутності його представника, а також відмовити Зінчиній О.В. в задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи приписи ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, приймаючи до уваги відповідну заяву відповідача та належне повідомлення учасників справи про розгляд справи, а також той факт, що їх явка в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 24.06.2014 року між Могилів-Подільською міською радою (орендодавець) та ФОП Зінчиною Оленою Вікторівною (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (а.с.26-30), згідно з п.1, 2, 5 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для будівництва і обслуговування будівель торгівлі по вул. Руданського, 3-а в місті Могилів-Подільському, кадастровий номер земельної ділянки 0510400000:00:004:1047, загальною площею 0,0109 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 121 956,83 грн.

Договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору).

Відповідно до п.9 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в банківські установи та становить: 230018,10 грн на 10 років, в тому числі 23001,81 грн на рік.

За умовами п.14 договору, земельна ділянка передається в оренду для комерційного використання (будівництво будь-яких капітальних будівель та споруд заборонено).

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленим проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки не пізніше семи днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п.17, 19 договору).

На виконання умов договору між сторонами було підписано Акт прийому-передачі земельної ділянки (а.с.31), відповідно до якого Могилів-Подільська міська рада Вінницької області на підставі протоколу №4 проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу земельної ділянки (аукціон №888 лот №914) передає, а Зінчина Олена Вікторівна приймає земельну ділянку несільськогосподарського. призначення загальною площею 0,0109 га по вулиці С.Руданського, 3-а, терміном на 10 (десять) років. Цільове призначення 03.07 "для будівництва та обслуговування будівель торгівлі".

22.05.2024 року орендар подала до Могилів-Подільської міської ради як орендодавця заяву про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки на 10 років та встановлення ставки орендної плати у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки. До заяви позивачем додано копію договору оренди земельної ділянки; витяг з ДЗК; довідку про відсутність заборгованості; копію паспорта та ідентифікаційного коду.

Листом від 06.06.2024 року Виконавчий комітет Могилів-Подільської міської ради повідомив орендаря про відмову в укладенні на новий строк договору оренди земельної ділянки, зокрема, у зв`язку із тим, що заява подана з порушенням терміну визначеного умовами договору, а також без проекту додаткової угоди, як це передбачено вимогами ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Позивач, вважаючи, що відмова орендодавця в укладенні на новий строк договору оренди земельної ділянки є незаконною та протиправною, звернулася з даним позовом до суду.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, право оренди земельної ділянки - це строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (п.5 ст.126 ЗК України).

Згідно ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, зміст прав та обов`язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.06.2014 року між Могилів-Подільською міською радою (орендодавець) та ФОП Зінчиною Оленою Вікторівною (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років.

Правове регулювання поновлення договору оренди землі, визначено положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі".

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05.12.2019 внесено зміни до Закону України "Про оренду землі", зокрема, розділ ІХ "Перехідні положення" доповнено абзацом такого змісту:

"Правила, визначені ст.126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення"."

Отже, обов`язковою умовою поновлення спірного договору є застосування правил, що були чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції від 11.08.2013 року.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1-5 цієї норми як загальне правило продовження орендних правовідносин), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми як спеціальне правило продовження орендних правовідносин ).

У даній справі позивач звернувся з позовом про поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.1-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі", які встановлюють загальні правила продовження орендних правовідносин, зокрема, з підстав переважного права орендаря на укладення договору оренди.

Згідно з ч.1-3 ст.33 Закону України "Про оренду землі", по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбачена у наведеній нормі, можлива лише за умови дотримання встановлених такою нормою процедури та строків.

Пунктом 8 договору, який кореспондується зі ст.777 ЦК України, сторони погодили, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ФОП Зінчина О.В. звернулася до орендодавця із заявою від 22.05.2024 про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки, яка отримана відповідачем 31.05.2024, про що свідчить відбиток штемпеля міської ради на заяві, а відтак, заява подана з порушенням строку для повідомлення про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк, визначеного умовами п.8 договору.

Окрім того, із аналізу додатків, які орендар долучив до відповідної заяви, вбачається, що позивач, всупереч вимогам ч.3 ст.33 Закону України "Про оренду землі", не додав до заяви про поновлення на новий строк договору оренди землі проект додаткової угоди, що не заперечується самим же орендарем.

Колегія суддів враховує правову позицію щодо застосування ст.33 Закону України "Про оренду землі" в контексті дій сторін договору, викладену в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 21.09.2022 у справі №926/2720/21, згідно якої "якщо орендар у строки встановлені договором або, за відсутності інших строків встановлених договором, у строки встановлені законом не звернувся до орендодавця взагалі або звернувся з їх порушенням та/або не надав проект договору, то суди повинні відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним незалежно від подальших дій орендодавця, оскільки саме орендарем в цьому випадку не дотримано вимоги договору та закону".

Враховуючи викладене, вірним є висновок суду першої інстанції, що орендарем при поданні заяви про продовження договору оренди на новий строк не дотримано процедури, встановленої ст.33 Закону України "Про оренду землі", що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, як вбачається зі змісту заяви про продовження терміну дії договору оренди, орендар просив встановити ставку орендної плати у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки, що стало також однією із підстав відмови орендодавця у поновленні спірного договору, оскільки орендна плата, передбачена договором оренди від 24.06.2014 року, складала 18,86% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі", істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У відповідності до ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За положеннями ст.23 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, передані в оренду на земельних торгах, не може бути зменшена за згодою сторін протягом строку дії договору оренди, а також у разі його поновлення (крім випадків консервації таких земельних ділянок, а також визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).

Апеляційний суд зауважує, що для продовження договірних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах (ч.1-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі").

Відтак, у контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що умови такого договору можуть бути змінені, але лише за згодою сторін, а недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору призводить до припинення переважного права орендаря. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших неузгоджених сторонами умовах.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 909/1213/17.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що Могилів-Подільська міська рада не погодила новий розмір орендної плати, можна стверджувати, що сторони не досягли згоди щодо змінених умов договору. Це додатково свідчить про відсутність правових підстав для продовження орендних правовідносин відповідно до ч.1-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Окрім того, апеляційний суд також звертає увагу, що відповідно до приписів ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319 ЦК України унормовано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У відповідності до ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У випадку заперечення орендодавця щодо подальших орендних відносин із орендарем переважне право на укладення договору оренди землі припиняється, тому що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25.03.2020 року у справі №379/1439/18, від 20.05.2020 року у справі №378/338/18, від 30.09.2020 року у справі №227/4821/18, від 21.10.2020 року у справі №227/4537/18.

Щодо доводів апелянта, що Виконавчий комітет Могилів-Подільської міської ради не є повноважним органом приймати рішення щодо продовження чи відмови продовження договору землі, а лист, який направлений позивачу про відмову в поновленні договору не є рішеннями належної форми, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про місцеве самоврядування", місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з ч.1, 8 ст.51 Закону України "Про місцеве самоврядування", виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.

Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

За приписами ст.11 ЗК України, до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом; здійснення інших повноважень у галузі земельних відносин відповідно до закону (зокрема, ст.33 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначає перелік власних (самоврядних) та делегованих повноважень у сфері регулювання земельних відносин).

Частина 5 ст.33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній станом на момент укладення договору оренди) передбачала, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Судом встановлено, що у відповідь на заяву орендаря від 22.05.2024 Виконавчий комітет Могилів-Подільської міської ради, як уповноважений орган відповідної ради, листом від 06.06.2024 повідомив ФОП Зінчину О.В. про відмову в укладенні на новий строк договору оренди земельної ділянки, чим дотримався процедури, передбаченої ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Відтак, відповідні доводи апелянта є безпідставними та не приймаються апеляційним судом до уваги.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №338/180/17, від 04.06.2019 року у справі №916/3156/17.

Висновки про належний спосіб захисту при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди землі Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 26.05.2020 у справі №908/299/18, вказавши, що при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою ст. 33 Закону України "Про оренду землі" належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ФОП Зінчиної О.В. про визнання протиправним та скасування відмови та продовження договору оренди землі є неефективним способом захисту порушеного права, оскільки не можуть забезпечити захисту порушеного права орендаря відповідно до імперативного припису закону про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди.

Обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.03.2024 у справі №904/192/22).

У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Вінницької області від 09.10.2024 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Зінчиної Олени Вікторівни задоволенню не підлягає.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Вінницької області від 09.10.2024 у справі №902/694/24 залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Зінчиної Олени Вікторівни - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "30" січня 2025 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.