Ухвала

від 27.01.2025 по справі 904/5401/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

27.01.2025м. Дніпро№ 904/5401/23

Суддя Юзіков С.Г., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Трейн" про відстрочення виконання рішення у справі

за позовом: Першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій в Донецькій області

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Трейн"

про визнання недійсним договору №82 від 09.09.2022 в частині та повернення суми ПДВ

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судових засідань Морозі А.О.

Представники:

Прокуратури Кучер А.Ю.

Позивача (Стягувача) - не прибув

Відповідача (Боржника) -не прибув

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2024 позов задоволено визнано недійсним пункт 2.1. Договору № 82 від 09.09.2022 про закупівлю товарів за державні кошти в частині включення до ціни автопаливозаправника 10 куб.м шасі Ford 1833 DC податку на додану вартість у розмірі 1 089 166,67 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Трейн" на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій в Донецькій області сплачену за Договором № 82 від 09.09.2022 про закупівлю товарів за державні кошти суму податку на додану вартість у розмірі 1 089 166,67 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Трейн" на користь Донецької обласної прокуратури 19 021,50 грн. судового збору.

16.01.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява ТОВ "Техно Трейн" від 15.01.2025, в якій Заявник просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2024 у справі № 904/5401/23 на один рік.

Ухвалою суду від 17.01.2025 заяву ТОВ "Техно Трейн" про відстрочення виконання рішення суду прийнято до розгляду та призначено її розгляд на 11:00 год. 27.01.2025

24.01.2025 через систему "Електронний суд" від Стягувача надійшов відзив на заяву Боржника про відстрочення виконання рішення, в якому Позивач заперечу задоволення заяви, мотивуючи тим, що Відповідач у справі є юридичною особою, а тому не позбавлений можливості призначити нове керівництво та працівників для відновлення господарської діяльності. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.01.2025 ТОВ "Техно Трейн" зареєстровано та не перебуває в процесі припинення. Стягувач вважає, що боржником не надано доказів, які б могли підтвердити виняткові обставини в контексті розгляду даної заяви для її задоволення, оскільки показники, зазначені у фінансовій звітності боржника, є результатом його господарської діяльності, а, відповідно, таке підприємство має самостійно нести відповідальність за неналежне планування своєї господарської діяльності та не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, передбачену законодавством України.

24.01.2025 через систему "Електронний суд" від Прокурора надійшов відзив (заперечення) на заяву Боржника про відстрочення виконання рішення, мотивований тим, що Відповідач може призначити іншого директора ТОВ "Техно Трейн". Крім того жодного аргументу щодо того як саме встановлення річного строку сприятиме ТОВ "Техно Трейн" виконати судове рішення та які саме конкретно визначені дії для реального виконання судового рішення вживатимуться ТОВ "Техно Трейн" матеріали заяви не містять. Таким чином, мобілізація директора ТОВ "Техно Трейн" не може бути підставою для невиконання обов`язку з повернення грошових коштів, отриманих за визнаним недійсним п. 2.1. Договору.

В судове засідання 27.01.2025 прибув Прокурор, який заперечував проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду.

В судовому засідання 27.01.2025 оголошено вступну та резолютивну частини.

Представник Боржника у судове засідання не прибув, 27.01.2025 від останньої надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що про призначення судового засідання адвокат дізналася 24.01.2025, тому не змогла бути присутньою і подати відповідне клопотання про участь у судовому засіданні в форматі відеоконференції.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2025 ТОВ "Техно Трейн" доставлено в його електронний кабінет 17.01.2025 о 20:40 год., тобто з 20.01.2025 Боржник міг знати про призначення до розгляду його заяви.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.

Судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому, для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.

За приписами ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Участь представника Заявника у судовому засіданні не є обов`язковою згідно із законом, не визнавалася вона такою й судом, що вбачається з ухвали суду в межах даної справи.

ГПК України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторін в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України" та від 14.10.2007 у справі "Трух проти України").

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004) (постанова Верховного Суду від 19.08.2019 у справі № 922/3016/17).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (постанова Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №910/15330/19, від 31.03.2020 у справі №910/11383/19).

Отже Заявник має цікавитись ходом розгляду даної справи судом, оскільки саме він ініціював вказане судове провадження.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 3 ст. 13 ГПК України).

Беручи до уваги, що Заявник до заяви подав необхідні, на його думку докази, суд вважає за можливе розглянути наведену заяву за відсутності представника Заявника.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 326 ГПК України).

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 зазначено, що суд повторює, що право на суд, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Тому необґрунтовано тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012 суд повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

У зв`язку з тим, що розстрочка/відстрочка продовжує період відновлення порушеного права Позивача, при її наданні суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати інтереси як Заявника, так і Позивача.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів всіх сторін, які приймають участь у справі. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан.

Обов`язковою умовою надання відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення або роблять його неможливим, які заявник повинен довести відповідно до ст. 74 ГПК України.

До того ж, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд для юридичних осіб зобов`язаний також враховувати ступінь вини Відповідача у виникненні спору.

В обґрунтування поданої заяви Заявник зазначає, що наразі призупинена діяльність ТОВ "Техно Трейн" через те, що єдиний учасник та директор ТОВ "Техно Трейн", ОСОБА_1 , мобілізований до лав Збройних сил України. Директор ТОВ "Техно Трейн", ОСОБА_1 , є єдиними працівником підприємства, що підтверджується Податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного податку за 1-3 квартали 2024 року, копія виписки Відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копія виписок про рух коштів на рахунках підприємства з 01 травня 2024 по 11 грудня 2024 на підтвердження відсутності коштів і відсутності діяльності підприємства з 17 травня 2024 року по теперішній час.

Вирішуючи заяву, суд бере до уваги, що Відповідачем у справі є ТОВ "Техно Трейн", яке є юридичною особою.

Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України).

Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд (ст. 44 ГК України).

Суд звертає увагу на те, що господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб`єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Подані Відповідачем звіти про фінансові результати його підприємства за 2024 підтверджують збитковість підприємства, однак Заявник не подав до суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності (зокрема, але не виключно, довідки про відсутність майна у власності (тощо). Також Боржник не надав доказів та даних щодо того, як саме встановлення річного строку сприятиме ТОВ "Техно Трейн" виконати судове рішення та які саме конкретно визначені дії для реального виконання судового рішення вживатимуться ТОВ "Техно Трейн".

За вказаних вище обставин, встановити дійсний майновий стан Боржника та перевірити наявність/відсутність належного Боржнику рухомого та нерухомого майна, наявність інших джерел у Боржника для виконання рішення суду можливо, зокрема, під час здійснення виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду.

З відкритих джерел вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстровано три юридичні особи: ТОВ "ЮКРЕЙН ПАБЛІК ТРАНСПОРТ" (100% відсоток частки статутного капіталу), ТОВ "Виробничо-комерційна фірма Дрогобицький завод автомобільних кранів" (50% відсоток частки статутного капіталу), консорціум "Текстайл Рентал Сервісез" (50% відсоток частки статутного капіталу), які не перебувають в стані припинення та в яких керівниками є інші особи, а тому керівник ТОВ "Техно Трейн", який на даний час мобілізований до лав Збройних сил України, міг призначити в.о. керівника і у даному товаристві.

Саме недобросовісна поведінка Відповідача, як контрагента Позивача, стала підставою для звернення останнього до суду з позовом. На теперішній час судове рішення, що набрало законної сили та підлягає виконанню, Відповідачем не виконано, внаслідок чого державі завдаються збитки, зокрема, через інфляційні процеси.

Також Боржник не наводить жодних доказів, які б свідчили про вжиття ним заходів, спрямованих на погашення Стягувачеві встановлених судом коштів, не надано доказів, які б свідчили про можливість погашення заборгованості останнього перед Стягувачем після закінчення відстрочки виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Докази, у відповідності зі ст. 76, 77 ГПК України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.

Існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Відповідач не надав суду доказів, що б доводили можливість сплати боргу Позивачеві через рік, у випадку задоволення судом заяви про відстрочення виконання рішення суду.

Також суд бере до уваги, що станом на 22.01.2025р. Боржник (Відповідач у справі) добровільно не виконав рішення суду зі сплати боргу, навіть частково.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2024 у справі № 904/5401/23, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2024, тобто вказане рішення не виконується з травня 2024 року. На час розгляду даної заяви вже минуло 7 місяців з дати ухвалення судового рішення.

При цьому, Заявник не надав належних і допустимих доказів на підтвердження гарантованого виконання рішення суду після спливу 12-ти місяців з дати його ухвалення та доказів, що у останнього протягом цього часу з`являться кошти, щоб погасити заборгованість в повному обсязі, також суд бере до уваги, що згоди Прокурора та Стягувача на відстрочення виконання рішення суду не отримано.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що заява ТОВ "Техно Трейн" про відстрочення виконання рішення від 16.05.2024 у справі №904/5401/23 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Трейн" (49000, м. Дніпро, вул. Шолом-Алейхема, 4/26, оф. 936, код 44394046) про відстрочення виконання рішення у справі № 904/5401/23.

Ухвала відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в строки та порядку, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 31.01.2025

Суддя С.Г. Юзіков