Ухвала

від 27.01.2025 по справі 922/440/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"27" січня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/440/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохоров С.А.

при секретарі судового засідання Кончаренко В.Ю.

та за участю:

ПрАТ "Харківський верстатобудівний завод" (боржника) - Муха С.С. в режимі відеоконференції

розпорядника майна - Касаткін Д.М. в режимі відеоконференції

АТ "СЕНС БАНК" - Дем`янець Я.В. в режимі відеоконференції

ТОВ "Транссєрвіс" - Лабовкін О.О. в режимі відеоконференції

ПрАТ "Харківенергозбут" - Шевченко Д.В.

розглянувши заяву ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" (вх. №14178 від 31.05.2024) з грошовими вимогами до боржника у справі

за заявоюТовариство з обмеженою відповідальністю "Лозівські машини РR" про визнання банкрутом Приватне акціонерне товариство "Харківський верстатобудівний завод"

кредитори:

АТ "СЕНС БАНК"

КП "Харківводоканал"

ПрАТ "У.П.Е.К."

ТОВ "Транссервіс"

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області

ГУ ДПС у у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівські машини РR" звернулося до Господарського суду Харківської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод".

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 14.02.2024 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 922/440/24 та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А.

Ухвалою суду від 29.04.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Приватне акціонерне товариство "Харківський верстатобудівний завод", код ЄДРПОУ 00223243. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника.

Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора № 1802 від 22.06.2017 року).

29.04.2024 здійснено офіційне оприлюднення на офіційному веб-сайті Судової влади України (Вищого господарського суду України) про відкриття справи про банкрутство боржника - Приватного акціонерного товариства Харківський верстатобудівний завод (код ЄДРПОУ 00223243).

На адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом надійшла заява ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" (вх. № 14178 від "31" травня 2024 р.) з грошовими вимогами до боржника Приватне акціонерне товариство "Харківський верстатобудівний завод" в розмірі 204 915 688,00 грн та 6 056,00 грн судового збору.

Заява направлена засобами поштового зв`язку 29.05.2024.

Згідно з абз. абз. 1, 3 ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою суду від 03.06.2024 заяву ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" було прийнято до розгляду в попередньому засіданні, призначеному на 24.06.2024.

15.11.2024 кредитором подано до суду додаткові докази в обґрунтування його вимог (клопотання вх. №28809), а саме, видаткові накладні до договору №12-05 від 12.05.2014.

02.12.2024 кредитором подано до суду уточнення його вимог (вх. №30255), згідно яких він надає пояснення та перерахунок вимог та зазначає, що розмір грошових вимог до боржника становить 61 644 492,14 грн заборгованості та 6 056,00 грн судового збору. До вказаних уточнень кредитором подані розрахунки та додаткові докази в підтвердження його вимог.

02.12.2024 кредитором подано до суду додаткове уточнення його вимог (вх. №30259), згідно яких він надає пояснення та перерахунок вимог та зазначає, що розмір грошових вимог до боржника становить 61 644 492,14 грн заборгованості та 6 056,00 грн судового збору. До вказаних уточнень кредитором подані розрахунки та додаткові докази в підтвердження його вимог.

02.12.2024 боржником подано до суду відзив на заяву ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" з грошовими вимогами (вх. №30269) в якому боржник в повному обсязі їх визнав.

02.12.2024 кредитором подано до суду додаткові докази в обґрунтування його вимог (клопотання вх. №30286), а саме копії договорів на які він посилається в своїй заяві.

Розпорядником майна грошові вимоги ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" згідно його уточненого повідомлення (вх. №30887 від 09.12.2024) частково визнані вимоги ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" в розмірі 54 213 763,50 грн. Вимоги в розмірі 7 436 784, 64 відхилені.

Частиною другою статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Розглянувши заяву ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" з грошовими вимогами до боржника, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом,Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положеньГосподарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абз. абз. 1, 3 ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

У строк, встановлений ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, до суду подана заява ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" (вх. № 14178 від "31" травня 2024 р.) з грошовими вимогами до боржника Приватне акціонерне товариство "Харківський верстатобудівний завод" в розмірі 61 644 492,14 грн та 6 056,00 грн судового збору (з урахуванням подальших уточнень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).

Таким чином для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).

Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).

Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.

Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови: від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18).

Суд враховує усталені правові висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження за якими:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18);

- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів на підставі поданих заявниками доказів існування та обґрунтованості цих вимог (подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Наведені правові висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ та втратою чинності Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки КУзПБ (статті 45-47) містить подібне в цій частині правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

В ході розгляду даної заяви судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом та надано достатньо часу для подання до суду доказів в підтвердження своїх вимог.

Судом неодноразово було звернуто увагу кредитора на необхідність подання всіх доказів в підтвердження його вимог.

Дослідивши вимоги заяви, судом було встановлено наступне.

26.03.2010 між Кредитором та Боржником було укладено договір № 04/03/10/ХАРП/КР.

Відповідно до Договору № 04/03/10/ХАРП/КР від 26.03.2010, АТ «ХАРП» (Замовник) доручає, а АТ «ХАРВЕРСТ» (Виконавець) приймає на себе зобов`язання по виконанню капітального ремонту внутрішньошліфувальних автоматів моделі 6С153 в кількості 6 штук.

Відповідно до п. 4.1. зазначеного Договору Виконавець здійснює капітальний ремонт станків протягом 5 місяців з дня отримання попередньої оплати, згідно графіку платежів.

Додатковою угодою №3 до вказаного договору сторони домовились про продовження строку виконання робіт до 31.12.2021.

В своїй заяві кредитор зазначає, що ним було перераховано на виконання своїх зобов`язань за договором на користь АТ ХАРВЕРСТ» грошові кошти у якості попередньої оплати 630 000,00 грн - 30.09.2010 та 140 000,00 грн - 20.10.2010.

Як зазначає Кредитор, Боржником не були виконані роботи та не були повернуті кошти отримані від Кредитора, заборгованість, що залишилася у АТ ХАРВЕРСТ перед АТ «ХАРП» за вказаним Договором складає 770 000,00 грн.

У зв`язку з тим, що Боржник не виконав своєчасно капітальний ремонт та не повернув оримані за нього кошти, Кредитором було нараховано на суму заборгованості за Договором 3% річних - 53 710,66 грн та інфляційні - 268 818,74 грн.

Таким чином, предметом спору в даному випадку є наявність заборгованості у боржника перед кредитором з повернення попередньої оплати, а тому доведенню в даному випадку підлягає саме факт здійснення такої попередньої оплати кредитором.

Суд зазначає, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача.

В свою чергу, перевіривши надані кредитором докази до заяви вх. №14178 від 31.05.2024, а саме платіжні доручення №3498 від 30.09.2010 на суму 630 000,00 грн та №80 від 20.10.2010 на суму 140 000,00 грн, судом встановлено, що вони не містять відмітки банку про здійснення цієї операції.

До матеріалів заяви кредитором не було подано й доказів передачі (направлення) банку цих платіжних доручень на виконання, як і доказів їх отримання банком, як і виписки про рух коштів на рахунку кредитора, за наявності якої, суд міг би зробити висновок про реальність цієї операції з перерахування грошових коштів.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій суб`єкт господарювання повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності зі встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій.

Суд резюмує, що надані кредитором платіжні доручення №3498 та №80 не містять жодного підпису та печатки банку, який здійснив переказ, що не доводить належним чином проведення оплати за договором №04/03/10/ХАРП/КР.

Посилання кредитора на те, що здійснення попередньої оплати за договором №04/03/10/ХАРП/КР підтверджується також даними бухгалтерської звітності (оборотно-сальдовими відомостями), яку додано кредитором до уточнень вх. №30259 від 02.12.2024, також не приймаються судом як належний доказ, оскільки самих банківських виписок, про які йдеться в цьому односторонньому документі, до суду надано не було.

Посилання учасників договору №04/03/10/ХАРП/КР у Додатковій угоді №3 до вказаного договору на те, що сторони домовились, що на суму заборгованості в розмірі 770 000,00 грн виконавець зобов`язується здійснити ремонт до 31.12.2021, також не може бути належним доказом наявності такої заборгованості, оскільки для встановлення безспірності заборгованості суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено стороною, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру.

Таким чином, кредитор мав, належним чином користуючись своїми процесуальними правами, звертаючись до суду із заявою про визнання кредиторських вимог підготувати усі необхідні докази в обґрунтування своїх вимог і додати їх до заяви з кредиторськими вимогами, або повідомити у заяві про причини неможливості подання доказів у встановлений законом строк.

При цьому, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 вказаного Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи викладене суд відхиляє грошові вимоги ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" в розмірі 770 000,00 грн заборгованості з повернення попередньої оплати за договором №04/03/10/ХАРП/КР від 26.03.2010, як такі, що не підтверджуються поданими суду доказами, та відповідно й вимоги в розмірі 53 710 66 грн 3% річних та 268 818,74 грн інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за цим договором, оскільки такі вимоги є похідними та іх визнання залежить саме від наявності визнаної основної заборгованості.

Також 09.02.2011 між Кредитором та Боржником було укладено договір № 09/02/11/ХАРП.

Відповідно до Договору № 09/02/11/ХАРП від 09.02.2011, АТ «ХАРВЕРСТ» (Постачальник) зобов`язувався виготовити та поставити АТ «ХАРП» (Замовнику) сім автоматів внутрішньошліфувальних моделі ХШ8-35, три автомати універсальних кргулошліфувальних ХШ8-39 (п. 1.1.).

Пунктом 5.2. зазначеного договору визначено порядок оплати за вказані ставки, який передбачає часткове здійснення авансової оплати.

Відповідно до графіку здачі станків, який є додатком до вищезазначеного договору Поставка станків мала бути здійснена на 14-й місяць після першої авансової оплати.

30.11.2016 між Кредитором та Боржником було укладено Додаткову угоду до вказаного договору, якою досягли згоди викласти Додаток № 1 до договору (Графік здачі верстатів на території «Постачальника») в новій редакції, а саме встановити термін здачі верстатів до 31.12.2021 (як Автомата універсального внутрішньошліфувальних моделі ХШ8-35 та Автомата універсального круглошліфувальних ХШ-39).

В своїй заяві кредитор зазначає, що ним було перераховано на виконання своїх зобов`язань за цим договором на користь АТ ХАРВЕРСТ» грошові кошти у якості попередньої оплати за товар в сумі 10 919 232,00 грн.

Також кредитор зазначає, що АТ «ХАВВЕРСТ» виконав свої зобов`язання лише частково а саме 04.03.2020 поставив шліфувальні автомати на суму 1 309 291,97 грн, у зв`язку з чим, основна заборгованість за вказаним договором складає: 10 919 232,00 - 1 309 291,97 = 9 609 940,03 грн.

У зв`язку з тим, що Боржник не поставив своєчасно та в повному обсязі товар та не повернув попередню оплату, Кредитором було нараховано на суму заборгованості за Договором 3% річних - 670 332,70 грн та інфляційні - 3 354 976,56 грн.

Таким чином, предметом спору в даному випадку є наявність заборгованості у боржника перед кредитором з повернення попередньої оплати, а тому доведенню в даному випадку підлягає саме факт здійснення такої попередньої оплати кредитором.

Надаючи оцінку поданим кредитором доказів в підтвердження грошових вимог, заявлених на підставі договору №09/02/11/ХАРП, суд зазначає, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача.

В свою чергу, перевіривши надані кредитором докази до заяви вх. №14178 від 31.05.2024, а саме платіжні доручення платіжні доручення № 501 від 10.02.2011, № 69 від 15.02.2011, № 70 від 17.02.2011, № 77 від 22.02.2011 та № 116 від 19.09.2011, судом встановлено, що вони не містять відмітки банку про здійснення цієї операції.

До матеріалів заяви кредитором не було подано й доказів передачі (направлення) банку цих платіжних доручень на виконання, як і доказів їх отримання банком, як і виписки про рух коштів на рахунку кредитора, за наявності якої, суд міг би зробити висновок про реальність цієї операції з перерахування грошових коштів.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій суб`єкт господарювання повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності зі встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій.

Суд резюмує, що надані кредитором платіжні доручення не містять жодного підпису та печатки банку, який здійснив переказ, що не доводить належним чином проведення оплати за договором №09/02/11/ХАРП.

Посилання кредитора на те, що здійснення попередньої оплати за договором №09/02/11/ХАРП підтверджується також даними бухгалтерської звітності (оборотно-сальдовими відомостями), яку додано кредитором до уточнень вх. №30259 від 02.12.2024, також не приймаються судом як належний доказ, оскільки самих банківських виписок, про які йдеться в цьому односторонньому документі, до суду надано не було.

Кредитором також не надано суду й будь-яких доказів часткової поставки Боржником товару за договором №09/02/11/ХАРП, як про то зазначає сам Кредитор, та які б могли надати можливість суду зробити висновок про реальність операцій між сторонами договору.

Як вже зазначав суд, Кредитор мав, належним чином користуючись своїми процесуальними правами, звертаючись до суду із заявою про визнання кредиторських вимог підготувати усі необхідні докази в обґрунтування своїх вимог і додати їх до заяви з кредиторськими вимогами, або повідомити у заяві про причини неможливості подання доказів у встановлений законом строк.

При цьому, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 вказаного Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи викладене суд відхиляє грошові вимоги ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" в розмірі 9 609 940,03 грн заборгованості з повернення попередньої оплати за договором №09/02/11/ХАРП від 09.02.2011, як такі, що не підтверджуються поданими суду доказами, та відповідно й вимоги в розмірі 670 332,70 грн 3% річних та 3 354 976,56 грн інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за цим договором, оскільки такі вимоги є похідними та іх визнання залежить саме від наявності визнаної основної заборгованості.

02.11.2011 між Кредитором та Боржником було укладено договір № 16/11/11.

Відповідно до Договору № 16/11/11 від 02.11.2011, АТ «ХАРВЕРСТ» (Постачальник) зобов`язувалося поставити АТ «ХАРП» (Замовнику) обладнання згідно переліку № 1 до вказаного Договору поставки.

Графіком здачі станків на території Постачальника (Додаток № 2 до Договору поставки) визначено, що постачання станків мало було здійснено протягом 14 місяців з моменту авансової оплати.

Відповідно до додаткової угоди від 24.10.2013 було встановлено термін здачі верстатів до 31.12.2016 року, а згідно укладеної в подальшому додаткової угоди від 30.11.2016 було встановлено строк здачі по 31.12.2021.

В своїй заяві кредитор зазначає, що ним було перераховано на виконання своїх зобов`язань за цим договором на користь АТ "ХАРВЕРСТ" грошові кошти у якості попередньої оплати за товар в сумі 8 043 244,80 грн та зазначає, що АТ «ХАВВЕРСТ» не виконав свої зобов`язання з поставки товару.

У зв`язку з тим, що Боржник не поставив своєчасно та в повному обсязі товар та не повернув попередню оплату, Кредитором було нараховано на суму заборгованості за Договором 3% річних - 670 332,70 грн та інфляційні - 3 354 976,56 грн.

Таким чином, предметом спору в даному випадку є наявність заборгованості у боржника перед кредитором з повернення попередньої оплати, а тому доведенню в даному випадку підлягає саме факт здійснення такої попередньої оплати кредитором.

Надаючи оцінку поданим кредитором доказів в підтвердження грошових вимог, заявлених на підставі договору №16/11/11, суд, як і вище, зазначає, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача.

В свою чергу, перевіривши надані кредитором докази до заяви вх. №14178 від 31.05.2024, а саме платіжні доручення № 792 від 23.11.2011, № 797 від 24.11.2011, №798 від 24.11.2011, №811 від 28.11.2011 та №817 від 29.11.2011, судом встановлено, що вони не містять відмітки банку про здійснення цієї операції.

До матеріалів заяви кредитором не було подано й доказів передачі (направлення) банку цих платіжних доручень на виконання, як і доказів їх отримання банком, як і виписки про рух коштів на рахунку кредитора, за наявності якої, суд міг би зробити висновок про реальність цієї операції з перерахування грошових коштів.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій суб`єкт господарювання повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності зі встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій.

Суд резюмує, що надані кредитором платіжні доручення не містять жодного підпису та печатки банку, який здійснив переказ, що не доводить належним чином проведення оплати за договором №16/11/11.

Посилання кредитора на те, що здійснення попередньої оплати за договором підтверджується також даними бухгалтерської звітності, яку додано кредитором до уточнень вх. №30259 від 02.12.2024, також не приймаються судом як належний доказ, оскільки самих банківських виписок, про які йдеться в цьому односторонньому документі, до суду надано не було.

Як вже зазначав суд, Кредитор мав, належним чином користуючись своїми процесуальними правами, звертаючись до суду із заявою про визнання кредиторських вимог підготувати усі необхідні докази в обґрунтування своїх вимог і додати їх до заяви з кредиторськими вимогами, або повідомити у заяві про причини неможливості подання доказів у встановлений законом строк.

При цьому, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 вказаного Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи викладене суд відхиляє грошові вимоги ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" в розмірі 8 043 244, 80 грн заборгованості з повернення попередньої оплати за договором №16/11/11 від 02.11.2011, як такі, що не підтверджуються поданими суду доказами, та відповідно й вимоги в розмірі 561 049,29 грн 3% річних та 2 808 019,37 грн інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за цим договором, оскільки такі вимоги є похідними та іх визнання залежить саме від наявності визнаної основної заборгованості.

21.12.2007 між Кредитором та Боржником було укладено договір № 104/12/07/ХАРП.

Відповідно до Договору №104/12/07/ХАРП АТ «ХАРВЕРСТ» (Постачальник) зобов`язувалося поставити АТ «ХАРП» (Замовнику) один круглошліфувальний автомат моделі ХШ8-37.

Відповідно до Календарного плану № 1 (Додаток до вищезазначеного Договору), 1-й етап (проектні роботи), а відповідно і всі подальші етапи (виготовлення деталей, закупівля комплектуючих та монтажна збірка відбуваються) за умови внесення Замовником АТ «ХАРП» авансової оплати згідно п. 5.3. Договору.

Так, згідно вказаного календарного плану № 1, проектні роботи повинні бути виконані протягом 30 календарних днів з моменту надходження авансової оплати в сумі 328 002,00 грн.

В подальшому, строки виконання робіт неодноразово продовжувалися згідно з додатковими угодами до вказаного Договору.

Згідно останньою додатковою угодою до вказаного Договору від 20.12.2018, сторони дійшли згоди, що на суму заборгованості в розмірі 3 792 252,00 грн утвореної на дату підписання сторонами теперішньої угоди до договору № 104/12/07/ХАРП від 21.12.2007 р. Постачальник зобов`язується виготовити та поставити верстати Замовнику до 31.12.2021 (включно).

В своїй заяві кредитор зазначає, що ним було перераховано на виконання своїх зобов`язань за цим договором на користь АТ "ХАРВЕРСТ" грошові кошти у якості попередньої оплати за товар в сумі 3 792 252,00 грн та зазначає, що АТ «ХАВВЕРСТ» не виконав свої зобов`язання з поставки товару.

У зв`язку з тим, що Боржник не поставив своєчасно та в повному обсязі товар та не повернув попередню оплату, Кредитором було нараховано на суму заборгованості за Договором 3% річних - 264 525,12 грн та інфляційні - 1 323 932,98 грн.

Таким чином, предметом спору в даному випадку є наявність заборгованості у боржника перед кредитором з повернення попередньої оплати, а тому доведенню в даному випадку підлягає саме факт здійснення такої попередньої оплати кредитором.

Надаючи оцінку поданим кредитором доказів в підтвердження грошових вимог, заявлених на підставі договору №104/12/07/ХАРП, суд, як і вище, зазначає, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача.

В свою чергу, перевіривши надані кредитором докази до заяви вх. №14178 від 31.05.2024, а саме платіжні доручення № 338 від 30.01.2008, №453 від 19.08.2010, №630 від 18.08.2010, №2774 від 30.07.2010, № 182 від 29.10.2010, № 394 від 19.11.2010, №1056 від 24.11.2010 та №472 від 06.12.2010, судом встановлено, що вони не містять відмітки банку про здійснення цієї операції.

До матеріалів заяви кредитором не було подано й доказів передачі (направлення) банку цих платіжних доручень на виконання, як і доказів їх отримання банком, як і виписки про рух коштів на рахунку кредитора, за наявності якої, суд міг би зробити висновок про реальність цієї операції з перерахування грошових коштів.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій суб`єкт господарювання повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності зі встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій.

Суд резюмує, що надані кредитором платіжні доручення не містять жодного підпису та печатки банку, який здійснив переказ, що не доводить належним чином проведення оплати за договором №104/12/07/ХАРП.

Посилання кредитора на те, що здійснення попередньої оплати за договором підтверджується також даними бухгалтерської звітності, яку додано кредитором до уточнень вх. №30259 від 02.12.2024, також не приймаються судом як належний доказ, оскільки самих банківських виписок, про які йдеться в цьому односторонньому документі, до суду надано не було.

Посилання учасників договору №104/12/07/ХАРП у Додатковій угоді №7 до вказаного договору на те, що сторони домовились, що на суму заборгованості в розмірі 3 792 252,00 грн виконавець зобов`язується поставити товар до 31.12.2021, також не може бути належним доказом наявності такої заборгованості, оскільки для встановлення безспірності заборгованості суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено стороною, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру.

Як вже зазначав суд, Кредитор мав, належним чином користуючись своїми процесуальними правами, звертаючись до суду із заявою про визнання кредиторських вимог підготувати усі необхідні докази в обґрунтування своїх вимог і додати їх до заяви з кредиторськими вимогами, або повідомити у заяві про причини неможливості подання доказів у встановлений законом строк.

При цьому, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 вказаного Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи викладене суд відхиляє грошові вимоги ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" в розмірі 3 792 252,00 грн заборгованості з повернення попередньої оплати за договором №104/12/07/ХАРП від 21.12.2007, як такі, що не підтверджуються поданими суду доказами, та відповідно й вимоги в розмірі 264 525,12 грн 3% річних та 1 323 932,98 грн інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за цим договором, оскільки такі вимоги є похідними та іх визнання залежить саме від наявності визнаної основної заборгованості.

Також судом встановлено, що 12.05.2014 між боржником та кредитором було укладено договір №12/05.

Відповідно до Договору купівлі-продажу № 12/05 від 12.05.2014, Продавець (АТ «ХАРП») продає, а Покупець (АТ «ХАРВЕРСТ») придбає підшипники в асортименті на умовах FCA (франко-перевізник), м. Харків просп. Фрунзе (теперішня назва просп. Індустріальний), 3 (п. 1.1.).

Відповідно до п. 3.1. вказаного Договору, Покупець здійснює оплату протягом 90 днів з дня відвантаження , якщо інші умови не вказані у відповідній Специфікації.

Відповідно до п. 2.1. зазначеного Договору, загальна сума цього Договору становить 25 000 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20%.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 1 даного Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфін України 24.05.1995, № 88 : 2.1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. (ст. 9 названого Закону).

Основними первинними документами, що підтверджують здійснення поставки є видаткова накладна та товарно - транспортна накладна.

Видаткова накладна є документом, що фіксує факт отримання та передачі товарів.

Товарно - транспортна накладна є документом, що підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів, а також здійснення господарської операції з поставки товарів.

Разом з цим cуд звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичнi обставини здійснення постачання товару. Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.

У зв`язку з цим необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. Отже судам у розгляді справ у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, iншi обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та якi давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15 вiд 29.11.2019 у справі № 914/2267/18 вiд 29.01.2020 у справі № 916/922/19 вiд 25.06.2020 у справі №924/233/18.

З поданих до матеріалів справи доказів, судом встановлено, що з 20.01.2020 по 01.11.2023 на виконання вказаного договору АТ «ХАРП» поставило АТ «ХАРВЕРСТ» товар на загальну суму 16 686 905,25 грн.

Кредитором було надано суду достатньо інших доказів, крім видаткових накладних, які в своїй сукупності підтверджують поставку товару.

Так вбачається, що поставка відбулася шляхом переміщення продукції автонавантажувачами (карами) в межах одного складського приміщення, частина якого винаймалася Боржником, а інша частина Кредитором.

На підтвердження факту поставки Кредитор надав податкові накладні з відмітками про їх реєстрацію в ЄРПН, копії довіреностей на отримувача та пропусків на вивіз продукції.

Однак, АТ «ХАРВЕРСТ» своїх обов`язків як Покупця не виконав, не сплатив грошових коштів за поставлений товар, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість на вищезазначену суму - 16 686 905,25 грн.

Таким чином АТ «ХАРП» має грошові вимоги до АТ «ХАРВЕРСТ» на суму заборгованості за поставлений товар, а також на суми 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на зазначену суму заборгованості.

Детальні розрахунки заборгованості додані кредитором до заяви та перевірені судом.

Враховуючи, що заявлені АТ «ХАРП» грошові вимоги у вигляді заборгованості за договором №12/05 в розмірі 16 686 905,25 грн та нарахованих на цю заборгованість річних та інфляційних, підтверджені належними й допустимими доказами та визнані розпорядником майна й боржником, суд вважає за необхідне заяву в цій частині задовольнити та визнати грошові вимоги в розмірі 16 686 905,25 грн основної заборгованості, 1 518 192,50 грн 3% річних та 5 909 334,43 грн збитків від інфляції, нарахованих на заборгованість за договором №12/05 від 12.05.2014.

При цьому, суд відхиляє вимоги Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" до Приватного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод" в розмірі 9 257,71 грн основної заборгованості за договором №12/05 від 12.05.2014, оскільки кредитором не було надано суду будь-яких доказів в підтвердження поставки боржнику товару на цю суму.

Також, судом було встановлено, що АТ «ХАРП» є держателем векселів, векселедавцем яких є АТ «ХАРВЕРСТ», а саме:

вексель АА 0762252 на суму 500 000,00 від 23 грудня 2013 (строк платежу: 30 грудня 2029);

вексель АА 0762251 на суму 500 000,00 від 23 грудня 2013 (строк платежу: 30 грудня 2029);

вексель АА 0762254 на суму 500 000,00 від 23 грудня 2013 (строк платежу: 30 грудня 2029);

вексель АА 0762253 на суму 500 000,00 від 23 грудня 2013 (строк платежу: 30 грудня 2029

вексель АА 0762256 на суму 1 000 000,00 від 23 грудня 2013 (строк платежу: 30 грудня 2029)

вексель АА 0762255 на суму 1 000 000,00 від 23 грудня 2013 (строк платежу: 30 грудня 2029);

вексель АА 1849102 на суму 1 000 000,00 від 23 грудня 2013 (строк платежу: 30 грудня 2029);

вексель АА 1849101 на суму 1 000 000,00 від 23 грудня 2013 (строк платежу: 30 грудня 2029);

Загалом за всіма векселями сума вимог становить 6 000 000,00 грн.

АТ «ХАРП» є держателем вказаних векселів на підставі договору № 03/12-ХВ від 03.12.2012 року, факт їх прийняття Кредитором підтверджується актом прийому передачі векселів від 23 грудня 2013 року.

Відповідно до Угоди про внесення змін до тексту простих векселів від 23 грудня 2020 року, до тексту вищевказаних векселів були внесені зміни в частині строку платежу за ними.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» встановлено, що вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у паперовій формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов`язань та стягнення за векселями визначаються Законом України "Про обіг векселів в Україні".

Як передбачено ст. 5 Закон України «Про обіг векселів в Україні», векселі (переказні і прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені).

Відповідно до правовової позиції Верховного Суду - «вексель як цінний папір, що посвідчує грошове або майнове право вимоги векселедержателя до векселедавця, є належним та допустимим доказом заявлених кредитором векселедержателем вимог у справу про банкрутство боржника векселедавця, оскільки законний векселедержатель не зобов`язаний доводити наявність та дійсність своїх прав за векселем, такі права вважаються наявними та дійсними, а доведення протилежного є обов`язком боржника як особи, якій пред`явлено вимогу за векселем. Підставою для заявлення вимог до прямих боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора (п. п. 7, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов`язаних з обігом векселів» N 5 від 08.06.2007.)».

Таким чином, АТ «ХАРП» має грошові вимоги до АТ «ХАРВЕРСТ» за простими векселями на загальну суму 6 000 000,00 грн.

Враховуючи, що заявлені АТ «ХАРП» грошові вимоги у вигляді заборгованості за простими векселями на загальну суму 6 000 000,00 грн підтверджені належними й допустимими доказами та визнані розпорядником майна й боржником, суд вважає за необхідне заяву в цій частині задовольнити та визнати грошові вимоги в розмірі 6 000 000,00 грн.

Керуючись ст. 2, 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 73-79, 86, 232-235 Господарського процесуального кодексу України -

УХВАЛИВ:

Заяву Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (вх. №14178 від "31" травня 2024 р.) з грошовими вимогами до боржника задовольнити частково.

Визнати вимоги Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" до Приватного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод" в розмірі 30 114 432,20 грн, які складаються з:

- 16 686 905,25 грн основної заборгованості, 1 518 192,50 грн 3% річних та 5 909 334,43 грн збитків від інфляції, нарахованих на заборгованість за договором №12/05 від 12.05.2014;

- 6 000 000,00 грн заборгованості за векселями АА 1849102, АА 1849101, АА 0762255, АА 0762256, АА 0762253, АА 0762254, АА 0762251, АА 0762252 від 23.12.2013.

Визнати вимоги Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" до Приватного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод" в розмірі 6 056,00 грн судового збору, сплаченого за розгляд заяви.

Відхилити вимоги Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" до Приватного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод" в розмірі 770 000,00 грн заборгованості з повернення попередньої оплати за договором №04/03/10/ХАРП/КР від 26.03.2010, 53 710 66 грн 3% річних та 268 818,74 грн інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за цим договором.

Відхилити вимоги Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" до Приватного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод" в розмірі 9 609 940,03 грн заборгованості з повернення попередньої оплати за договором №09/02/11/ХАРП від 09.02.2011, 670 332,70 грн 3% річних та 3 354 976,56 грн інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за цим договором.

Відхилити вимоги Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" до Приватного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод" в розмірі 8 043 244, 80 грн заборгованості з повернення попередньої оплати за договором №16/11/11 від 02.11.2011, 561 049,29 грн 3% річних та 2 808 019,37 грн інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за цим договором.

Відхилити вимоги Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" до Приватного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод" в розмірі 3 792 252,00 грн заборгованості з повернення попередньої оплати за договором №104/12/07/ХАРП від 21.12.2007, 264 525,12 грн 3% річних та 1 323 932,98 грн інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за цим договором.

Відхилити вимоги Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" до Приватного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод" в розмірі 9 257,71 грн основної заборгованості за договором №12/05 від 12.05.2014.

Зобов`язати розпорядника майна внести відомості щодо визнаних вимог Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" до реєстру вимог кредиторів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття - 27.01.2025.

Ухвала не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Повний текст ухвали суду складено та підписано - 31.01.2025 р.

Суддя Прохоров С.А.