Постанова

від 23.01.2025 по справі 922/3220/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року м. Харків Справа № 922/3220/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М. , суддя Пуль О.А.

за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Благоустрій-плюс" (вх.№2914 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.11.2024 (прийняту у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Жиляєвим Є.М., повний текст ухвали виготовлено 27.11.2024) у справі №922/3220/24

за позовом Слобідської окружної прокуратури міста Харкова, м.Харків,

до 1. Харківської міської ради, м. Харків,

2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків,

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимус+", м. Харків,

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Благоустрій-плюс", м. Харків,

5. ОСОБА_1 , м. Харків,

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання договору іпотеки недійсним, витребування нежитлових приміщень,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.11.2024 у справі №922/3220/24 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Благоустрій-плюс" про забезпечення доказів (вх. № 29669 від 26.11.2024).

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Благоустрій-плюс" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.11.2024 у справі №922/3220/24 та ухвалити нове рішення, яким заяву ТОВ "Благоустрій-плюс" про забезпечення доказів (вх.№ 29669 від 26.11.2024) задовольнити та витребувати в Офісу Генерального прокурора інформацію та відповідні документи про те, чи в проміжку часу 2012 2016 років в Єдиному реєстрі досудових розслідувань реєструвалися відомості за заявами мешканців будинку №176, що по вул.Гагаріна у м.Харкові або будь-яких інших осіб щодо підвальних приміщень цього будинку (по факту їх відчуження/придбання, ремонту, тощо), а також витребувати у Відділу поліції №1 Харківського районного управління №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області інформацію та відповідні документи про те, чи в проміжку часу 2012 - 2016 років в журналах ЄО реєструвалися відомості за заявами мешканців будинку №176, що по вул. Гагаріна у м. Харкові або будь-яких інших осіб щодо підвальних приміщень цього будинку (по факту їх відчуження/придбання, ремонту, тощо).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Благоустрій-плюс" (вх.№2914 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.11.2024 у справі №922/3220/24; призначено справу до розгляду на 23 січня 2025 року о 15:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду; встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 09.01.2025, з доказами їх надсилання учасникам справи, строк для подання заяв, клопотань, тощо до 09.01.2025.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 23.01.2025 прокурор заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги ТОВ "Благоустрій-плюс", просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні вказаної апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Представники скаржника та інших учасників справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином ухвалою Східного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду від 24.12.2024.

Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 2 статті 273 цього Кодексу.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників інших учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Слобідська окружна прокуратура міста Харкова звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів: 1. Харківської міської ради, 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимус+", 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Благоустрій-плюс", 5. ОСОБА_1 , в якому прокурор просить суд:

- визнати незаконним та скасувати п. 36 додатку "Перелік об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу" до рішення 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 19.12.2012 № 975/12.

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 29.04.2013 № 4984-В-С, укладений між Харківською міською радою, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптимус+" (код ЄДРПОУ: 32674231), посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гавриловою С.А. (реєстровий № 860) щодо нежитлових приміщень № 1-7 в підвальній частині житлового будинку літ. "А-9" загальною площею 350,2 кв.м, які розташовані за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 176 корп. 3.

- визнати недійсним договір іпотеки від 27.10.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Благоустрій-Плюс" (код 37875500) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.10.2020, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 54803405 від 27.10.2020, номер запису про іпотеку: 38870532.

- витребувати нежитлові приміщення № 1-7 в підвальній частині житлового будинку літ. «А-9» загальною площею 350,2 кв.м, які розташовані за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 176 корп. 3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 52983063101) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Благоустрій-Плюс" (код 37875500), на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Харківської міської ради № 975/12 від 19.12.2012 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" щодо надання дозволу на проведення приватизації спірного майна шляхом викупу прийняте в порушення встановленої законодавством процедури, є незаконним, порушує інтереси держави та підлягає частковому скасуванню, договори купівлі-продажу та іпотеки недійсними, а майно витребуванню на користь Харківської міської територіальної громади.

Водночас, у позовній заяві прокурор зазначив про те, що встановлену ст. 257 ЦК України позовну давність пропущено з поважних причин з огляду на те, що прокуратурі про існування оскаржуваного рішення Харківської міської ради та про існування спірного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень стало відомо під час здійснення досудового розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023222060000064, після витребування на підставі ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.07.2023 вищевказаних матеріалів приватизаційних справ, у тому числі щодо вказаного об`єкту нерухомого майна, а тому строк на звернення до суду пропущено з поважних причин.

Заперечуючи проти позовних вимог прокурора, ТОВ "Благоустрій-плюс" у відзиві на позов зазначило про те, що прокурором пропущено позовну давність, а підстави для її поновлення відсутні. Зокрема, заявник стверджує про те, що спірне нерухоме майно вибуло з власності територіальної громади ще у 2012 році та було офіційно зареєстрованим у публічних реєстрах за новим власником починаючи з 2012 року, а відтак до моменту заявлення прокурором позову пройшло майже 12 років. Також, зауважено, що з веб-порталу "Судова влада України", а також з ЄДРСР вбачається, що спірне рішення Харківської міської ради вже оскаржувалося мешканцями територіальної громади м. Харкова ще у 2014 році в межах справи №646/10397/14-а.

Зі свого боку, у відповіді на відзив прокурор зазначив про те, що при пред`явленні цього позову вказано, про початок перебігу строку позовної давності для звернення до суду з 20.07.2023, тобто коли прокурор дізнався про факт порушення процедури продажу спірних нежитлових приміщень після отримання слідчим у кримінальному провадженні № 42023222060000064 дозволу на тимчасовий доступ до приватизаційних справ та вилучення їх копій на підставі ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.07.2023 у справі № 638/2612/23, в т.ч. щодо приватизації спірних приміщень. Водночас, на думку прокурора, сам по собі факт оскарження мешканцями територіальної громади м. Харкова спірного рішення Харківської міської ради (на що вказує представник відповідача) чи реєстрації певних відомостей у ЄРДР не свідчить про обізнаність прокурора із протиправним характером вибуттям спірного майна з власності територіальної громади м. Харкова

В подальшому, 26.11.2024 до суду першої інстанції до загального відділу діловодства через систему "Електронний суд" від ТОВ "Благоустрій-плюс" надійшла заява про забезпечення доказів (вх. № 29669), в якій відповідач-4 просив суд:

- витребувати в Офісу Генерального прокурора інформацію та відповідні документи про те, чи в проміжку часу 2012 - 2016 років в Єдиному реєстрі досудових розслідувань реєструвалися відомості за заявами мешканців будинку №176, що по вул. Гагаріна у м. Харкові або будь-яких інших осіб щодо підвальних приміщень цього будинку (по факту їх відчуження/придбання, ремонту, тощо);

- витребувати у Відділу поліції №1 Харківського районного управління №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області інформацію та відповідні документи про те, чи в проміжку часу 2012 - 2016 років в журналах ЄО реєструвалися відомості за заявами мешканців будинку №176, що по вул. Гагаріна у м. Харкові або будь-яких інших осіб щодо підвальних приміщень цього будинку (по факту їх відчуження/придбання, ремонту, тощо).

Вказана заява обґрунтована тим, що з інформації, яка міститься у вільному доступі в мережі інтернет вдалося встановити, що 30.05.2014 у засобі масової інформації "Об`єктив.TV. Головні новини Харкова" опубліковано статтю "Опасный подвал. Жильцы многоэтажки на проспекте Гагарина боятся разрушения дома" (мова оригіналу, містяться за посиланням http://archive.objectiv.tv/300514/98336.html), зі змісту якої та відеоматеріалів вбачається, що у них йде мова саме про спірне у даній справі нерухоме майно, а тому можна обґрунтовано припустити, що мешканці будинку 176, що по вул. Гагаріна у м. Харкові зверталися і до правоохоронних органів із відповідними заявами. Відтак, заявник з посиланням на приписи статей 110, 111 ГПК України з метою встановлення всіх обставин даної справи та правильного застосування положень ЦК України щодо правових підстав пропуску прокурором строку позовної давності вважає, що є необхідність у забезпеченні судом доказів у спосіб їх витребування.

26.11.2024 місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Благоустрій-плюс" про забезпечення доказів.

Вказана ухвала з посиланням на приписи статей 110, 111 ГПК України мотивована тим, що звертаючись до суду з заявою про забезпечення доказів, заявником не зазначено та не доведено належними і допустимими доказами існування обставин, які б вказували, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів згодом стане неможливим або утрудненим, як обов`язкової умови для забезпечення доказів на згідно зі ст.110 ГПК України. Крім того, за висновками суду першої інстанції, із заяви про забезпечення доказів вбачається, що вона за своєю правовою природою має характер не забезпечення певного доказу з метою унеможливлення його втрати або уникнення ситуації, коли згодом подання такого доказу буде утруднене чи унеможливлене, а фактично є заявою про витребування оригіналів доказів, що не узгоджується зі змістом ст.110 ГПК України та не відповідає способам забезпечення доказів, визначеним частиною другою вказаної статті. Також заявником не наведено причин неотримання означених доказів самостійно.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що він не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведення заявником причин неотримання означених доказів самостійно. За твердженням заявника, зазначені ним у заяві докази не можуть бути самостійно отримані ТОВ "Благоустрій-плюс", в тому числі за допомогою такого інструменту, як адвокатський запит з огляду на нормативно правове регулювання, оскільки системний аналіз норм КПК України свідчить, що відомості з Єдиного реєстру досудових розслідувань надаються учасникам кримінального провадження або суду, аналогічно і щодо інформації з журналів ЄО. Проте, ТОВ "Благоустрій-плюс" не мало і не могло мати жодного стосунку до подій 2014 року, а саме коли мешканці будинку 176, що по вул. Гагаріна у м. Харкові скаржилися на факт приватизації спірного нерухомого майна, а відтак товариство не має і не може мати статусу учасника кримінального провадження, що унеможливлює отримання витребуваних доказів самостійно. Вважає, що інформація з ЄРДР та журналів ЄО необхідна для встановлення всіх обставин даної справи та правильного застосування положень ЦК України щодо правових підстав пропуску прокурором строку позовної давності, а відтак є необхідність у забезпеченні судом доказів у спосіб їх витребування.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Благоустрій-плюс" про забезпечення доказів.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи із принципу гарантування Конституцією України судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Згідно зі статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За умовами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Частинами першою, другою статті 110 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

В силу частин третьої, четвертої статті 110 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.

Аналізуючи приписи статті 110 Господарського процесуального кодексу України необхідно зазначити, що суд має забезпечити докази, якщо: 1) є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений; 2) збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Таким чином, необхідною умовою для забезпечення доказів є наявність підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Відтак, забезпечення доказів надає додаткову гарантію збереження доказів.

Заходи забезпечення доказів вживаються судом саме з метою збереження доказу, на який посилається учасник справи, та запобіганню неможливому або утрудненому поданню учасником справи такого доказу до суду у майбутньому для доведення обґрунтованості своєї правової позиції, тому такі заходи спрямовані на недопущення знищення чи втрати доказів. Крім цього, забезпечення доказів надає додаткову гарантію не лише збереження доказів, а й їх дослідження судом, позаяк застосовується з метою запобігання настанню негативних наслідків, тобто вжиття судом невідкладних заходів до закріплення у визначеному процесуальному порядку фактичних даних з метою використання їх як доказів при розгляді господарських справ.

Вжиття заходів забезпечення доказів є обґрунтованим лише у разі, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Таким чином, обов`язок обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів покладається саме на заявника.

Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто, це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки у сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №9901/845/18 та від 11.03.2020 у справі №9901/608/19, Верховного Суду від 31.05.2023 у справі № 910/9677/21 .

Отже, заявник повинен довести наявність підстав, що подача відповідних доказів стане згодом неможливою або утрудненою. Суд не може вжити заходи по забезпеченню доказів лише на підставі міркувань учасника, що носять характер припущень.

Здійснюючи розгляд такої заяви по суті, суд досліджує, зокрема, зміст наведеного обґрунтування необхідності забезпечення доказів, встановлює наявність або відсутність підстав для забезпечення доказів.

Звертаючись із заявою про забезпечення доказів, заявник (ТОВ "Благоустрій-плюс", відповідач-4) зазначив, що з метою встановлення всіх обставин даної справи та правильного застосування положень ЦК України щодо правових підстав пропуску прокурором строку позовної давності в даному випадку є необхідність у забезпеченні судом доказів у спосіб їх витребування.

Так, за твердженням заявника, спірне рішення Харківської міської ради вже оскаржувалося мешканцями територіальної громади м. Харкова ще у 2014 році в межах справи №646/10397/14-а, а 30.05.2014 у засобі масової інформації було опубліковано статтю та відеоматеріали стосовно спірного нерухомого майна, а відтак у заявника наявні припущення, що мешканці будинку 176, що по вул. Гагаріна у м. Харкові зверталися й до правоохоронних органів із відповідними заявами.

Дослідивши заяву про забезпечення доказів, колегія суддів зауважує на тому, що заявником не обґрунтовано та не доведено наявність підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений чи спотворений або, що збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, як обов`язкової умови для забезпечення доказів у порядку статті 110 ГПК України, що правильно враховано судом першої інстанції.

Апеляційна скарга також не містить доводів на спростування наведених висновків.

Більше того, як обґрунтовано зазначив в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції, з урахуванням доводів відповідача-4, подане ним клопотання фактично спрямовано на витребування доказів.

Відповідно до статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом, в якому повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Забезпечення доказів способом їх витребування хоча і спрямоване на забезпечення права сторони належним чином довести свої вимоги та заперечення, проте носить відмінний процесуальний характер від витребування доказів у порядку статей 80, 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вживається у випадку наявності у такої сторони підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Проте, заява відповідача-4 про забезпечення доказів не містить належного та достатнього обґрунтування необхідності забезпечення доказів, оскільки ним не доведено існування обґрунтованих припущень стосовно того, що засіб доказування може бути втрачений або його подання стане згодом неможливим або утрудненим. Не зазначено та не надано відповідачем-4 доказів на підтвердження можливості втрати затребуваних ним доказів чи неможливості їх подання згодом.

Натомість, всі доводи заявника зводяться лише до неможливості отримання доказів (запитуваної інформації/документів) самостійно, а в якості підстави для забезпечення доказів ТОВ "Благоустрій-плюс" вказує виключно на необхідність з`ясування та встановлення обставин справи, що не відповідає меті та завданню процесуального інституту забезпечення доказів.

Водночас саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення доказів може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення доказів, не може бути підставою для постановлення ухвали про забезпечення доказів.

Беручи до уваги вказане вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відсутність, як обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази, так і обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення доказів є підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення доказів.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до неможливості ним самостійно отримати, зазначені у заяві докази, що не спростовує вищенаведені в цій постанові висновки стосовно недоведення заявником підстав саме для забезпечення доказів у порядку статті 110 ГПК України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що як суд першої інстанції під час вирішення вказаної заяви про забезпечення доказів, так й апеляційний господарський суд під час перегляду даної справи, позбавлений можливості здійснити розгляд заяви відповідача-4 в аспекті витребування таких доказів в порядку вимог статті 81 ГПК України, оскільки розгляд заяви про забезпечення доказів за іншого правового та фактичного обґрунтування, яке ним не зазначалося, порушив би принципи диспозитивності, змагальності сторін та рівності учасників судового процесу перед законом і судом, тим більше, що виправлення процесуальних помилок сторони не входить до обов`язків суду, який виступає арбітром, не вживаючи з власної ініціативи заходів зі збирання доказів за відсутності відповідного клопотання, поданого відповідно до статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, зважаючи на недоведення відповідачем-4 необхідності забезпечення доказів шляхом витребування відповідних документів/інформації, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ "Благоустрій-плюс" про забезпечення доказів (вх. № 29669 від 26.11.2024).

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду прийнята у відповідності з вимогами процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Благоустрій-плюс" задоволенню не підлягає, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.11.2024 у справі №922/3220/24 слід залишити без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, п.1 ч.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Благоустрій-плюс" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.11.2024 у справі №922/3220/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 31.01.2025.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.А. Пуль