Рішення

від 30.01.2025 по справі 910/12469/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2025 р. м. Київ Справа № 910/12469/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіпромтек»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоглобал»

про стягнення 273 536, 40 грн

Суддя В.М. Антонова

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіпромтек» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоглобал» (надалі - відповідач ) про стягнення 273 536, 40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання за договором оренди приміщення №21/09/2023-1 від 21.09.2023, в частині повної та своєчасної сплати орендної плати.

2. Стислий виклад позицій відповідача

Відповідач заперечує щодо позову та, зокрема, зазначає, що ним здійснювались інвестиції в ремонт та облаштування орендованого приміщення для забезпечення його придатності для господарської діяльності, здійснено невід`ємні поліпшення орендованого приміщення на загальну суму 755 023, 83 грн, а тому відповідно до п.1 ч.3 ст.776 ЦК України, такі витрати зараховуються за орендну плату приміщення. Крім цього, повідомлення про розірвання договору оренди приміщення №21/09/2023-1 від 21.09.2023 підписано лише генеральним директором позивача без врахування думки директора позивача, а тому договір є чинним. Директором позивача 30.09.2024 неправомірно встановлено новий замок на орендованому приміщенні, що порушило права відповідача на доступ до приміщення, в зв`язку з чим відповідач звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

3. Процесуальні дії в справі

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіпромтек» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоглобал» про стягнення 273 536, 40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2024 передано матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіпромтек» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоглобал» про стягнення 273 536, 40 грн орендної плати за користування приміщенням за підсудністю до Господарського суду Київської області.

07.11.2024 матеріали справи №910/12469/24 надійшли до Господарського суду Київської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2024 матеріали справи передано судді Антоновій В.М.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.11.2024 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

19.11.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

25.11.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, яка сформована в системі «Електронний суд» 22.11.2024, в якій міститься клопотання про відкликання заяви про усунення недоліків від 19.11.2024, у зв`язку з тим, що остання подана помилково та з неналежними документами долученими до неї.

28.11.2024 від представника позивача надійшла заява, в якій повідомив про наявність зареєстрованого кабінету в електронному суді у відповідача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

06.12.2024 від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

10.12.2024 від відповідача надійшов відзив, у якому також міститься клопотання про залишення позову без розгляду, з посиланням на пп.54-55 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіпромтек», оскільки позов підписаний лише генеральним директором, тоді як, на думку відповідача, позовна заява має містити підписи генерального директора та директора, а тому даний позов підлягає залишенню без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.12.2024 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, з підстав викладених в ухвалі суду.

15.01.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення.

Щодо заявленого у відзиві клопотання про залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.

За правилами господарського процесуального законодавства позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам ст.ст.162, 164, 172 ГПК України.

Відповідно до ч.2 ст.162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно з ч.5 ст.164 ГПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

За приписами ч.3 ст.56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіпромтек» підписана генеральним директором - Черепанею М.В., на підтвердження повноважень якого до позовної заяви додано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якому останній зазначений як керівник юридичної особи.

Верховний Суд в постанові від 02.07.2020 у справі №9901/39/20 та в ухвалах від 13.03.2020 у справі №922/2844/19, від 22.02.2021 у справі №908/183/20 звернув увагу на те, що за загальним правилом у теорії права самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси за законом, статутом, положенням.

Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначено її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються офіційними, достовірними і можуть бути використані для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Як убачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Черепаня Михайло Вячеславович є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіпромтек», який може вчиняти дії від його імені.

Крім цього, відповідно до п.48, доданої до клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, копії статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіпромтек» (надалі - статут), виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю є колегіальний орган - дирекція товариства, до складу якої входять генеральний директор та директор.

Як зазначено судом вище, позов від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіпромтек» підписано генеральним директором Черепанею М.В.

Згідно з п.52. статуту генеральний директор вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Директор підзвітний загальним зборам учасників і організовує виконання його рішень, діє від імені товариства в межах, встановлених даним статутом. Директор має право без довіреності діяти від імені товариства, зокрема, приймати рішення щодо інших питань поточної діяльності товариства.

У свою чергу, пунктом 54. статуту визначено право підпису векселів, грошових зобов`язань, а також будь-якого роду правочинів та (або) угод від імені товариства має дирекція, тобто спільно генеральний директор та директор товариства, а також на підставі відповідного рішення загальних зборів учасників, інші особи, уповноважені довіреністю.

Генеральний директор або директор не мають права самостійно (діючи окремо один від одного), якщо немає спеціального погодження загальних зборів учасників, вчиняти від імені Товариства будь-які правочини та (або) укладати від імені товариства будь-якого роду угоди, підписувати векселі, грошові зобов`язання, розпоряджатися коштами та (або) майном товариства, зокрема коштами на поточних (банківських) рахунках товариства (п.55. статуту).

Суд звертає увагу, що позов - це вимога особи про захист свого або чужого права чи оспорюваного законом інтересу.

У пунктах 54-55 статуту відсутнє обмеження генерального директора самостійно звертатись до суду від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіпромтек» з позовною заявою.

У той же час, суд зауважує, що в під.14 п.52 статуту передбачено право генерального директора приймати рішення щодо інших питань поточної діяльності товариства.

Отже, враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що Черепаня М.В. як генеральний директор наділений правом підпису позовної заяви від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіпромтек» та дана позовна заява підписана повноважним представником.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

21.09.2023 між позивачем (далі - орендодавець) та відповідачем (далі - орендар) укладено договір оренди приміщення №21/09/2023-1 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві в строкове платне користування приміщення, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування приміщення, що визначене у цьому договорі (надалі іменується "приміщення"), та зобов`язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Згідно із пп.1.2.-1.5. договору адреса приміщення, що орендується: Україна, м. Ірпінь, вул. Стельмаха, буд 9. Офісне приміщення 33, 83 м2 (експлікація приміщення, що є додатком до договору, додається) - вартістю 250 грн/м2 (у т.ч. ПДВ). Виробниче приміщення 212, 81 м2 (експлікація приміщення, що є додатком до договору, додається) - вартістю 120 грн/м2 (у т.ч. ПДВ). Складське приміщення 115 м2 (експлікація приміщення, що є додатком до договору, додається) - вартістю 120 грн/м2 (у т.ч. ПДВ).

Стан приміщення, що орендується, на момент передання в оренду, потребує ремонту. Орендодавець зобов`язується привести орендоване приміщення до стану, придатного до використання (п.1.6. договору).

Приміщення, що орендується, надається орендарю для виробничих потреб (п.2.1. договору).

У пункті 3.1. договору приміщення та майно, що орендуються, повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем протягом 3 днів.

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що датою договору підписується попередній акт прийому-передачі та передаються ключі від приміщення, що орендується. Після завершення ремонту орендодавець та орендар підписують заключний акт прийому-передачі.

Відповідно до п.4.1. договору розмір місячної орендної плати складає: 47 794, 70 грн.

Згідно із п.4.2. договору орендна плата сплачується орендарем не пізніше 10 числа кожного наступного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця.

У пункті 4.4. договору сторони погодили, що вартість експлуатаційних витрат, зокрема прибирання місць загального користування, прибирання прилеглої території; підтримання будівлі та приміщень в технічно-справному стані. Мереж та комунікацій в справному стані, компенсація витрат на утримання та використання електричних мереж, тощо не входить до орендної плати за цим договором. Орендар окремо компенсує експлуатаційні витрати на розрахунковий рахунок власника на підставі виставлених ним рахунків. За відповідний період надання послуг.

Відповідно до п.4.5. договору в разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення приміщення та майна за актом прийому-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, в повному обсязі, ураховуючи санкції (якщо такі передбачені цим договором).

Згідно із п.6.1. договору орендар, зокрема, зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, здійснювати за власний рахунок поточний ремонт приміщення та орендованого майна та своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний ремонт орендованого приміщення.

Пунктами 9.5., 9.6. договору встановлено, що договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін договору в разі невиконання іншою стороною обов`язків передбачених цим договором. Орендодавець чи орендар має право розірвати цей договір попередивши іншу сторону за один місяць наперед.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання. Строк цього договору починає свій перебіг з 21.09.2023 та закінчується 30.09. 2024 (пп.9.2., 9.3.).

02.11.2023 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, якою викладено наступні пункти договору в новій редакції, а саме:

п.3.1. договору приміщення та майно, що орендуються, повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем протягом 10 днів;

п.4.2. договору орендна плата сплачується орендарем не пізніше 10 числа кожного наступного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця. Також орендар має право вносити орендну плату авансом за будь-який строк;

п.9.3. договору строк цього договору починає свій перебіг з 21.09.2023 та закінчується 31.12.2024.

Позивач надав, а відповідач прийняв послуги з оренди приміщень у період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року на загальну суму 573 536, 40 грн, що підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №603 від 31.10.2023, №658 від 30.11.2023 №714 від 31.12.2023, №72 від 31.01.2024, №81 від 29.02.2024, №85 від 31.03.2024, №93 від 30.04.2024, №100 від 31.05.2024, №101 від 30.06.2024, №102 від 31.07.2024, №103 від 31.08.2024 та №111 від 30.09.2024.

Як убачається із матеріалів справи, вказані акти підписано електронним підписом з боку відповідача, який у відповідності до чинного законодавства є законним володільцем електронного ключа та накладає його під час створення електронного документа, без зауважень чи заперечень.

26.09.2024 позивачем, з посиланням на п.9.5. договору, на електронну адресу відповідача (ceo.bioglobal@gmail.com) направлено повідомлення про розірвання договору, в зв`язку із несплатою орендних платежів, позивач зазначив, що договір вважається розірваним з дати отримання повідомлення, та просив звільнити приміщення і сплатити заборгованість у розмірі 225 741, 70 грн протягом 5 календарних днів з дати отримання вказаного повідомлення.

01.11.2023 відповідачем сплачено позивачу 300 000, 00 грн.

Отже, неоплачене залишились послуги з оренди приміщень у загальній сумі 273 536, 40 грн (573 536, 40 грн - 300 000, 00 грн).

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором щодо своєчасної оплати наданих послуг за договором оренди, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 273 536, 40 грн основного боргу.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Між сторонами укладено договір оренди, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 283 Господарського кодексу України, відповідно до змісту якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частинами 1, 2 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Відповідно до п.1.6. договору стан приміщення, що орендується, на момент передання в оренду, потребує ремонту. Орендодавець зобов`язується привести орендоване приміщення до стану, придатного до використання.

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що датою договору підписується попередній акт прийому-передачі та передаються ключі від приміщення, що орендується. Після завершення ремонту орендодавець та орендар підписують заключний акт прийому-передачі.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги", електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; засвідчення чинності відкритого ключа - процедура формування сертифіката відкритого ключа; засіб електронного підпису чи печатки - апаратно-програмний або апаратний пристрій чи програмне забезпечення, які використовуються для створення та/або перевірки електронного підпису чи печатки; кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа;

Згідно з ч.6 статті 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги", кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Доказів підписання актів прийому-передачі приміщення, що орендується у відповідності до п.3.2. договору матеріали справи не містять та сторонами, в порядку передбаченому ГПК, суду не надано.

Проте, із матеріалів справи убачається, що позивачем було надано, а відповідачем у період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року прийнято послуги з оренди приміщення на загальну суму 573 536, 40 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): №603 від 31.10.2023, №658 від 30.11.2023 №714 від 31.12.2023, №72 від 31.01.2024, №81 від 29.02.2024, №85 від 31.03.2024, №93 від 30.04.2024, №100 від 31.05.2024, №101 від 30.06.2024, №102 від 31.07.2024, №103 від 31.08.2024 та №111 від 30.09.2024.

Суд зазначає, що вказані акти підписано електронним підписом з боку відповідача, який у відповідності до чинного законодавства є законним володільцем електронного ключа та накладає його під час створення електронного документа, без зауважень чи заперечень.

Так, факт користування відповідачем майном підтверджується підписаними сторонами актами.

Крім цього, пунктом 4.1. договору сторони погодили, що розмір місячної орендної плати складає 47 794, 70 грн.

Відповідно до п.4.2. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 02.11.2023 до договору) орендна плата сплачується орендарем не пізніше 10 числа кожного наступного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця. Також орендар має право вносити орендну плату авансом за будь-який строк.

У силу статті 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що строк оплати послуг з оренди приміщення за період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року настав.

Крім цього, 26.09.2024 позивачем, з посиланням на п.9.5. договору, на електронну адресу відповідача (ceo.bioglobal@gmail.com) направлено повідомлення про розірвання договору, в зв`язку із несплатою орендних платежів, позивач зазначив, що договір вважається розірваним з дати отримання повідомлення, та просив звільнити приміщення і сплатити заборгованість у розмірі 225 741, 70 грн протягом 5 календарних днів з дати отримання вказаного повідомлення.

Пунктами 9.5., 9.6. договору встановлено, що договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін договору в разі невиконання іншою стороною обов`язків передбачених цим договором. Орендодавець чи орендар має право розірвати цей договір попередивши іншу сторону за один місяць наперед.

Відповідач не заперечує, щодо отримання вказаного вище повідомлення про розірвання договору, доказів його оскарження матеріали справи не містять та відповідачем, у порядку передбаченому ГПК, суду таких доказів не надано, а тому суд приходить до висновку, що договір оренди приміщення №21/09/2023-1 від 21.09.2023 розірвано.

01.11.2023 відповідачем сплачено позивачу 300 000, 00 грн.

Отже, неоплачене залишились послуги з оренди приміщень за період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року в загальній сумі 273 536, 40 грн (573 536, 40 грн - 300 000, 00 грн).

Оскільки, матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості з оплати оренди приміщень у розмірі 273 536, 40 грн, доказів її погашення відповідачем, у порядку передбаченому ГПК України, не надано та вказана заборгованість не спростована, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Щодо посилань відповідача, що ним здійснено невід`ємні поліпшення орендованого приміщення на загальну суму 755 023, 83 грн, а тому відповідно до п.1 ч.3 ст.776 ЦК України, такі витрати зараховуються за орендну плату приміщення, то суд їх до уваги не приймає з огляду на таке.

Стан приміщення, що орендується, на момент передання в оренду, потребує ремонту. Орендодавець зобов`язується привести орендоване приміщення до стану, придатного до використання (п.1.6. договору).

Доказів підписання актів прийому-передачі приміщення, що орендується у відповідності до п.3.2. договору матеріали справи не містять та сторонами, в порядку передбаченому ГПК, суду не надано, а тому суд позбавлений можливості встановити стан приміщення, яке передавалось в оренду.

Пунктом 1 частини третьою статті 776 ЦК України унормовано, що якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту.

Крім цього, питання поліпшення наймачем речі, переданої у найм, регулюються ст. 778 ЦК України. Так, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за найм речі. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Суд звертає увагу на те, що, укладаючи договір найму, наймодавець має право розраховувати на те, що передана у найм річ буде використовуватись за призначенням і не буде змінена наймачем без згоди наймодавця з тим, щоб у разі припинення договору найму річ була повернута наймодавцеві у стані, в якому вона була одержана у найм, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, як це передбачено ч.1 ст. 785 ЦК України.

Отже, законодавством закріплено право наймача на проведення поліпшень майна, яке є предметом договору найму, лише за згодою наймача. Поліпшення майна означає проведення в ньому таких змін, завдяки яким суттєво збільшується вартість майна, його корисність, порівняно зі станом, в якому воно було до передачі його наймачу, без зміни функціонального призначення речі.

Відповідно, якщо наймодавець дає згоду на проведення таких поліпшень, він зобов`язується прийняти назад в зміненому стані річ, яка має більш високу вартість, і відшкодувати наймачеві понесені ним витрати на невіддільне поліпшення. Цивільне законодавство надає наймачу альтернативне право щодо вибору форми відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. При цьому право вибору предмета альтернативного зобов`язання належить орендарю, якщо інше не встановлене договором.

Отже, зміст наведених правових положень вказує на те, що ст.776, 778 ЦК України, регулюють різні, не пов`язані між собою, підстави відшкодування збитків.

Матеріали даної справи не містять доказів, того що відповідачем здійснювався саме капітальний ремонт, також у матеріалах справи відсутні докази надання орендодавцем згоди на проведення ремонту орендованих приміщень.

Також будь-якого експертного висновку на підтвердження необхідності проведення в орендованому приміщенні саме капітального ремонту, визначення його вартості до матеріалів справи не надано. Клопотань про призначення у справі експертизи з метою встановлення цих обставин відповідачем до суду також не подавалося.

Крім цього, відповідно до ч.3 ст. 767 Цивільного кодексу України наймач зобов`язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Як установлено судом вище, факт користування відповідачем майном підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), доказів передавання приміщення в неналежному стані матеріали справи не містять.

Суд звертає увагу відповідача, що він не позбавлений права на звернення до суду з окремим позовом про стягнення понесених збитків, у зв`язку із здійсненням ремонту в орендованому приміщені.

Щодо долучених відповідачем до відзиву повідомлення №1-24/09 від 24.09.2024 та листа за вих. №1-04 від 04.10.2024, то вони судом до уваги не береться, оскільки з долучених відповідачем доказів щодо їх направлення позивачу на електронну адресу не можливо встановити, що зміст направлених документів відповідає змісту вказаних повідомлення та листа, крім цього, вони не містить кваліфікованого електронного підпису відповідача.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "РуїсТоріха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 273 536, 40 грн основного боргу.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіпромтек» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоглобал» про стягнення 273 536, 40 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоглобал » (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8, ідентифікаційний код 43491287) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіпромтек» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Стельмаха, буд. 9, ідентифікаційний код 39142390) 273 536 (двісті сімдесят три тисячі п`ятсот тридцять шість) грн 40 коп. основного борг та 3 282 (три тисячі двісті вісімдесят дві) грн 44 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст.256 ГПК України.

Суддя В.М. Антонова