Постанова

від 23.01.2025 по справі 922/1455/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року м. Харків Справа №922/1455/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Склярук О.І., суддя Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

позивача не з`явився;

відповідача (в режимі відеоконференції) Савєльєв В.В. (адвокат), свідоцтво серія ДН№5646 від 30.10.2019 року, довіреність від 01.04.2024 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Церій Фарм» (вх.№2745Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 року у справі №922/1455/24,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіто-Лек», м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Церій Фарм», м.Харків,

про стягнення 627489,15 грн,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіто-Лек» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Церій Фарм», в якому просило стягнути з відповідача 350000,03 грн основного боргу, 70000,00 грн штрафу, 53565,74 грн інфляційних збитків, 153923,38 грн процентів річних за договором №777 від 06.11.2012 року. Також просив суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 року у справі №922/1455/24 (повний текст складено 25.06.2024 року, суддя Хотенець П.В.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Церій Фарм» (61037, м.Харків, вул. Морозова, буд. 7, код ЄДРПОУ 38397772) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіто-Лек» (61004, м. Харків, вул. Катерининська, 46, код ЄДРПОУ 21194014) 350000,03 грн основного боргу, 70000,00 грн штрафу, 53565,74 грн інфляційних збитків, 153923,38 грн процентів річних та 9412,34 грн судового збору.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 11, 509, 525, 526, 530, 549, 627, 628, 629, 692 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 179, 193, 217, 230 Господарського кодексу України мотивовані тим, що відповідачем не було спростовано у встановленому законодавством порядку обставин, повідомлених позивачем, у зв`язку із чим, суд, перевіривши правильність розрахунків здійснених позивачем, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/1455/24 та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі. Судові витрати апелянт просить суд покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що твердження позивача про існування боргу відповідача в сумі 419443,01 грн станом на 23.04.2018 року не підтверджені жодним первинним документом (накладними, актами виконаних робіт, банківськими виписками тощо). Тобто, надана позивачем виписка з регістру бухгалтерського обліку є внутрішнім документом позивача, що може містити помилки і не є належним доказом існування боргу. За даними бухгалтерського обліку відповідача такого боргу не рахується. Наявність чи відсутність боргу в розмірі 419443,01 грн є основним питанням, від якого залежить правильне вирішення цієї справи. Однак суд першої інстанції відповідних обставин не досліджував та дійшов помилкового висновку про наявність заборгованості відповідача.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2024 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 року у справі №922/1455/24. Встановлено позивачу строк на протязі якого він має право подати до суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку через підсистему електронний суд. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1455/24.

Вказана ухвала була направлена учасникам справи до електронного кабінету користувача у системі електронний суд і доставлена їм 22.11.2024 року.

26.11.2024 року матеріали справи №922/1455/24 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

10.12.2024 року від відповідача надійшло клопотання (вх.№15783), в якому просить суд витребувати в ТОВ «Фіто-Лек» письмові докази наявності у ТОВ «Церій Фарм» боргу перед ТОВ «Фіто-Лек» в сумі 419443,01 грн станом на 23.04.2018 року, а саме: оформлені належним чином видаткові накладні на постачання ТОВ «Фіто-Лек» товару на суму 419443,01 грн на користь ТОВ «Церій Фарм»; витребувати в ТОВ «Фіто-Лек» письмові докази наявності представника Кожевнікової Н.В. повноважень на підписання бухгалтерських документів від імені ТОВ «Фіто-Лек», в тому числі виписки з регістру бухгалтерського обліку ТОВ «Фіто-Лек».

З метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі забезпечення повного і всебічного розгляду справи по суті, колегія суддів дійшла висновку про задоволення відповідного клопотання та з огляду на приписи ст.216 та ст.270 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на іншу дату про що винесено відповідну ухвалу від 16.12.2024 року.

Вказана ухвала була направлена учасникам справи до електронного кабінету користувача у системі електронний суд і доставлена їм 17.12.2024 року.

Будь-яких документів позивач до суду не надав.

У судовому засіданні 23.01.2025 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні.

Представник позивача у судове засідання 23.01.2025 року не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В ухвалах від 21.11.2024 року та від 16.12.2024 року суд доводив до відома учасників справи, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд скарги за відсутності представника позивача за наявними у справі документами.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

06.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фіто-Лек» (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Церій Фарм» (покупець, відповідач у справі) укладено договір №777.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник бере на себе зобов`язання передати (поставити) у власність покупцю протягом дії договору товар в асортименті і кількості, вказаній в накладних, які є невід`ємною частиною даного договору; покупець зобов`язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором.

Згідно з пункту 1.2. договору предметом поставки є лікарські засоби, супутні товари (надалі товар).

Відповідно до пункту 2.1. договору кількість і асортимент товару узгоджується сторонами і зазначається у видатковій накладній на кожну поставку.

Згідно пунктів 3.2. та 3.3. договору постачання здійснюється окремими партіями, оформленими відповідними видатковими накладними, ціни на товар зазначаються в кожній видатковій накладній, що є додатком до договору.

Відповідно до пункту 3.5. договору, розрахунки за товар здійснюються по сумам, вказаним у видаткових накладних, шляхом відстрочення платежу протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару покупцем. Датою поставки вважається дата отримання товару покупцем, про що покупцем робиться відмітка у видатковій накладній. Якщо дата отримання товару не вказана покупцем у видатковій накладній, датою отримання товару вважається дата виписки видаткової накладної.

Згідно пункту 3.7 договору при наявності у покупця заборгованості за отриманий товар за декількома видатковими накладними, отримана від нього оплата буде зарахована в рахунок погашення заборгованості за товар, що отриманий раніше, незалежно від призначення оплати, зазначеної в платіжному дорученні.

Відповідно до пункту 5.7. договору товар вважається переданим у власність покупця по кількості і асортименту після підписання уповноваженими особами постачальника і покупця видаткових накладних, оформлених належним чином. При отриманні товару уповноважена особа зобов`язана надати належним чином оформлену довіреність. У випадку, якщо немає можливості оформити довіреність на отримання товару, покупець підтверджує факт отримання товару шляхом поставлення печатки юридичної особи або фізичної особи на видатковій накладній постачальника.

Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і обміну копіями документів, завірених мокрими печатками, вказаних в п. 12.4, і діє до 31.12.2012, а щодо зобов`язань за договором - до повного їх виконання (пункт 10.1 договору).

У відповідності до пунктів 10.3, 10.4 договору, будь-які зміни і доповнення до цього договору дійсні лише у тому випадку, якщо вони вчинені у письмовій формі і підписані сторонами, договір вважається пролонгованим строком на 1 рік і на тих же умовах, якщо жодна із сторін не заявила письмово про його розірвання не пізніше, ніж за один місяць до закінчення терміну його дії.

Сторони домовились про збільшення спеціального терміну позовної давності по додатковій вимозі про стягнення неустойки (штрафу, пені) і встановили його тривалістю в три роки (пункт 10.6 договору).

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

До договору купівлі-продажу №777 від 06.11.2012 року були укладені додаткові угоди.

Строк дії договору (в редакції додаткової угоди від 31.12.2014 року) встановлено до 31.12.2020 року, а щодо зобов`язань за договором до повного їх виконання.

Матеріали справи свідчать, що в період 23.04.2018 року 28.08.2018 року позивач здійснив поставку товару Товариству з обмеженою відповідальністю «Церій Фарм» на загальну суму 397342,60 грн на підставі наступних видаткових накладних:

- 23.04.2018 року №0169186/1 на суму 3299,74 грн, №0169164/1 на суму 2621,92 грн, №0169221/1 на суму 2712,75 грн, №0169218/1 на суму 1046,62 грн, №0169085/1 на суму 1976,61 грн, №0169077/1 на суму 3953,22 грн, №0169200/1 на суму 1332,25 грн, №0169195/1 на суму 33392,78 грн, №0169167/1 на суму 12465,07 грн, №0169179/1 на суму 5869,16 грн, загалом на суму 68670,12 грн, дата оплати до 23.05.2018 року, заборгованість погашено частково, залишок заборгованості 21327,55 грн;

- 24.04.2018 року №0169250/1 на суму 4499,90 грн, №0169170/1 на суму 2505,81 грн, №0167713/1 на суму 1281,50 грн, №0169192/1 на суму 126,40 грн, №0169192/2 на суму 1066,01 грн, №0169229/1 на суму 2362,74 грн, №0169206/1 на суму 2424,05 грн, №0169094/1 на суму 1976,61 грн, №0169233/1 на суму 1312,15 грн, загалом на суму 17555,17 грн, дата оплати до 24.05.2018 року;

- 18.05.2018 року №0203010/1 на суму 2174,27 грн, №0203012/1 на суму 7790,67 грн., №0203058/1 на суму 7790,67 грн, №0203061/1 на суму 1755,80 грн, загалом на суму 19511,41 грн, дата оплати до 17.06.2018 року;

- 21.05.2018 року №0204397/1 на суму 6666,59 грн, №0204397/2 на суму 125,05 грн, №0204437/1 на суму 3968,79 грн, №0204451/1 на суму 5995,78 грн, №0204451/2 на суму 250,10 грн, №0204381/1 на суму 4703,94 грн, №0204732/1 на суму 1185,97 грн, №0204783/1 на суму 9780,86 грн, №0204389/1 на суму 10500,30 грн, загалом на суму 43177,38 грн, дата оплати до 20.06.2018 року;

- 22.05.2018 року №0204315/1 на суму 7790,67 грн, №0204728/1 на суму 1558,13 грн, №0204715/1 на суму 4505,59 грн, №0204715/2 на суму 250,10 грн, №0205286/1 на суму 1569,71 грн, №0204444/1 на суму 7195,63 грн, №0204739/1 на суму 4632,10 грн, загалом на суму 27501,93 грн, дата оплати до 21.06.2018 року;

- 20.06.2018 року №0247499/1 на суму 126,40 грн, №0247499/2 на суму 4434,36 грн, №0247489/1 на суму 4041,74 грн, №0247505/1 на суму 2469,28 грн, №0247510/1 на суму 2410,54 грн, №0247250/1 на суму 3823,45 грн, №0247236/1 на суму 4788,88 грн, №0247236/2 на суму 126,40 грн, №0247249/1 на суму 4545,21 грн, №0247427/1 на суму 6096,00 грн, №0247519/1 на суму 2049,07 грн, №0247518/1 на суму 126,40 грн, №0247518/2 на суму 1733,60 грн, №0247483/1 на суму 3406,79 грн, №0247486/1 на суму 1809,31 грн, загалом на суму 41987,43 грн, дата оплати до 20.07.2018 року;

- 26.06.2018 року №0255662/1 на суму 1124,74 грн, №0255709/1 на суму 1536,57 грн, №0255641/1 на суму 1373,47 грн, №0255771/1 на суму 1124,83 грн, №0255682/1 на суму 1388,36 грн, №0255645/1 на суму 126,40 грн, №0255645/2 на суму 1278,06 грн, №0255679/1 на суму 126,40 грн, №0255679/2 на суму 1060,71 грн, загалом на суму 9139,54 грн, дата оплати до 26.07.2018 року;

- 27.06.2018 року №0255666/1 на суму 126,40 грн, №0255666/2 на суму 1551,99 грн, №0255700/1 на суму 1313,90 грн, №0255689/1 на суму 1302,53 грн, №0255651/1 на суму 1032,77 грн, №0255686/1 на суму 1523,58 грн, загалом на суму 6851,17 грн, дата оплати до 27.07.2018 року;

- 02.07.2018 року №0263397/1 на суму 1131,36 грн, №0263388/1 на суму 1084,43 грн, загалом на суму 2215,79 грн, дата оплати до 01.08.2018 року;

- 03.07.2018 року №0263245/1 на суму 1558,13 грн, №0263258/1 на суму 1558,13 грн, №0263377/1 на суму 3116,27 грн, №0263305/1 на суму 3051,53 грн, №0263306/1 на суму 1460,73 грн, загалом на суму 10744,79 грн, дата оплати до 02.08.2018 року;

- 09.07.2018 року №0273677/1 на суму 1780,27 грн, №0273851/1 на суму 1694,24 грн, №0273861/1 на суму 1694,24 грн, №0273854/1 на суму 1694,24 грн, №0273444/1 на суму 3917,44 грн, загалом на суму 10780,43 грн, дата оплати до 08.08.2018 року;

- 11.07.2018 року №0276295/1 на суму 1694,24 грн, №0276292/1 на суму 1694,24 грн, №0276302/1 на суму 5082,71 грн, загалом на суму 8471,19 грн, дата оплати до 10.08.2018 року;

- 12.07.2018 року №0279089/1 на суму 4919,75 грн, №0279082/1 на суму 2665,07 грн, №0279083/1 на суму 1185,12 грн, №0279090/1 на суму 3083,01 грн, №0279073/1 на суму 2482,49 грн, №0279093/1 на суму 1895,70 грн, №0279088/1 на суму 4492,40 грн, №0279086/1 на суму 1877,80 грн, №0278538/15 на суму 732,46 грн, загалом на суму 28333,80 грн, дата оплати до 11.08.2018 року;

- 16.07.2018 року №0283477/1 на суму 1069,28 грн, №0283416/1 на суму 1227,87 грн, №0283479/1 на суму 1067,99 грн, №0283214/1 на суму 1608,45 грн, загалом на суму 4973,59 грн, дата оплати до 15.08.2018 року;

- 17.07.2018 року №0283348/1 на суму 2423,83 грн, №0282968/1 на суму 252,79 грн, №0282968/2 на суму 2765,61 грн, №0282966/1 на суму 4492,46 грн, №0283005/1 на суму 4435,94 грн, загалом на суму 14370,63 грн, дата оплати до 16.08.2018 року;

- 25.07.2018 року №0295756/1 на суму 2617,22 грн, №0295750/1 на суму 1054,10 грн, №0283473/1 на суму 2114,97 грн, №0295754/1 на суму 2412,57 грн, №0295733/1 на суму 4896,37 грн, №0295725/1 на суму 4051,32 грн, №0295726/1 на суму 3588,80 грн, №0295724/1 на суму 5259,55 грн, №0296001/1 на суму 2173,04 грн, загалом на суму 28167,94 грн, дата оплати до 24.08.2018 року;

- 07.08.2018 року №0313522/1 на суму 2395,09 грн, №0313521/1 на суму 2544,78 грн, №0313523/1 на суму 2491,02 грн, №0313519/1 на суму 2395,09 грн, загалом на суму 9825,98 грн, дата оплати до 06.09.2018 року;

- 10.08.2018 року №0316054/1 на суму 10179,12 грн, №0316056/1 на суму 5089,56 грн, загалом на суму 15268,68 грн, дата оплати до 09.09.2018 року;

- 13.08.2018 року №0321162/1 на суму 1496,93 грн, №0321079/1 на суму 2477,33 грн, №0321188/1 на суму 6861,91 грн, загалом на суму 10836,17 грн, дата оплати до 12.09.2018 року;

- 16.08.2018 року №0325689/1 на суму 4688,45 грн, №0325744/1 на суму 4690,67 грн, №0325696/1 на суму 2095,70 грн, загалом на суму 11474,82 грн, дата оплати до 15.09.2018 року;

- 22.08.2018 року №0334627/1 на суму 2694,47 грн, №0334632/1 на суму 2694,47 грн, загалом на суму 5388,94 грн, дата оплати до 21.09.2018 року;

- 28.08.2018 року №0340872/1 на суму 2095,70 грн, дата оплати до 27.09.2018 року.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначав, шо відповідач прийняті на себе зобов`язання за договором виконав неналежним чином, та протягом періоду з 23.04.2018 року по 26.12.2019 року здійснив часткову оплату за поставлений позивачем товар, на загальну суму 466785,58 грн, що підтверджується копіями банківських виписок по рахунку позивача доданими до позовної заяви.

Оскільки станом на початок заявленого періоду поставок 23.04.2018 року заборгованість відповідача за раніше отриманий товар становила 419443,01 грн, позивач, на підставі 3.7 договору, здійснив зарахування отриманих від відповідача коштів в рахунок погашення заборгованості за товар, отриманий ним раніше, у зв`язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 350000,03 грн, яка до теперішнього часу не відшкодована.

На підтвердження наявності заборгованості за раніше поставлений товар на суму позивачем було додано до позовної заяви копію витягу з регістру бухгалтерського обліку ТОВ «Фіто-Лек» «взаєморозрахунки з контрагентами ТОВ «Церій Фарм» за період з 23.04.2018-24.04.2024».

З метою досудового врегулювання спору, 06.10.2020 року позивачем направлено на адресу відповідача вимогу від 05.10.2020 року б/н про сплату заборгованості за договором в сумі 350000,03 грн.

Проте, відповіді на вказану вимогу надано не було, як і не було в добровільному порядку сплачено суму наявної заборгованості, що і стало підставою для звернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Фіто-Лек» до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Церій Фарм» про стягнення з відповідача 350000,03 грн основного боргу, 70000,00 грн штрафу, 53565,74 грн інфляційних, 153923,38 грн процентів річних.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відповідно до приписів частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами статей 526, 525 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення містяться і в Господарського кодексі України, зокрема у статтях 173, 174, 180, 193.

Матеріалами справи підтверджується, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору постачальник в період з 23.04.2018 року по 28.08.2018 року здійснив поставку товару покупцю на загальну суму 400342,60 грн.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначав, що відповідач прийняті на себе зобов`язання за договором виконав неналежним чином, та здійснив часткову оплату за поставлений позивачем товар, на загальну суму 466785,58 грн, що підтверджується копіями банківських виписок по рахунку позивача доданими до позовної заяви.

Оскільки станом на початок заявленого періоду поставок 23.04.2018 року заборгованість відповідача за раніше отриманий товар становила 419443,01 грн, позивач, на підставі 3.7 договору, здійснив зарахування отриманих від відповідача коштів в рахунок погашення заборгованості за товар, отриманий ним раніше, у зв`язку із чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 350000,03 грн, яка до теперішнього часу не відшкодована.

На підтвердження наявності заборгованості за раніше поставлений товар на суму 419443,01 грн позивачем було додано до позовної заяви копію витягу з регістру бухгалтерського обліку ТОВ «Фіто-Лек» «взаєморозрахунки з контрагентами ТОВ «Церій Фарм» за період з 23.04.2018-24.04.2024».

Відповідач заперечує проти наявності заборгованості за раніше поставлений товар на суму 419443,01 грн, наголошуючи на відсутності жодних підтверджуючих первинних документів.

Так, згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частинами 2, 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, у якому така операція була здійснена.

Також, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Зазначений у частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» перелік обов`язкових реквізитів первинних документів кореспондується з підпунктом 2.4 вказаного Положення.

Отже, за загальним правилом, фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 вищевказаного Положення.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Такий факт повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.

У зв`язку з цим необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 року у справі №905/49/15, від 29.11.2019 року у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 року у справі №916/922/19, від 25.06.2020 року у справі №924/233/18, від 03.06.2022 року у справі №922/2115/19.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій особа повинна мати відповідні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб`єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій.

Разом з тим, судова колегія вважає, що надана позивачем копію витягу з регістру бухгалтерського обліку ТОВ «Фіто-Лек» «взаєморозрахунки з контрагентами ТОВ «Церій Фарм» за період з 23.04.2018-24.04.2024», яка нібито свідчить про наявність у відповідача заборгованості за раніше поставлений товар на суму 419443,01 грн, не є доказом наявності заборгованості за договором, оскільки не належить до засобів доказування, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, та не є первинним бухгалтерським документом.

Отже, посилання позивача на вказаний витяг з регістру бухгалтерського обліку, як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованим, оскільки відповідний витягу є лише внутрішніми документом підприємства.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Фіто-Лек» про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 350000,03 грн, оскільки станом на момент вирішення даного спору заборгованість відповідача перед позивачем відсутня, так як сума здійснених відповідачем на користь позивача оплат перевищує вартість поставленого відповідачу товару.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 70000,00 грн, інфляційних в сумі 53565,74 грн та процентів річних у розмірі 153923,38 грн, які були нараховані позивачем на суму основного боргу, також слід відмовити, оскільки заявлені вимоги є похідними від позовних вимог про стягнення суми основного боргу.

При цьому, судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта щодо підписання та подання позовної заяви неправомочною особою, а саме юрисконсультом ТОВ «Фіто-Лек» Кожевніковою Н.В., оскільки трудовий договір та наказ про призначення Кожевнікової Н.В. не надають їй повноважень підписувати та подавати до суду позовні заяви від імені ТОВ «Фіто-Лек» та представляти інтереси товариства в порядку самопредставництва в суді через їх безпідставність, з огляду на наступне.

За приписами частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Судова колегія зазначає, що представництво юридичної особи виражається через доручення та видачу довіреності на вчинення дій, тоді як для самопредставництва необхідні лише внутрішні документи юридичної особи (положення, трудовий договір тощо). Головна відмінність полягає у тому, хто і на підставі якого документа здійснює представництво: у випадку самопредставництва це залучення особи, яка має безпосереднє відношення до підприємства, а її повноваження вже передбачені у внутрішніх документах.

Таким чином, самопредставництво юридичної особи у господарському судочинстві можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).

Наказом №200к від 24.09.2020 року Кожевнікова Н.В. прийнята з 24.09.2020 року на постійну роботу на посаду юрисконсульта товариства позивача та відповідно до п.2 трудового договору від 24.09.2020 року, укладеного між ТОВ «Фіто-Лек» та Кожевнікову Н.В., на останню покладено обов`язок представництва інтересів роботодавця в порядку самопредставництва юридичної особи, зокрема, у господарських судах з правом складати, підписувати та подавати позовні заяви, тощо.

З огляду на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про те, що позовна заява підписана та подана уповноваженою особою товариства позивача, а тому заперечення апелянта в цій частині є безпідставними.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 31 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських судів про якість судових рішень, щоб мати ознаки високої якості, судове рішення повинно сприйматися сторонами по справі та суспільством у цілому як результат правильного застосування юридичних норм, справедливого судового процесу та належної оцінці фактів, а також як таке, що може бути ефективно виконаним. Лише в цьому випадку сторони будуть упевнені, що їхню справу розглянуто й вирішено належним чином, а громадськість сприйме ухвалене рішення як фактор відновлення суспільної злагоди.

Пунктом 38 Висновку визначено, що при викладені мотивів прийняття рішення слід відповісти на аргументи сторін, тобто окремий пункт вимог та аргументи захисту. Це є важливою гарантією, яка дає можливість сторонам переконатись в тому, що їхні доводи були вивчені, а отже, суддя взяв їх до уваги.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом першої інстанції при розгляді даної справи та ухваленні оскаржуваного рішення не було прийнято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть даного спору, свідчить про не з`ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

З огляду на вищевикладене, оскільки місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Церій Фарм» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі №922/1455/24 скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволені позовних вимог.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції підлягають відшкодуванню з позивача в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 126, 129, 240, 269, 270, п.2, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Церій Фарм» задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 року у справі №922/1455/24 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіто-Лек» (61004, м. Харків, вул. Катерининська, 46, код ЄДРПОУ 21194014) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Церій Фарм» (61037, м. Харків, вул. Морозова, буд. 7, код ЄДРПОУ 38397772) 11294,80 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 31.01.2025 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя О.І. Склярук

Суддя І.А. Шутенко