Рішення

від 31.01.2025 по справі 913/446/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2025 року м.Харків Справа № 913/446/24

Суддя господарського суду Луганської області Злепко Н.І., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ.,

до відповідача - Старобільської районної ради, м. Старобільськ, Старобільський район, Луганська область,

про стягнення 229 677 грн 13 коп.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

18.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Старобільської районної ради про стягнення основного боргу 138 078,64 грн, пені 35 105,30 грн, три проценти річних 10 922,33 грн та інфляційних втрат у розмірі 45570,86 грн. за договором постачання природного газу від 08.11.2021 № 11-1065/21-БО-Т.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем вказаного договору з оплати поставленого природного газу у січні 2022 року - лютому 2022 року.

Оскільки відповідач оплату за поставку природного газу здійснив не в повному розмірі, утворилась заборгованість у сумі 138 078 грн. 64 коп. за поставлений газ у січні - лютому 2022 року та за стягненням якої позивач звернувся до суду.

У зв`язку з порушенням строків оплати за поставку природного газу за відповідачем виникло прострочення грошових зобов`язань та позивач нарахував додаткові вимоги на підставі ст. 625 ЦК України у формі пені 35 105,30 грн, трьох процентів річних 10 922,33 грн та інфляційних втрат у розмірі 45570,86 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024 справа передана на розгляд судді Злепко Н.І.

Ухвалою суду від 21.11.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 02.12.2024 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

17.12.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками у копіях, в якому він заперечив проти задоволення позову в повному обсязі, зазначив, що просить позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Старобільської районної ради задовольнити частково, а саме просив визначити судом суму основного боргу за період з 01.01.2022 по 24.02.2022 рік до сплати, або визначити строк сторонам справи узгодити суму в добровільному порядку відповідно до договору. Стосовно пені, трьох відсотків річних та інфляційних просив відмовити.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач зазначив, що акти приймання-передачі природного газу відсутні і йому не надсилалися, однак він готовий визнати позовні вимоги, при виконанні самим позивачем умов договору, зокрема щодо умов договору за якими Позивач повинен скласти належним чином у письмовій формі оригінали актів приймання-передачі природного газу та надіслати їх споживачу (Відповідачу) для узгодження. Тільки після цієї події у нього настане обов`язок та право перерахувати кошти за спожитий газ.

Щодо 3% річних, інфляційних та пені відповідач зазначив, що вказані платежі розраховуються з суми основного боргу, а як зазначено вище, сума основного боргу до теперішнього часу не узгоджена відповідно до Договору, з провини невиконання договору самим позивачем, а саме відсутності актів-приймання передачі природного газу.

Також вказав на те, що Старобільська районна рада здійснює свою діяльність на підконтрольній території України з 2022 року по теперішній час, електронна поштова адреса районної ради, зазначена в Договорі stb-raysovet@ukr.net на протязі всього часу використовується і є дійсною, однак до звернення Позивачем до суду з Позовом 15.11.2024 року від нього не надходило жодного звернення з зазначених у Позові питань, вбачається, що Позивачем навмисно і штучно затягувався час вирішення спірного питання, з метою збільшення суми цих виплат, які згідно його розрахунку разом становлять 91 598,49 грн, що становить 66% від суми заявленого основного боргу, що матиме наслідком покладення на відповідача невиправданого тягаря при сумісній провині невиконаня Договору.

Також послався на п. 10 Договору, який передбачає звільнення від відповідальності в наслідок настання форс-мажорних обставин які сторони не могли передбачити і є загально відомим фактом і які мають причинний зв`язок з невиконанням умов договору.

У контексті аргументу щодо форс-мажорних обставин звернув увагу на існування загальновідомого факту, що саме 24.02.2022 року розпочалось повномасштабне вторгнення РФ на територію України. 24.02.2022 року о 5-й ранку головою Луганської військової обласної адміністрації оголошено евакуацію населення і установ області до м. Дніпро. Тобто з 24.02.2022 року районна рада не здійснювала діяльності у м.Старобільськ, будівля районної ради не використовувалася, однак у розрахунках Позивача з посиланням на Інформаційну платформу споживача враховує відбір газу включно до 28.02.2022 рік, що вже є не коректним. 24.02.2022 року Головою районної ради у зв`язку з фактичною окупацією м. Старобільськ, обстрілами і руйнуваннями було видане розпорядження №6 «Про дистанційну роботу працівників». Докази бойових дій, обстрілів м. Старобільськ саме з першого дня вторгнення додаються і є загально відомим фактом.

Зазначив, що доказ впливу форс-мажорних обставин у вигляді повномасштабного вторгнення РФ є в тому, що з 24.02.2022 року Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» оголошено воєнний стан на всій території України і призначено начальника військової районної адміністрації Старобільського району. Тобто з 24.02.2022 року відповідно до ст. 10 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», повноваження Старобільської районної ради перейшли до військової районної адміністрації, у тому числі прийняття бюджету, виділення коштів на сплату за спожитий газ у 2022 році. Із співробітників районної ради на неокуповану частину України виїхав тільки голова районної ради, тобто ті співробітники які відповідали за облік спожитого газу, мали доступ і паролі до Інформаційної платформи залишаються на окупованій території і не підтримають зв`язку з міркувань своєї безпеки, а частина перейшла працювати до структур окупантів.

Усі бухгалтерські документи залишилися на окупованій території, у тому числі які стосуються обрахування спожитого газу.

Вказав на те, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 датою початку тимчасової окупації Старобільської міської територіальної громади, адміністративним центром якої як у Старобільської районної ради є м. Старобільськ Луганської області є дата початку бойових дій у м. Старобільськ - 24.02.2022, а вже 28.02.2022 року бойові дії згідно з цим наказом завершені, і місто було фактично окуповане.

Зазначений відзив з додатками судом прийнято та долучено до матеріалів справи.

18.12.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначив, що у листі від 28.10.2024 № ТОВВИХ-24-16347 ТОВ «Оператор ГТС» допустив описку. А отже для встановлення обсягів спожитого природного газу Відповідачем в період січень 2022 слід враховувати лист ТОВ «Оператор ГТС» від 28.10.2024 № ТОВВИХ-24-16347, а за період поставки лютий 2022 - лист ТОВ «Оператор ГТС» від 07.11.2024 № ТОВВИХ-24-17103.

Також зазначив, що акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 року направлявся на адресу Відповідача послугами АТ «Укрпошта» простим листом, у зв`язку з чим відсутні докази такої відправки.

Враховуючи загрозу життю та здоров`ю працівників та клієнтів, починаючи з 24.02.2022 року АТ «Укрпошта» припинила роботу низки відділень, в тому числі в Луганській області. Здебільшого в містах лишалось працювати, в кращому випадку 1-2 відділення, а сільській місцевості - жодного.

Виснував, що вказані обставини унеможливили відправку акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 Відповідачу, тому такий акт було направлено лише електронною поштою (доказів направлення не збереглося). Відповідач ухилився від документального оформлення спожитих обсягів природного газу за періоди січень-лютий 2022. Підписані з боку Відповідача акти не були повернуті Позивачу, у зв`язку з чим відсутні акти за вказаних період. Підписаних з боку тільки Позивача актів не збереглося, у зв`язку з чим Позивач детально розписав в позові вартість спожитого природного газу за періоди січень-лютий 2022.

У зв`язку з тим, що Споживачем не підписано відповідні Акти приймання-передачі природного газу, враховуючи дані Інформаційної платформи щодо обсягів спожитого природного газу є встановленими, а вартість природного газу визначена з урахуванням ціни такого газу, що узгоджена сторонами в Договорі.

Також вказав на те, що засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини та виключно Торгово-промисловою палатою України.

Вказав, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин, а отже позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Зазначена відповідь приймається та долучається до матеріалів справи.

23.12.2024 від відповідача надійшли заперечення, в яких він зазначив, що у зв`язку з повною окупацією міста Старобільська Луганської області 24.02.2022 року і не можливості евакуювати документацію ради, не може підтвердити факт надіслання Постачальнику акту про фактичний об`єм спожитого газу у січні 2022 року, а за лютий 2022 року це не можливо було зробити з причини окупації як міста так і адміністративної будівлі ради.

Зазначив, що у продовж майже трьох років Позивачем ніяких намагань і переписки з сплати основного боргу здійснено не було, а додаткові виплати рахуються за кожний день. Тобто явна ознака зловживання Позивача, який так саме не виконав умови Договору поставки газу покласти непосильні обтяження за допомогою суду на Відповідача.

Вказав, що він не заперечує свого обов`язку сплатити основну суму боргу при виконанні умов договору Позивачем і надісланні актів спожитого газу Відповідачу.

Просив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Старобільської районної ради задовольнити частково: визначити судом суму основного боргу за період з 01.01.2022 по 24.02.2022 рік до сплати, або визначити строк сторонам справи узгодити суму в добровільному порядку відповідно до Договору. Стосовно позивних вимог про сплату пені, три проценти річних, інфляційні втрат - відмовити.

Зазначена відповідь судом прийнята та долучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», як Постачальником та Старобільською районною радою, як Споживачем, було укладено договір постачання природного газу від 08.11.2021 № 11-1065/21-БО-Т.

EIC-код Старобільської районної ради - 56XS0000K58I700C.

Згідно з п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що природний газ, що постачається за цим Договором використовується Споживачем для своїх власних потреб.

У п. 1.3. Договору сторони визначили, що за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.

За умовами п. 2.1. Договору Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 70,0 тис. куб. метрів.

Відповідно до п. 3.1. Договору Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Згідно з п. 3.5. Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідальному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 3.5.1. Договору визначено, що Споживач зобов`язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ т/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника (п. 3.5.2. Договору).

Згідно з п. 3.5.3 Договору Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

Звірка фактично використаного обсягу газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений Споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС (п. 3.6. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:

Ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13658,42 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб.м.

Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16554,00 грн.

Згідно з п. 4.3. Договору загальна вартість цього Договору на дату укладання становить 965650,00 грн, крім того ПДВ - 193130,00 грн, разом з ПДВ - 1158780,00 грн.

Згідно з п. 7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором.

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору (п. 13.1. Договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

За змістом відповіді ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» №ТОВВИХ-24-16347 від 28.10.2024 зазначено, що споживач за ЕІС-кодом 56XS0000K58I700C за період з 01.01.2022 по 31.01.2022 використав 8336,02 м3, а з 01.02.2022 по 28.02.2022 використав 3274,31 м. куб., а за змістом відповіді №ТОВВИХ-24-17103 від 07.11.2024 споживач за ЕІС-кодом 56XS0000K58I700C за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 використав 5904,39 м. куб.

Також у додатку до №ТОВВИХ-24-16347 від 28.10.2024 «Попередні/остаточні відбори ПГ з 01.02.2022 по 28.02.2022 споживачем за остаточною алокацією спожито 5904,39 куб. м., що збігається з даними у відповіді №ТОВВИХ-24-17103 від 07.11.2024.

Отже фактичними обсягами остаточного відбору природного газу за лютий 2022 року, згідно з даними оператора, з урахуванням яких позивач звернувся до суду складає 5904,39 м. куб.

Встановивши фактичні обставини справи та дослідивши надані докази, суд щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 229 677 грн 13 коп., зазначає наступне.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву, а також у запереченні позовні вимоги визнано частково. Також відповідач просив суд визначити суму основного боргу за період з 01.01.2022 по 24.02.2022 до сплати. В решті позовних вимог просив відмовити.

Отже позивачем заявлено до стягнення 138 078 грн 64 коп. основного боргу, що складається з 40 337 грн 39 коп. частково непогашеної заборгованості за період січня 2022 року та 97 741 грн 25 коп. за період лютого 2022 року.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», як Постачальником та Старобільською районною радою, як Споживачем було укладено договір постачання природного газу від 08.11.2021 № 11-1065/21-БО-Т.

Згідно з умовами п. 1.1. Договору позивач зобов`язався поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з загальними положеннями про купівлю-продаж (ст. 662-663, 689, 691-692 Цивільного кодексу України) продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк. В свою чергу, покупець зобов`язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений строк.

На підставі наведеного, відповідач зобов`язаний оплатити повну вартість отриманого газу в установлений Договором строк.

Суд враховує, що відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС), регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 №2496.

Відповідно до пункту 3 розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Пунктом 3 розділу ІІ Правил постачання природного газу встановлено, що реєстрація споживача у реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється постачальником на період дії укладеного договору постачання природного газу в частині його обов`язку постачати природний газ споживачу.

Споживач надає свою згоду постачальнику на включення його у Реєстр споживачів постачальника виключно шляхом укладення, продовження або поновлення дії договору постачання природного газу, за яким обсяг та ціна є узгодженими на визначений період постачання природного газу. Якщо дію договору постачання було призупинено в частині постачання природного газу відповідно до вимог цих правил, вважається, що споживач за таким договором не надав згоду постачальнику на включення його в Реєстр споживачів постачальника. У випадку включення (наявності) споживача у Реєстр споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем, такий постачальник не має права виставляти рахунок (платіжний документ) споживачу за поставлений природний газ (надані послуги постачання природного газу).

Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об`єкті споживача (абз. 2 пункту 11 розділу ІІ Правил постачання природного газу).

Відповідно до пункту 13 розділу II Правил постачання природного газу, за підсумками розрахункового періоду, споживач до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС, постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.

Взаємовідносини між постачальником і Оператором ГТС щодо обміну інформацією про фактичні обсяги споживання природного газу споживачем регулюються Кодексом газотранспортної системи та окремим договором транспортування природного газу, укладеним між постачальником та Оператором ГТС.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника.

Суд враховує приписи статей 11, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, в силу яких договір є підставою виникнення зобов`язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Положеннями статті 692 Цивільного кодексу України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно з частиною 2 статті 712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина 1 статті 691 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідачу на інформаційній платформі Оператора ГТС України присвоєно EIC-код 56XS0000K58I700C.

Відповідно до договору від 01.11.2021 постачальником відповідача є Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».

Згідно підпункту 19 пункту 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» Оператор газотранспортної системи (Оператор ГТС) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44, код ЄДРПОУ 42795490).

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу 1 Кодексу ГТС, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно з пунктом 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС, оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи та оприлюднює на своєму веб-сайті різну інформацію, передбачену цим Кодексом.

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як постачальник та споживач природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є оператор ГТС.

Відповідно до пункту 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС, інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень.

Отже сторони, як суб`єкти ринку природного газу мають право доступу до інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Згідно з пунктом 3.5 Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з пунктом 3.6. Договору звірення фактично використаного обсягу газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться Сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений Споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.

Суд зазначає, що дійсно, пунктом п. 3.5.3 Договору передбачено, що споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

Також за умовами договору, зокрема п. 3.5.4. у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

До того ж пунктом 4.1 Договору визначено, що ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:

ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13658,42 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб.м.

Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16554,00 грн.

У пункті 5.3. Договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору.

Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. цього Договору.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п.5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснювати оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

За умовами договору, зокрема п. 3.5.4. у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

Аргументація відповідача щодо відсутності у нього доступу до даних інформаційної платформи судом оцінюються як сумнівна, оскільки, навіть, у випадку втрати доступу до неї, відповідачем не надано доказів спроби відновити зазначений доступ чи неможливості його відновлення, а отже з врахуванням обов`язку споживача контролювати власне споживання, обізнаності щодо ціни природного газу, що визначена в договорі, він знав (мав знати) про вартість природного газу яка мала бути ним сплачена за відповідний період поставки та мав можливість здійснити таку оплату без відповідного акту приймання-передачі природного газу. Сам по собі факт відсутності підписаного сторонами акту приймання-передачі не є визначальним для висновку про непостачання природного газу та про відсутність обізнаності відповідача про спожиті обсяги природного газу, а стандарт розумної та обачливої поведінки суб`єкта господарювання (відповідача/споживача) в даному випадку передбачає також і можливість використовувати дані Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягу (об`єму) спожитого газу який переданий у власність Споживачу.

Підпунктом 4 пункту 6.2 Договору визначено, що споживач зобов`язаний прийняти газ на умовах цього Договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.

Також суд враховує, що відповідно до акту приймання-передачі від 30.11.2021 позивачем поставлено, а відповідачем сплачено 31211 грн 89 коп., за поставлений газ об`ємом 1,88546 куб.м., а за актом приймання-передачі від 31.12.2024 поставлено, а відповідачем сплачено та спожито природного газу на суму 113312 грн 09 коп. об`ємом 6,84500.

За змістом інформації про надходження коштів на рахунки ТОВ «газопостачальна компанія «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ», наданої АТ «Ощадбанк» споживачем за спірним договором у 2021 - 2022 роках фактично сплачено 242181 грн 02 коп.

Як було встановлено судом, у відповіді ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» №ТОВВИХ-24-16347 від 28.10.2024 зазначено, що споживач за ЕІС-кодом 56XS0000K58I700C за період січня 2022 року спожив 8336,02 м. куб. у зв`язку з чим позивачем правомірно нараховано 137994 грн 43 коп., та у зв`язку з наявністю часткової оплати за цей період у розмірі 97 657 грн 04 коп. заборгованість склала 40337 грн 39 коп.

Отже вимога позивача в частині стягнення 40 337 грн 39 коп. за січень 2022 року є правомірною та підлягає задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 97741 грн 25 коп. за лютий 2022 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст.77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд звертає увагу, що місцезнаходженням відповідача у спірний період було місто Старобільськ, Старобільського району Луганської області.

За змістом ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до положень «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», що затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 Старобільська міська територіальна громада є територією України тимчасово окупованою Російською Федерацією з 28.02.2022.

Тобто у період, за який позивач просить суд стягнути заборгованість за поставлений ним природний газ відповідачу (28.02.2022), місцезнаходження відповідача було тимчасово окупована територія України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі Закон) правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації (п. 7 ч. 11 Закону).

Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (ст. 2 Закону).

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним.

На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 13(1) Закону на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.

Враховуючи викладене та приписи ст. 2 Закону суд зазначає, що його дія розповсюджується на спірні правовідносини у даній справі.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23, обставини та правовідносини якої є подібними до тих, які розглядаються у даній справі.

Отже позивач 28.02.2022 не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу.

Враховуючи відсутність у позивача права на отримання заявлених до стягнення грошових коштів та відсутність у відповідача кореспондованого зобов`язання їх сплачувати, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Також враховуючи дату окупації (28.02.2022), в суду відсутнє переконання поза розумним сумнівом, що саме відповідач здійснював (міг здійснювати) споживання на тимчасово-окупованій території у вказану дату.

Отже у зв`язку з окупацією території, яка є місцезнаходженням відповідача нарахування заборгованості за поставлений газ у цей день (28.02.2022) є неправомірним.

За змістом інформації, що міститься у додатку «попередні/остаточні відбори ПГ з 01.02.2022 по 28.12.2022» за 28.02.2022 зафіксовано постачання 112,76 та 10,00 куб.м. природного газу.

З урахуванням зазначеного, за лютий 2022 року об`єм спожитого газу за який має бути нарахована заборгованість складає 5904,39-112,76-10,00 = 5781,63 куб. м. А отже заборгованість за лютий 2022 року складає 95709 грн 10 коп.

Таким чином загальна заборгованість, що підлягає стягненню з відповідача за спожитий природний газ за період січень-лютий 2022 року складає 136 046 грн 49 коп.

У відзиві на позовну заяву позивач заперечив проти задоволення позовних в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних.

Також він зазначив про наявність форс-мажорних обставин, доказом впливу яких є введення Указом Президента України з 24.02.2022 воєнного стану та призначення начальника військової районної адміністрації Старобільського району.

Однак суд не погоджується з доводами відповідача та зазначає наступне.

Згідно зі ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до п. 10.4 договору настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України.

За змістом п.10.3 договору сторони зобов`язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтверджуючі документи відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

За змістом ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, засвідчує Торгово-промислова палата України за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Однак відповідач не надав суду передбачених законом та договором доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема, сертифікату, виданого відповідною торговельною палатою або іншим компетентним органом стосовно невиконання відповідачем спірного договору.

Також у матеріалах справи відсутні докази виконання вимог п.10.3. договору щодо негайного повідомлення іншої сторони про виникнення форс-мажорних обставин та подання відповідних документів протягом 14 днів з дати їх виникнення.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Отже, наявність оголошеного військового стану та призначення начальника військової районної адміністрації Старобільського району не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином суд не погоджується з доводами відповідача та зазначає, що докази виконання відповідачем обов`язку щодо оплати за поставлений природний газ за січень та лютий 2022 року, у встановлені строки договором, у матеріалах справи відсутні, а отже позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Перевіривши наданий розрахунок позивача щодо стягнення 14459 грн 13 коп. пені за період 16.03.2022 по 15.09.2022 за заборгованість січня 2022 року суд дійшов висновку про його арифметичну та правову правильність.

В свою чергу, розмір пені за лютий 2022 року з 16.04.2022 по 15.10.2022 складає:

- 16.04.2022 - 02.06.2022 облікова ставка НБУ - 10,00; 95 709,10 (Сума боргу) x (2 x 10,00 : 365) x 48 днів (прострочення) / 100 = 2 517 грн 28 коп.

- 03.06.2022 - 15.10.2022 облікова ставка НБУ - 25,00; 95 709,10 (Сума боргу) x (2 x 25,00 : 365) x 135 днів (прострочення) / 100 = 17 699 грн 63 коп.

Пеня за лютий 2022 року складає 20 216 грн 91 коп.

Отже загальна сума пені за період січень-лютий 2022 року, що підлягає стягненню складає 34676 грн 04 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Перевіривши наданий розрахунок позивача щодо стягнення 3% річних в сумі 3706 грн 20 коп. за зобов`язаннями січня 2022 року за період з 16.03.2022 по 30.09.2024 суд дійшов висновку про його арифметичну та правову правильність.

Щодо 3% річних за зобов`язаннями лютого 2022 року суд наводить власний розрахунок:

- з 16.04.2022 по 31.12.2023 - 95 709,10 x 3 % x 625 : 365 = 4 916,56;

- з 01.01.2024 по 30.09.2024 - 95 709,10 x 3 % x 274 : 366 = 2 149,53;

- 4 916,56 + 2 149,53 = 7 066 грн 09 коп.

Отже 3% річних, що підлягають до стягнення за заборгованість січня-лютого 2022 року складає 10772 грн 29 коп.

Також суд враховує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Перевіривши наданий розрахунок позивача щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 18469 грн 86 коп. за зобов`язаннями січня 2022 року за період з 01.04.2022 по 30.09.2024 суд дійшов висновку про його арифметичну та правову правильність.

Щодо інфляційних зобов`язань за лютий 2022 року за період з 01.05.2022 по 30.09.2024 суд наводить власний розрахунок:

Середнє значення інфляції - (102,70 : 100) (103,10 : 100) (100,70 : 100) (101,10 : 100) (101,90 : 100) (102,50 : 100) (100,70 : 100) (100,70 : 100) (100,80 : 100) (100,70 : 100) (101,50 : 100) (100,20 : 100) (100,50 : 100) (100,80 : 100) (99,40 : 100) (98,60 : 100) (100,50 : 100) (100,80 : 100) (100,50 : 100) (100,70 : 100) (100,40 : 100) (100,30 : 100) (100,50 : 100) (100,20 : 100) (100,60 : 100) (102,20 : 100) (100,00 : 100) (100,60 : 100) (101,50 : 100) = 1.27727332.

- 95 709,10 x 1.27727332 - 95 709,10 = 26 537 грн 58 коп.

Отже загальна сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню за січень-лютий 2022 року становить 45007 грн 44 коп.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд на підставі наявних у матеріалах справи доказів дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 136 046 грн 49 коп., 34676 грн 04 коп. пені, 10772 грн 29 коп. - 3% річних та 45007 грн 44 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 129, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з СТАРОБІЛЬСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ (92703, Луганська обл., Старобільський р-н, місто Старобільськ, ВУЛИЦЯ ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 35 код ЄДРПОУ - 20188655) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, буд. 1 код ЄДРПОУ - 42399676) кошти у сумі 226 502 грн 26 коп., з яких 136 046 грн 49 коп. основний борг, пеня - 34676 грн 04 коп., три відсотки річних 10772 грн 29 коп., інфляційні 45007 грн 44 коп.

3. Стягнути з СТАРОБІЛЬСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ (92703, Луганська обл., Старобільський р-н, місто Старобільськ, ВУЛИЦЯ ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 35 код ЄДРПОУ - 20188655) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, буд. 1 код ЄДРПОУ - 42399676) судовий збір у сумі 2718 грн 03 коп.

4. В решті позову відмовити.

5. Видати накази позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно з положеннями ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31.01.2025.

Суддя Н.І. Злепко