Ухвала

від 27.01.2025 по справі 914/3134/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.01.2025 Справа № 914/3134/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастерс-Палет", м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Транс-Логістик, м. Львів,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Львівського електролампового заводу "Іскра", м. Львів,

про стягнення 21 360, 00 грн

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Амбіцька І.О.

Представники сторін: не з`явились.

У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/3134/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастерс-Палет" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Транс-Логістик про стягнення 21 360, 00 грн за договором про переведення боргу від 07.10.2024.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.12.2024 було відкрито провадження у справі № 914/3134/24 за правилами спрощеного позовного провадження, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Львівського електролампового заводу "Іскра" та судове засідання призначено на 27.01.2025.

03.01.2025 через систему Електронний суд представником відповідача подано заяву про закриття провадження у справі.

09.01.2025 через систему Електронний суд від представника позивача надійшла заява про відмову від позову у зв`язку з погашенням боргу відповідачем.

Судом встановлено.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастерс-Палет» (надалі позивач) з одного боку та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Львівського електролампового заводу «Іскра» (надалі третя особа) з іншого, було досягнуто домовленості, згідно з якою позивач, як постачальник, зобов`язалося передати (поставити) у зумовлені строки піддони, а третя особа прийняти їх і оплатити згідно з обумовленою вартістю.

На виконання домовленості позивачем було поставлено третій особі піддони, що підтверджується накладною від 07.02.2024 № 95.

Проте, як зазначається позивачем у позовній заяві, Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Львівського електролампового заводу "Іскра" оплати за отримані піддони здійснено не було.

Позивачу було повідомлено про процедуру банкрутства щодо третьої особи та запропоновано укласти договір про переведення боргу на нового боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю Іскра-Транс-Логістик (надалі відповідач), у зв`язку з чим між позивачем та відповідачем було укладено договір переведення боргу від 07.10.2024 (надалі договір).

За умовами п.1.1 та 1.2 договору, первісний боржник переводить новому боржнику борг в розмірі 21 360, 00 грн, який виник згідно видаткової накладної від 07.02.2024 № 95. Підписанням даного договору кредитор надає згоду на заміну первісного боржника на нового боржника та переведення боргу за основним договором (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 2.2 договору новий боржник бере на себе зобов`язання щодо сплати боргу кредитору, в розмірі, встановленому п.1.1. цього договору протягом 30 календарних днів від дати підписання даного договору.

Відповідно до умов договору строк виконання зобов`язання зі сплати боргу новим боржником, а саме відповідачем, закінчився 06.11.2024.

Як встановлено судом, станом на момент подачі позивачем позовної заяви відповідачем не було виконано зобов`язання за договором від 07.10.2024.

Відтак, на підставі зазначених обставин, позивач звернувся з цим позовом до суду із вимогами про стягнення з відповідача 21 360, 00 грн за договором про переведення боргу від 07.10.2024.

Однак, після звернення позивача з позовом до суду, відповідач сплатив суму заборгованості в розмірі 21 360, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 02.01.2025 № 4020, долученою відповідачем до клопотання про закриття провадження від 03.01.2025.

09.01.2025 через систему Електронний суд від представника позивача надійшла заява про відмову від позову. Також, позивач просить суд вирішити питання щодо понесених ним судових витрат, а саме, просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 7 500, 00 грн та судовий збір сплачений позивачем за подання позову.

Згідно з положеннями ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку прийняти заяву позивача про відмову від позову та закрити провадження у справі № 914/3134/24 та роз`яснити позивачу правові наслідки відмови від позову, зокрема те, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно із ч. 3 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Стаття 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 1-2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У поданій заяві позивач подав розрахунок судових витрат, який складається із суми сплаченого судового збору в розмірі 3 028, 00 грн за подання позовної заяви та витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500, 00 грн.

Обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем додано до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги від 16.12.2024 № 16/12/24, додаткову угоду від 16.12.2024 до договору про надання правової допомоги № 16/12/24, акти приймання передачі послуг від 16.12.2024 № 1 та від 08.01.2025 № 2 до договору про надання правничої допомоги від 16.12.2024 № 16/12/24, платіжну інструкцію від 17.12.2024 № 3086, платіжну інструкцію від 08.01.2025 № 51, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом для надання правничої допомоги позивачу в даній справі, які підтверджують надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачу в даній справі на загальну суму 7 500, 00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, відсутність доводів відповідача щодо не співмірності вказаних витрат, суд дійшов висновку, що заява позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

За умовами ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд, у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та ч. 1 ст. 130 ГПК України, внаслідок закриття провадження у справі у зв`язку зі сплатою відповідачем основного боргу та відмовою позивача від позовних вимог, суд дійшов висновку повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору у розмірі 1 514, 00 грн. Решта суми судового збору у розмірі 1 514, 00 грн, відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 126, 130, 191, 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ухвалив:

1. Прийняти заяву позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастерс-Палет" від 09.01.2025 про відмову від позову.

2. Провадження у справі № 914/3134/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастерс-Палет" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Транс-Логістик про стягнення 21 360, 00 грн - закрити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Транс-Логістик (79066, Львівська область, місто Львів, вул. Вулецька, 14, код ЄДРПОУ 41034550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастерс-Палет" (04082, місто Київ, вул. Вишгородська, 28/1, офіс 1, код ЄДРПОУ 43939823) 7 500, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 1 514, 00 грн судового збору.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Мастерс-Палет" (04082, місто Київ, вул. Вишгородська, 28/1, офіс 1, код ЄДРПОУ 43939823) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 514, 00 грн, cплачений на підставі платіжної інструкції від 17.12.2024 № 3087.

5. Наказ видати відповідно до даної ухвали.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в строки та в порядку визначеному ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Манюк П.Т.